Політика

Spiegel Online: про що насправді мають говорити на зустрічі у Мінську

На думку Неефа, можливість зустрічі російського та українського президентів у Мінську звучить як послаблення конфлікту, проте про закінчення війни говорити ще дуже рано.

На його думку, є сім важливих пунктів, навколо яких і йтимуть майбутні переговори.

По-перше, українська економіка, як пише Нееф, і справді все у більшій небезпеці, але вона не «розвалюється», як про це часто пишуть у Німеччині. «Щоб зрозуміти це, важливо поглянути на розмір війни  у Східній Україні: навіть у Дніпропетровську, столиці сусідньої з Донецьком області ,  немає слідів війни, яка відбувається у 250 кілометрах», - пише Нееф і наводить приклад жвавої вечірньої набережної у Дніпропетровську.

По-друге, територія, яку займають терористи становить всього один відсоток території України. «Навіть якщо мати на увазі Донецьку та Луганську області, отже, ті, чиє населення в основному висловлювалося у травні за автономію, тоді вийде всього дев’ять відсотків країни, де протистоять уряду. Про це також в основному забувають у Німеччині», - пише Нееф

По-третє, на думку журналіста, саме цей факт треба мати на увазі, колись хтось (як, наприклад, віце-канцлер Зігмар Габріель) закликає до федералізації України. «Так, припустімо, 70% населення у травні проголосувало за автономію свого регіону, але надійних даних немає. Але цей референдум немає нічого спільного зі збройним повстанням, яке навесні розпочали агресивні сепаратисти і яке потім переросло у війну. Повстанці просочилися у міста тільки після референдуму. Вони не є виразниками інтересів місцевого населення. Це підтверджується тим, що небагато жителів Донецька та Луганська дослухалися їхніх закликів вступати у так звану народну армію. Повстанці ведуть війну, яка не є «народним повстанням, як вони стверджують. Цю війну принесли за допомогою Росії», - наголошує німецький журналіст.

Читайте також: Власний інтерес

По-четверте, на думку Неефа, децентралізація і більше автономії для Донецької та Луганської областей є розумною метою і Київ це пообіцяв. А от федералізація не має сенсу бодай з тої причини, що навіть твердження «повстанців» про те, що Донбас фінансує Україну є неправдивим. «Насправді Київ субсидується протягом багатьох років нерентабельні шахти Донецька», -  додає він і наголошує,що федералізація України, вигідна лише для Росії, яка матиме можливість продовжувати використовувати цей регіон як джерело заворушень проти влади в Києві.

По-п’яте, Крим може бути втрачено в осяжному майбутньому, але, за словами Неефа, для національної самосвідомості, він залишається невід’ємним. Вимогу повернути анексований півострів має підтримувати Порошенка, коли він зрештою, але все ще хоче переглянути нинішній стан справ. Не треба слухати німецьких політиків, які вимагають відмови від Криму, щоб заспокоїти Росію, - це було б політичним самогубством. Франції потрібно було 47 років, щоб повернути Ельзас-Лотарингію», - пише Нееф.

Читайте також: Україна як об'єкт геополітики

По-шосте, німецький журналіст наголошує на ключовій позиції ЄС. «ЄС закликає до припинення вогню за будь-яку ціну, Москва, звичайно, теж.  На це Київ може погодитися тільки тоді, коли буде закрито кордон з Росією», - вважає він. «Війна стала жорстокішою в останні дні. Українська армія зазнавала поразки за поразкою, тоді як повстанці витримувати дивом кількісну перевагу. Це не було б можливо без підтримки Росії. Якщо Порошенко погодиться на нове припинення вогню, повстанці зможуть знову перевести подих, перегрупувати сил і озброїтися додатковою російською зброєю - близько ста кілометрів кордону з Росією до цих перебуває пір під їхнім контролем. Росія до цього відкидала ізолювання кордону. Це демонструє ключову роль Заходу: якщо йому не вдасться переконати в цьому Путіна зараз, війна триватиме до зими», - пише Нееф.

По-сьоме, на його думку, найважливіший сигнал дав Москві Порошенко: Україна не прагне в НАТО, але, можливо, прагне до нейтрального статусу. «Більше Путін від Києва тепер навряд чи може очікувати. Тому президент Росії має визнати одне: він хоча і виграв Крим, але втратив іншу частину України. Війна на сході вже об’єднала разом українців і виробляється те, чого до цих пір, в основному,  бракувало: українську національну самосвідомість. У Харкові та Дніпропетровську, двох містах, що раніше мали тісні стосунки з Росією, українські кольори тепер можна побачити всюди. У Харкові один літній чоловік сказав мені, що  він все ще донедавна хотів повернутися до СРСР. Але зважаючи на те, що зараз відбувається у Криму і Східній Україні, він зараз хотів тільки одного: більш тісних відносини із Заходом», - пише Нееф.