Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
6 лютого, 2014   ▪   Аксель Краузе   ▪   паризький кореспон­­дент вашингтон­­ського видання TransAtlantic Magazine   ▪   Версія для друку

Український виклик для Вашингтона

Поки американський політикум прокидається, експерти малюють для України чотири сценарії. Жоден не вселяє оптимізму
Матеріал друкованого видання
№ 5 (325)
від 30 січня, 2014
Український виклик для Вашингтона

Менше ніж за 10 днів піс­­ля того, як президент України Віктор Янукович несподівано поставив хрест на довгоочікуваній Угоді про асоціацію з Європейським Союзом, спричинивши політичний безлад і запеклі протести в країні, його обурені й рішуче налаштовані опоненти почали сподіватися на допомогу Сполучених Штатів. Адже американці завжди підтримували ідею членства України не лише в ЄС, а й у НАТО та інших трансатлантичних інституціях.

Оптимізм із цього приводу викликав насамперед терміновий візит до Києва Вікторії Нуланд, заступниці держсекретаря США з питань Європи та Євразії. 10-11 грудня вона зустрілася з лідерами опозиції, протестувальниками і президентом Януковичем.

Через п’ять днів американсь­­кий сенатор-республіканець Джон МакКейн разом із сенато­ром-демократом Крісом Мерфі привітали набагато більший натовп, заявивши, що «ми тут, аби підтримати ваше справедливе прагнення» до демократії… «і устрем­­ління до Європи».

15 січня, вже у Вашингтоні, Нуланд звернулася до Комітету із закордонних справ Сенату США, похваливши сенаторів, які представили обидві американські партії на Майдані, та висловивши обережний оптимізм, однак жодної конкретики стосовно того, що могла б зробити Адміністрація Обами, не пролунало. «Український народ побачив, що Сполучені Штати підтримують його в критичний момент – саме тоді, коли людям може бути дуже самотньо», – заявила пані Нуланд.

Вона додала, що на зустрічі з Януковичем закликала його «не бути байдужим», терміново проконсультуватися з ЄС та Міжнародним валютним фондом, а також провести «вільні й чесні» президентські вибори 2015-го (щоправда, таку ідею українська опозиція відкидає, вимагаючи виборів цього року). Подібні стримані заклики пролунали й від інших високопоставлених представників Адміністрації Оба­­ми; 28 січня президент США у зверненні до Конгресу «Про стан держави» згадав про Україну лише один раз, мовляв, українці мають демократичне право на висловлення власної позиції. Крапка.

Чому ж Вашингтон відреагував так стримано і мляво, принаймні публічно? Чому все здебільшого зводиться до дипломатичної риторики? Чому, скажімо, високопоставлені чиновники з Адміністрації Обами та деякі конгресмени не наважуються на прийняття сенатських пропозицій щодо заходів, спрямованих проти представників української влади? Умовно таке рішення було ухвалено два роки тому у зв’язку з вимогою беззастережного звільнення екс-прем’єр­­ки Юлії Тимошенко; йшлося про призупинення угод стосовно співпраці НАТО з Україною. Пропозиція щодо відмови у візах для деяких українських можновладців та їхніх родичів вже почала реалізуватися, тим часом розглядаються й інші, жорсткіші санкції, пов’язані з банківською системою країни та заможними олігархами, наближеними до президента Януковича.

Один із впливових і відвертих критиків нерішучої позиції Адміністрації Обами Стівен Пайфер, колишній посол США в Україні, а нині директор Інституту Брукінґса (Вашингтон), у своїй публікації від 6 грудня пояснив, що пріоритетом останньої є підтримка Угоди про асоціацію з ЄС «як найкращого шляху України до Європи і трансатлантичної спільноти», адже «Вашингтон нічого ліпшого запропонувати не може». «З огляду на решту питань зов­нішньої політики, які стоять на черзі в Америки, Україні не вдалося привернути до себе особливу увагу».

Пайфер, як представник Вашингтона з великим дипломатичним досвідом, зокрема у сфе­­рі обмеження озброєнь, зауважив наявність, за його визначенням, такої собі «втоми від України» в американській столиці. Він пов’язує це явище з «розчаруванням наслідками Помаранчевої революції та неспроможністю нових лідерів у Києві скористатися можливостями, які вони мали… Конгрес – традиційно проукраїнська установа, яка колись виділяла величезні суми на допомогу Україні, – нині ставиться до неї з набагато меншим ентузіазмом».

Ще одна причина обережності Адміністрації Обами, пише Пайфер, полягає в тому, що «в ра­­зі активної ролі США у посередництві Заходу Москва (за нинішньої влади) розглядатиме події в Україні як геополітичний виклик», у зв’язку з чим, застерігає він, забезпечити мирне подолання кризи буде складніше. Пайфер і троє інших колишніх послів у спільному листі, опублікованому в International New York Times 29 січня, зазначили, що Україна «впритул наблизилася до того, щоб вийти з-під контролю».

Вони закликали Вашингтон і Брюссель надіслати спільний меседж Кремлю, у якому застерегти президента Росії Владіміра Путіна від «кроків, котрі можуть поглибити кризу, причому надіслати його мусить, зокрема, президент Обама». Паралельно необхідно дати зрозуміти Януковичу, що він повинен утриматися від застосування сили.

Крім того, колишні посли закликали ЄС та США спільними зусиллями реалізувати плани щодо запровадження «візових і фінансових санкцій Заходу», зазначивши, що «олігарх Рінат Ахметов повинен розуміти: мирне й демократичне врегулювання конфлікту необхідне йому особисто».

Порівняно із ситуацією, яку описував Пайфер у статті на початку грудня, «багато змінило­­ся», зазначив він у телефонному інтерв’ю 28 січня. Йдеться про відставку прем’єр-міністра України Миколи Азарова та його уря­­ду, а також інші кроки влади, спрямовані на подолання конфлікту. Однак колишній посол попередив, що цих заходів може бути недостатньо. Окрім санкцій у Заходу мало варіантів. Колишній посол також наголосив (озвучивши ще одну поширену у Вашингтоні позицію), що «кризу повинні подолати самі українці».

США, зокрема 1 млн американців українського походження (у Штатах мешкає друга за чисельністю у світі українська громада після канадської), нерідко забувають, що російський президент зайнятий послідовним формуванням блоку, який має склас­­ти конкуренцію ЄС і Заходу, – Митного союзу, до складу котрого вже входять Білорусь, Вір­­менія та кілька колишніх центральноазійських республік Радянського Союзу.

Певною мірою цей союз має уподібнитися колишній Раді еконо­­мічної взаємодопомоги (РЕВ) за участю всіх радянських республік і союзних, так званих сателітних, держав – концепція, протилежна ініціативі «спільного європейського дому» колиш­­нього президента СРСР Міхаіла Ґорбачова. Тож Путін, як зазначає Пайфер, розглядає Україну «в геополітичній площині».

Після напруженого, конфлікт­­ного й короткого саміту ЄС – Росія, що відбувся 28 січня в Брюсселі, президент РФ зайшов ще далі зі своєю концепцією євразійського блоку: запропонував сформувати «гармонійну економічну спільноту, що простягатиметься від Лісабона до Владивостока», якимось чином співвідноситиметься з Євросоюзом за участю 28 країн-членів і, звісно, матиме у своєму слкаді забраклу ключову для Росії ланку – Україну. Наразі його ідея, схоже, зависла в повітрі.

Але, судячи з розмов американських і європейських дипломатів, науковців та інших спостерігачів, зараз розглядаються чотири різних сценарії розвит­­ку подій в Україні. 1. Нинішня ситуація лишатиметься незмінною протягом порівняно нетривалого часу. 2. За наказом вла­­ди й за підтримки Росії силові структури застосують силу (що вже має місце, як повідомила Леся Оробець каналу CNN Inter­­national на початку минулого тижня). 3. З ог­­ляду на невдалу спробу врегулювати конфлікт почнеться масштабна громадянська війна. 4. Посередництво, можливо, під егідою ООН та за підтримки сусідньої й впливової Польщі, не виключено, призведе до поділу країни на дві незалежні держави, як це сталося з колишньою Чехословаччиною.


Матеріали за темою:

--> --> -->
Реклама
Останні публікації згорнути
  • Пострадянська автократія намагається перетворити чорне золото на модерність
    29 травня, The Economist
  • За перипетіями Великодня і травневих свят залишилася майже непоміченою одна не менш знакова подія, яку оминули увагою вітчизняні ЗМІ. 6 травня Арсєній Павлов, відомий більшості під позивним Моторола, лідер батальйону «Спарта», що стратив 15 наших бійців в аеропорту, отримав ключі від квартири в самісінькому центрі Донецька у висотній новобудові.
    29 травня, Станіслав Васін
  • Деякі західні оглядачі останнім часом порушують питання про те, чи є Туреччині місце в НАТО і чи надійний вона партнер для Альянсу. Скептики в країні (особливо наближені до влади) також аналізують вигоди від союзництва, яке триває десятки років, та обстоюють більш незалежний підхід до зовнішніх відносин. Утім, останні події показують: сторони потрібні одна одній у контексті масштабних глобальних викликів, щоб успішно пройти період неспокою.
    29 травня, Пінар Севінчлідір
  • Тиждень поспілкувався з головою Проектного Офісу Реформ Міністерства оборони про перспективи реформування оборонної сфери в співпраці із західними партнерами.
    28 травня, Богдан Буткевич
  • Позаблокова Фінляндія адаптує свою оборонну стратегію відповідно до вимог часу
    28 травня, Анатолій Шара
  • 14 травня у кварталі Сонячний у Луганську в приміщенні супермаркету «Абсолют», що працював ще кілька днів тому, відкрився великий і сяючий новими кольорами «Спар» із величезною вивіскою «7:00 — 22:00». Якщо брати мірки довоєнні, то хіба це подія? Так, відкриття чергового супермаркету у великому місті — майже буденне явище.
    28 травня, Яна Вікторова
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работа Харьков оптимизатор любовный гороскоп на год Жеральдин Пайя http://avtosale.ua/
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено