Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
2 травня, 2014   ▪   Валерія Бурлакова   ▪   Версія для друку

Генерали спальних районів

Українські молодіжні праві рухи, представники котрих є першими кандидатами у міфічні лави «фашистів», яких в Україні вгледіла РФ, суттєво відрізняються від своїх маргінальних та криміналізованих російських «соратників».
Матеріал друкованого видання
№ 17 (337)
від 24 квітня, 2014
Генерали спальних районів

«Неонацистская группировка» – так називає С14, одну з найвідоміших молодіжних правих організацій, звітуючи про спільні з «Беркутом» «заходи» з побиття киян, які близько тижня тому вирушили зі столиці до Харкова на Марш єдності, офіційний сайт харківського угруповання «Оплот».

Мимоволі уявляються лави хлопців під прапорами зі свастикою, що марширують кудись у далечінь, дорогою впевнено розправляючись з іноземцями... Саме так це, поза сумнівом, бачили б у Російській Федерації, країні, де сучасний ультраправий рух, за словами експертів, характеризується організаційним занепадом і «відвертою інтелектуально-культурною та політичною слабкістю» (див. Тиждень № 6/2014). Однак в Україні все, м’яко кажучи, інакше.

С14, чи то просто «Січ», – правий рух, який усіма аспектами своєї діяльності впевнено руйнує стереотипи про «вуличних» правих. Хоча б тому, що найвідоміші вони своєю соціальною діяльністю, зокрема активною боротьбою із забудовами, захистом населення у трудових конфліктах (як, приміром, під час страйку робітників на броварському ТОВ «Чисті матеріали»), закриттям точок, де продають алкоголь неповнолітнім, а також пропагандою здорового способу життя (наприклад, «Кубок молодого футболу» для школярів) тощо.

26-річний Євген Карась, координатор організації, зізнається: дуже важливо, щоб у таких ситуаціях хлопці були не тільки в ролі «бойовиків», а й певною мірою в ролі експертів. «Коли ми виступали проти необґрунтованого підвищення тарифів на проїзд у метрополітені й зайшли там «нагору», присутні були вражені, – сміється він. – Адже ми завалили їх фактажем. Вони зрозуміли, що ми проінформовані. А не просто вуличні радикали...» Так само, відвідуючи, приміром, громадські слухання, важливо вміти «і охороні наваляти», щоб узагалі мати можливість бути присутніми на заході й упевнено оперувати інформацією.

Дисциплінована сила

«Є багато різних субкультурних організацій, у яких можна просто «двіжувати». Когось побити, розтрощити гральний автомат, – називає перспективи людей із націоналістичними поглядами Руслан Андрійко, голова проводу Молодіжної громадської організації «Сокіл», яка в лютому відзначила своє 120-річчя. – Якщо ж людина цікавиться політикою і хоче змінити країну, змінити систему влади, вона має йти в політику. Адже ми постійно кричимо, що влада погана. Але самі туди не йдемо...»

МГО «Сокіл» та студентська «Свобода», переконаний він, поєднують «двіж» та політичні перспективи. «Ми проводимо багато соціальних акцій: проти незаконних забудов, проти рейдерських захоплень скверів та парків», – підкреслює хлопець.

«Сокіл» – структура більше мілітарна. Вона проводить тренування, вишколи, організовує табори тощо. «На Революції гідності була сокільська сотня, яка квартирувалася в Київраді, проявила себе дуже серйозно в боях 18–21 лютого і показала себе як дуже дисциплінована сила, – згадує Руслан Андрійко. Сам він в останні дні Майдану дістав серйозне поранення внаслідок вибуху гранати. – Студентська «Свобода» – організація, орієнтована на ширшу аудиторію, студентство. Її завдання – захищати права студентів, виступати проти корупції у вишах, проти «добровільно-примусових» внесків, вирішувати інші питання...»

Візитка Яроша

Поволі відступає від своєї суто «бойової» сутності й «Правий сектор» – конфедерація дрібних націоналістичних організацій, факт існування якої набув неабиякого розголосу під час подій на Майдані.
Про конкретні заходи у ПС із тих чи інших причин розповідати не люблять. «Зараз, під час, по суті, війни з Росією, ми не ведемо передвиборчої кампанії. Для нас важливіші події на Сході. Активісти «Правого сектору» захищають єдину соборну Україну, що замінює десять вишколів», – узагальнює прес-секретар організації Артем Скоропадський.

З більшою готовністю розповідають про свої дії в С14. Зараз, розказує Євген Карась, націоналісти вчать киян організовувати територіальну самооборону і мають свої розвідувальні групи майже у всіх гарячих куточках України. «Харків, Луганськ, Краматорськ, – перелічує координатор руху. – Скоро повернеться група з Одеси... Ми хочемо встановити реальні факти, реальні показники, щоб українці розуміли, що насправді відбувається».

Ну з Богом. «...Національні бригади. Чорні маски, спортивні костюми, червоно-чорні бандерівські стяги. Це не віртуальний субкультурний комсомол, а реальні політичні солдати та політичні партизани. Погляд, який зупиняє бронепоїзд. Залізобетонна переконаність у правдивості нашої ідеї. Звичайні життєрадісні та сумні хлопці із сонцем у крові, полководці вулиць, генерали спальних районів, вожді фанатських трибун – такими постають вони, молоді українські праві, на сторінках культового в певних колах «націонал-революційного» часопису «Ватра». У підвальних спортзалах, у хронічно недофінансованих гуртках і секціях, недоприватизованих бібліотеках зростають чемпіони та переможці завтрашнього дня. Вони нас визволять, наші легіони простих, щирих і небагатослівних...»


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Світові медіа аналізують результати проміжного звіту міжнародної слідчої групи щодо збиття літака MH17 17 липня 2014 року в небі над Україною і роздумують над притягненням до відповідальності кремлівського режиму.
    29 вересня, Ольга Ворожбит
  • Те, що колись видавалося немислимим, сьогодні не таке далеке від реальності
    29 вересня, The Economist
  • Низькі рейтинги нинішнього владного дуумвірату викликають у його учасників приплив політичних амбіцій в умовах певної невизначеності. Поки що приховані, але від того не менш сильні. Тиждень спробував спрогнозувати, у що можуть мімікрувати нинішні партії влади й на які суспільні сили вони спиратимуться.
    29 вересня, Богдан Буткевич
  • Попри прагнення деяких (переважно українських) політиків вилучити тему Волині з українсько-польських відносин, у Польщі кампанія обговорення «злочинів українських націоналістів» набула мистецького підживлення
    29 вересня, Юлія Олійник
  • Георгій Тука, який майже півроку працює в новому Міністерстві тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб, розповів Тижню про своє ставлення до конфлікту переселенців і держави довкола соціальних виплат та боротьби з контрабандою на Донбасі.
    29 вересня, Андрій Голуб
  • Однією з головних новин минулого тижня стала спроба так званого державного перевороту в угрупованні «ЛНР». Після того як лідер луганських сепаратистів Ігор Плотницький 21 вересня заявив, що проти нього готувався заколот, який провалився, багато хто спочатку сприйняв це як чергове інформаційне вкидання чи самопіар сепаратиста. Адже жодних конкретних імен Плотницкий не називав.
    29 вересня, Денис Казанський
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено