Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
24 липня, 2014   ▪   Богдан Буткевич   ▪   Версія для друку

Перейшли межу

Після збиття російськими військовими злочинцями малайзійського Boeing у війні з РФ відбувся рішучий злам
Матеріал друкованого видання
№ 30 (350)
від 24 липня, 2014
Перейшли межу

Зміни відбулися у ставленні до подій на Сході України міжнародної спільноти, і в упевненості кремлівського карлика, і в настрої наших військових. Це дуже швидко вплинуло на ситуацію на фронтах. За останні кілька днів українська армія звільнила низку важливих міст, просунулася на кілька десятків кілометрів уперед і продовжує безупинний наступ, незважаючи на страшенний опір російських бандформувань та, на жаль, чималі втрати.

Багато людей уже заговорило про успіхи у війні, понад те, навіть президент Порошенко приміряє на себе лаври переможця й призначає святковий парад на День Незалежності в Києві та Одесі. Та ще й «заграница нам поможет» тріумфальним маршем звучить чи не з кожного повідомлення в ЗМІ чи поста в Facebook. І чомусь ніхто не хоче бачити, що ситуація щодня тримається на волосині: на волі до перемоги та прагненні до боротьби кількох десятків тисяч бійців безпосередньо на фронті та сотнях волонтерів, які підміняють собою систему армійського забезпечення.

Усі зовнішні сценарії щодо нашої країни може зламати тільки одна сила – самі українці

Тим часом сотні тисяч, якщо не мільйони людей з українськими паспортами – як прийнято казати, середньостатистичних громадян – і далі живуть звичайним життям, дозволяючи собі похвилюватися раз на день під час перегляду вечірніх новин по ТБ чи в інтернеті. Вважаючи, що 5 грн, які вони на хвилі емоцій відправили на номер 565 ще на початку березня, дають їм повне право мати чисте сумління. І таким чином показуючи, що й досі не зрозуміли одного простого закону, який панує у світовій політиці: ти потрібен тільки самому собі, тож будь-чого можна досягти лише своїми силами.
Захід раптом прокинувся після того, як мавпи з гранатами, точніше «Буками», вбили майже три сотні мирних пасажирів, більшість із яких є громадянами країн так званого першого світу. Зрозуміло, що вбивства європейців – це теж не Апокаліпсис, особливо якщо нафта й досі в ціні, а заводи під Москвою і далі штампують за франчайзинговими схемами продукцію європейських компаній. Тим більше що швидких рішень на теренах від Ельби до Сени не приймають уже понад півстоліття. Дві світові війни  багато чого навчили.

Читайте також: Чого хоче воно?

Однак після падіння Boeing на Донбасі європейці нарешті знайшли для себе відповідь на сакраментальне запитання: «Who is mr. Putin?». І вона така: ні, не те слово на букву «х», про яке ми всі одразу подумали, а «ненадійний партнер». Якщо комусь здається, що це небагато, то він геть нічого не розуміє в психології євробанкірів, які є панівною верствою в ЄС. Ненадійний партнер – це навіть гірше тавро за «диктатор». Адже й із диктаторами можна мати справу, якщо вони вміють робити бізнес та добре ховати кінці у воду, надто якщо та вода зберігається в анонімній скриньці у швейцарському банку. А ось ненадійний партнер – це той, хто, замість того щоб оцінити красу гри по «зливу» санкцій Євросоюзу і тихенько самому «злити» свою наволоч на Сході України, аби спокійно продавати газ і нафту, видає суміші фанатиків з олігофренами високоточну сучасну зброю. Це той, хто міняє бізнес на засмальцьовані фікції, від яких Європа відмовилася вже дуже давно через їх невигідність і безперспективність. Неадекватність – єдине, чого не прощають у великому геополітичному бізнесі.  

Не варто, звичайно, забувати досить жорстку позицію США, які не менш цинічні за європейців, але більш відверті та все ще мають певні геополітичні амбіції морального світового гегемона. Тому, на відміну від Європи, Вашингтон може поступитися своєю вигодою заради власної величі. Навіть коли стратегічна поразка Росії невигідна Білому дому у світлі його протистояння з Китаєм та розширенням зони впливу останнього через звуження простору для маневру Кремля.

Читайте також: Західні ЗМІ про збитий MH17: це заклик завершити конфлікт в Україні

Усе сказане вище, проте, не означає, що Україна матиме з цього великий зиск. На жаль, на міжнародній арені ми й досі об’єкт перемовин великих світу цього. Для Європи ми є тільки майданчиком для нових домовленостей у чотирикутнику Вашингтон – Брюссель – Москва – Пекін. Для США ми, на жаль, не є тим, ким мали б бути, – стратегічним союзником, тому лишаємося місцем прикладення зовнішньополітичної та внутрішньополітичної activity.

Усі зовнішні сценарії щодо нашої країни може зламати тільки одна сила – самі українці. Як вони це вже зробили на Майдані. Тільки тепер вхідні умови ще жорсткіші: страшна асиметрична непряма війна, яка щодня забирає життя кількох наших найкращих людей. І тому тепер жодна людина, яка вважає себе лояльною до українського проекту, не має права залишатися осторонь війни на виживання, яку зараз веде наша країна. Чи навіть грець із нею, тією лояльністю, яка хоча б не хоче жити в кривавому бедламі «Русского міра».

Йдеться не про те, що люди не мають права на відпочинок у кіно, ресторанах, курортах. Звісно, потрібно жити всім ворогам на зло. Не варто перетворюватися на «країну колон, що марширують», як Німеччина 1930-х, відверто шкідливо для суспільного здоров’я уподібнюватися до КНДР чи тієї-таки Росії з її міліта­ри­зовано-ідіотич­ними ходами імені Кургіняна. Але як можна відвідувати ті ж таки ресторани, але не виділяти щомісячну суму на підтримку армії? Як можна спокійно пробігати очима в стрічці новин звістку про чергових загиблих і йти робити веселий «селфі» в черговому нічному клубі?

Дивіться також: На Донеччині терористи збили пасажирський літак Boeing-777 Малазійських авіаліній

Якщо українці не зрозуміють, що в часи великих випробувань немає місця для забав на публіку та думок про власний комфорт, наше майбутнє буде вельми сумним. Тільки власними силами ми можемо перемогти в цьому ідеологічному конфлікті між Москвою та Києвом. Нам не потрібна загальна мобілізація до армії. Але конче потрібна морально-етична мобілізація навколо перемоги над запеклим ворогом, із яким жоден компроміс неможливий.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Чи й справді найдорожчий у світі шолом для реактивного винищувача такий крутий?
    25 вересня, The Economist
  • 8 вересня, у День звільнення Донбасу, в Макіївці сталася чергова подія, яка ще на енну кількість днів (років?) відсунула від нас перемогу в цій війні. Під перемогою я не маю на увазі українські танки на площі Лєніна в Донецьку з рознесеним вщент пам’ятником, як часто це уявляє собі наша патріотична більшість.
    25 вересня, Станіслав Васін
  • Політичні еліти цього регіону майже не змінюються протягом останніх 20 років і не сформували власного клану
    25 вересня, Богдан Буткевич
  • Як імперські палаци прийшли на зміну маєткам козацької старшини
    24 вересня, Ольга Ковалевська
  • Якщо ви хочете дізнатися середню ціну на новий гаджет, то знайдете сайт, який робить вибірку з усіх пропозицій. Якщо цікавитеся відгуками на нову стрічку, котра тільки-но вийшла в кінотеатрах, — шукатимете їх там-таки, у мережі. Але якщо вам потрібно дістати середнє арифметичне від мови й політики в Україні, ви зобов’язані поїхати на Полтавщину.
    24 вересня, Олекса Коба
  • Думаю, найдосвідченішими розвідниками могли б стати таксисти. Ба навіть уже стали, з єдиною поправкою: всю зібрану інформацію вони перетравлюють самі та згодовують колегам. Від їхньої інфи, що здобута на шляхах війни, жодної користі — лише змарнований настрій та трохи гумору, якщо сам «розвідник» має таке почуття.
    24 вересня, Вікторія Малишева
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено