Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
21 лютого, 2014   ▪   Світлана Голуб   ▪   Версія для друку

Запитання до пані Меркель

Про актуальні події в Україні від 18 лютого німецькі ЗМІ інформують свою аудиторію щогодини. «Брутальна кривава ніч у Києві. Кількість загиблих зросла до 25» – свіжий заголовок у Fokus.online за 19-те. Шкода, звичайно, що немає ще гасла «А чи не вдалось би уникнути крові, якби пані Меркель не відмовила в запровадженні персональних санкцій проти української влади?»
Матеріал друкованого видання
№ 8 (328)
від 20 лютого, 2014
Запитання до пані Меркель

Десятки статей про нашу країну німецькі журналісти пишуть щодня. «Що збирається робити Путін з Україною?», «Росія переказує мільярди Януковичу», «Протести в Україні: Росія чи ЄС?» – перелік заголовків може зайняти добру журнальну шпальту. Лише раз трапилася на очі дилетантська стаття з переказами легенд НКВД про Степана Бандеру. 99% інформації про події в Україні подаються так, що пересічний німець співчуває Майдану й переживає разом із нашими співвітчизниками драматичні події останніх трьох місяців.

Мабуть, тому стільки тролів зі знанням німецької в коментарях, які кожну, абсолютно кожну позитивну статтю цією мовою про протести в Україні критикують нещадно. Команди працюють за однією схемою: одна й та сама людина, створюючи три-чотири облікові записи користувачів, вдає із себе зовсім різних німців. Щоправда, низький рівень культури спонукає до сумнівів у автентичності громадянства. І приблизно з 80–100 комп’ютерів проставляються лайки на коментарі. Ефективності тут повний нуль, бо звичайні німці (не плутати з політичним класом!) переважно неприязно ставляться до політики Владіміра Путіна щодо України й розуміють її людей, які вийшли на Майдан.

Україна стала дорогим пацієнтом для Росії. Але Кремлю не подобається поширення ЄС на Україну

«Опозиційні політики Кличко та Яценюк агітують у Берліні за підтримку. Вони знають, що треба поспішати. Після Сочі Росія може взяти жорсткіший курс, – написав професор Циттау-Герліцького інституту, спеціаліст із питань Східної Європи Александер-Марек Садовскі в газеті Zeit online 17 лютого 2014 року. – Ні в якому разі не можна недооцінювати ролі РФ. Для неї Україна важлива, критики Росії кажуть навіть, що важливіша за все інше».

«Усі знають, що часу зосталось обмаль. У неділю закінчення російських Олімпійських ігор», – нагадує професор Садовскі, автор статті «Що збирається робити Путін з Україною?»
«Зустріч із Кличком: Меркель відмовила в санкціях» – із таким заголовком вийшла стаття в інтернет-газеті Spiegel online увечері 17 лютого. Те, що канц­лер Анґела Меркель прийняла в себе двох опозиційних політиків під час боротьби за владу, мало б бути знаком висловлення підтримки, зауважує автор, натякаючи, що сподівання були марними. Санкцій пані Меркель уперто вводити не хоче.

Проте каже про можливі €610 млн допомоги.

Портал ntv цю подію прокоментував уже самою назвою допису «Розчарування поїздкою в Берлін: Кличко та Яценюк із порожніми руками». Не набагато оптимістичніше найменовано ще одну статтю на цьому самому порталі: «Стомлений опозиційний політик уникає чітких слів». «Відразу після спілкування з канцлером Віталій Кличко та його супутник Арсеній Яценюк узяли участь в очікуваній із з нетерпінням прес-конференції. Але замість того, щоб бути конкретними, обидва українські опозиційні політики відстрілялись млявими загальними фразами», – пише журналіст Юліан Веттен.
«Російський президент Владімір Путін підтримує Віктора Януковича новими мільярдами», – так трактує події впливова німецька інтернет-газета sueddeutsche.de за 18 лютого 2014 року. Звернімо увагу: журналісти у ФРН, як і більшість людей в Україні, вважають ці мільярдні транші підтримкою саме президента Януковича, а не держави Україна.

«Немає весняного потепління, – пише про недавню зустріч міністра закордонних справ Німеччини з російськими політиками в Москві інформаційний інтернет-портал zdf heute.de 2-го каналу Центрального німецького телебачення. – Виступ Лаврова не має в собі нічого героїчного. Росіяни дедалі більше розуміють, що перемога в Україні, коли Віктор Янукович замість того, щоб підписати Угоду про асоціацію з ЄС, різко повернув на схід, дуже сумнівна. Велика заборгованість, квола економіка, Уряд на межі розпаду – Україна стала дорогим пацієнтом, прийняти якого Росії після досвіду з Білоруссю не так уже й сильно хочеться. Та, попри це, Кремлю не подобається поширення ЄС на Україну». «Штайн­майєр веде в Моcкві важкі переговори», – написав інтернет-портал tageschau.de, наголосивши на тому, що Сєрґєй Лавров різко розкритикував роль ЄС в українському питанні. Він вважає, що Європейський Союз розширює зону свого впливу за рахунок Росії. Stern.de 14 лютого в статті «Суперечка за Україну під час візиту Штайнмайєра в Москву» повідомила про те, що міністр закордонних справ Росії незадоволений щоденними візитами європейських політиків до Києва, котрих на його думку, туди ніхто не запрошує.

Deutsche Welle 18 лютого вийшла зі статтею «Прихована рука Москви в Україні», в якій погоджується з тим, що Росія справді не посилає своїх провідних політиків до Києва, Владімір Путін та Дмітрій Мєдвєдєв не закликають щодня обидві сторони до діалогу, зате приймають українських політиків у себе. «Український президент Віктор Янукович зустрівся із своїм колегою Владіміром Путіним на відкритті зимових Олімпійських ігор на початку лютого в Сочі. Про результати їхніх переговорів нічого не відомо. В січні деякі українські міністри відвідали Москву. Наприкінці лютого заплановано візит міністра закордонних справ у Росію», – констатує веб-портал.

«Від кінця січня Адміністрацію президента України очолює Андрій Клюєв, – повідомляє Deutsche Welle. – Деякі експерти вважають, що таким чином збільшився вплив Росії на українську політику». Зокрема, медіа послалося на шведського експерта з питань України Андерса Аслунда, який стверджує, що Клюєв особливо наближений до Кремля. «Глава Адміністрації президента України працює безпосередньо із Владіславом Сурковим», – підкреслив пан Аслунд в інтерв’ю інтер­нет-виданню «Українська правда». «Сурков – радник Владіміра Путіна в питаннях відносин із країнами СНД», – наголошує Deutsche Welle.

Популярне медіа не залишило поза увагою інформаційну війну, яку веде РФ, користуючись тим, що 22% українців дістають інформацію з її телебачення. «Ще ніколи Росія не приділяла Україні в передачах стільки часу, як зараз, – проконстатувала Deutsche Welle. – Сєрґєй Ґлазьєв, іще один радник кремлівського керівника, кілька місяців активний у відношенні України. Він відповідає за інтеграцію на пострадянських теренах. І саме він в одному з інтерв’ю натяками закликав український уряд застосувати силу проти демонстрантів».

Така-от історія. Преса стосовно України, Росії та Німеччини все добре розуміє. Але керівництво країни, хоч його й важко запідозрити в неувазі до друкованого слова, керується зовсім іншими міркуваннями. Складно зрозуміти важке мовчання пані Меркель уранці 19 лютого, після кривавої розправи над Майданом та протестувальниками. Пані канцлер, ви про щось домовилися з Путіним? Якщо ні, скажіть про це, будь ласка, світові. Бо виходить як в анекдоті про срібні ложечки. Їх, може, ніхто й не вкрав, але прикрий осад залишається.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Латвія з-поміж трьох країн Балтії має чи не найбільше зв’язків із Росією, через які остання може шукати канали впливу. Утім, ситуація поступово змінюється
    3 грудня, Ольга Ворожбит
  • Відкриттям екзопланет уже нікого не здивуєш. Наступний крок — спробувати їх зняти
    3 грудня, The Economist
  • Одним із місць відпочинку та дозвілля для луганчан до війни була мережа гіпермаркетів «Епіцентр». Хтось планував там ремонти, хтось шукав подарунки, а хтось просто релаксував: повільно пересувався від відділу до відділу, спираючись на візок. Там справді можна було вбити день і нічого не купити. Просто дивитися, тримати в руках, а потім залишати при собі обраний товар так, ніби він на якийсь час ставав власністю.
    3 грудня, Вікторія Малишева
  • У Литві не говорять про м’яку силу Росії, говорять про пропаганду
    2 грудня, Костянтин Амелюшкін
  • Я дуже люблю свій Бахмут: він теплий та привітний, чистий, сучасний та по-провінційному компактний. У ньому дуже багато квітів і дитячих майданчиків, а влітку повітря стає тягучим, наче липовий мед… Але це дивне місто. Ніби приречене балансувати між тим і цим: у міжчассі, у просторі, між новим і старим, своїм і чужим.
    2 грудня, Єлизавета Гончарова
  • Тіньова економіка об’єднує неймовірно велику кількість і різноманітність видів діяльності
    2 грудня, Любомир Шавалюк
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено