В цілому, спостерігачі ОПОРИ оцінили кампанію як таку, що поставила під сумнів євроінтеграційні прагнення держави Україна та створила небезпечні правові прецеденти.

Якщо порушення законодавства та міжнародних стандартів до виборів мали системний характер, але їх вплив важко оцінити, то порушення після дня голосування не були системними, хоча і 100% впливовими в окремих одномандатних округах.

Бездіяльність правоохоронної системи та порушення конституційних прав громадян, які залишаються безкарними, ставлять під сумнів випадковість таких дій з боку окремих організаторів виборів.

ОПОРА відзначає, що усі політичні сили безвідповідально поставилися до підбору кадрів в ОВК та здійснювали їх перманентні заміни. Найбільш критичною була ситуація із квотами маловпливових партій, які майже повністю оновили своє представництво в ОВК протягом першого тижня після їх утворення.

Постійні ротації в ОВК засвідчили непублічний контроль на квотами «аутсайдерів» виборів з боку лідерів парламентських перегонів.

Діяльність виборчих комісійпід час парламентської кампанії 2012 року мала неоднозначний та суперечливий характер. Застосовані підходи до формування окружних та дільничних виборчих комісій стали дієвою технологією політичного маніпулювання їх діяльністю.

Посилення проявів зловживання адміністративним ресурсом у виборчій кампанії також негативно вплинуло на законність та неупередженість дій цих комісій.

Функціонування виборчих комісій ще раз засвідчило гостру необхідність запровадження нових механізмів відбору та навчання їх членів. Непідготовленість виборчих комісій до виконання своїх повноважень не лише загрожувала організаційним процесам, а й суттєво підвищувала конфліктність парламентської кампанії.

У важливих питаннях організації виборчого процесу окремі рішення ЦВК мали деструктивний характер, що виражалося у непрогнозованих змінах процедур. Діяльність ЦВК на парламентських виборах 2012 року засвідчила нагальну необхідність запровадження практики залучення громадськості та експертного середовища до обговорення  рішень, які стосуються організації виборчого процесу.

Парламентські вибори 2012 року засвідчили нагальну необхідність реформування партійних інститутів на принципах децентралізації процедур прийняття рішень та посилення впливу їх членів та симпатиків. Прийняття рішення щодо висування кандидатів в народні депутати України від усіх без винятку партій було непрозорим та закритим.

Основними порушеннями виборів 2012 рокустали підкуп та адміністративний ресурс. В поєднанні вони створили в ряді округів неконкурентні умови політичної боротьби, в яких беззаперечну перевагу мали провладні кандидати. Підтримка таких кандидатів з боку посадових осіб та відсутність належної реакції правоохоронних органів на факти підкупу створювала атмосферу вседозволеності та провокували серед виборців апатію і зневіру.

Враховуючи фактор дня голосування, вибори можна визнати такими, що не відповідають базовим демократичним стандартам через відсутність рівних умов проведення кампанії кандидатами та партіями, безпрецедентно великою кількістю «технічних» суб’єктів виборчого процесу, заангажованістю складу виборчих комісій та незбалансованістю подачі ЗМІ інформації про партії і кандидатів.

ОПОРА констатує регрес України щодо проведення демократичних виборів.

Спостерігачі відзначають, що протягом всієї виборчої кампанії порушення законодавства мали системний характер, але були менш впливовими на результат.

День голосування відбувся в умовах суспільної напруги, але без кричущих масових порушень. Втім, на етапі встановлення результатів волевиявлення виборців, суспільство стало свідком прямого фальшування виборчої документації членами окружних комісій. Ці порушення мали не системний характер, але безапеляційно вплинули на результат виборів.

Парламентська кампанія 2012 року характеризувалася штучним обмеженням змагальності виборчого процесу та грубим порушенням принципу рівних можливостей для партій і кандидатів.

В умовах змішаної виборчої системи, позазаконні технології використання адміністративного ресурсу і підкупу виборців мали вирішальний вплив на перебіг кампанії, що в цілому не сприяло чесності її результатів. Ці порушення мали системний характер та жодних правових наслідків для суб’єктів виборчого процесу, які вдавались до них.

Враховуючи фактор дня голосування, вибори можна визнати такими, що не відповідають базовим демократичним стандартам через відсутність рівних умов проведення кампанії кандидатами та партіями, безпрецедентно великою кількістю «технічних» суб’єктів виборчого процесу, заангажованістю складу виборчих комісій та незбалансованістю подачі ЗМІ інформації про партії і кандидатів.

Процес встановлення результатів голосування у десяти округах супроводжувався фальшуванням виборчої документації, суперечливими рішенними судів, втручанням силових структур на боці однієї з конкуруючих сторін.

Оголосити переможців у виняткових 5 мажоритарних округах відмовилась Центральна виборча комісія. Хоча законодавством не передбачено підстав для проведення повторних виборів, через які ЦВК не змогла прийняти протоколи 5 окружних виборчих комісій, Верховна Рада VI скликання рекомендувала їх оголосити.

Протягом місяця після дня голосування жодних правових наслідків для організаторів фальшування виборів не відбулося. ОПОРА переконана, що в системі безкарності за порушення виборчого законодавства, організувати належний виборчий процес в перспективі неможливо.

Парламентські вибори визначили порядок денний євроінтеграційних перспектив держави України на найближчі 10 років. За оцінками західних місій спостереження, висновки яких ґрунтуватимуться не тільки на основі національного виборчого законодавства, а й загальновизнаних міжнародних стандартів, сформовано міжнародну громадську думку.