Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
10 квітня, 2014   ▪   Дмитро Крапивенко   ▪   Версія для друку

Крим - територія терору

Для тих, чиї прапори нині майорять над Кримом, півострів – це легка здобич, яку ще належить поділити. Усім, хто цим невдоволений, щонайменше затулять рота чи виштовхають їх у шию на материк.
Матеріал друкованого видання
№ 14 (334)
від 3 квітня, 2014
Крим - територія терору

У мережі з’явився анекдот. Кримчанин кається українському родичеві у тому, що підтримав приєднання до Росії:

– Думали, нарешті заживемо. А тепер гроші з банку зняти не можна. Вийти на вулицю, щоб висловити свій протест, не можна…

– Шкодуєш?

– Ні, шкодувати в нас теж не можна…

Мабуть, схожі анекдоти розповідали і в радянські часи. Можливо, вони популярні на Корейському півострові. Нині сумний гумор набуває актуальності на території, що донедавна на правах автономії входила до складу України. Російський класик Салтиков-Щєдрін позаздрив би такому сюжетові: минув трохи більш як тиждень після «воссоєдінєнія», а в Керчі вже заборонили мітинг проросійських (!) сил. Мовляв, заявку на проведення акції подали несвоєчасно, не так, як передбачено російським законом, тож висловлювати солідарність із сепаратистами південно-східних регіонів України зась.
Хоча, те, що не вкладається в межі звичної логіки, може виявитись частиною міфології, якою досі жив і живе Крим. На зміну байкам про страшних бандерівців, що їдуть підкорювати півострів, прийшла легенда про високий рівень життя в Росії, якого він тепер досягне. Кремлівська пропаганда так розкрутила тему «покращення» на анексованій території, що мешканці депресивних центральноросійських областей усерйоз замислилися, чи в тій самій РФ, про яку говорять із телеекрана, вони живуть.

Читайте також: Кримські татари: «Між двома кіньми…»

І доки ТБ-наркоз іще діє, Крим ріжуть по-живому: Аксьонов і К° «віджимають» українську держвласність укупі з нафтовими виш­ками Чорноморнафтогазу, ділки з РФ придивляються до нерухомості, «що погано лежить», російські військові заселяють квартири, де ще вчора мешкали родини українських офіцерів.

На півострові, де жителі нібито панічно бояться будь-яких проявів націоналізму й неофашизму, де сам Путін обіцяв три «рівноправні» мови, зникають будь-які написи українською чи кримськотатарською. Заговорити тут мовою, котра ще місяць тому була де-юре в статусі державної, небезпечно для здоров’я. Як і висловлювати в будь-який спосіб своє невдоволення новим порядком, відмовлятися від російського паспорта, вимагати національної автономії. Ба більше, просто знімати на камеру кримське «благодєнствіє» теж вельми ризиковане заняття, бо легко може знайтися «казачок», що затулить своєю лапою об’єктив і буде, за місцевими «понятіями», правий.

Крим стає територією терору. Адже основою будь-якого терору є страх. Не обов’язково чинити масові розстріли чи підкладати бомби, щоб колективно залякати людей. Достатньо в найкращих кримінальних традиціях продемонструвати, хто тут тепер господар (гопник, «казачок», «зелений чоловічок»), і біженці покидатимуть край навіть тоді, коли там не лунатимуть постріли.

Читайте також: Агресія Росії: генеза, мета, способи протидії та правові наслідки

До речі, про постріли. Усе ще можливо. Мустафа Джемілєв, один із лідерів кримських татар, виступаючи в ООН, заявив, що кровопролиття в Криму та південних областях імовірне, якщо Росія тільки наважиться просунутись на територію материкової України. В такому випадку годі сумніватися, що моральний терор на півострові швидко переросте в реальний із величезною кількістю жертв.
Україна відходить від больового шоку: втрачено майже весь військовий флот, частину армії, з’явилися перші біженці, почалася перша за роки незалежності мобілізація, російські диверсанти – на сході, на півдні, в Києві. Серйозні питання: як компенсувати майнові утрати, як організувати оборону, знаючи, що союзники не прийдуть допомагати нам ані завтра, ані післязавтра, як забезпечити вихід з Азовського моря, як допомогти людям, що залишаються з українськими паспортами у ворожому середовищі, із примарними правами й реальними загрозами? І популістські відповіді політиків: повернути Крим уже завтра, відновити територіальну цілісність, нічого не визнавати й перемагати Путіна.

Штучно відторгнена територія зберігає з Україною тисячі різних зв’язків. Згодом вони стануть у пригоді. Марно сподіватися на якийсь бодай трохи конструктивний діалог із угрупованням Аксьонова, яке бавиться в «законну владу Криму». Як показав досвід Києва, бандитські режими на нашій землі не приживаються. Хоч би який Лас-Вегас чи Місто Сонця на півострові обіцяли місцеві функціонери та їхні кремлівські шефи, уже зрозуміло: всі проекти будуть орієнтовані на «освоєння бюджетів» колом обраних, яке матиме свої «хонки» і яхти на Південному узбережжі доти, доки їм це дозволятимуть кримчани. А вони матимуть нагоду прозріти вже цього літа, коли почнеться «нечуваний» туристичний сезон.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Якщо люди-музеї — це здебільшого старше покоління, то в цій підбірці етнографічно-туристичних історій здебільшого свіжа кров. Проекти, що надихають, що з’являються зав­­дяки активній молодій енергії. Може, з роками й вони перетворяться на пам’ятки, але поки що це живі страшенно цікаві організми, котрі навіть диктують свої умови в деяких нішах нашого бідного туристичного ринку.
    24 липня, Богдан Логвиненко
  • Що передбачає й кого зачіпає якісна психореабілітація людей, які повертаються з війни
    24 липня, Ганна Трегуб
  • Найбільші бренди світу потерпають від дрібніших конкурентів
    24 липня, The Economist
  • Ось відчиняються двері залу, і входить одна людина, радісна та усміхнена. Сотні вітають її такими самими радісними вигуками. Овації і захват. Далі?
    24 липня, Станіслав Васін
  • Як одинаки-аматори створюють варті уваги колекції. Без меценатів і державної підтримки
    23 липня, Богдан Логвиненко
  • От що цього разу? Питаю я себе. Давай уже писати про першу «Червону руту». Давай! Про «Гадів», Чубая, Бурмаку... Про Миколайчука, врешті-решт, лисого, босого, у лєопардовій пов’язці... Про Чернівці 1989 року... Не цього разу. Може, наступного... Так само, у принципі, я думав, коли минулого разу сідав за комп. Тоді мене «відволікли» ВІА. Ансамблі. Вокально-інструментальні... Добре... А зараз шо?
    23 липня, Сергій Харинович
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работа Харьков оптимизатор любовный гороскоп на год Жеральдин Пайя http://avtosale.ua/
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено