НОВИНИ

  ▪   Христина Вовчук

"Остаточна відповідь на агресію Путіна". Світові ЗМІ про надання автокефалії УПЦ

Тиждень.ua відслідкував, як іноземні медіа відреагували на підготовку надання автокефалії православній церкві в Україні.

У рамках підготовки до надання автокефалії Православній церкві в Україні Вселенський патріархат у п'ятницю, 7 вересня, призначив своїх екзархів, так званих послів, які представлятимуть Константинополь у Києві. Зокрема, УПЦ МП відреагувала досить очікувано, назвавши дане рішення "грубим вторгненням на канонічну територію московського патріархату". Тим паче, що напередодні Вселенський патріархат заявив, що думка Росії щодо права надавати томос про автокефалію враховуватися не буде.

 

Так, схвалення права на незалежність української церкви з боку Константинополя неабияк розлютило Кремль, тому Москва намагатиметься всіляко перешкоджати цьому. Наприклад, це стало приводом для російських хакерів Fancy Bear здійснити кібератаку на електронну пошту помічників Вселенського Патріарха Варфоломія I.

 

Водночас глава УПЦ КП Філарет наголосив, що після отримання томосу, усі будівлі, які зараз займає в Україні Московський патріархат, перейдуть у власність УПЦ. У тому числі, Московський патріархат ніякого відношення не має до Києво-Печерської і Почаївської лаври.

 

 

Тиждень.ua відслідкував, як іноземні медіа відреагували на підготовку надання автокефалії православній церкві в Україні.

 

 

Британський та канадський політолог українського походження Тарас Кузьо у статті для американського аналітичного центру Atlantic Council зазначає, що незалежна українська церква стане для Путіна "землетрусом". На його думку, тепер, коли Україна ще на один крок наблизилася до отримання томосу, можна без перебільшення сказати, що надання автокефалії від РПЦ є настільки ж значимим для мільйонів українців, як і розпад совка.

 

Автор наголошує, що отримання томосу – останній елемент істинної незалежності України. Після анексії Криму та початку збройного конфлікту у східній Україні, РПЦ та УПЦ не вдалося підтримати нейтралітет. Російське духовенство "благословило" російських націоналістів, які відправилися воювати на Донбас. Деякі священнослужителі УПЦ відмовилися служити на похоронах українських солдатів, а очільник УПЦ МП митрополит Онуфрій (Березовський) і старше духовенство відмовилися встати у Раді під час вшанування Героїв України.

 

Зокрема, рішення про надання автокефалії Україні варто розуміти у трьох аспектах. По-перше, Грецький та Константинопольський патріархат відчували достатньо російського втручання і бачать появу автокефальної УПЦ як спосіб скорочення розміру російського патріархату.

 

По-друге, це національна ідентичність. СРСР і РФ використовували прийняття православ’я у 988 році для того, щоб претендувати на Київську Русь як на "першу російську державу". Цю фейкову думку іноді повторюють західні журналісти й історики. Російська і західна історіографія ігнорує існування українців протягом багатьох століть і пов’язує їх з росіянами й білорусами.

 

Так, росіяни вважають, і  Путін постійно це повторює, що Київська Русь породила три групи східних слов’ян. "У 2007 році "Русский мир" мав на меті об’єднати Білорусь, Росію та Україну навколо Російської православної церкви й стати ядром Євразійського економічного союзу. Путін і російські націоналісти розуміють слово "русский" як таке, що включає три гілки: білоруси, росіяни та українці,  і вважають українців "маленькими росіянами". Українці та росіяни - це "один народ", і, як сказав Путін до Ради НАТО-Росія у 2008 році Україна є штучним державою", - зауважує політолог. Україна ж відкидає ідеологію "русского мира". Автор стверджує, що автокефалія посилить український патріотизм, підтримуватиме національну інтеграцію й прискорить остаточне розлучення з Москвою.

 

У свою чергу, третій аспект – це геополітика. Незалежна УПЦ означатиме, що РПЦ вже не буде найбільшою православною церквою у світі. Українська й Румунська православні церкви будуть приблизно однаковими за розмірами. Константинополь матиме вірного українського союзника у відносинах з РПЦ. Крім того, поки РПЦ передбачувано є антизахідною, як і путінський режим, автокефальна УПЦ буде проєвропейською.

 

"Починаючи від 2014 року, "м’яка сила" Росії в Україні розвалилася. Лише один відсоток молодих українців підтримує російську модель розвитку, тоді як 69 -71% українців протистоїть їй, у тому числі 56% російськомовних", – відзначає Кузьо. А коли немає останнього джерела "м’якої сили" Путіна – РПЦ то й рух України поза орбітою Росії є незворотнім.  Отже, створення автокефальної УПЦ – остаточна відповідь України на агресію Путіна.

 

 

Колумніст американського агентства Bloomberg Лєонід Бєршидскій зауважує, що надання автокефалії УПЦ може стати для України перемогою калібру "тектонічного зрушення". Так, Україна залишається організаційно та фінансово важливою для Московського патріархату. Зокрема, Московські та Константинопольські патріархати мають імперську спадщину, і Москва хотіла б вважати себе лідером православного світу. У свою чергу, таке прагнення є одним із наріжних каменів неоімперіалістичної ідеології, встановленою Путіним. 

 

Автор стверджує, що з Путіним церква зблизилася з державою, ніж в будь-який час з моменту революції 1917 року. Тому після того, як українська церква отримає незалежність, священики МП не зможуть залишатися частиною організації, яку український уряд розглядає як п'яту колону РФ.

 

Водночас дві третини українців, що називають себе православними, вже перейшли до Київського патріархату завдяки його позиції під час Революції гідності.

 

Також Бершидскій наголошує, що хоча церква має бути поза політикою, вторгнення Путіна в Україну підірвало авторитет УПЦ МП.

 

 

Автор Крістофер Струп у статті для американського видання The Foreign Policy відзначає, що більшості європейцям невідомо про глобальну боротьбу у політиці східного православ'я,  яка нараховує близько 300 мільйонів віруючих по всьому світу. Ця боротьба зіткнула російську державу та РПЦ з Константинополем та її очевидною підтримкою незалежної Української правосланої церкви.

 

Російські православні мислителі часто пропонували духовне прикриття імперських амбіцій Москви. В останні роки Путін підтримав аспекти цієї "християнської імперської ідеології", вимагаючи від державних чиновників читати деяких релігійних філософів.  До них належать Нікалай Бєрдяєв, який описує себе  християнським соціалістом, чиї ідеї мали тенденцію до якогось роду релігійного анархізму, але передбачали месіанську роль для РФ у світі, а також фашист Іван Ільїн. Бєрдяєв та Ільїн зневажали один одного, але мали певну загальну думку про російську винятковість та християнську імперію.

 

Одним з основних напрямків цього оновленого християнського імперіалістичного злиття є Україна. Сьогодні майбутнє України стало нерозривно пов'язане з політичною боротьбою оновленої РПЦ, яку мобілізує Москва для досягнення своїх зовнішньополітичних цілей. 

 

Однак, як підсумовує автор, автокефалію УПЦ схвалюють більшістю українців, які боряться за свій національний суверенітет перед лицем гібридної війни, яку веде Кремль.