Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
7 березня, 2014   ▪   Володимир Василенко   ▪   Версія для друку

Про відмінність тероризму від збройної агресії

Дії Росії з погляду міжнародного права є тяжким міжнародним злочином, що ставить під загрозу мир і безпеку в регіоні та в усьому світі
Матеріал друкованого видання
№ 10 (330)
від 6 березня, 2014
Про відмінність тероризму від збройної агресії

Перша інформація, які надійшла з Криму, стосувалася групи невідомих озброєних осіб, які зайшли в приміщення парламенту та Ради Міністрів АРК, попросили персонал звільнити приміщення та вивісили прапор РФ над ВР Криму. Потім групи військових окупували аеропорти, транспортні розв’язки і спробували блокувати військові частини України, розташовані на півострові, пропонуючи здати зброю. Як невдовзі з’ясувалося, то були підрозділи Збройних сил РФ. Тепер відомо, що це спецназ ГРУ Росії. За всіма ознаками, це акт агресії, який засуджується міжнародним правом.
Вже 1 березня 2014 року Владімір Путін вніс до Ради Федерації звернення про використання Збройних сил Росії на території України. «У зв’язку з екстраординарною ситуацією, що склалася в Україні, загрозою життю громадян Російської Федерації, наших співвітчизників, особового складу військового контингенту Збройних сил Російської Федерації, що дислокується відповідно до міжнародного договору на території України (Автономна Республіка Крим), на підставі пункту «г» ч. 1 ст. 102 Конституції Російської Федерації вношу до Ради Федерації Федеральних Зборів Російської Федерації звернення про використання Збройних сил Російської Федерації на території України до нормалізації суспільно-політичної обстановки в цій країні». Рада Федерації відразу 1 березня о 17-й год погодилася з цим зверненням.

Путін повинен зіставляти свої можливості з бажаннями

Звичайно, коли невідомі озброєні люди захоплюють на території країни державні та громадські установи, то їхні дії можна трактувати як дії терористів. Однак у цьому випадку минув короткий проміжок часу між постановою Держдуми, яка схвалила дії Путіна, і подіями, які розгорталися.

Чим тероризм відрізняється від збройної агресії? По-перше, терористичні акти – це акти індивідів, які не є органами держави: чимось невдоволених повстанців, якихось політичних угруповань, які хочуть досягти своєї мети шляхом застосування сили проти державних органів, проти мирного населення тощо. Терористи не є на службі в держави, вони діють на свій розсуд. Тому держава не є відповідальною за їхні дії, навіть пов’язані із застосуванням зброї проти державних установ, державних діячів, дипломатів та ЗС інших держав. Відповідальні за це самі терористи. І тому такі дії із застосуванням зброї не є актами агресії, а вважаються звичайними, хоч і тяжкими кримінальними злочинами.

Читайте також: Острів Крим: хроніка неоголошеної війни

Дії Росії є актом неспровокованої збройної агресії, що з погляду міжнародного права є тяжким міжнародним злочином, що ставить під загрозу мир і безпеку в регіоні та в усьому світі. Відповідно до сучасного міжнародного права, зокрема положень Статуту Міжнародного кримінального суду 1998 року з додатками 2010-го, особи, винні у підготовці, плануванні та вчиненні актів агресії, підлягають індивідуальній кримінальній відповідальності. Злочин агресії не має терміну давності.

Напруженість між Україною та Росією, що виникла у зв’язку з Майданом, існувала давно, і було зрозуміло, що це не терористи, які діють на власний страх і ризик, а збройні формування РФ. Перші акції цих підрозділів мали на меті спровокувати застосування Україною сили проти підрозділів ЗС РФ і далі проводити спецоперацію за сценарієм, який був реалізований у Грузії 2008 року. Українські ЗС не піддалися на ці провокації, не взялися за зброю, спокійно залишалися на місцях своєї дислокації й таким чином не дали підстав російському спецназу використати зброю начебто у відповідь і швидко окупувати територію Криму.

Дійсною причиною військової агресії Росії є намагання режиму Путіна повернути до влади в Україні колишнього президента Віктора Януковича, нині оголошеного в міжнародний розшук за обвинуваченнями в злочинах проти людяності. Такі спроби мають відверто антизаконний та свавільний характер. Про намагання РФ відновити у силовий спосіб легітимність Януковича свідчить виступ постійного представника РФ при ООН Віталія Чуркіна на засіданні Ради Безпеки ООН 3 березня 2014 року. У своїй промові він заявив, що президент Росії отримав звернення Януковича такого змісту: «Як законно обраний президент України заявляю: події на Майдані, незаконне захоплення влади призвели до того, що Україна опинилася на порозі громадянської війни. У країні панують хаос і анархія. Життя, безпека і права людей, особливо на Південному Сході та в Криму, під загрозою. Під впливом західних країн здійснюються відкритий терор і насильство, люди переслідуються за політичними і мовними ознаками. У цьому зв’язку звертаюся до президента Росії Владіміра Владіміровіча Путіна з проханням використовувати ЗС РФ для відновлення законності, миру, правопорядку, стабільності та захисту населення України».

Читайте також: Світ про окупацію Криму: пошук інструментів впливу на РФ, страх війни та фактологічні помилки

Тобто фактично Росія зай­няла позицію невизнання законної української влади, вважаючи президентом Януковича. Російські чиновники і ЗМІ намагаються вводити в оману світову громадськість, твердячи, що озброєні бандити-націоналісти захопили владу в Україні й що Янукович залишається законним президентом.

Зрозуміло, що така позиція є спотворенням дійсності й покликана виправдати дії РФ, які явно суперечать вимогам сучасного міжнародного права, зокрема Статуту ООН. Ті дії повинні кваліфікуватись як акт неспровокованої збройної агресії. Росія порушила дуже багато своїх міжнародних зобов’язань, починаючи від двосторонніх угод з Україною, зокрема Договір про дружбу і співробітництво між РФ та Україною 1997 року, у якому сторони визнають одна одну й зобов’я­зуються жити в дружбі, мирі та не порушувати кордонів і територіальної цілісності, а також Угоду про статус і умови перебування ЧФ РФ на території України від 1997-го. Там є, зокрема, п. 1 ст. 6, у якому чітко зазначено, що збройні формування РФ здійснюють свою діяльність у місцях дислокації відповідно до законодавства РФ, поважають суверенітет України, дотримуються її законодавства і не припускають втручання у внутрішні справи України. Там є також п. 2 ст. 8, у якому йдеться про те, що збройні формування Росії провадять навчання та інші заходи бойової й оперативної підготовки в межах навчальних центрів, полігонів, позиційних районів і районів розосередження, стрільбищ, окрім заборонених зон, у спеціально відведених зонах повітряного простору за узгодженням із компетентними органами України. Жодного узгодження не було, вони діяли на свій розсуд, не поставивши до відома нашу країну.

Важливо наголосити, що Путін говорить про виникнення загрози життю співвітчизників.

А співвітчизниками в Росії називають усіх, хто розмовляє російською мовою, тобто це більшість українців. Президент РФ зібрався всіх нас охороняти, не питаючи нашого дозволу і згоди. Навіть якби існували якісь факти, потрібно було провести консультації, направити спостережні місії, одним словом, цивілізовано розібратися в ситуації.

У 1974 році Генеральна Асамблея ООН ухвалила резолюцію про визначення агресії, яка встановила: по-перше, агресія є найбільш серйозною і небезпечною формою незаконного застосування сили, яка криє в собі в умовах існування різних видів озброєнь масового ураження можливу загрозу світового конфлікту з усіма його катастрофічними наслідками; по-друге, вторгнення або напад ЗС держави на територію іншої держави, або будь-яка воєнна окупація, хоч би який тимчасовий характер вона мала, що є результатом такого вторгнення чи нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави чи її частини. Отже, навіть тимчасова окупація території іншої держави вже є актом агресії. Державою-агресором вважається та держава, яка першою почала застосування своїх ЗС проти іншої держави.

Читайте також: Бандера прийде. Російській окупації Криму сприяє масовий психоз його мешканців

У резолюції є положення, яке безпосередньо стосується нашої ситуації. Це пункт «v» ст. 3, у якому говориться про застосування ЗС однієї держави, які перебувають на території іншої держави за угодою з приймаючою державою, на порушення умов, передбачених в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення угоди. Збройна агресія Росії в Криму супроводжується задіянням її агентури в інших регіонах України з метою дестабілізації та провокування громадян на вчинення протиправних акцій.

Сподіваюся, що Росія не піде на широкомасштабний конфлікт. Так, у неї є ядерна зброя, і це небезпечно. Західні держави не застосовуватимуть проти РФ збройного примусу як проти держави-агресора. Тим більше що Україна не є членом НАТО. Але навіть запровадження політичних та економічних санкцій може мати стримуючий ефект. Путін повинен зіставляти свої можливості з бажаннями. А бажання його явно неправомірні й уже наразилися на негативну реакцію всього міжнародного співтовариства.

З огляду на нещодавнє твердження президента Владіміра Путіна, міністра закордонних справ Сєрґєя Лаврова і міністра оборони Сєрґєя Шойгу про те, що озброєні люди, які блокують українські військові та державні об’єкти в Криму, не належать до особового складу ЗС РФ, Україна має повне право вважати їх терористами і застосувати щодо них будь-які заходи, передбачені Законом України «Про боротьбу з тероризмом» та відповідними міжнародними конвенціями.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Про переваги Hyundai Tucson 2016 року випуску
    4 грудня, Олександр Пархоменко
  • У розмові з Тижнем Девід Кровлі, професор Школи гуманітарних наук Королівського коледжу мистецтв у Лондоні, розповів про старі та нові медіа, постправду й андеграунд у країнах соцтабору.
    4 грудня, Ганна Трегуб
  • Відомий лозунг «Хліба і видовищ!» у «молодих державах» до кінця 2016-го повністю віджив себе. Тепер тут хочуть тільки хліба. Причому видовища, якими так славляться «народні республіки», вже викликають у вчорашніх глядачів лише блювотний рефлекс. Особливо цей рефлекс видно, коли «впарюють» успіхи «республіки».
    4 грудня, Станіслав Васін
  • Латвія з-поміж трьох країн Балтії має чи не найбільше зв’язків із Росією, через які остання може шукати канали впливу. Утім, ситуація поступово змінюється
    3 грудня, Ольга Ворожбит
  • Відкриттям екзопланет уже нікого не здивуєш. Наступний крок — спробувати їх зняти
    3 грудня, The Economist
  • Одним із місць відпочинку та дозвілля для луганчан до війни була мережа гіпермаркетів «Епіцентр». Хтось планував там ремонти, хтось шукав подарунки, а хтось просто релаксував: повільно пересувався від відділу до відділу, спираючись на візок. Там справді можна було вбити день і нічого не купити. Просто дивитися, тримати в руках, а потім залишати при собі обраний товар так, ніби він на якийсь час ставав власністю.
    3 грудня, Вікторія Малишева
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено