Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
14 травня, 2014   ▪   Юрій Макаров   ▪   Версія для друку

Самоврядна Україна як заповідник гоблінів

Стоп-стоп, куди це ми так розігналися?!За два тижні – себто неодмінно ДО президентських виборів, як і повідомлялося раніше,– Верховна Рада ухвалить у першому читанні проект реформи місцевого самоврядування в рамках нової Конституції.
Самоврядна Україна як заповідник гоблінів

Ні, я розумію: при уряді давно працює робоча група, все відбувається поетапно, крім того проект має пройти експертизу Конституційного суду (ну, припустімо) і Венеційської комісії, потім прийняття в цілому, потім додаткові закони, а початок впровадження – взагалі осінь 2015-го... І все-таки навіщо оце саме зараз?

Я не переконаний, що на тлі реальних військових дій і, власне, виборчої кампанії саме ця реформа приверне до себе достатньо уваги. Між тим, ідеться про принципові, етапні зміни державного механізму, й документ слід читати з олівцем у руках, розглядати кожну літеру на просвіт... Ніяка Венеційська комісія за нас це не зробить. Зрозуміло, щоби щось критикувати, треба знатися на предметі, а в нас на ньому досконально знаються виключно ті, хто досі керував країною безпосередньо на місцях – тобто особи, скажімо прямо, зацікавлені (я без іронії). Гаразд, розроблену концепцію відстоюють люди з репутацією, той же ж Гройсман, той же ж Садовий, тільки тут репутацією не відбудешся, надто вже тривожний підтекст у цього процесу, щойно замислишся, мимоволі в голові лунає: «Фе-де-ра-лі-за-ці-я!» Або ще краще: «Су-ве-ре-ні-тет!»

Тож мимоволі сприймаєш ці різкі рухи як намагання укріпити державу за рахунок нової угоди центральної влади з регіональними елітами, адже політика – мистецтво можливого. Не дивно, бо до останнього часу державу нам замінювало злочинне угруповання, яке узурпувало практично всі її ланки, впровадивши практично паралельну владу у вигляді «правлячої партії» та окремого інституту так званих «смотрящіх». Тож без перезавантаження не обійдешся, але чи забезпечить новий пакт згоди достатню силу Києву, абсолютно необхідну йому для здійснення не менш злободенних реформ, зокрема, побудови незалежної судової гілки влади, чистих та ефективних правоохоронних органів, прозорого фіскального механізму тощо?

Читайте також: Навіщо йдуть у президенти не популярні кандидати

Безумовно, місцеве самоврядування – наріжний камінь будь-якої демократії, яка, за визначенням, будується знизу вгору, а не навпаки. Сильна влада на рівні громади та регіону існує не лише в таких класичних федеративних (тьху-тьху, не проти ночі згадуючи!) чи конфедеративних країнах на кшталт Сполучених Штатів, Німеччини та Швейцарії. Франція – нібито цілком унітарна держава, але Наполеона вони поважають не за його військові походи (вчіться, Владімір Владіміровіч!), а за те, що став автором ідеальної конструкції, яка забезпечила баланс місцевих та центральних органів, і цю конструкцію закріплено в так званому «Кодексі Наполеона», за яким країна живе вже двісті років! Більш менш схожі реформи, однакові за пафосом і змістом, відбувалися в більшості постсоціалістичних країн, зокрема, в Польщі, на яку тепер експерти посилаються мало не як на взірець для всіх, хто виборсався з тоталітаризму. Тож нікуди від цього кроку не дінешся й не треба.

Маю тільки одне заперечення: вже згадана демократія – це не лише чесні вибори раз на чотири-п’ять років, а й уся сукупність інструментів громадянського суспільства, включно з вільною пресою та громадськими організаціями. Кияни вважаються (чомусь) найбільш просунутими в плані політичного розвитку, між тим, саме вони двічі обирали мером таке чудо, що досі не віриться, про склад Київради годі говорити. Іншими словами, нумо зізнаймося собі відверто: віддача повноважень на місця – чи не означатиме це в конкретній поточній українській ситуації консервацію влади, точніше, всевладдя місцевих мафій в діапазоні від колишньої Керчі (цікаво, що сталося з її славним мером Олегом Осадчим?) та колишнього Слов’янська (а з чарівною Неллі Штепою все гаразд?) до Врадіївки?

Читайте також: Удар по верхах. Війна очима учасника АТО

На відміну від багатьох моїх знайомих, значно досвідченіших і компетентніших у сенсі знайомства з сучасними політичними практиками, я не вважаю, що необхідною передумовою для вибудови демократії є якась специфічна більш-менш авторитарна стадія. В таких випадках зазвичай посилаються на приклад Франко, Піночета, Лі Куан Ю, щоразу згадуючи вигідні для цієї концепції деталі з їхнього досвіду й вперто ігноруючи невигідні. По-перше, перепрошую, наразі не бачу навколо себе Лі Куан Ю, по-друге, ми не Сінгапур, воно якось і не схоже. Але певна пріоритетність у реформах має спостерігатися.

Інакше як позбутися підозри, що все це робиться з уже названим уголос підтекстом: убезпечити регіональні мафії від зазіхань на їхні годівниці (ну а учасників цього умовного пакту хай кожен вгадує сам)? В такому разі не варто дивуватися, що населення цих заповідників феодалізму послідовно розчаровується в демократії, як воно її бачить на власні очі, і воліє шукати прихистку під рукою якогось там царя – може, суворого, але хоча б нібито справедливого... А ви кажете: «Конституція»!


Матеріали за темою:

--> --> -->
Реклама
Останні публікації згорнути
  • «Це не популізм», — заявив Алессандро ді Баттіста з «Руху 5 зірок» (M5S), коли 5 червня з’явилися результати першого туру місцевих виборів в Італії. «Це не протест. Це хороша політика». Кандидат на посаду мера Рима від M5S Вірджинія Раджі набрала 35% голосів. Це найбільший прорив M5S після загальних виборів 2013-го, коли рух здобув чверть голосів.
    25 червня, The Economist
  • У розмові з Тижнем заступник генерального директора Національного музею мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків з наукової роботи, мистецтвознавець Олена Живкова розповіла про тонку справу музейної атрибуції, яка розкриває секрети експонатів, про музейний аудит та особливості інвентаризації.
    25 червня, Ганна Трегуб
  • Як реформували правоохоронні органи в Польщі
    25 червня, Віталій Рибак
  • На початку війни я не мала жодних чітких уявлень, що буде і як. Колеги активно готували «запасні аеродроми» — місця, де перебудуть час страшних подій.
    25 червня, Яна Вікторова
  • Німецьке суспільство шоковане наслідками британського референдуму. Хтось оцінює збитки, хтось шукає нові можливості у хаосі.
    24 червня, Віталій Рибак
  • Франція спантеличена результатами британського референдуму. Попри недобрі прогнози, Париж відчайдушно сподівався на диво, якого не сталося. Прихильники ЄС закликають до найшвидшого пошуку нової моделі функціонування європейської спільноти, опоненти святкують перемогу.
    24 червня, Алла Лазарева
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работа Харьков оптимизатор любовный гороскоп на год Жеральдин Пайя http://avtosale.ua/
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено