Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
13 лютого, 2014   ▪   Юрій Макаров   ▪   Версія для друку

...Очікуються опади у вигляді запальних сумішей

Ніщо так не розкладає армію, як перемир’я. Вже три тижні не летять у напрямку Печерська міцні напої імені голови Раднаркому СРСР, не горять шини, не беруться штурмом місцеві адміністрації.
Матеріал друкованого видання
№ 7 (327)
від 13 лютого, 2014
...Очікуються опади у вигляді запальних сумішей

У відповідь на добру волю міліція, прокуратура та суди і далі застосовують практику репресій, парламент саботує найменші поступки, а на Майдані ставлять цілком природні запитання: якого дідька?!

У політичній площині ні­якого поступу не те що не спостерігається, а навіть не передбачається.

В монолітному таборі влади все ще сподіваються, що «саме розсмокчеться». Керівництво парламенту разом із фракцією ПР меле, що конституційний процес – справа серйозна, до осені можна впоратися. Закон про амністію складений так хит­ромудро, що передбачає вранці стільці (себто звільнення адмінбудівель та вулиці Грушевського), а вже ввечері гроші (себто амністію). Тоді як Майдан, вивчивши звички опонента, не ведеться й вимагає гроші вперед.

У владних штабах дарма гадають, що час на їхньому боці. Наслідки покращення вже вихлюпнулися на ту частину вулиці, яку протести досі не зачепили: курс національної валюти поки що не перетнув психологічної позначки дев’ять гривень за долар, а в банках уже шикуються черги охочих забрати свої депозити. Зазнала очевидного фіаско стратегія штучного стримування інфляції – і таким чином збереження ілюзії стабільності – за допомогою регулярних вливань із бюджету, яку практикував нинішній уряд (нагадаймо, що пенсіонер Азаров за неї відповідальний лише номінально, бо всі економічні питання в Кабміні понад рік тому узурпувала команда нинішнього тимчасового виконувача Сергія Арбузова). НБУ намагається ввести обмеження на транзакції, особливо у валюті, тобто традиційно діє за принципом батога. На кілька днів це може подіяти, але проблему як таку не вирішить: грошей водночас і на електорат, і на «Сім’ю» в держави більше немає. На чию користь у цьому випадку зроблять вибір керманичі, сумніватися теж не випадає. Янукович помахав прапором на олімпійській трибуні, а віддалений сусід на трибуні за це йому нічого не дав. Росія нібито до кінця Олімпіади самоусунулася від головного болю свого сат­еліта, обмежившись натяком, що непогано було б за газ розрахуватися.

Читайте також: Західні експерти про ситуацію з порушенням прав людини в Україні

Тим більше що там у них рубль, здається, також занедужав.Стрибок гривні неминуче – тут узагалі немає про що дискутувати – призведе до подорожчання базового споживацького кошика. Так само зрозуміло, що всі негаразди нинішнє керівництво спише на Майдан і хтось йому таки повірить. Можливо, у східних бастіонах влади, особ­ливо поміж бюджетників, працівників державних підприємств, пенсіонерів тощо, потроху поч­неться витверезіння. Проте, враховуючи загальну швидкість розумових процесів серед полум’яних симпатиків регіоналів, чекати цього доведеться довго. А проблему протистояння варто якось вирішувати вже сьогодні.

Євромайдан за своєю внутрішньою логікою шукає й знаходить подальші кроки розширення впливу й подолання застою. Передусім це поповнення загонів самооборони, для яких не бракує практичних щоденних справ: окрім символічної демонстрації сили це ще як мінімум знешкодження імпортованих до столиці гопників. З’являються повідомлення про патрулі волонтерів на київських масивах. Надзвичайно цікавою є ініціатива запровадження поряд із громадськими радами на місцях ще й громадянських судів. За всієї, можливо, скромної результативності такі заходи сприяють передусім тому, що в ментальному плані привніс у життя українців протест: удосконаленню горизонтальних зв’яз­ків, збільшенню довіри одне до одного, здатності діяти самостійно у спільних інтересах без апелювання до ворожих наразі державних інститутів, себто зростанню, власне, соціального капіталу.

Майдан до того ж був і є визначальним фактором у перемовинах опозиції з Банковою, без його щоденного тиску дехто з лідерів парламентської меншості, швидше за все, давно погодився б на косметичні поступки влади з доданням невеличких персональних бонусів. Але владу теж варто зрозуміти: її провідним мотивом крім жадібності є ще й страх. У депутатів-регіоналів мурахи по тілу від Великого Боса з його аж ніяк не примарними можливостями покарати дезертирів «уже сьогодні», сам Великий Бос разом зі своїми консильєрі боїться перспективи втратити всі свої маєтки-статки, а може, й свободу. Жодному з фі­гурантів переговірного процесу, як наявних, так і потенційних, він не вірить і стоятиме до останнього. Можливо, з цим пов’язані чутки про візит одного з архітекторів піраміди в її нинішньому вигляді до Качанівської колонії. Вважається чомусь, що українська «острожниця № 1» – єдина людина в країні, на гарантії якої президент може пристати. Утім, навіть якщо припустити подальший розвиток подій у стилі Дюма (звільнення, відновлення в політичному полі, чільне крісло на якомусь черговому круглому столі, стопудові обіцянки амністії капіталів і палаців), не факт, що Майдан у його нинішньому вигляді визнає нашу Жанну д’Арк як лідера й почне виконувати її директиви.

Читайте також: Україна: розчаклування. Євромайдани на місцях проти СРСР і мафії

Ще один герой драми, яким ніяк не можна нехтувати, – за фактом четвертий (чи п’ятий, якщо рахувати обмеженого в правах, натомість вельми ефективного Юрія Луценка) лідер офіційного, «сценічного» Майдану – сам Петро Порошенко. Нібито – ще одна порція чуток – він погодився очолити парламент, що означатиме саме собою перегрупування більшості й поступовий вихід із клінчу. І так само не факт, що його благословить активна частина повсталих. Наприклад, йому можуть згадати спів­участь у створенні монстра Партії регіонів або опортунізм тимчасового входження до ненависного уряду. На Банковій Порошенкові теж не вірять, розуміючи, що в цих умовах крісло спікера – пряма дорога до крісла президента, а прощатися з другим терміном Янукович психологічно не готовий.

Про це, зокрема, свідчить його згода на теледебати, виклик на які легковажно прозвучав із вуст Віталія Кличка. Утім, чемпіон продемонстрував справді боксерську реакцію: будь ласка, тільки після відставки. Утім, обмін ударами може означати, що Віктор Федорович досі вбачає у Віталії Володимировичі чудового спаринг-партнера, якого напередодні матчу можна усунути силами якогось там незалежного Печерського суду під приводом непостійного проживання в країні. Інакше кажучи, президент перебуває у своєму химерному, уявному домайданному світі, вперто не помічаючи змін, які сталися з країною. Він завмер у важкому процесі примирення з дійсністю, й усі сторони конфлікту завмерли так само.

Але практика останніх місяців доводить, що рушниця на Майдані довго без діла не висить. Спусковим гачком може стати будь-який необережний жест, будь-яка символічна капость, ну хоча б нахабне виправдання Попова – Сівковича абощо. Щось, що зачепить гідність сотень тисяч українців, задіяних у реальному процесі повернення до себе. Судячи зі щоденних розмов, інтер­в’ю, публічних висловлювань, тисяч щоденних маленьких дій протестантів, громадяни України, які ще місяць тому сприймали насильство як небажаний ексцес, нині вже розуміють, що в контактах із владою це єдиний дієвий аргумент. Тож ескалації не уникнути, а наступного разу повернути активістів до казарм, себто наметів, буде набагато важче. Якби хтось на Печерську про це замислився...




Матеріали за темою:

Реклама
Новини за темою
Останні публікації згорнути
  • Експертиза, яка дає змогу вийти за межі лише виробництва культурного проекту й піднятися до рівня стратегування і, що головне, втілення тих стратегій у життя, — це дуже рідкісна річ в українському культурному середовищі. У наших реаліях навіть міністр культури має бути бодай трохи митцем, але чомусь не обов’язково професійним менеджером і політиком, здатним аналізувати статистичні дані, розуміти політичні наслідки слів та дій, а також передбачати ефективність інвестицій.
    18 листопада, Тетяна Філевська
  • На балконі нашого офісу Вася смачно затягується цигаркою, яку підкурює від іншої цигарки, і продовжує свій монолог у мій бік, але вже й не дивиться на мене: — Так, а ще мені треба, щоб ти начитав для радіо українські класні прислів’я, ще картинка, ще... — я вже й не слухаю. Усі його слова далі звучать як «бла-бла-бла», а в моїй голові народжується діалог для опонування.
    18 листопада, Тарас Білка
  • Івона Костина, заступниця керівника громадської організації «Побратими», яка займається психосоціальною адаптацією ветеранів, була координатором команди Іnvictus Games в Україні. У вересні в рамках цих ігор в Канаді вона відвідала дві тематичні конференції й поділилася отриманим досвідом.
    17 листопада, Ганна Чабарай
  • Кажуть, якщо довго й наполегливо про щось мріяти, мрія обов’язково здійсниться. Можливо, українські політики в це не вірять, але після Революції гідності вони справляли враження безнадійних, але наполегливих мрійників, бо використовували чи не кожну можливість, щоб публічно заявити про необхідність «плану Маршалла» для України.
    17 листопада, Любомир Шавалюк
  • Велика чистка в Саудівській Аравії: Мугаммад ібн Салман посуває конкурентів на владу
    17 листопада, The Economist
  • Запекла боротьба точиться навколо Укрзалізниці з моменту перетворення її на ПАТ у жовтні 2015-го. За цей час там п’ять разів міняли керівників, вона виводилася з підпорядкування Мінінфраструктури й повернулася назад. Усе це відбувається на тлі корупційних скандалів, реформаторських невдач і зростання збитковості. Проблеми УЗ виходять далеко за межі владних кабінетів і корпоративної бухгалтерії, оскільки вона забезпечує 50% усіх пасажирських і понад 80% вантажних перевезень країни. І якщо найближчим часом там не почнуться ґрунтовні реформи, вона може стати серйозною перешкодою для розвитку країни.
    17 листопада, Максим Віхров
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS

Матеріали, позначені як "Новини компаній" розміщуються на правах реклами. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено.