Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
30 січня, 2014   ▪   Станіслав Козлюк   ▪   Версія для друку

Пане президенте, де Булатов?

Уже тиждень ніхто не бачив одного з лідерів Автомайдану Дмитра Булатова. Міліція відмовчується
Матеріал друкованого видання
№ 5 (325)
від 30 січня, 2014
Пане президенте, де Булатов?

Автомайдан є одним із найактивніших структурних підрозділів Євромайдану в Києві. Десятки акцій у столиці та регіонах – підтвердження цього. Реакція на таку активність не забарилася. Автомайданівців залякували та переслідували, у частини з них вилучали права й намагалися забрати машини. Останнім часом активістів почали бити та викрадати. Загалом, за даними організації «ЄвромайданSOS», станом на 27 січня в Україні розшукували щонайменше 27 людей, серед яких один із лідерів Автомайдану Дмитро Булатов.

«Кучма, де Гонгадзе?» – писали активісти на плакатах у вересні 2000 року, після зникнення опозиційного журналіста. Сподіваючись на краще, ми воліли б поставити аналогічне запитання щодо Дмитра Булатова нинішньому президентові. Одне його слово – і силовики розпочали б повномасштабне розслідування. Але Янукович мовчить...

ЗВИЧАЙНИЙ АКТИВІСТ

Відчиняються двері. До кімнати заходить високий чоловік 30–35 років. Він швидко підходить до столу і просить увімкнути «5 канал», бо скоро показуватимуть сюжет про Автомайдан. «З нами були «плюси», але, наскільки знаю, вони ще не встигли змонтувати», – дещо збуджено каже й уважно вдивляється в екран. Дмитро Булатов – громадський активіст, голова правління ГО «Соціально відповідальне суспільство», один із лідерів Автомайдану. Говорити починає неохоче, відриваючись від справ. Дуже нервує, скаржиться, що не може відповідати на десятки телефонних дзвінків одночасно. На додачу купа повідомлень у Facebook, на які не вистачає часу. До того ж його регулярно просять виступити на сцені Майдану або допомогти розібратися з даішниками, які намагаються відібрати права після всім відомого візиту до «Межигір’я» 27 грудня. Під рукою телефон і планшет.

В Автомайдані припускають, що дмитра булатова міг викрасти «Беркут»

«Ви вже вибачте, що я під час розмови вечеряю, – одразу ж звертається активіст. – Добу майже не їв нормально». Пропонує ставити свої запитання. «Навіть компрометуючі», – жартує. «Вибачте, маю відповісти на дзвінок», – відволікається на учасників Автомайдану, в яких відібрали машину.

Ця зустріч відбулася майже місяць тому, на початку січня. Саме тоді автомайданівці за­явили про силовий тиск і переслідування міліцією після масштабної акції неподалік резиденції Віктора Януковича в Нових Петрівцях. Через кілька днів до автомобілістів стали приходити інспектори, вимагаючи підписати протоколи про нібито відмову зупинитися на вимогу даішника. Самого ж Булатова тоді викликали на допит як свідка. Щоправда, в іншій справі – про блокування доріг. Але адвокат Автомайдану Дмитро Йовдій заявляв, що провадження пов’язане саме з активністю Булатова й, зокрема, візитами автомобілістів до «Межи­­гір’я». 30 грудня справу нібито закрили через «амністування» учасників масових акцій, проте вже 10 січня Дмитра знову викликали на допит. «Мені зателефонував слідчий із Володимирської, 15 і викликав на допит. Справа повернулася з прокуратури, і ніхто її не закрив», – писав тоді активіст у Facebook.
За кілька днів до цього, під час особистої розмови з кореспондентом Тижня, він настійливо просив не вживати слів на кшталт «лідер» та «організатор Автомайдану», оскільки, як він припустив, серед активістів могли вишукувати людей для «нейтралізації». Яким саме чином, не уточнював. Говорив про судові позови щодо позбавлення прав і засоби протидії. «Кажіть просто – активіст. Ми всі активісти, й заходи наші вигадуємо спільно, працюємо спільно. Лідерів у нас немає», – переконував він. І додав, коментуючи візити міліціонерів: «Вони хочуть, щоб ми злякалися. Але акцій стане більше, вони будуть креативнішими».

ПАСТКА І ЗНИКНЕННЯ

На запитання щодо спроб залякування чи переслідування лідер Автомайдану відповідав ствердно. Щоправда, прямо про методи і засоби невідомих не говорив. «Були погрози і на Skype, і на мобільний, і на електронну пошту, Facebook. Не повірите, навіть були «раптові» зустрічі на вулицях. Переказували попередження. Звісно, ми у відповідь вдаємося до певних заходів безпеки, але їх я не називатиму».

19 січня в Києві, після чергового безплідного Народного віча майданівці стали вимагати рішучих дій. Тоді ж Автомайдан запропонував мирний пікет будівлі парламенту, що на вулиці Грушевського. І акція справді починалася як мирна – кілька автомобілів із прапорами під’їхали до міліцейського кордону, активісти просили їх пропустити. Проте за кількадесят хвилин розгорілися справжні вуличні бої. Із застосуванням «коктейлів Молотова», сльозогінного газу та світло-шумових гранат. Тоді ж почали зникати активісти. Коли з вулиць, а коли з лікарень. Попри те що автомайданівці відхрестилися від силових дій поблизу урядового кварталу, вони стали на захист постраждалих активістів, намагаючись убезпечити їх від «викрадення» силовиками. Так було в ніч із 22 на 23 січня, коли міліція планувала вивезти в невідомому напрямку потерпілих із лікарні на Братиславській у Києві. Автомайдан заблокував транспорт силовиків. Між протестувальниками та беркутівцями відбулися сутички, у результаті яких останні відступили.

А приблизно о 4-й ранку того самого дня спецзагін влаштував пастку для автомайданівців – за чутками, це справа рук тієї самої роти, яка була 11 січня заблокована біля Святошинського РУВС після побиття людей у районному суді й змушена потім пройти коридором ганьби між людьми зі знятими масками та шоломами. Вийшовши на частоту Автомайдану в інтернеті, вони запустили дезінформацію про те, що нібито на Кріпосний провулок, 17, просто біля кордону внутрішніх військ, б’ють людей. Коли приїхало кілька машин, дорогу їм заблокував автобус із «Беркутом», людей витягали з авто й нещадно били. Також були розтрощені їхні автомобілі. Як з’ясувалося згодом, на активістів влаштували ледь не справжнє «сафарі» – за ніч зникло понад 15 учасників Автомайдану. Більшість із них знайшли в міліцейських райвідділках. Окрім Булатова. Саме з тієї ночі із ним немає жодного зв’язку. У міліції запевнили, що такої людини ніхто не затримував і в райвідділках її немає, так само як і машини активіста.

«Ми збиралися їхати того дня після обіду пікетувати Посольство Австрії, щоб закрили рахунки Клюєва і родини Азарова, – розповів народний депутат від «Батьківщини» Володимир Яворівський. – Але після обіду Дмитро не виходив на зв’язок, деякий час ішли гудки, але він уже не відповідав. Потім, вочевидь, його телефон розрядився».

В Автомайдані припускають, що їхнього лідера в ніч на 23 січня разом з іншими активістами міг викрасти «Беркут». Автомобілісти повідомили, що Булатов на той момент переховувався, проте час від часу виходив на зв’язок. Востаннє це сталося ввечері 22 січня. Відтоді всі контакти були втрачені. 24 січня Міністерство внутрішніх справ відкрило кримінальне провадження за ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу (умисне вбивство).

Однак, за словами Дмитра Йовдія, за тиждень, що минув від моменту зникнення активіста, міліціонери нічого не зробили для його пошуку. «Незважаючи на те що телефон Дмитра був увімкнений ще протягом досить тривалого часу після зникнення (і, ймовірно, вимкнувся внаслідок розрядження акумулятора), від мобільного оператора не отримано роздруківки дзвінків, – зазначив адвокат. – Не застосовані технічні засоби для виявлення його місцезнаходження, яке можна встановити за дзвінками з його номера. Також досі не отримано відомостей, чи перетинав Дмитро Булатов державний кордон України, що є вкрай важливою обставиною для з’ясування причин його зникнення. Враховуючи знач­ний резонанс справи, ця інформація мала бути одержана протягом кількох годин».
Йовдій звернувся до СБУ м. Києва з проханням долучитися до пошуків через бездіяльність міліції. Своє занепокоєння зникненням Булатова висловила також міжнародна організація Amnesty International. Його справою займається дослідниця Хеза МакГіл. «У зв’язку з активністю він може бути добре відомий українській владі, – каже Богдан Овчарук, прес-секретар Amnesty International Україна. – Його зникненню передував напад «Беркута» на колону автомобілістів. У нас є побоювання, що спецзагін відстежував усіх учасників Автомайдану. У той час як стало відоме місцезнаходження більшості затриманих, у Міністерстві внутрішніх справ заявили, що поміж них Булатова не було. Автомобіля Дмитра теж немає. Крім того, є побоювання, що він може бути підданий катуванню».

Прикметно, що нещодавно було опубліковано так званий темник від влади для підконтро­льних телеканалів, у якому пропонується казати, що нібито Дмитро переховується в Угорщині або Чехії й обірвав усі зв’язки з Україною через страх за своє життя. Як не згадати повідомлення провладних каналів у 2000–2001-му, що Георгія Гонгадзе бачили в Чехії! Але згадувати вперто не хочеться. Щоб не наврочити.

«Ми дослідили ланцюжок: від київських бандитів він тягнеться аж до Адміністрації президента, – заявив Володимир Яворівський. – У цій справі диригує заступник голови АП пан Чмирь (Юрій Чмирь. – Ред.). Звичайно, ми не слідчі, але, оскільки правоохоронні органи нічого не роб­лять, хочемо їм допомогти. Пропонуємо допитати цих людей».

Автомайданівці не планують відмовлятися від своїх акцій і посилюють заходи безпеки. Водночас активісти оголосили винагороду за інформацію про місцезнаходження Дмитра. За словами одного з учасників руху Олексія Гриценка, Автомайдан збільшив винагороду зі 100 тис. грн до 200 тис. грн ($25 тис.). Повідомляти інформацію щодо Дмитра просять за телефонами 093-18-333-40, 050-800-01-67.


Матеріали за темою:

Теги
Реклама
Останні публікації згорнути
  • Чи й справді найдорожчий у світі шолом для реактивного винищувача такий крутий?
    25 вересня, The Economist
  • 8 вересня, у День звільнення Донбасу, в Макіївці сталася чергова подія, яка ще на енну кількість днів (років?) відсунула від нас перемогу в цій війні. Під перемогою я не маю на увазі українські танки на площі Лєніна в Донецьку з рознесеним вщент пам’ятником, як часто це уявляє собі наша патріотична більшість.
    25 вересня, Станіслав Васін
  • Політичні еліти цього регіону майже не змінюються протягом останніх 20 років і не сформували власного клану
    25 вересня, Богдан Буткевич
  • Як імперські палаци прийшли на зміну маєткам козацької старшини
    24 вересня, Ольга Ковалевська
  • Якщо ви хочете дізнатися середню ціну на новий гаджет, то знайдете сайт, який робить вибірку з усіх пропозицій. Якщо цікавитеся відгуками на нову стрічку, котра тільки-но вийшла в кінотеатрах, — шукатимете їх там-таки, у мережі. Але якщо вам потрібно дістати середнє арифметичне від мови й політики в Україні, ви зобов’язані поїхати на Полтавщину.
    24 вересня, Олекса Коба
  • Думаю, найдосвідченішими розвідниками могли б стати таксисти. Ба навіть уже стали, з єдиною поправкою: всю зібрану інформацію вони перетравлюють самі та згодовують колегам. Від їхньої інфи, що здобута на шляхах війни, жодної користі — лише змарнований настрій та трохи гумору, якщо сам «розвідник» має таке почуття.
    24 вересня, Вікторія Малишева
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено