Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
19 вересня, 2014   ▪   Олесь Олексієнко   ▪   Версія для друку

На круги своя?

Результати партійних з’їздів і затверджені ними списки свідчать про ймовірність масштабного повернення до парламенту «старих облич» під прикриттям презентаційних перших п’ятірок – двадцяток
Матеріал друкованого видання
№ 38 (358)
від 18 вересня, 2014
На круги своя?

14–15 вересня фактично синхронно провели свої з’їзди й сформували списки висуванців у депутати всі політичні сили, які мають шанс подолати п’ятивідсотковий бар’єр на виборах до парламенту. Слід зауважити: навіть у низки партій, які претендують на статус продовжувачів справи Майдану, демонстративне включення до перших п’ятірок, десяток чи навіть двадцяток популярних у суспільстві учасників Революції гідності, журналістів, представників громадських організацій та добровольчих батальйонів поєднується із присутністю сумнівних, а то й відверто скомпрометованих персонажів. Годі вже й казати про відреставровані уламки Партії регіонів, лави яких кишать людьми, що забезпечували можливість узурпації влади Януковичем або функціонування його диктатури. Отож, хоч Верховна Рада ще й має шанс у разі правильного вибору громадян покращати, вона буде далека навіть від того аж ніяк не фантастичного рівня оновлення, на який сподівалися кілька місяців тому.

Скільки місць

Спробуймо оцінити прохідну частину списків основних політичних сил на найближчих перегонах.

За даними опитування, проведеного 23 серпня – 2 вересня КМІСом, серед респондентів, готових прийти на дільниці, 25,2% проголосували б за Блок Петра Порошенка, 8,9% – за Радикальну партію Олега Ляшка, 6,8% – за «Громадянську позицію» Анатолія Гриценка та Демократичний альянс (що йде на вибори разом із нею), 5,3% – за «Сильну Україну» Сергія Тігіпка, 4,4% – за політсилу Яценюка – Турчинова, 4,2% – за «Батьківщину» Юлії Тимошенко, 3,2% – за КПУ, 3% – за «Свободу», 3,1% – за Партію регіонів та Партію розвитку, 2,0% – за «Самопоміч». Лише цих учасників електоральних змагань ладні були підтримати 65,6% опитаних. Оскільки ПР участі в балотуванні не братиме, то її голоси (2,7%), найімовірніше, розподіляться між «Сильною Україною» і Опозиційним блоком, створеним на основі Партії розвитку екс-глави Адміністрації Януковича Сергія Льовочкіна та «Україна – Вперед!» Наталії Королевської (за котрою, як відомо, стоїть Рінат Ахметов).

Читайте також: Департамент мільйонерів

Слід очікувати, що рейтинг Блоку Порошенка серед патріотичного електорату значно просяде після гучних провалів АТО наприкінці серпня – на початку вересня й дальших поступок Москві, до яких вдалась Адміністрація президента. Зрештою, негативу політичній силі має додати й сам факт протягування голосувань стосовно Донбасу 16 вересня завдяки мандатам проросійського табору: ПР, КПУ, колишніх регіоналів зі створених після падіння Януковича депутатських груп, серед яких «За мир і стабільність!», фінансування якої пов’язують із «Сім’єю». Цей факт викликає очевидне дежавю (згадаймо фатальну угоду Віктора Ющенка з регіоналами у вересні 2005-го), й навряд чи він буде проігнорований опонентами пропрезидентської політсили в боротьбі за виборців. Утрачені голоси, найімовірніше, дістануться тим, хто публічно виступив проти: «Громадянській позиції» Гриценка, «Свободі», Радикальній партії Ляшка, «Батьківщині» Тимошенко, а заодно й таким політсилам, як «Самопоміч» та «Народний фронт», що включили до свого складу популярних командирів добровольчих батальйонів.

Уже зараз можна прогнозувати, що конфігурація правлячої коаліції в майбутньому парламенті визначатиметься насамперед результатом голосування в одномандатних округах

З огляду на це можна очікувати, що за списками (загалом 225 мандатів) «Блок Петра Порошенка» може провести 65–70 висуванців, Радикальна партія Ляшка – 23–24, «Громадянська позиція» Гриценка та «Сильна Україна» Тігіпка – 21–22. «Народний фронт» і «Батьківщина» – по 17–18. На 12–13 крісел кожна можуть розраховувати «Свобода» й КПУ. Під сумнівом шанси на подолання п’ятивідсоткового бар’єру «Самопоміччю» та Опозиційним блоком. У разі проходження на межі бар’єру кожна із цих політсил може розраховувати на 11–12 місць за списками. Якщо ні, то їхні потенційні мандати пропор­ційно розділять переможці, збільшивши представництво на 11–12% (від семи-восьми мандатів додатково відійде Блокові Порошенка, один-два – «Свободі» чи «Народному фронтові»).

Інше питання – скільки кожна із цих сил здобуде в мажоритарних округах (також 225 мандатів). Адже саме на них основну ставку роблять Адміністрація Порошенка та колишні регіонали, олігархи й представники великого бізнесу регіонального масштабу. Певні шанси (вищі в разі погодження мажоритарників) можуть бути в «Батьківщини», «Свободи» й «Народного фронту». Тим часом мінімальні перспективи провести своїх одномандатників мають КПУ та «Громадянська позиція».

Із претензією на самостійну більшість

Блок Порошенка як типова партія влади, що претендує на статус домінуючої в парламенті (котра в ідеалі буде здатна створити однопартійну більшість без критичної потреби об’єднуватися з іншими політсилами, хоч і не відкидає цього для певнішої стійкості), бачиться надзвичайно строкатим. По-перше, він утворений у результаті розподілу квот між різними учасниками. По-друге, в його складі чимало екс-регіоналів Януковича. По-третє, там-таки чимало персон із особистої квоти президента, які будь-що залишатимуться його людьми, а вже потім частиною блоку. Нарешті, по-четверте, для привабливості у список політсили включено чимало особистостей, яких прийнято називати авторитетами громадянського суспільства (журналістів, активістів та ін.).

Читайте також: ДУСя з приданим

До першої п’ятірки БПП окрім Віталія Кличка (чия участь є декоративною, бо він уже за­явив, що в парламент із посади мера не збирається) ввійшли також Юрій Луценко, який залишається формальним очільником політсили, та віце-прем’єр Володимир Гройсман. Останній – своєрідний аналог Юрія Єханурова у команді Ющенка: у разі, коли президенту вдасться сформувати більшість без союзників із числа лідерських політсил, це найімовірніший претендент на посаду технічного прем’єр-міністра. Іще там опинилися знакова постать Євромайдану Ольга Богомолець та лідер кримських татар Мустафа Джемілєв. Серед відомих висуванців першої двадцятки – екс-бютівці Микола Томенко та Віктор Пинзеник (останній прийшов до БПП вже з УДАРу), Ірина Геращенко та керівник фракції ударівців і ймовірний керівник штабу Блоку Петра Порошенка на виборах Віталій Ковальчук.

У другу десятку потрапили відомий із часу захоплення Росією Криму командир Юлій Мамчур, чимало знаних журналістів та громадських активістів, зокрема координатор руху «Чесно» Світлана Заліщук, Сергій Лещенко та Мустафа Найєм.

Однак далі списки наповнені цікавими персонажами. Під номером 24 знову йде до парламенту «любий друг» Віталія Кличка із сумнівним минулим Артур Палатний. Суспільний резонанс уже викликало й уключення туди під номером 46 Сергія Трегубенка, котрий, за інформацією ЗМІ, зарекомендував себе в уряді Азарова як активний прихильник «Сім’ї» Януковича. Не обійшлося й без людей найбільших олігархів (Коломойського, Пінчука, Фірташа). Під номером 93 (умовно прохідний у разі успіху політсили на виборах та маршу частини її обранців у виконавчу владу) прокрадається в парламент скандально відомий київський забудовник Лев Парцхаладзе, свого часу «тушкований» Леонідом Черновецьким після проходження в Київраду за спиною Віталія Кличка.

На чотирьох із шести округів Закарпаття Блок Петра Порошенка надасть підтримку кланові Балог (сам екс-глава Адміністрації Ющенка й керівник МНС в уряді Азарова, а також його брати: два рідні й один двоюрідний). В одному з округів Одеської області від пропрезидентської політсили балотується Давид Жванія. Роль цієї людини в новітній вітчизняній історії та, зокрема, причетність до втрат, яких Україна зазнала 2014 року, переоцінити важко. Адже саме завдяки його «посередницьким» зусиллям у 2010-му стало можливим «тушкування» Народного союзу «Наша Україна» фракції НУНС, створення в результаті цього зорієнтованої на Януковича парламентської більшості, формування уряду Азарова та утвердження відтак кривавої диктатури із сотнями жертв. На Харківщині в окрузі № 168 від БПП балотуватиметься знакова тушка парламенту цього скликання Віталій Немілостівий.

Читайте також: Депутатська скромність

Консистенція Блоку Порошенка така, що він нагадує «ЗаЄдУ» зразка 2002-го, НУ–НС 2007–2009-го чи ПР 2013–2014 років. Це типовий пропрезидентський конгломерат. Водночас він обезголовлений. Адже і його іменний лідер Порошенко, і, найімовірніше, формальний перший номер списку Віталій Кличко в парламенті будуть відсутні. Зрештою, Юрій Луценко додає ще більше аналогій із НУ–НС зразка 2007–2009-го, адже саме він тоді вів політсилу Ющенка на вибори. Якщо рейтинг глави держави падатиме, то всередині цієї політсили відбуватиметься переорієнтація на іншого, успішнішого гравця. Хто ним стане: Яценюк, Тимошенко чи хтось іще, покажуть час, динаміка симпатій населення та конфігурація наступної правлячої коаліції. Однак посідання Арсенієм Яценюком ніші активної партії наступу на тлі пасивно-млявої партії миру Порошенка аж надто нагадує розподіл ролей у колишньому форматі: угодовського Ющенка з його універсалами з ПР та індульгенцією від кримінального переслідування для всіх олігархів, які в краватці відвідували його кабінет, і рішучу Тимошенко в ролі безкомпромісного борця з регіоналами та кланами.

Ще більше запитань викликають мажоритарники, серед яких, вочевидь, Блок Порошенка як типова партія влади розраховує здобути куди серйознішу кількість мандатів, аніж за пропорційними списками. Вони переважно взагалі не матимуть жодних обов’язків перед президентом чи його політсилою і залишать її або дистанціюються від неї за першої-ліпшої миті. Отож спроби Петра Порошенка вчасно конвертувати нинішню популярність у парламентські крісла, доки його рейтинг не впав, справлятимуть лише умовний ефект. Обрані під його знаменами списочники та за його підтримки мажоритарники в разі падіння авторитету глави держави швидко покинуть його. Якщо він не здійснить чергового конституційного перевороту, як свого часу Янукович, і залишиться з повноваженнями, здобутими при його обранні главою держави, а до того ж не зможе застосувати неформальні «переконливі аргументи», аналогічні тим, що були в поперед­ника, то досить швидко більшість у парламенті, навіть сформована за результатами поточних виборів, стане малокерованою. Адже солодких бонусів щодалі ставатиме менше, тоді як апетити в окремих груп, які боротимуться між собою, лише зростатимуть.

Міноритарії

Друга частина нинішньої влади йде окремою колоною – «Народним фронтом» Яценюка – Турчинова. До першої десятки її кандидатів окрім самого прем’єр-міністра та голови Верховної Ради належать екс-секретар РНБО Андрій Парубій, міністр внутрішніх справ Арсен Аваков, журналістки та громадські активістки Тетяна Чорновол і Вікторія Сюмар, командири спецбатальйону «Миро­творець» Андрій Тетерук та добровольчого батальйону «Дніпро-1» Юрій Береза. Під номером 13 у списку – керівник громадської організації «Інформаційний опір» Дмитро Тимчук.

А далі в списку чимало «прихованих тушок», які в парламенті цього скликання, бувши обраними від «Батьківщини», зрадили мандат своїх виборців і, дарма що не виходячи із фракції, голосували за часів Януковича синхронно із представниками пропрезидентської більшості. Зокрема, підтримували уряд Миколи Азарова під час спроб опозиції висловити йому недовіру навесні 2013 року. Йдеться про людей, яких вважають ключовими спонсорами політсили Арсенія Яценюка: Миколу Мартиненка (14-й номер у списку), Дениса Дзендзерського (24-й), Сергія Фаєрмарка (29-й). Не лише перший, а й за певних обставин два останні можуть знову стати депутатами парламенту під прикриттям авторитету людей із першої десятки.

Читайте також: Віктор Шишкін: «Треба ліквідувати соціалізм для чиновників»

Юлія Тимошенко значно модифікувала свій список, зберігши в ньому лише найпослідовніших прихильників зі старої гвардії (Григорій Немиря, Іван Кириленко, Андрій Кожем’якін, Сергій Власенко та ін.) і доповнивши їх популярними завдяки АТО чи Майдану іменами. Так, першим номером стала захоплена в заручники росіянами Надія Савченко, третім – громадський активіст і учасник АТО Ігор Луценко. Водночас у списках політсили присутні й заплямовані персони, як-от 21-й номер Віталій Данілов, помічений торік серед депутатів, що голосували в унісон із ПР і виключення яких із фракції домагалася низка обласних парторганізацій «Батьківщини».

Консистенція Блоку Порошенка така, що він нагадує «ЗаЄдУ» зразка 2002-го, НУ–НС 2007–2009-го чи ПР 2013–2014 років

У першу десятку Радикальної партії Ляшка окрім самого лідера та його помічника-консультанта потрапили командир добровольчого батальйону «Айдар» Сергій Мельничук, комбат Луганська-1 Артем Вітко (сьоме місце), ротний командир батальйону «Азов» Ігор Мосійчук (дев’яте), співачка Злата Огневич (четверте) й активіст Євромайдану Артем Запотоцький (п’яте), екс-голова Комітету виборців України та один із заступників у Адміністрації Ющенка політолог Ігор Попов (шосте), волонтер Харківського військового госпіталю Олена Кошелєва (десяте). Далі десятого місця склад списку політсили Ляшка наразі невідомий, тож там ми ще можемо побачити справжні сюрпризи від спонсорів політичної сили, серед ключових із яких називають главу Адміністрації Януковича Сергія Льовочкіна.

Громадськими активістами та помітними учасниками Євромайдану й АТО наповнили свої списки «Громадянська позиція» та «Самопоміч». У випадку останньої шанси на потрапляння до парламенту представників другої десятки мінімальні. У складі політсили Гриценка йдуть його союзники з Демократичного альянсу, у списку «Самопомочі» другим номером – командир добровольчого батальйону «Донбас» Семен Семенченко, тринадцятим – головний борець за люстрацію Єгор Соболєв. На жаль, і його місце поміж висуванцями цієї політсили, і склад списків більшості партій, які претендують нині на проходження до парламенту, є яскравими свідченнями, що ніякої люстрації не буде. «Свобода» та КПУ вирушають на вибори старим складом, ось тільки, найімовірніше, здобудуть цього разу за списками у 2–2,5 раза менше прохідних місць. І це при умові, що КПУ доти не буде заборонена судом.

Недолюстровані

Неприхованим альянсом Льовочкіна, Ахметова на цих виборах стане Опозиційний блок. У його установчому форумі взяли участь Сергій Ларін, екс-заступник Льовочкіна в Адміністрації Януковича, Юрій Мірошниченко, у минулому представник Януковича в парламенті, «адвокат диявола», який до останнього вигороджував господаря «Межигір’я» в ЗМІ, а також учасник нещодавніх президентських виборів Вадим Рабінович, голова Луганської облради Валерій Голенко та ін. До першої п’ятірки списку увійшли Юрій Бойко, Наталія Королевська, Вадим Рабинович, мер Бердянська Олексій Бакай, і мер Святогорська Донецької області Олександр Дзюба.

Читайте також: Вибори без ілюзій

Іншу колону колишніх регіоналів, пов’язаних із екс-главою АП Януковича, веде віце-прем’єр уряду Азарова Сергій Тігіпко. Його політсила піде на вибори також під іменним брендом свого патрона як Партія Сергія Тігіпка «Сильна Україна». Близький до Льовочкіна екс-віце-прем’єр уряду Азарова та перший керівник СБУ часів Януковича Валерій Хорошковський став другим номером списку політсили. Нагадаємо, що його перебування на цій посаді запам’яталося масованим терором проти громадських активістів і науковців, наступом на свободу слова в країні (див. Тиждень, № 4/2012).
У першій двадцятці партії чимало інших представників ПР, які до останнього служили слухняними гвинтиками режиму Януковича. Це Олександр Волков (9-й номер), Таріел Васадзе (11-й), Микола Джига (14-й). На 17-му місці – Василь Поляков, бізнес-партнер і близький товариш одіозного депутата від ПР Дмитра Святаша, який закликав до силового придушення Євромайдану. На 25-му – Сергій Кузяра, котрого за президентства Януковича ЗМІ називали наближеним до його старшого сина Олександра. Нарешті, на умовно прохідному (якщо частина осіб, чиї імена стоять у переліку вище, піде у виконавчу владу) 31-му місці перебуває Володимир Макеєнко, особисто відповідальний за блокування на посаді голови Регламентного комітету Верхов­ної Ради всіх спроб тогочасної опозиції зупинити Януковича в парламентсь­кий спосіб аж до масового розстрілу снайперами учасників Євромайдану на Інститутській.

Уже нині можна прогнозувати, що конфігурація правлячої коаліції в майбутньому парламенті визначатиметься насамперед результатом голосування в одномандатних округах. Спершись на більшість мажоритарників, традиційно зговірливу з фактичним центром впливу в країні на той чи той момент, Порошенко цілком може спробувати сформувати більшість у Верховній Раді без обтяжливого залучення союзників із лідерських політичних сил, які претендуватимуть на керівництво урядом. Тим часом списки мажоритарників від основних партій наразі залишаються переважно невідомими громадськості, хоч саме в них, найімовірніше, ховатиметься основна частина тих, за ким люстрація плаче. Тож до їх аналізу Тиждень іще повернеться.


Матеріали за темою:

--> --> -->
Реклама
Останні публікації згорнути
  • Скільки регіональних осередків має кожна парламентська партія? В яких регіонах найбільше партійних представництв, та яка партія має найбільшу мережу? Відповіді на ці питання шукала Громадянська мережа ОПОРА. Аналіз ґрунтується на інформації, яка була надана на запит до Міністерства юстиції України щодо всіх зареєстрованих в Україні структурних осередків шести парламентських політичних партій, які мають свої фракції у Верховній Раді («Блок Петра Порошенка», «Народний фронт», «Опозиційний блок», Об’єднання «Самопоміч», Радикальна партія Олега Ляшка, Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина»).
    30 травня,
  • Протягом тижня західні ЗМІ писали про політичну кар'єру Савченко, повернення викрадених активів, призначення Андерса Фог Расмуссена радником Порошенка та напади на журналістів в Україні
    30 травня,
  • У Франції є прошарок політиків, які демонструють якщо не прихильність до України, то бодай стійкість супроти московських впливів. Із ними можна й треба співпрацювати, принаймні ситуативно
    30 травня, Алла Лазарева
  • Пострадянська автократія намагається перетворити чорне золото на модерність
    29 травня, The Economist
  • За перипетіями Великодня і травневих свят залишилася майже непоміченою одна не менш знакова подія, яку оминули увагою вітчизняні ЗМІ. 6 травня Арсєній Павлов, відомий більшості під позивним Моторола, лідер батальйону «Спарта», що стратив 15 наших бійців в аеропорту, отримав ключі від квартири в самісінькому центрі Донецька у висотній новобудові.
    29 травня, Станіслав Васін
  • Деякі західні оглядачі останнім часом порушують питання про те, чи є Туреччині місце в НАТО і чи надійний вона партнер для Альянсу. Скептики в країні (особливо наближені до влади) також аналізують вигоди від союзництва, яке триває десятки років, та обстоюють більш незалежний підхід до зовнішніх відносин. Утім, останні події показують: сторони потрібні одна одній у контексті масштабних глобальних викликів, щоб успішно пройти період неспокою.
    29 травня, Пінар Севінчлідір
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работа Харьков оптимизатор любовный гороскоп на год Жеральдин Пайя http://avtosale.ua/
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено