Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
13 лютого, 2014   ▪   Роман Малко   ▪   Версія для друку

Дмитро Святаш: «Зараз м’яч на полі президента»

Регіонал Дмитро Святаш нечасто створює інформприводи, але коли вже робить це, то по-дорослому. То, за твердженням банкірів, заборгує їм кількасот мільйонів і відмовиться віддавати, а то кілька мільйонів – рідній податковій.
Матеріал друкованого видання
№ 6 (326)
від 6 лютого, 2014
Дмитро Святаш: «Зараз м’яч на полі президента»

У результаті й одні, й другі змушені просити вплинути на Святаша його партійне керівництво або навіть державне. То з’явиться в парламенті на милицях із загіпсованою ногою (від великої любові до лиж та сноубордів), то виллє душу в соцмережах і назве українських героїв убивцями й душогубами, галичан – холопами, а українську діаспору – чмошниками та нащадками боягузів. Серед останніх його хітів – нарікання на президента після «відвертої розмови» із фракцією (те спілкування передувало голосуванню закону про амністію) ну й відповідно участь в організації харківського зльоту фанатів нинішньої влади та створення так званого «Українського фронту», що мав би легалізувати «патріотичну» діяльність тітушків. Така-от багатогранність... Тож, знаючи її і прислухаючись до оцінок експертів, які приписують регіоналові належність до умовної групи розкольників у фракції ПР, Тиждень ризикнув поцікавитись у Дмитра Святаша його особистим баченням можливостей урегулювання суспільно-політичної кризи в країні в спосіб, зокрема, повернення до Конституції 2004 року.

найближчим часом буде внесено кандидатуру прем’єра і презентовано склад Кабміну

У. Т.: Що думаєте про можливість повернення до Основного Закону 2004 року, котре так активно обговорюють як варіант виходу із суспільно-політичної кризи?

– По-перше, я голосував за Конституцію в 2004-му. По-друге, переконаний, що парламентсько-президентська республіка більше пасує українській ментальності. І саме така форма державного устрою, до речі, краща. Що стосується процедури, то я певен: єдиною процедурою законного й конституційного повернення до Основного Закону (не просто повернення, а зміни Конституції) може бути звичайний конституційний процес. Тобто на цій сесії треба проголосувати першу редакцію, потім звернутися до Конституційного Суду, а наступної – зібрати 300 голосів і ухвалити нову. Навіть не тому, що це правильно, а тому що, повернувшись до Конституції 2004 року, ми візьмемо її з усіма вадами, які в неї були. Про це свідчить резолюція ПАРЄ, яка посилалася на 10 суттєвих зауважень Венеціанської комісії до процесу прийняття Конституції, до її тексту й до реальних ляпів, які в ньому є.

Хочу нагадати, що коли була у 2006 році створена коаліція Партією регіонів і соціалістами–ко­му­ністами, то президентові Ющенку внесли склад Кабінету Міністрів, а президент його не повертав у парламент. А за Конституцією 45 днів дається на створення коаліції і два місяці на формування уряду. Тобто якби президент затримав у себе ще на місяць цей список, цей склад уряду, і за два місяці формально термін вийшов, він сказав би: «Ви не сформували уряду, будь ласка, йдіть на повторні вибори». Тобто Основний Закон, на жаль, у нашій країні не може бути прописаний так, як в Америці, – як суспільний договір і декларація. У нас Конституцію слід прописувати, спираючись на нашу ментальність, як дуже-дуже ретельну домовленість. Тому, я думаю, що треба її приймати через звичайний конституційний процес.

У. Т.: А зараз це можливо? Ви бачите, що треба зробити, аби цей механізм реально було нарешті запустити?

– Зараз треба, щоб представники всіх політичних сил зібралися (для цього не треба багато часу, це можна зробити за два тижні, за один) і прописали, узявши за базис текст 2004 року, вичухали всі недоліки, щоб усі голови фракцій підписали і проголосували. Перше читання – не 226, а відразу 300 голосів. Треба дати суспільству сигнал: нехай воно бачить, що всі політичні сили, які сьогодні представлені в парламенті, згодні змінити Конституцію на таку, якої вимагає сьогодні певна частина громадян. Після цього ми проводимо сесію і 1 вересня першим питанням, а чи 2 вересня, в перший день відкриття зимової сесії, голосуємо 300 голосами за зміну до Конституції.

У. Т.: Але це доволі тривалий процес, а напруження в суспільстві тим часом зростає, люди по обидва боки барикад мерзнуть на вулиці. Чи можна зробити так, щоб процес пішов і протистояння помалу почало слабнути.

– Тож я і кажу. Ось ми перше читання голосуємо, показуємо, що 300 голосів уже є. Голосуємо через тиждень.

У. Т.: Чи є на це добра воля парламентаріїв? Зокрема, у вашій фракції?

– У нашій політичній силі є. І воля, і розуміння, як це зробити правильно. Так, щоб Венеціанська комісія дала схвальний результат. А це все сигнали для суспільства. Якщо всі лідери, непримиренні керівники непримиренних політичних сил, сідають, створюють текст Конституції, за нього голосують 400, 355 депутатів, – це перший сигнал, що його буде проголосовано восени. Інший – позитивні висновки Венеціанської комісії. Тобто зовнішня легітимізація цього тексту Конституції – ще один знак для суспільства…

У. Т.: Але чому ж не сідають? Стільки днів ведуться перемовини – і жодного результату…

– Ну ви знаєте, хтось хоче швидко, але неправильно. І я думаю, що такого не буде…

У. Т.: Наскільки, на ваш погляд, нині реально говорити про дострокові вибори парламенту і президента, яких вимагають опозиція та люди на Майдані? Це можливо? І чи здатне таке переформатування якось позитивно вплинути на врегулювання кризи?

– Щодо дострокових виборів до Верховної Ради: ну проведімо. Але сьогодні є соціологія, яка показує, що з новим парламентом, може, зміняться персоналії, але не кількісний склад фракцій. Ну можуть 3–4% кудись ходити, але принципово це нічого не змінює. Це по-перше. По-друге, депутати з тими самими повноваженнями – нецікаво, немає сенсу. Витрачати гроші з бюджету – це… І проводити вибори, коли, перепрошую, на вулиці ллється кров, м’яко кажучи, недоцільно. Президент казав, що він може піти на дострокові вибори. Він був у нас на фракції, каже, що готовий. Соціологія така, що коли будуть дострокові вибори, то в цих умовах сьогодні президент переможе. Це дуже просто пояснити. Західний електорат весь час мобілізований голосувати проти його кандидатури, а Схід спокійніший політично, не такий бурхливий. І був до цього Майдану демобілізований. Сьогодні Майдан мобілізував Схід. Сьогодні проводиться конференція. Я сам із Харкова. От ми в суботу провели велику конференцію, терміновий зліт первинних партійних організацій, громадських організацій, зробили народний рух, рух «Народний фронт»…

У. Т.: «Український фронт»…

– «Український фронт». 6 тис. делегатів було. В Донецьку проводиться. Тобто йде мобілізація ядерного електорату. І сьогодні, за цієї ситуації, президент переможе на виборах, безперечно. Тобто зараз це можна робити, але не треба. Я думаю, що треба сьогодні президента вибирати в термін, який передбачено, але з іншими повноваженнями, за іншою Конституцією.

У. Т.: Чому влада затягує процес порозуміння? Декларативно ніби йде на поступки, але реа­льно жодних поступок немає. Ніхто не збирається карати винних, їх навіть не шукають, а навпаки, здається, все робиться для ще більшої ескалації напруження? Чому керівництво держави не зробить принаймні чогось, аби його послабити?

– Думаю, що найближчим часом буде внесено кандидатуру прем’єра і презентовано склад Кабміну. І що певних міністрів, скажімо так, одіозних міністрів там не буде. Тобто єдине зараз, якщо опозиція хоче сідати за стіл переговорів, – створити коаліційний уряд. Пропозиції їм були – вони відмовилися. Зараз м’яч на полі президента, він має внести найближчим часом кандидатуру прем’єр-міністра, і сподіваюся, що ця кандидатура… ну вона опозицію не влаш­товуватиме, але вона не буде одіозна.

У. Т.: Подейкують, що уряд може очолити Андрій Клюєв. Це можливо?

– Не думаю, що кандидатуру Андрія Петровича розглядатимуть, бо зараз він обіймає дуже серйозну посаду. І коли брати табель про ранги, і за вагою це третя посада в державі. Третя чи четверта. І в нього дуже великий спектр роботи. Це робота з очільниками ОДА, з місцевим самоврядуванням, із парламентом. Тобто в нього роботи вистачає.

У. Т.: А Порошенко, скажімо? Є думка, що на його кандидатуру погодився б навіть Путін, який нині застиг в очікуванні наших урядових перестановок і припинив надавати фінансову допомогу?

– Я переконаний, що ця кандидатура не буде внесена. Бо, на жаль, Петро Олексійович останнім часом дуже радикально себе проявив. Її не сприйме, наприклад, мій електорат. У моєму окрузі й на Сході вона не буде сприйнята ніяк.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Світові медіа аналізують результати проміжного звіту міжнародної слідчої групи щодо збиття літака MH17 17 липня 2014 року в небі над Україною і роздумують над притягненням до відповідальності кремлівського режиму.
    29 вересня, Ольга Ворожбит
  • Те, що колись видавалося немислимим, сьогодні не таке далеке від реальності
    29 вересня, The Economist
  • Низькі рейтинги нинішнього владного дуумвірату викликають у його учасників приплив політичних амбіцій в умовах певної невизначеності. Поки що приховані, але від того не менш сильні. Тиждень спробував спрогнозувати, у що можуть мімікрувати нинішні партії влади й на які суспільні сили вони спиратимуться.
    29 вересня, Богдан Буткевич
  • Попри прагнення деяких (переважно українських) політиків вилучити тему Волині з українсько-польських відносин, у Польщі кампанія обговорення «злочинів українських націоналістів» набула мистецького підживлення
    29 вересня, Юлія Олійник
  • Георгій Тука, який майже півроку працює в новому Міністерстві тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб, розповів Тижню про своє ставлення до конфлікту переселенців і держави довкола соціальних виплат та боротьби з контрабандою на Донбасі.
    29 вересня, Андрій Голуб
  • Однією з головних новин минулого тижня стала спроба так званого державного перевороту в угрупованні «ЛНР». Після того як лідер луганських сепаратистів Ігор Плотницький 21 вересня заявив, що проти нього готувався заколот, який провалився, багато хто спочатку сприйняв це як чергове інформаційне вкидання чи самопіар сепаратиста. Адже жодних конкретних імен Плотницкий не називав.
    29 вересня, Денис Казанський
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено