НОВИНИ

Голова Вищої ради правосуддя заперечив наявність у нього російського паспорта

За словами Бенедисюка, він ніколи й не намагався отримати такий документ.

Голова Вищої ради правосуддя (ВРП) Ігор Бенедисюк в інтерв’ю Тижню заявив, що першим його паспортом, був паспорт громадянина Україні, отриманий 1996-го року, а документа, який підтверджував би його російське громадянство, ніколи не було.

 

«Я того (що працював у РФ, - Ред.). й не приховував ніколи й усе життя в анкетних даних показую. Це канва, а тепер за законом. Ним справді передбачено, що той, хто певний період перебуває на якійсь території, здобував громадянство. Що таке громадянство, підтверджене юридично? Це наявність паспорта або якогось іншого документа, який підтверджує, що ти громадянин певної країни. Так от, тоді офіцери і Радянської, і Російської армії не мали жодного такого документа. Вони не мали паспорта ні РФ, ні України. Першим моїм був паспорт громадянина Україні в 1996-му. Тому документа, який підтверджував би моє російське громадянство, немає та ніколи не було. Я його й не намагався отримати. І як тільки зрозумів, що СРСР більше немає, а є дві різні держави, — відразу поставив собі за мету повернутися до України», — розповів він.

 

 

За словами Бенедисюка, коли в грудні 1991 року він вперше написав рапорт, щоб перевестися в український суд, то йому надійшла відповідь, що місць немає. Після цього далі шукав роботу у вітчизняному суді. Знайшов її лише тоді, коли тут розширили сітку цих органів і одночасно в усіх військових судах по дві-три посади з’явилося. Виникло те саме запитання, що й зараз порушують.

 

 

«Я пам’ятаю, що звернувся до відповідного органу та дістав свідчення про наявність українського громадянства, яке віддав як підтверджувальний документ для обрання суддею. Тобто довів своє громадянство. Я жив тут від народження до 1986-го, коли поїхав вчитися. Ось така історія. Якби я перевівся до України у 2014-му чи 2015-му, ну може, до мене й були б питання, чи я не «засланий козачок». Утім, зробив це ще тоді, коли тут були складні економічні умови, сказавши, що в мене тут батьки, Батьківщина та я тут житиму. Мені дивно чути закиди та звинувачення, що я громадянин Росії, особливо від людей, які тоді ходили в школу й поняття не мають, про що йдеться», — сказав голова ВРП.

 

Детальніше читайте в черговому номері журналу «Український тиждень»