Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
23 червня, 2014   ▪   Валерія Бурлакова   ▪   Версія для друку

Крок уперед, два – назад

Як брешуть російські підручники з історії, навіщо регіонали створили погіршену версію досі чинного закону Колесніченка – Ківалова і хто саботував роботу парламентської комісії з підготовки нового мовного закону
Матеріал друкованого видання
№ 25 (345)
від 19 червня, 2014
Крок уперед, два – назад

«Наприкінці 2013-го – початку 2014 ро­­ку загострилася си­­туація на Україні. У лютому 2014-го легітимний президент країни Віктор Янукович був позбавлений влади, а влада перейшла до опозиції. Одним із її перших рішень стало скасування закону про статус російської мови і введення заборони на її викорис­­тання нарівні з українською. Верховна Рада Автономної Респуб­­лі­­ки Крим, що входила до складу України, відмовилася підкорятися київській владі», – так починається новий, «кримський» параграф у підручниках з історії для учнів 9-х класів загальноосвітніх шкіл. Певна річ, це школи неозорої Російської Федерації...

Виходячи з логіки авторів підручника (їх аж троє – Алєксандр Данілов, Людміла Косуліна та Максім Брандт) – логіки, ймовір­­но, узгодженої і на вищому рівні – «каталізатором» кримсь­­кого питання стало саме скасування зако­­ну Колесніченка – Ківа­­лова. Про те, що скасування згаданого закону, «прощання» з яким швидко ветував тодішній в. о. президента, так і не набуло чинності, – ані слова. І, тим біль­­ше, ані слова про те, що на території нині анексованої Автономної Республіки, що входить до складу України, давним-давно діяв власний закон про мови. Закон, до якого Верхов­­на Рада України не мала жодного стосунку.
Після прийняття закону Ко­лес­­ніченка – Ківалова кримча­­ни й справді суто формально подякували «дєду за побєду»: 16 серпня 2012 року, за тиждень після підписання мовного закону Віктором Януковичем, Севастопольська міськрада надала російській мові «омріяний» регіональний статус. Утім, Севастополем і обмежилося. Адже ще до того на півострові діяла своя Конституція. У документі було чітко окреслено право використання кримчанами трьох мов.

«Закон, який був ухвалений, нового нам нічого не дає. Тому ми прийняли рішення використовувати Конституцію Криму, за нею діємо й працюємо», – казав у 2012 році голова ВР АРК Володимир Константинов.
Своя програма «розвитку та захисту» мови Пушкіна дуже дав­­но діяла, скажімо,  і в Одесі. На Донеччині і днем зі свічкою неможливо було знайти української школи, а в «українізованому» Миколаєві роками боров­­ся за право хоч де почути та побачити українську знайомий всім ЗМІ регіону пенсіонер Анатолій Ільченко.

Читайте також: Правда про мовний закон Колісниченка-Ківалова

Одне слово, «обурення» Схо­­ду скасуванням мовного закону стало просто черговим блефом, а подекуди, як у випадку з Кримом, і відвертою та недолугою брехнею російських та проросійських ЗМІ, тоді як справжнім каталізатором напруження виступали зовсім інші фактори.

Україна тим часом залишилася без іще однієї потенційної перемоги Євромайдану – мовної. Адже сьогодні, після ветування скасування закону, ми й далі живемо «за московським часом», тобто в країні й досі діє закон Колесніченка – Ківалова.

«Хороший той закон чи поганий – це окрема історія. Моя пропозиція – розбиратися потім з мовами, з історією. Ми потім розберемося, коли країну збережемо», – згаряча пояснив вето Арсеній Яценюк.
Питання збереження мови, хай там як, – теж питання державної безпеки. Тому вже наступного дня після вето на скасування закону Колесніченка – Ківа­­лова Верховна Рада згадала, що протестувати може не тільки Схід, а й Захід із Центром. До того ж мовний Майдан в Україні вже був.

В очікуванні відповіді

Першим кроком Верховної Ради назустріч вирішенню питання з «дієздатністю» закону Колес­ні­чен­­ка – Ківалова стало створення робочої групи з підготовки нового закону про мови. Тимчасова спеціальна комісія з підготовки проекту закону про розвиток і застосування мов в Україні почала свою діяльність 4 березня 2014 ро­ку згідно з відповідною постановою українського парламенту.

Читайте також: Право і мова. Державна мова як складник державотворення

Трохи більш ніж за місяць – у середині квітня – комісія вже відзвітувала про перші результати своєї роботи. Як розповів у Верховній Раді голова ТСК віце-спікер ВР Руслан Кошулинський, за осно­­ву нового закону було вирішено взяти законопроект, розроблений групою під керівництвом екс-пре­­зидента України Леоніда Кравчука, – він передбачає гармонійне використання всіх мов «на підставі усвідомлення того, що державною мовою в Україні є українська». Крім того, цей проект позбавляє місцеві органи влади права втручатися у 10 статтю Конституції України, залишаючи такі питання винятково в компетенції Верховної Ради.
Члени комісії узгодили назву законопроекту – «Про порядок застосування мов в Україні» – і спрямували новий мовний закон на європейську експертизу. Зокрема, до Венеціанської комісії – дорадчого органу Ради Європи з питань конституційного права, що надає висновки про відповідність проектів законодавчих актів європейським стандартам та цінностям.

«З Венеціанської комісії відповіді ще немає», – повідомив Тижню Руслан Кошулинський. Коли саме надійде відповідь з Європи – експертна оцінка й поради, що дадуть змогу удосконалити законопроект, – члени української ТСК, певна річ, знати не можуть. Відомо інше: виконана наразі українська частина роботи проходила в дуже складних умовах. Як розповіла Тижню Ірина Фаріон, комісія була змушена працювати без кворуму, оскільки її засідання ігнорували представники КПУ, ПР і партії УДАР. Напрацьовані без кворуму поправки до «основи», однак, також поїхали до Європи.

Читайте також: Понад 70% громадян виступають за українську мову як єдину державну

Що заважало відвідувати засідання тим, хто цього робити не захотів? У випадку деяких з них відповідь очевидна. Це передусім стосується Світлани Фабрикант – однієї з небагатьох народних обранців без вищої освіти. Представниця нинішньої опозиції, що увійшла до ТСК, але не забажала працювати в її складі, нині презентувала українцям власні напрацювання. Це законопроект «Про офіційний статус російської мови в Україні», який унесли на розгляд парламенту два депутати – сама Світлана Фабрикант і Сергій Ківалов, співавтор нині чинного закону.

Документ, який пропонує надати російській мові практично статус другої державної в Україні, не має жодних шансів бути прийнятим у сьогоднішньому парламенті, упевнена Ірина Фаріон. Навіть більше, на думку пані Ірини, автори законопроекту порушують чинне законодавство України. Звернення з цього приводу, розповідає політик, вона вже скерувала до СБУ.

Утім, крім недоречності перебування авторів законопроекту на волі та при владі ініціатива Ківалова – Фабрикант має й інші нюанси. Їх озвучує Руслан Кошулинський. «Законопроект Ківа­­лова – Фабрикант – погіршена форма наявного закону Колесні­чен­­ка – Ківалова», – підкреслює віце-спікер у розмові з Тижнем. І додає: «Це технологічна спроба, зареєструвавши цей законопроект, не дати зареєструвати інший».
Тобто спробувати вкотре «роз­­вести як кошенят» учорашню опозицію? Можливо. Чи вдасться проросійським силам це зробити, покаже час.

Разом із тим усі сьогоднішні напрацювання парламенту – як влади, що прагне централізувати прийняття мовних рішень, так і опозиції, яка мріє остаточно «легалізувати» російську мову у всіх сферах життя українців незалежно від регіону, – можуть так і залишитися на папері з огляду на останню заяву нового президента. «Я переконаний, що лево­­ва частка проблем, починаючи від проблем застосування мови, зокрема російської, на території громади, – це будуть повноваження місцевих органів влади», – сказав Петро Порошенко на останньому засіданні РНБО.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Кількість українських бранців на території Росії та окупованого Криму зростає, однак досі не налагоджено механізму переговорів про їх визволення
    28 березня, Станіслав Козлюк
  • Картина білої американської художниці, яка зображує загиблого чорношкірого підлітка, спровокувала бурхливу суперечку щодо того, чи має хтось право говорити про чужий травматичний досвід, а також вкотре спростувала філософську тезу, згідно з якою «автор помер».
    28 березня, Олена Кухар
  • Як комп’ютерні віруси зменшують боєздатність і чиє засоби убезпечитись від них
    28 березня, Юрій Лапаєв
  • Моє свідоме життя почалося на проспекті Миру, у панельній дев’ятиповерхівці під номером 54, де з балкона на шостому поверсі було видно чи не всеньке місто, бо тоді ще свічки новобудов не затуляли ані острівця на Південному Бузі, ані дальніх околиць Ракового, де жила моя бабуся та які можна було розгледіти в дитячий бінокль.
    28 березня, Юрій Даценко
  • Франція досить боязко ставиться до надання безвізового режиму для України через проблеми власної внутрішньої політики.
    27 березня, Алла Лазарева
  • Перший заступник міністра закордонних справ України Вадим Пристайко розповів Тижню про нещодавні переговори, що відбулися в Парижі в рамках “нормандського формату”, на які несподівано не приїхали представники РФ.
    27 березня, Алла Лазарева
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено