Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
10 квітня, 2014   ▪   Ігор Лосєв   ▪   Версія для друку

Кримінальна політика і політична кримінальщина у Криму

Російська агресія в Криму висвітлила цікаві аспекти політичного використання злочинних середовищ
Матеріал друкованого видання
№ 14 (334)
від 3 квітня, 2014
Кримінальна політика і політична кримінальщина у Криму

Не випадково формальним лідером сепаратистського російського проекту на кримській землі став діяч зі своєрідною кредитною історією зразка 90-х років минулого століття на прізвисько Гоблін, він же лідер партії «Русское единство» (з рівнем підтримки виборців 4%), він же призначений Моск­вою на посаду «прем’єра» окупованої української території. Давні зв’язки з місцевими кадрами характерної зовнішності дали йому змогу очолити так звану кримську самооборону, що діяла під чуйним керівництвом спецслужб РФ і разом із російськими військами під час загарбання Криму. Її дещо посилили привезеними з Кубані, Дону і Терека маргіналами, що називають себе «казакамі».

Треба зазначити, що роль криміналу в політиці досі висвітлена не дуже глибоко і докладно. Наявні розвідки переважно присвячені його впливу на внутріш­­ню політику (феномен мафії) і значно менше його участі в геополітиці, міждержавних конфліктах. Хоча червоний тоталітарний режим мав свої традиції співпраці з кримінальниками, яких у СРСР, на відміну від по­­літв’язнів, уважали меншим злом – «соціально близькими».

Виявилося, що кримінальники доволі легко переходять від суто злочинної діяльності до ідейно-політичного бандитизму і терору

Тому в радянських концтаборах зеки-кримінальники мали чи­­­­мало привілеїв порівняно з по­­літв’язнями. Саме їхніми руками начальники ГУЛАГу організовували терор проти політичних в’язнів. Після 1945 року цю добре відпрацьовану машину управління зеками з опертям на кримінальників зламали нові «жителі» ГУЛАГу – члени ОУН – УПА. Як стверджував Алєксандр Солженіцин у його найзнаменитішому творі, табірна адміністрація боялася тільки двох категорій ув’яз­­нених: бандерівців і чеченців.

Після краху СРСР у деяких регіонах колишньої імперії, зокре­ма в Придністров’ї, Південній Осетії, Абхазії, робилися спроби поставити кримінальний світ на службу політичним інтересам Кремля. Не став винятком і Крим. На початку 1990-х це був один із найбільш криміналізованих регіонів України, що змагався з Донбасом за пальму першості щодо масштабів злочинності.

Читайте також: Крим - територія терору

Чи не найяскравішою сторінкою злочинної історії Кримсь­­кого півострова була діяльність севастопольського кримінального авторитета Поданєва, який вирішував спірні питання з конкуруючими бандами за допомогою автоматів і кулеметів. Інколи точилися справжні бої з дотриманням тактики армійських підрозділів. Поданєв одним із перших «авторитетів» вирішив конвертувати фізичну силу і гроші в політичну діяльність, створивши Християнсько-ліберальну партію Криму. Однак йому не пощастило, його самого і ХЛПК було знищено, що дало підстави місцевим аналітикам із чорним гумором назвати останню «партією розстріляних (за аналогією з формулою героїчного міфу Французької комуністичної партії часів нацистської окупації).

Інші аналогічні формування, наприклад «Сейлем» і «Башмаки», також не відмовлялися від активної співпраці з проросійськими організаціями та спецслужбами РФ. Усе це сприяло політизації місцевої кримінальщини, яка в політиці на користь Москви вбачала непоганий бізнес і джерело фінансування. Відповідні українські органи, офіційний Київ не брали до уваги особливу роль кримського криміналітету, що, керуючись як власними інстинктами, так і підказками Кремля, насаджував своїх людей у депутатський корпус автономії та місцевих рад, виконавчі структури, правоохоронні органи тощо.

Кримінальники охоче використовували такі кримські парамілітарні формування, як «казакі», кидаючи їх проти кримських татар, на придушення проукраїнських мітингів, залякуван­­ня політичних опонентів. За часів «президента» Криму Юрія Мєшкова кримінальні угруповання ще не були такі політизовані, як нині. Все прийде згодом. Тривалий час фінансуючи всілякі проросійські формування, Москва явно розчарувалася в цій ненажерливій до грошей, але не дуже ефективній публіці й зрештою зробила ставку на конкретних людей, яким можна дати зброю і поставити завдання. Що, власне, й було зроблено у лютому – березні 2014 року в Криму.

Читайте також: Кримські татари: «Між двома кіньми…»

Якщо за часів Геннадія Москаля, який був ще до каденції Януковича шефом кримського Управління МВС, гопоту по-справж­­ньому пресували, то за «донецького генія» вона активно відродилася, насолоджуючись безкарністю. Наступник Москаля на цій посаді Анатолій Могильов ставився до неї толерантно. Російські інтервенти успішно використали гопників як прикриття і політичну «піхоту», як виконавців усіх найбрудніших акцій про­­ти українських активістів та військових частин в автономії. Те, що сталося, продемонструвало, що організовані (й не дуже) злочинні угруповання можуть бути важливим елементом політичних стратегій.

Виявилося, що кримінальники доволі легко переходять від суто злочинної діяльності до ідейно-політичного бандитизму і терору проти опонентів своїх ляльководів, беруть на озброєння потрібні їхнім господарям політичні гасла й діють у межах визначеного ідеологічного «коридору». Причому межа між політикою і кримінальщиною є вельми умовною. Як писав Ісаак Бабель в «Одеських оповідан­нях» про знаменитого бандита Бєню Крика: «Ніхто не знав, де закінчується Бєня і де починається поліція…»

Ці «кадри» дають російським військам та адміністрації змогу без особливої потреби не бруднитися самим, не підставлятися і не дискредитувати власні структури. Недаремно тривалий час усі агресивні дії Росії в українському Криму Путін оголошував діями «місцевих формувань», не кажучи, ясна річ, хто їх озброїв, організував, навчив і керує ними.

Нині в автономії на небажане для загарбників населення чини­­ться тиск, створюються нестерпні повсякденні умови насамперед із допомогою гопників із кримської самооборони. Саме вони погрожують кримським татарам новою депортацією, захоплюють чуже майно, викрадають людей. Російській владі дуже зручно діяти з-за лаштунків руками цієї нібито «некерованої» озброєної публі­­ки. Якщо завтра на півострові Кре­­мль захоче провести етнічну зачистку, то це робитиметься переважно зусиллями гопоти і не без матеріального зиску для неї. Принаймні заяви «прем’єра» Аксьонова про конфіскацію української власності на півострові засвідчують наявність потужних і міцно закорінених інстинктів. Є підстави вважати, що так званий перехідний період, оголошений окупантами до 2016 року, буде часом тріумфу і всевладдя кримського криміналітету, без якого спецоперація Кремля навряд чи була б такою успішною.

Читайте також: Агресія Росії: генеза, мета, способи протидії та правові наслідки

Росія використала об’єднану потугу кримських промосковських сил та організованих злочинних угруповань, між якими важко провести чітку демаркаційну лінію. Зрозуміло одне: тепер криміналізованість півострова різко зросте, що аж ніяк не сприятиме його економічному, зокрема туристичному, розвитку. Так звана самооборона стане легальною формою бандитизму, від якої годі буде шукати захисту, хіба що створювати свої аналогічні структури. Автономія деда­­­лі більше ставатиме «піратською рес­­­публікою» на кшталт Придніс­­тров’я, Південної Осетії, Абхазії.
З кримських подій можна і треба зробити висновки для реш­ти України: організована злочинність здатна підхоплювати політичні «віруси», або їх можуть їй прищепити. Власне, те, до чого йшла наша держава під орудою Януковича, дуже нагадувало кримську ситуацію, тільки значно більшого масштабу. Інша річ, що цілу Україну через її розміри важко було перетворити на кримінальний заповідник, де зрослися «урки» з бюрократами, як це сталося на маленькому півострові.

Мирне співіснування держа­­ви з організованою злочинністю, що легалізується і стає мало не складовою державно-управлін­ського апарату, рано чи пізно приводить таке суспільство до катастрофи.
Україну врятував Майдан-­­­2013–2014. Для Криму такого рятівника не знайшлося – і він упав під ноги державі, де кримінально-олігархічна система давно легалізувалася, зміцнилася і наклалася на багатовікові антидемократичні й антигуманні традиції.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • У Литві не говорять про м’яку силу Росії, говорять про пропаганду
    2 грудня, Костянтин Амелюшкін
  • Я дуже люблю свій Бахмут: він теплий та привітний, чистий, сучасний та по-провінційному компактний. У ньому дуже багато квітів і дитячих майданчиків, а влітку повітря стає тягучим, наче липовий мед… Але це дивне місто. Ніби приречене балансувати між тим і цим: у міжчассі, у просторі, між новим і старим, своїм і чужим.
    2 грудня, Єлизавета Гончарова
  • Тіньова економіка об’єднує неймовірно велику кількість і різноманітність видів діяльності
    2 грудня, Любомир Шавалюк
  • Наскільки дієва м’яка сила Росії в Естонії
    1 грудня, Ерккі Баховскі
  • Місто наче ріка, у воду якої не можна зайти двічі. Місто живе, змінюється, вдягається у стилі різних епох, гарнішає або спотворюється через хаотичну забудову. Щось із нового одягу личить місту, а щось – ні. Дедалі частіше чую, що Київ уже не той, що він утратив свій характер… Хай там як, до міста дитинства – до свого міста – завжди є шлях через хвіртку в серці.
    1 грудня, Катерина Новікова
  • Якими є амбіції та можливості новоствореної партії Рабіновича — Мураєва
    1 грудня, Денис Казанський
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено