Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
1 березня, 2014   ▪   Олександр Михельсон   ▪   Версія для друку

ВідоКРИМлення для Путіна. Який сценарій обере Москва?

З точки зору Кремля, інтервенція в Криму стане лише пацдармом для подальшого наступу Росії на Україну
ВідоКРИМлення для Путіна. Який сценарій обере Москва?

«Ти можеш почати війну за своїм бажанням, але ніколи вона не скінчиться з твоєї власної волі». Як і чимало сентенцій Макіавелі, ця не є абслютною істиною. До того ж, люди, що граються в геополітику, нечасто керуються афоризмами. Частіше вони спираються на власні аналіз та інтуїцію, котрі теж не безмежні – адже будь-які люди є тільки людьми.

Втім, Владімір Путін досі перемагав скрізь – принаймні, це так виглядає з Росії: від у війні з Грузією до організації Олімпіади. Очевидно, він збирається перемогти й зараз: на третій день фактичної окупації Криму російськими військами Путін нарешті заговорив про цю окупацію вголос. Тим часом російська дипломатія категорично відмовляється від дипломатичного розв’язання кризи.

Сьогодні неможливо сказати, чи готувалися в Кремлі до чергового переможного наступу ще від початку Євромайдану. В такому разі там мали б включати в свої плани усунення Віктора Януковича. І це мало б стати уроком для всіх нинішніх і майбутніх «друзів Кремля» в Україні (якщо вже ці «друзі» досить недалекоглядні, аби не вивчити уроки попередників з тієї ж Абхазії).

Утім, цілком можливо, що зайва конспірологія тут ні до чого – як і в більшості випадків життя. Природно припустити, що варіант анексії частини України в разі перемоги повстання у Києві був лише одним із багатьох. Понад те, таких варіантів у російському Генштабі та інших компетентних відомствах повинні були мати кілька. Антиукраїнська риторика та насаджувані в РФ настрої «вставання з колін» просто вимагають цього. Зрештою, знову згадаймо 2008-й: хоча Грузія й «раптово напала» на Південну Осетію, росіяни свого удару завдали за планами, котрі розробялися мінімум із 2006 року, і після війни цього ніхто в Москві не приховував.

Відтак найважливіше питання – що далі. Однозначно відповісти на нього немає жодної можливості, можна лише вгадувати, як два місяці тому можна було лише вгадувати наслідки протистояння в самій Україні. Проте завжди є сенс вказати на кілька моментів, котрі змушена враховувати кожна сторона.

Читайте також: Як це почалося. Свято непослуху у Криму

Для Росії це, в першу чергу, загроза неконтрольованого розвитку ситуації. Все, як попереджав Макіавелі. Захопити Крим (точніше, облаштувати там маріонеткове незалежне утворення) – не найідеальніший варіант. Бо потім доведеться брати за нього відповідальність, у тому числі банально годувати, напувати, обігрівати й освітлювати. Шкура може виявитись вартою вичинки хіба що коли Крим стане лише пацдармом для подальшого наступу. Яким він і виглядає наразі.

Водночас увести війська за кримським сценарієм у всю Південно-Східну Україну – це зовсім не те ж саме, що відібрати у Грузії Південну Осетію чи ту ж Абхазію. Між Одещиною чи Донеччиною, з одного боку, та Центральною Україною, з іншого, немає гір із вузькими перешийками. Немає в цих регіонах і сепарації населення, коли представники «титульної нації» та «ображеної меншини» концентруються в різних селах. Натомість є змішане населення і сотні доріг, для перекриття котрих знадобиться значно більше сил, ніж кілька тисяч перекинутих наразі до Криму російських спецпризначенців.

Тож за умови анексії Південного Сходу конфлікти неминучі; власне, для цього не потрібно експортувати «бойовиків» з Галичини чи навіть із Києва. Такі конфлікти можуть дуже швидко набрати масштабу, про який не хотілось би згадувати всує. Важливо те, що це буде крахом плану: ввести війська для «стабілізації» - й добитися цілком зворотнього ефекту.

Радикальний варіант розв’язання цієї загрози – окупація всієї України чи, принаймні, абсолютної більшості її областей, і в будь-якому випадку – Києва. Цьому може критично сприяти вкрай імовірний, на жаль, конфлікт між «поміркованими» політиками та «радикальними» патріотами у проукраїнському стані.

Цей конфлікт тліє вже зараз, коли все більше прихильників Майдану обурюються бездіяльністю нового уряду в справі наведення ладу на сепаратистських територіях. З одного боку, такі претензії не можуть бути адекватними в усьому. Зовсім не обов’язково звинувачувати нове керівництво силовиків у тому, що воно навмисне випустило з країни Януковича та інших: більшовики свого часу теж «випустили» Керенського, хоча явно з ними не домовлялись.

З іншого, підстави не довіряти «вчорашнім» політикам є у всього суспільства, і їх зайве тут перераховувати. В цій ситуації суперечки між тими, хто закликає до миру, й тими, хто готовий «покласти душу й тіло», не свідчать про правоту будь-якої сторони, але лишаються загрозою для обох. Як відомо, під час Судетської кризи, яку нинішні події аж надто нагадують, жертва частиною Чехословаччини не вгамувала апетити Гітлера. Та, з іншого боку, приводом для остаточного знищення Чехії стали саме виступи патріотів проти політики угодовства німцям.

Втім, сценарій може бути ближчим до інших чехословацьких подій – 1968 року, коли армійські з’єднання СРСР та його сателітів без опору увійшли до Чехословаччини. Тим паче, що в нинішньої України шансів відбити російське нашестя, моживо, ще менше, ніж у тодішньої Чехословаччини було можливостей захиститись від СРСР. Армія дезорієнтована й добряче зруйнована в попередні роки, а протистояти танкам і кулеметам, зібравшись на Майдані, неможливо – і це слід зрозуміти кожному.

Нарешті, ще одне природне рішення для російської сторони – переворот, або «контрпереворот» у Києві з тим, аби привести до влади проросійські сили. Він може бути навіть палацовим. Інструментів для цього достатньо: поки що Москва задіяла лише   окупацію частини регіонів, але в запасі ж є економічне ембарго, ціни на газ, нарешті, банальна «п’ята колона» в політикумі.

Чим більше хаосу, тим краще для Кремля. Дивишся, і до президентських виборів де-факто розчленована країна навіть у тих регіонах, що палко вітали Майдан, підтримає – нехай хоч би мовчки – промосковську владну команду (яку на той час постараються сформувати).

Після чого захоплені раніше території «демократично» вирішать повернутись до складу України. Аби їхні мешканці були надійними захисниками російських інтересів, але Росія при цьому не мусила їх годувати. Як, власне, воно й було всі останні роки – тільки тепер «по-дорослому».


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Що голосування в Італії, Австрії, Румунії означають для ЄС і України
    8 грудня, Ольга Ворожбит
  • На яких традиціях виховують українських офіцерів і солдатів
    8 грудня, Ярослав Тинченко
  • Нереформована протягом 25 років регуляторна система не просто тягне Україну на дно рейтингу Світового банку «Doingbusiness» (80 місце серед 190 країн), а суттєво ускладнює роботу як національного бізнесу, так і потенційних інвесторів. Тому дерегуляція, а точніше побудова кращої регуляції, у фокусі особливої уваги – на засіданні Уряду скасували 367 постанов та нормативних актів, які обмежують діяльність бізнесу, а перший заступник Міністра економіки Максим Нефьодов анонсував законопроект для кардинального стрибка в рейтингу DoingBusiness на 40+ місць.
    8 грудня, Світлана Майструк
  • Про пріоритетні культпроекти, осучаснення бібліотек та осередків, а також про створення інституцій, які провадили б у майбутньому культурне відродження нині окупованих Донбасу й Криму, в інтерв’ю Тижню розповів міністр культури Євген Нищук.
    8 грудня, Ганна Трегуб
  • Російська пропагандистська машина недарма вбиває в голову своїм громадянам, ніби на Донбасі за Україну воюють найманці якщо не із Сомалі, то з Арабського світу; про участь військ країн НАТО, особливо поляків, вона вже навіть не згадує.
    8 грудня, Анатолій Шара
  • Реформа державного управління ще не набрала обертів, проте навколо неї, традиційно для українського політикуму, вже почали розгорятися скандали.
    8 грудня, Станіслав Козлюк
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено