Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
13 лютого, 2014   ▪   Валерія Бурлакова   ▪   Версія для друку

Андрій Дзиндзя: «Мені соромно за нашу країну»

Активіст «Дорожнього контролю» і вчорашній в’язень Лук’янівки про спілкування із сусідами по камері, марну надію на Феміду та необхідність запровадити відповідальність посадовців за брехню
Матеріал друкованого видання
№ 6 (326)
від 6 лютого, 2014
Андрій Дзиндзя: «Мені соромно за нашу країну»

«Тут для того, щоб випустити на волю людину, яка ні в чому не винна, потрібно створювати якийсь спеціальний закон. Іноземці сміються. А мені соромно, дуже соромно...» – зітхає звільнений тиждень тому Андрій Дзиндзя. У день арешту, точніше в день викрадення Андрія працівниками міліції, Тетяна Чорновол назвала його «одним із тих, хто вже давно спалив за собою всі мости». Одним зі «смертників» цієї революції. Були побоювання, що за ґратами Дзиндзя не доживе навіть до ранку. До ранку він дожив. Дожив і до звільнення з в’язниці. З Лук’янівки повернувся просто на Майдан. Точніше, на Автомайдан, справами якого житиме до перемоги.

Штаб революціонерів на колесах розташувався в одному з приміщень «свіжозахопленого» Українського дому. На вході до будівлі чергують суворі охоронці в камуфляжі та балаклавах. «Та не треба документів, – відмахуються. – Усмішку!» Всередині вже обжилися люди. Приміщення, яке силовики за півтора місяця перебування в його стінах перетворили на смітник, регулярно прибирають машиною для миття підлоги, знайденою в підвалі. Майструють душові. У штабі Автомайдану метушаться, радяться, щось вирішують. Андрій Дзиндзя спить по три години на добу. Вперше на моїй пам’яті майже не всміхається. І на метушню навкруги, і в майбутнє дивиться стомлено та серйозно... Але впевнено.

За своє дуже коротке правління Віктор Янукович відкинув нас до сталінських часів. У нас не працюють ані суди, ані прокуратура, ані міліція

У. Т.: Розумію, що ви не очікували від нашої міліції нічого хорошого. Втім, можливо, «сценарієм» затримання (у грудні Андрія Дзиндзю схопили на заправці, накинули на голову мішок, заштовхали в машину, потім били. – Ред.) їм вдалося вразити навіть вас?

– Мене вже нічим не вразиш. Особливо діями «правоохоронців». Наша міліція працює як завжди. Бардак повний. Забирали не тільки мене, а й інших людей, не представляючись, не показуючи посвідчень...

У. Т.: Досі не знаєте, хто саме затримував?

– Вже знаю – про це мені стало відомо в УБОЗі. Однак то було не затримання, а, можна сказати, викрадання людей. Просто на вулиці! Зараз відкрито кримінальне провадження за цим фактом.

У. Т.: Ви подали заяву?

– Не я, а народний депутат, помічника якого тоді також викрали. Кримінальне провадження відкрито за статтею «перевищення службових повноважень».

У. Т.: Ви там фігуруєте як потерпілий?

– Так.

У. Т.: Які враження залишилися від Лук’янівського СІЗО? Думаю, ви там вперше побували...

– Так, і, сподіваюся, востаннє... Я думав, що на Лук’янівці щось змінилося після виходу документального фільму Костянтина Усова «Тюрма № 1». Але насправді там не помінялося нічого. Як був бардак, так і залишився.

Хіба що нова влада може щось змінити.

У. Т.: Як до вас там ставилися?

– У СІЗО ставилися нормально. Навіть допомога була від самого кримінального світу, посилка наступного після затримання дня.

У. Т.: В’язні підтримують революцію?

– Підтримують. Хоча в них є певні претензії до неї. Через Євромайдан деякі люди залишаються досі в СІЗО – їх просто не вивозять на суди! Людина, яка була зі мною в одній камері, пропустила чотири судових засідання.

У. Т.: Міліціонерів для супроводу не вистачає чи що?

– Бояться.

У. Т.: Активісти не раз пікетували СІЗО під час вашого перебування за ґратами, зокрема в межах «Козацької забави». З Новим роком політв’язнів вітали, скандували біля стін «тюрми № 1» «Волю Андрію Дзиндзі!..» Чути було?

– Так, було чути. Слабо, але чути. І салют був потужний!

У. Т.: Чим зараз займаєтеся?

– Ми створили координаційну раду. Тобто зараз у нас, в Автомайдану, немає лідера. Є колегія, яка перебуває в курсі всіх подій, збирає інформацію про потерпілих, організовує допомо­­гу, розподіляє кошти, які надходять. Дуже багато роботи, спимо по три години на добу...
 
У. Т.: Чим можна допомогти Автомайдану?

– Найкраща допомога зараз – не бути байдужим до ситуації в країні. Боротися. Боротися мають і автомобілісти, і «пішоходи». Виходити на вули­­ці. Особливо в регіонах, регіонах проблемних – це Донецька, Луганська, Запорізька, Одеська області... Найкраща допомога – не мовчати!

У. Т.: На суді ви казали: «Якщо ми програємо Майдан, програємо Україну». Як оцінюєте ситуацію зараз? Чи близько перемога?

– Зараз ситуація 50 на 50, я вважаю. У країні потрібно докорінно змінювати все. За своє дуже коротке правління Віктор Янукович відкинув нас до сталінських часів. У нас не працюють ані суди, ані прокуратура, ані міліція.

Мені соромно за нашу країну. Тут для того, щоб випустити на волю людину, яка ні в чому не вин­на, потрібно створювати якийсь спеціальний закон. Іноземці сміються. А мені соромно, дуже соромно...

Я оптиміст за натурою. І коли опинився в СІЗО, ще мав якусь надію на Феміду, на справедливість. Але потім поспілкувався на Лук’янівці з людьми, яких звинувачують у тих чи інших злочинах, і мене як холодною водою облили. Якщо потрапляєш до слідчого ізолятора, звідти можна вийти лише тоді, якщо заплатиш гроші. А ще за допомогою дзвінка якогось можновладця, чинуші... Або за допомогою спеціального закону! Інших шляхів на волю немає. Щоб чесно тебе засудили чи виправдали та випустили – такого немає. Виправдальних вироків немає!

У. Т.: Там якийсь смішний відсоток... (Обвинувачених за кримінальними справами з імовірністю 99,8 відсотка засуджують до ув’язнення. – Ред.).

– Просто немає. У будь-якому разі навіть якщо випускають, то роблять якісь умовні терміни... Соромно...

У. Т.: Яка зараз ситуація із вашим адвокатом Віктором Смалієм? Він досі за ґратами...

– Ситуація не дуже хороша, амністія на нього не поширюється. І його дуже хочуть посадити. Віктор Смалій чимало зробив у справі боротьби з цією владою, тому проти нього застосовують такі каральні методи.

Складу злочину там немає абсолютно. Максимум – неповага до суду, тільки це. І ту «неповагу до суду» ще довести потрібно! Є відео, на якому видно: він суддю й пальцем не зачепив.
Зараз готуємо документи народним депутатам, щоб створювали слідчу комісію стосовно бездіяльності правоохоронних органів, прокуратури, суддів...
В Україні взагалі-то дуже не вистачає закону про брехню. Як­­що якийсь чиновник сказав неправду, потрібно жорстко йо­го за це покарати. У нас немає такого. А якщо каратимуть за брехню...

У. Т.: То з Партією регіонів ми попрощаємося вже за день...

– Партія регіонів не головне. Головне – гілки: правоохоронна, суддівська та прокурорська. Вони працюють утрьох. І цього триголового змія потріб­­но знищити, знищити корупцію. Починати варто з елементарних речей. Притягувати до відповідальності за брехню – то начебто дріб’язок. Але це дуже важливо. Якщо людина каже одне, а є, скажімо, відео з доказом зовсім іншого – ну як так можна?!

І як брешуть прес-служби відомств... Я в шоці просто. То одного оббрешуть, то іншого оббрешуть. До суду на них по-
давати? А хто їх судитиме?..

У. Т.: Якою в нас могла б бути реформа МВС? За грузинським сценарієм?

– Грузинська схема може не спрацювати. Насправді, Грузія дуже маленька. Там простіше навести порядок. В Україні це на межі фантастики... До того ж у Грузії було дуже серйозне вливання грошей.
У нас потрібно просто все докорінно міняти, починаючи з навчальних закладів. Розігнати всіх і заново набрати. Тільки так.

У. Т.: Не тільки керівників?

– Звичайно.

У. Т.: Є дуже багато різних стратегій щодо того, як нам дістати можливість розпочати ці процеси, тобто перемогу. Яким ви бачите шлях до неї?

– Зараз відкрита позачергова сесія Верховної Ради – будемо бачити. Весь час якісь закони реєструються...

У. Т.: Отже, переможемо мирним шляхом...

– Побачимо. Сподіватимемося. Досить крові, кров уже пролита. А Партія регіонів уже розхиталась.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Святошинський районний суд продовжує розглядати провадження щодо п’яти колишніх працівників «Беркуту». На черзі – велика балістична експертиза.
    27 вересня, Станіслав Козлюк
  • Перші в історії праймеріз партії Республікаців з великою долею імовріності визначать майбутнє Франції на найближчі п’ять років.
    27 вересня, Алла Лазарева
  • 26-го вересня ввечері відбувся перший раунд теледебатів між кандидатами у президенти США Гілларі Клінтон та Дональдом Трампом. Перемогу у них медіа однозначно віддали кандидатці від демократичної партії, однак кандидат від республіканців теж знайшов слабкі сторони своєї суперниці.
    27 вересня,
  • Полтавська область справедливо вважається одним із локомотивів української економіки. Якщо вже й сперечатися про те, хто «годує країну», то Полтавщина серед регіонів завжди буде в перших рядах.
    27 вересня, Денис Казанський
  • Минулого тижня світові ЗМІ писали про передачу Україні права проводити фінал Ліги чемпіонів, мододих українських політиків та спростовували чутки про польських військових на Донбасі
    26 вересня, Ольга Ворожбит
  • Воно не прийме тебе, поки не полюбиш його першим, поки не звикнеш до його характеру, до його камерності й непоказного аристократизму. Замешкати тут — означає зголоситися на те, щоби про тебе тут усі все знали і ти так само все про всіх знав, прийняти неписане правило, що, зрештою, у людей не може бути аж надто багато секретів.
    26 вересня, Ярослава Тимощук
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено