НОВИНИ

  ▪   Христина Вовчук

Інфраструктура, енергетика та кордон. Польські експерти розповіли про проблеми у співпраці Варшави та Києва

Тиждень.ua зібрав коментарі відомих експертів щодо низки труднощів та ризиків, які на сьогоднішній день мають місце у співпраці Польщі та України.

У Польщі незалежний аналітичний центр "Інститут свободи" ("Instytut Wolności. Bezpieczna Przyszłość dla Polski") опублікував думки відомих експертів щодо найактуальніших проблем у польсько-українській співпраці, зокрема, у галузях інфраструктури та енергетики, не враховуючи політичних та історичних суперечок. 

 

"Думаючи про те, що розділяє поляків та українців, ми зазвичай думаємо про історичні проблеми. Коли ми запитуємо, що нас з'єднує - більшість журналістів говорять про спільні цінності або тривогу перед  російською загрозою. Тим часом відповідь, яка вказує на фактори, які дійсно формують наше життя, є простішими та більш прозаїчними. Нас розділяє кордон (завжди багатолюдний і погано організований), а поєднують інфраструктурні зв'язки (дорожні, залізничні, енергетичні)", - стверджують аналітики центру.

 

Тиждень.ua зібрав головні коментарі відомих експертів щодо низки труднощів та ризиків, які на сьогоднішній день мають місце у співпраці Польщі та України.

 

Карпатський шлях

 

 

Міністр інфраструктури Польщі Анджей Адамчик вважає, що найважливішою діяльністю у контексті польсько-української співпраці є будівництво транспортних шляхів у воєводствах Любліна та Підкарпаття. Зокрема, найголовнішим проектом є будівництво автотранспортного маршруту "Віа Карпатія" (Via Carpatia або Карпатський шлях, - Ред.), який з'єднає в майбутньому Балтійське море з Егейським морем і Чорним морем. 

 

Зазначається, що у створенні даного маршруту зацікавлені не лише в країнах, в яких він буде працювати, а й у сусідніх країнах, які планують побудувати свої філії на власній території. 

 

 

"У жовтні 2017 роки я підписав з моїм українським колегою, міністром інфраструктури Володимиром Омеляном меморандум щодо  Карпатського шляху. У цьому документі ми заявили, зокрема, працювати над спільними зусиллями щодо активізації роботи в сфері планування і розвитку коридору Via Carpatia, використовувати всі доступні засоби для того, щоб полегшити процес будівництва і модернізації доріг на даному  шляху через території Польщі і України, а також для просування проекту серед інших країн й  представниками  Європейської Комісії", - зауважив польський очільник.

 

"Першою  буде швидкісна дорога S12 на трасі Люблін-Холм-Дорогуськ. Перш за все, ми реалізуємо обхідну дорогу через Холм. Цей шлях буде продовжено по українській стороні. Нова дорога пройде через Луцьк до Києва, а звідти, через Умань  до Чорноморського узбережжя Одеської області. Друга гілка маршруту «Віа Карпатія» в напрямку  до кордону з Україною - швидкісна дорога S17 на маршруті Люблін-Замостя-Гребени. Дорога, яка вже існує, і яка стане третьою гілкою маршруту "Віа Карпатія" до кордону з Україною, - автострада А4 на маршруті Жешув-Корчова", - підкреслив міністр.

 

У свою чергу, ще одною галуззю співпраці є розвиток залізничних зв'язків, які користуються зростаючим інтересом. У поточному розкладі існує п'ять міжнародних поїздів, що об'єднують дві країни. Зокрема, два з них курсують в сполученні Київ-Перемишль-Київ, Ковель-Холм- Ковель, й Здолбунів-Холм-Здолбунів та Одеса-Перемишль-Одеса. Така пропозиція значно збільшує туристичний рух на польсько-українському кордоні та пропонує відвідувачам з України можливість відвідати Польщу, як і поляки відкривають можливість відвідування України та навіть експедиції до Чорного моря.

 

"В даний час ми співпрацюємо з Україною у сфері дорожніх перевезень. Угода про міжнародні автомобільні перевезення, яку у 1992 році уклала уряди Польщі та України, передбачає, що продуктивність вантажного та пасажирського автотранспорту здійснюється на основі річної квоти дозволів", - додав Адамчик.

 

"Енергетичний міст"

 

 

Павло Кост, координатор проекту від демократичного співтовариства "Схід" (Варшава), член Експертної ради Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння в Києві заявив, що проект "Енергетичний міст "Україна-Європейський Союз"" є досить вигідним для України, реалізація якого дозволить вирішити проблему пошуку коштів для київського проекту.

 

 

"Ідея ідеально вписується в інтеграцію Об'єднаної енергетичної системи України (ZSE) зі загальноєвропейською енергосистемою  ENTSO-E, відкриває нові можливості для збалансування системи та експорту електроенергії з України та в майбутнє її імпорту", - зазначив експерт.

 

Водночас додаткові обсяги електроенергії ззовні дозволили б усунути ризик її сезонного дефіциту в  країні. Також потенційно відкрилася б можливість транзиту енергії з України до Заходу.

 

"В умовах відсутності самого зв'язку таке прогнозування важко зробити, але дуже імовірно, що імпортована енергія з України буде дешевшою, ніж у Польщі", - наголосив Кост.

 

У свою чергу, для ряду центрів у Польщі "міст" є загрозою, адже роект може вразити інтереси виробників електроенергії у Польщі. Також у Польщі часто говорять про серію передбачуваних загроз, пов'язаних з «мостом»: діяльністю російського лобі на Дніпрі, атакаи (переважно кібернетичні) на передачу інфраструктури або сповільнення реформ.

 

"Таким чином майбутнє проекту залежить від політичного рішення Варшави і зважень всіх "за" і "проти" польською стороною", - підкреслив експерт.

 

Крім того, для України проект диверсифікує напрямки імпорту газу, що зміцнює газову незалежність цієї країни. Це також матиме позитивний вплив на ціну сировини на внутрішньому ринку України. У довгостроковій перспективі Київ передбачає, що за рахунок впровадження енергозберігаючих технологій та збільшення власного виробництва, з’явиться можливість експортувати газ для місцевих компаній та продавати його на зовнішніх ринках.

 

"Проте така перспектива дуже далека. Шанси практичної реалізації значною мірою залежать від рішень на політичному рівні у Польщі", - підсумував Кост.

 

Енергетична нестабільність через війну на Донбасі

 

Головний редактор відомого видання "Energetyka24.com" Петр Мацьонжек  вважає, що держава, яка не має адекватного рівня енергетичної безпеки, перестає бути незалежною та чутливою до різного зовнішнього тиску. 

 

 

"Енергетика є особливо важливою, оскільки де-факто визначає які країни є незалежними. Держава, яка не має адекватного рівня енергетичної безпеки, перестає бути незалежною та чутливою до різного зовнішнього тиску. Найкращий приклад - вплив «Газпрому» на сусідні країни Росії. Енергетика також важлива, оскільки вона визначає конкурентоспроможність підприємств та впливає на всю економіку", - зауважив автор.

 

На його думку, енергетичні інтереси Польщі та України досить різні, оскільки сьогоднішній польський уряд є набагато наполегливішим у порівнянні з попереднім, що робить економічне співробітництво залежним від вирішення, наприклад, історичних питань. 

 

"Прикладом зміни в підході до України є його нездатність запросити нинішній уряд до ініціативи "Тримор’я" (регіональний союз, групу держав Адріатичного, Балтійського та Чорного морів, - Ред.), який зосереджений переважно на економічній темі: особливості інфраструктури та енергетики", - наголосив він.

 

Також українська концепція наближення до газового ринку є конкурентоспроможною по відношенню до Польщі. В Україні є найбільші об'єми зберігання природного газу в Європі. Польща сьогодні має ідентичні плани - бажання розширити власні склади.

 

"Здається, що це не є взаємодоповнюючими баченнями. Українці намагаються залучити поляків до співпраці в межах свого газопроводу. Серед інших ідей є така, що природний газ польських компаній повинен зберігатися в Україні. Я не належу до її прихильників, хоча в Польщі такі є. Мені здається, що це буде дуже ризиковано через високу нестабільність України, загрозу з боку Росії. Якщо б ми зберігали наш газ в Україні, а напади на інфраструктуру передачі були б позбавлені доступу до нашої сировини, ми не змогли б повернути його до Польщі. Це не вигадки - наприклад, стосовно кібератак, український газовий або енергетичний сектор з якими бореться з 2014 року", - відзначив експерт.

 

Крім того, у Центральній Європі кілька країн хотіли б стати регіональним центром торгівлі та зберігання газу. З одного боку, це Німеччина - коли вони підключеться до "Північного потоку 2". Польща розширює термінал у Свиноуйсьці,  і хоче побудувати газопровід Baltic Pipes - зв'язок з Норвегією. Існує також Австрія, яка розвиває Баумгартен та, нарешті, Україна, яка бореться за збереження статуса-кво.

 

"Я нагадую про візит прем'єр-міністра Єви Копач в Україну (2015 року, - Ред.) та про передачу великого кредиту на розвиток української сторони в обмін на, як було сказано, його використання для інвестицій, пристосовуючи українські електростанції до польського вугілля. Нічого подібного не відбулося, і дотепер співпраця на кам'яному вугіллі дуже бідна. Україна не бачить бажання модернізувати свої електростанції. Українці продовжують робити ставки на статус-кво, тобто на антрацит - енергетичне вугілля, видобуте переважно на Донбасі. Існують навіть химерні ситуації - незважаючи на продовження війни з Росією, вугілля з окупованих територій йде в Україну і навіть з'являється в Польщі", - наголосив автор видання.

 

Зокрема, українські компанії лобіюють про продовження нафтопроводу "Одеса-Броди" до Польщі до Адамува. Але поляки не мають юажання брати участь у проекті через геополітичні проблеми.

 

"Давайте пам'ятати, що Одеса лежить у русі між Придністров'ям та Кримом, де розташовані російські війська, а весь Чорноморський басейн контролюється російським флотом. Це також фінансово незручний проект, оскільки логістика цього проекту складна. Сировина після видобування з Каспійського моря спочатку повинна бути завантажена в труби і відправлена ​​через Азербайджан та Грузію. Тут вам доведеться перевозити його по морю, і в Одесі знову нафта повинна потрапити в трубопровід для відправлення до Польщі. Цей цикл у випадку надсилання придбаної нафти з терміналу в Гданську виглядає набагато простіше, що впливає на витрати", - додав він.

 

Водночас у сфері енергетики фактично працює співпраця щодо природного газу. На даний момент PGNiG (Polskie Górnictwo Naftowe i Gazownictwo – державна нафтогазова компанія Польщі, - Ред.) постачає газ через існуюче сполучення з Україною. Також планується продати ще більше цієї сировини. Однак, щоб це сталося, потрібно розширити існуючий газовий зв'язок. Польща споживає 16 мільярдів кубометрів газу щороку. Якщо, незважаючи на це, все ще буде попит на українську сторону, також планується продати газ через Словаччину та Чехію. Однак PGNiG має дочірню компанію в Німеччині, через яку вона може купувати газ з різних джерел та відправляти її з Чехії та Словаччини в Україну.

 

Кордон

 

Як стверджують аналітики центру, "залізничними шляхами можна перетинати кордон лише у двох місцях (потенційно у п'яти), пішки і на велосипеді, також у двох. Перетин кордону було б можливо реалізувати й у  коротший проміжок часу, якщо було б створено всеосяжний перетин кордону – тобто так, щоб можна було перетнути його всімаможливими транспортними засобами".

 

Зокрема, такі ідею аналітики розглянули на прикладі пропускного пункту Рава-Руська-Гребенне, яке є досить важливим місцем, адже поєднує у собі найшвидший спосіб дібратись зі Львова до Варшави, та буде надзвичайно важливим після будівництва швидкісної дороги S17, що пролягає зі столиці країни до кордону з Україною.

 

"Перш за все, в Гренбене, під час руху поїзду, слід розпочати залізничний переїзд з митним контролем. Концепція такого з'єднання існує довгий час і функціонувала до 2005 року. Це дало б можливість зручного переїзду з Варшави, Любліна до Львова. Це буде стабільна поїздка, оскільки сьогодні, коли ми їдемо автобусом, ми не впевнені, досягнемо ми призначення  через 9, 12 або 20 годин. Також можна було б запустити стандартне з'єднання залізничної колії з Равою- Руською", - порадили у центрі.

 

"По-друге, в Гребенні треба нарешті побудувати пішохідний та велосипедний коридор. Його запуск обіцяний протягом декількох років. Коли він виникне, це буде значно привабливішою туристичною пропозицією, а також полегшенням подорожі Варшава-Львів для тих, хто без власного транспорту", - додали експерти.

 

Наголошується, що вартість даного запуску оцінювалася у 10 мільйонів злотих, проте не так багато у порівнянні з потенційним впливом, і числом людей, які могли б принести користь від нього. Проведення подібних заходів є неминучим і важливим для обох країн. Якщо транзит з Польщі в Україну нецивілізований, то постраждає туризм й законна торгівля товарами, що здійснюються обома сторонами.