Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
29 травня, 2014   ▪   Богдан Буткевич   ▪   Версія для друку

АТО, АТО… Йдуть солдати

Українські силовики стали діяти рішучіше. Але цього недостатньо для перемоги
Матеріал друкованого видання
№ 22 (342)
від 29 травня, 2014
АТО, АТО… Йдуть солдати

26 травня розпочалася чергова активна фа­­за АТО. Після спроби терористів у Донець­­ку захопити аеропорт українські військові з допомогою авіації та армійського спецназу розбили бойовиків вщент. Вбито, за різними даними, від 50 до 100 терористів, летовище хоч і постраждало, але повністю під контролем Збройних сил. Останні нарешті стали намагатися проводити свої операції та нав’язувати власний «порядок денний», а не просто по факту реагувати на дії бойовиків. Експерти пов’язують цю метаморфозу не так із появою нового президента, який до того ж ще не заступив на посаду, як із тим, що нарешті з Києва, від тимчасової влади, надійшла чітка й зрозуміла команда «винищувати сепаратизм». Своєю чергою, терорис­­ти збентежені таким різким і рішучим кроком нашої армії, але ще геть не зломлені. Тим більше що найслабші ланки АТО на Сході й далі залишаються: дірявий кордон, погане забезпечен­­ня та «паркетні генерали» в командуванні. І головна стратегічна проблема – нерозуміння, що робити зі Сходом далі, після ймовірної перемоги у відкритому збройному протистоянні.

Як тільки стало відомо, що вибори президента 25 травня не просто відбулися, а що на них навіть вимальовується переможець у першому ж турі, антитерористична операція на Сході країни різко активізувалася. Не пов’я­­за­­ти ці дві події просто неможливо. Хоч як крути, але військові – це люди, які люблять тверду руку та чіткий наказ. Тому перемога Петра Порошенка, зрозуміло, вплинула на стратегів із Генерального штабу, які вирішили показати, що є ще порох у порохівницях. Але не варто забувати, що реальним главою держави залишається Олександр Турчинов. І, як твердять джерела Тижня, саме від нього нарешті надійшла команда працювати посправжньому. Чи це пов’язано знову-таки з успішно проведеними виборами, чи з тим, що сам в. о. президента все ж не палає бажанням залишитися в історії як людина, за чийого керування країною було втрачено Крим і Донбас, сказати наразі важко. 

Читайте також: Будні нацгвардії: показуха та шість патронів на день

Однак не можна відкидати й безумовний величезний прогрес у силовому блоці. Нехай повільно, зі скрипом, жертвами, але армія, СБУ, МВС вчаться воювати, переходять зі звичних мирних рейок розпилювання бюджету та розкрадання державного майна на військовий стан. Зростає вишкіл особового складу, не так швидко, як хотілося б, але відбувається ротація керівництва, поліпшується матеріально-технічний стан бойових частин, триває перекидан­­ня на Схід найбільш боєздатних з’єднань та озброєнь. І головне – у більшості солдатів, що воюють на Донбасі, нарешті з’я­­­ви­­лася наймогутніша мотивація до бою – помста за вбитих. Як твердять бувалі військові, саме коли в бійців зникають фальшивий ура-пат­ріо­тизм та перше бажання бігти в атаку, натомість з’являються буденне відчуття виконання свого обов’язку та необхідність воювати «за себе й того хлопця», який уже не з нами, тоді армія приходить у потрібний тонус.

І нехай ініціаторами бойови­ська в донецькому аеропорту були не українські військові, а самі терористи, що намагалися захопити стратегічний об’єкт, реакція силовиків не може не тішити. По бандформуванням так званої ДНР відпрацювали, на подив, дуже жорстко і безкомпромісно: спочатку військова авіація завдала ракетного удару, а далі у справу вступив армійський спецназ із Кіровограда, який ефектно закінчив розгром знищенням двох КамАЗів із терористами, що втікали. Наступного дня приємні несподіванки не припинилися: українсь­­ка авіація завдала ракетно-бом­бового удару по тренувальному табору бойовиків «Ясині» в Антрацитівському районі Луганської області. Це взагалі перший випадок використання авіації далеко за лінією фронту, так би мовити. Паралельно ЗСУ взяли в щільне кільце Донецьк і взагалі потихеньку, але здійснюють наступ на позиції сепаратистів.

Читайте також: Удар по верхах. Війна очима учасника АТО

Але водночас щодня через кордон за сприяння російських спецслужб і, подейкують, прикордонників просочуються нові й нові партії бойовиків та зброї. Так, останнім часом РФ коригує їхній контингент – тепер там немає прямих агентів ГРУ та ФСБ, натомість у хід ідуть, мовою гебешників, так звані консерви, тобто добровольці, якими не прикро пожертвувати, «розконсервувати». Плюс Росія поступово відводить війська від кордону, щоправда, залишаючи там усі тилові та розвідувальні підрозділи, що означає, що за потреби вони миттєво зможуть туди повернутися.  
Додамо до цього неузгодженість дій керівництва АТО з Державною прикордонною службою, яка до того ж просто непристосована до бойових дій, адже зазвичай знешкоджує контрабандистів і нелегальних мігрантів поодинці.

Але найгірше зовсім не це. Зачистити Донецьк, Маріуполь і навіть Луганськ із Рубіжним не є непосильним завданням. Ще кіль­­ка узгоджених операцій армії та МВС, чітке прикриття кордону, знищення опорних баз терористів – і все буде в нормі. Так, найгірше очікується в трикутнику Слов’янськ – Краматорськ – Красний Лиман, де поруч кордон трьох областей і державний, а ще й «зеленка», якою бойовики і потраплять туди. Але й там за розумної концентрації сил та чіткого планування все реально.

Та проблема не так у військовій перемозі, як у тому, що після неї Україні доведеться ма­ти спра­­ву щонайменше з частиною не просто нелояльних, а вороже налаштованих до всього українсь­­кого тамтешніх мешканців, кожен із яких до того ж матиме особисті рахунки до Украї­­ни: вбитий або ув’язнений син, брат, сват будуть надійним гарантом неможливості нормальної інтеграції цих людей до українського проекту.

Читайте також: Капітулянтські настрої влади

Цілком зрозуміло, що голов­­на мета України в цій війні – душі та розуми мешканців Донбасу. І ось тут виникає найбільша проблема. Адже треба усвідомлювати, що люди, на подвір’ї в котрих бігають кавказці зі зброєю і котрі бояться відпускати дітей на вулицю й при цьому, як і раніше, кажуть: «Нічєво, главноє, чтоби бандєровци не прішлі», – це вже не проблема Путіна та ФСБ. То наша проблема, і нам із нею жи­­ти. Відповідно вже зараз державі, громаді, всьому суспільству потрібно думати про методи пацифікації Донбасу. З одного боку, жорстокий і безжальний батіг у вигляді контролю спецслужб за будь-якими виявами сепаратизму чи антидержавної діяльності, а з другого – пряник для наступного покоління, яке ми маємо нарешті виховувати українцями. Інакше всі жертви під час АТО, яку час нарешті вже назвати повномасштабною військовою операцією, будуть марні.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Недореформована пострадянська Україна забезпечила ідеальні умови для виникнення та відтворення тіньової економіки
    5 грудня, Олександр Крамар
  • Про переваги Hyundai Tucson 2016 року випуску
    5 грудня, Олександр Пархоменко
  • У розмові з Тижнем Девід Кровлі, професор Школи гуманітарних наук Королівського коледжу мистецтв у Лондоні, розповів про старі та нові медіа, постправду й андеграунд у країнах соцтабору.
    4 грудня, Ганна Трегуб
  • Відомий лозунг «Хліба і видовищ!» у «молодих державах» до кінця 2016-го повністю віджив себе. Тепер тут хочуть тільки хліба. Причому видовища, якими так славляться «народні республіки», вже викликають у вчорашніх глядачів лише блювотний рефлекс. Особливо цей рефлекс видно, коли «впарюють» успіхи «республіки».
    4 грудня, Станіслав Васін
  • Латвія з-поміж трьох країн Балтії має чи не найбільше зв’язків із Росією, через які остання може шукати канали впливу. Утім, ситуація поступово змінюється
    3 грудня, Ольга Ворожбит
  • Відкриттям екзопланет уже нікого не здивуєш. Наступний крок — спробувати їх зняти
    3 грудня, The Economist
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено