НОВИНИ

  ▪   Ірина Рябоштан

Топ-11 подій світу. Підсумки за 2017 рік

2017 був багатим на події в світі.

Рік, що минає, був багатим на події в світі. Європою прокотилася хвиля парламентських та президентських виборів, від терористів "Ісламської держави" звільнили ключові міста Сирії та Іраку, а Каталонія на декілька годин проголосила незалежність від Іспанії.

Тиждень.ua зібрав головні події світу, які сталися в 2017 році.

США

У США 20 січня Дональд Трамп склав присягу та офіційно став 45-им президентом Сполучених Штатів Америки.

Боротьба з нелегальною міграцією була одним із ключових пунктів програми Трампа, тому одним з перших його рішень на посаді було підписання 27 січня указу про призупинення дії програми США щодо прийому біженців. Указ також забороняв терміном на 90 днів в'їзд до США для громадян низки мусульманських країн, незалежно від того, прагнуть вони отримати статус біженця чи ні.

Після декількох редакцій документу, які супроводжувалися масовими протестами та судами різних інстанцій, Верховний суд США 4 грудня ухвалив рішення про заборону на в'їзд громадянам з Ірану, Лівії, Сирії, Ємену, Сомалі та Чаду.

Майже за рік показник підтримки президента США суттєво знизився. Так, на кінець січня 45% американців позитивно оцінювали його роботу, а вже в грудні дії президента США схвалюють лише 35% американців. Цей показник є рекордно низьким для першого року серед усіх очільників Білого дому.  


Вибори в Європі

Прем'єр-міністр Великої Британії Тереза Мей 28 березня підписала лист, яким офіційно запустила процедуру виходу країни з Євросоюзу. Пізніше вона оголосила про позачергові парламентські вибори, які, на її думку, необхідні, щоб забезпечити стабільність, коли країна почала переговори щодо Brexit.

Так, парламентська гонка, яка стартувала 8 червня закінчилася перемогою Консервативної партії (Тереза Мей) отримавши 318 місць з 650. Та при цьому, Мей не вдалося набрати абсолютної більшості місць. У першу трійку також увійшли – Лейбористська партія Великої Британії (262 мандата) та Шотландська національна партія (35).

Еммануель Макрон 

У Франції 23 квітня стартували вибори президента країни, які проходили в два тури.

У результаті другого туру президентської гонки, Конституційна рада Франції 10 травня офіційно оголосила кандидата від руху "Вперед!" Еммануеля Макрона президентом країни. За результатами виборів він набрав понад 20,7 млн голосів виборців. У Парижі 14 травня новий президент Франції склав присягу та офіційно вступив на посаду.

Одразу після виборів президента, французи обирали парламент. Вибори також пройшли в два тури.

Так, за їх результатами до Національних зборів Франції (нижня палата парламенту – Національної асамблеї) 18 червня, перемогу здобула партія президента "Республіко, вперед!" разом із "Демократичним рухом".

Представники президентської партії отримали 308 з 577 місць, ще 42 мандати отримали їх союзники з партії "Демократичний рух". До трійки увійшли також "Республіканці" (113). Партія Марін Ле Пен, суперниці Макрона в другому турі президентських виборів, "Національний фронт" отримала вісім місць.

Ангела Меркель

У Німеччині 24 вересня відбулися парламентські вибори. За результатами перемогу здобув Блок Християнсько-демократичного союзу (Ангела Меркель) і Християнсько-соціального союзу (Хорст Зеєхофер) отримавши 32,9% голосів (246 місць), хоча цей показник значно нижчий, ніж у 2013 році.

До Бундестагу також увійшли – Соціал-демократична партія Німеччини (20,5%, 153 місця), Вільна демократична партія (10,7%, 80 місць), Альтернатива для Німеччини (12,6 %, 94 місця), Ліва партія (9,2%, 69) та Союз-90/Зелені (8,9%, 67).

Одразу після оголошення результатів СПДН повідомила, що в майбутньому парламенті вона буде в опозиції. Тому Меркель заявила про намір формувати коаліцію з усіма, окрім правопопулістів (АдН). Та в листопаді переговори провалилася після виходу з них демократичної партії.

Наголошується, якщо канцлеру ФРН не вдасться сформувати уряд, то наступного року відбудуться дострокові парламентські вибори.

Себастьян Курц

У Австрії 15 жовтня стартували дострокові парламентські виборах, участь в яких взяли 16 партій.

За результатами підрахунку всіх виборчих карток, 20 жовтня, остаточну перемогу здобула "Австрійська народна партія" на чолі з Себастьяном Курцом.

Консервативна партія Курца отримала підтримку 31,5% виборців, тим самим отримавши 62 мандати.  Друге місце посіли соціал-демократи, які отримали 26,9% голосів (52 мандати).

Згодом, 16 грудня "Австрійська народна партія" сформувала коаліцію з ультраправою "Партією свободи", яка на виборах посіла третє місце (51 мандат). А вже 18 грудня 31-річний Курц склав присягу, ставши наймолодшим керівником уряду в світі.

Андрій Бабіш

У Чехії 20-21 жовтня відбулися вибори до Палати депутатів Чехії (нижньої палати парламенту). Участь у виборах взяла рекордна кількість політичних сил – 31.

За результатами голосування, близько 30% виборців підтримали популістичну партію Акція невдоволених громадян (ANO), проросійську Громадянська демократична партія (ODS) обрали 11%, за праворадикальну SPD також проголосували 11% виборців.

Згодом, 6 грудня президент Чехії Мілош Земан призначив лідера руху ANO Андрія Бабіша прем'єр-міністром країни.

У Європі також відбулися парламентські вибори в Нідерландах, за результатами яких перемогла партія прем'єр-міністра країни "Народна партія за свободу і демократію", та в Ісландії, у якій також перемогла прем'єрська політсила – "Партія незалежності". Крім того, у Словенії пройшли президентські вибори, у яких переміг чинний глава держави Борут Пахор. 


Вірус WannaCry

Масштабна кібератака вірусу WannaCry сталася 12 травня, унаслідок якої було заблокувано 75 тисяч комп’ютерів у 99 країнах світу. Так, було пошкоджено комп'ютери лікарень, держструктур, мобільних операторів тощо.

Вірус шифрував файли на комп'ютері і вимагав викуп у біткоїнах за відновлення доступу до інформації.

Нещодавно президент компанії Microsoft Бред Сміт, міністр з питань безпеки Великої Британії Бен Уоллес та радник президента США з нацбезпеки Том Боссерт заявили, що за атаку вірусу WannaCry з великою ймовірністю відповідальна КНДР.


Венесуела

Ніколас Мадуро

У квітні в Венесуелі розпочалися протести проти президента Ніколаса Мадуро. Під час яких загинули близько 90 осіб, понад 750 людей отримали поранення. Кількість затриманих перевищила 3,6 тис. осіб. Учасники демонстрацій вимагали проведення дострокових президентських виборів, повного відновлення прав парламенту Венесуели, а також почати процес відновлення економіки країни.

На тлі протестів опозиція ініціювала 16 липня неофіційний референдум щодо зміни політичної влади в країні. За результатами понад сім мільйонів осіб проголосували проти внесення змін до конституції країни і скликання установчих зборів для цієї мети (Конституційної асамблеї), яку запланував Мадуро.

Попри такі результати, 30 липня в Венесуелі пройшли вибори до Конституційної асамблеї. Вже на наступний день, влада країни заявила, що більше восьми млн (41,5%) людей взяли участь в голосуванні. Натомість, опозиція повідомила про ігнорування голосування 88% виборців.

Пізніше парламент Венесуели, який контролює опозиція, визнав Конституційну асамблею – нелегітимною. Попри це, 9 серпня Національні установчі збори (Конституційна асамблея) видали декрет, яким проголосили себе вищим за парламент та інші урядові інститути влади країни.

На такі події в країні відреагувала низка держав та організацій. Зокрема, США та Євросоюз запровадили санкції проти Венесуели,  а економічний союз держав у Південній Америці МЕРКОСУР остаточно припинив членство Венесуели в цьому інтеграційному об'єднанні.


Катар

На початку літа низка країн розірвала дипломатичні відносини з Катаром, звинувативши Доху (столиця країни) у підтримці терористів та екстремістів в арабських країнах, зокрема ІДІЛ та "Аль-Каїди".

Передумовою такому рішенню стала опублікована промова еміра Катару про підтримку нормальних відносин з Іраном. Це викликало критику на саміті країн Перської затоки. У відповідь Доха заявила, що публікацію зробили хакери.

Попри це, протягом червня відносини з Катаром розірвали 11 країн: Бахрейн, Саудівська Аравія, Єгипет, Об'єднані Арабські Емірати (ОАЕ), Ємен, Лівія, Мавританія, Маврикій, Мальдівська Республіка, Коморські острови і Чад.

Пізніше Катару було висунуто низку вимог, а саме – 13 пунктів. Так, вимоги передбачали: припинення будь-яких  зв'язків з "Братами мусульманами", "Аль-Каїдою", "Ісламською державою", "Хезболлою" та іншими радикальними угрупуваннями; припинення фінансування терористичних організацій; розрив дипвідносин з Іраном; закриття англомовного каналу "Аль-Джазіра". Крім того, Саудівська Аравія, Бахрейн, ОАЕ та Єгипет закликали Катар не визнавати своїми підданими представників зазначених держав і видати тих, кого в цих країнах розшукують за тероризм.

На виконання вимог Катару дали 10 днів, у відповідь Доха відмовилися їх виконувати.

Для врегулювання ситуації на Близькому Сході 11 липня в Катар прибув держсекретар США Рекс Тіллерсон. У ході візиту між Вашингтоном та Дохою була підписана антитерористична угода. А вже в серпні король Саудівської Аравії розпорядився відкрити кордон для паломників з Катару.


Боротьба з ІДІЛ

Іракський прем’єр-міністр Хайдар аль-Абаді 10 липня офіційно оголосив про перемогу над бойовиками терористичного угрупування "Ісламська держава" в місті Мосул, який був негласною столицею ІДІЛ у Іраку. Зазначимо, що операцію зі звільнення міста розпочалася ще в жовтні 2016 року.

Загалом, у ході військової операції проти ІДІЛ загинуло щонайменше 2 тис. мирних жителів, ще 1,6 тис. були поранені. У ООН зазначили, що терористи відповідальні за вбивство близько 750 мирних громадян, натомість сили Іраку і коаліції під керівництвом США – за 461.

У жовтні з'явилося повідомлення про те, що сили демократичної Сирії за підтримки США відбили в ІДІЛ місто Ракка, що довгий час вважалося столицею терористичного угрупування в Сирії. Зазначимо, про початок операції альянс сирійських повстанців повідомив ще в листопаді 2016 року.

 

 

Загалом, за даними правозахисників, унаслідок бойових дій загинуло щонайменше 3250 осіб.

У листопаді іракський прем'єр-міністр оголосив про "кінець війни" з ІДІЛ в країні. Зазначивши, що армія звільнила останній оплот бойовиків в Іраку – прикордонне місто Рава. Його слова 13 грудня підтвердив президент США Дональд Трамп, повідомивши, що ІДІЛ була розгромлена повністю на території Сирії та Іраку. Зазначається, що з 2014 року "Ісламська держава" втратила 95% свого "халіфату" в Сирії та Іраку.

Натомість, президент Франції Еммануель Макрон заявив, що війна проти ІДІЛ у Сирії має завершитися в лютому, після чого повинне відбутися закінчення боїв в Іраку.


Ядерна КНДР

Протягом 2017 року Північна Корея тримає світ у напрузі через свої ядерні випробування. З початку року Пхеньян провів чимало випробувань різного типу, які щоразу викликали критику та осуд міжнародної спільноти.

Зокрема, КНДР провела низку запусків балістичних ракет: одним з перших став запуск 12 лютого балістичної ракети, ймовірно "Родон", яка пролетіла близько 500 кілометрів. Останній запуск був зафіксований 29 листопада. Це була міжконтинентальна балістична ракета Hwasong-15, яка впродовж близько 50 хвилин змогла піднятись на висоту 4475 км і пролетіти 950 км.

Однак, найпотужнішим вважається шосте ядерне випробування КНДР, яке відбулося 3 вересня на полігоні Punggye-ri. Йдеться про випробування водневої бомби. Як наслідок випробувань, у КНДР стався землетрус магнітудою 6,1. Пхеньян також заявив, що  країна володіє всіма технологіями для створення необхідних компонентів для термоядерної зброї.

 

 

Через агресивну політику Північної Кореї, США та низка інших країн значно збільшили кількість військових навчань поблизу кордонів КНДР.  Лише за осінь, було проведено близько десяти маневрів. 

Так, 18 вересня три країни з наймогутнішими арміями США (спільно з Південною Кореєю) та Росія з Китаєм розпочали військові навчання неподалік Північної Кореї. У жовтні США вперше провели повітряно-військові навчання разом із Японією та Південною Кореєю. 14 листопада ВМС Південної Кореї вперше провели спільні навчання з трьома авіаносцями США, а вже 4 грудня відбулися наймасштабніші навчання повітряних сил цих країн, де взяли участь понад 200 літаків. 

Крім того, міжнародна спільнота чи не щомісяця посилює економічний тиск на Північну Корею. Заборона, переважно, стосується експорту газоконденсатних рідин та імпорту текстилю з КНДР, а також обмеження на продаж нафтопродуктів і сирої нафти в Північну Корею. Крім того, водяться санкції проти банків, організацій, фізичних та приватних осіб пов'язаних з Пхеньяном. Відповідні економічні обмеження, зокрема, впроваджують:  США, Євросоюз, Південна Корея, Японія та Китай.


М'янма

Наприкінці серпня сталося близько 90 збройних зіткнень між силами безпеки країни та представниками етнічної меншини рохінджа, унаслідок яких загинуло понад 400 осіб.

Багаторічний конфлікт загострився через напад бійців угруповання "Армія порятунку Аракан рохінджа" (ARSA) на 30 армійських і поліцейських постів, у ході якого загинуло 15 осіб. Причиною нападу стала помста за переслідування рохінджа. У відповідь влада заарештувала сотні мусульман. Вже наступного дня стало відомо про "ліквідацію" 400 "бойовиків" і 17 "випадково загиблих" мирних жителів.

У результаті загострення етнічно-релігійного конфлікту, з М'янми до Бангладеш втекли понад 270 тисяч осіб. Лише через два місяці представники М'янми та Бангладеш підписали угоду щодо повернення сотень тисяч мусульман рохінджа назад до країни.


Каталонія

У Каталонії, автономній області Іспанії, 1 жовтня відбувся референдум за незалежність. Уряд регіону заявив, що за відокремлення від Іспанії висловилися 90% каталонців, а всього в голосуванні взяли участь близько 2,3 млн осіб.

Тому, вже 10 жовтня голова уряду Каталонії Карлес Пучдемон підписав "Декларацію представників Каталонії" про "незалежність республіки". А пізніше, 27 жовтня, парламент регіону шляхом таємного голосування ухвалив резолюцію, яка формально декларувала незалежність від Мадриду. 

Одразу після того, як стало відомо про рішення каталонського уряду, прем’єр-міністр Іспанії Маріано Рахой виступив у Сенаті та попросив депутатів підтримати введення прямого управління в Каталонії. Крім того, Рахой звільнив главу уряду Каталонії та ухвалив рішення про достроковий розпуск парламенту автономії.

Згодом, Національний суд Іспанії викликав на допит Пучдемона та 13 усунених з посад членів його уряду. Екс-глава регіону та ще четверо його соратників встигли виїхати до Бельгії. Натомість вісьмох екс-членів парламенту Каталонії заарештувала Національна судова колегія Іспанії.

Водночас, колишньому лідеру регіону Пучдемону дали змогу взяти участь у дострокових виборах в регіональний парламент – 21 грудня. 


Переворот у Зімбабве

Роберт Мугабе

На початку листопада президент Зімбабве Роберт Мугабе відправив у відставку віце-президента країни Еммерсона Мнангагву, якого довгий час вважали його наступником. Глава країни звинуватив Мнангагву в спробі державного перевороту. Крім того, переслідувань зазнали близько 100 посадовців уряду Зімбабве, яких звинуватили в підтримці колишнього віце-президента.

Унаслідок таких дій президента, командувач Збройних сил Зімбабве Костянтино Чивенга заявив про готовність втрутитися в дії керівництва країни, яке проводить "чистки" у правлячій партії. Після цих заяв, 14 листопада на околицях Хараре (столиця Зімбабве) були помічені танки.

Наступного дня, з'явилося повідомлення про те, що військові взяли під варту Мугабе і його дружину Грейс.

Уже 19 листопада правляча партія Зімбабвійський африканський національний союз-Патріотичний фронт пред'явила Мугабе ультиматум. Згідно з яким, президент повинен був до 12:00 20 листопада добровільно покинути свій пост, у іншому випадку йому пригрозили імпічментом.

У ході військового перевороту Мугабе подав у відставку 21 листопада. Новим президентом країни став Еммерсон Мнангагва, який 24 листопада склав присягу.


Єрусалим

Президент США Дональд Трамп 6 грудня офіційно визнав Єрусалим столицею Ізраїлю. Унаслідок рішення Трампа американське посольство перенесуть із Тель-Авіва до Єрусалима.

 

 

На наступний день, Рада Безпеки ООН провела екстрене засідання, за результатами якого було вирішено не підтримувати рішення американського президента.

Натомість, країни Організації Ісламського співробітництва (57 країн), у відповідь на заяви Трампа, 13 грудня повідомили, що визнають Палестинську державу зі столицею в Східному Єрусалимі.

Окрім міжнародної критики, рішення глави Білого дому спровокувало і масові протести палестинців.

Зокрема, акції за участю сотень людей пройшли в кварталі Селахаддин в Східному Єрусалимі, у містах Рамалла, Віфлеєм, Тулькарм і Наблус на Західному березі річки Йордан, а також у секторі Гази. Унаслідок сутичок з ізраїльською поліцією було поранено майже 400 осіб, 13 затримано та щонайменше чотири людини загинуло.

Крім того, зросло напруження в секторі Гази. Так, уже відомо про декілька ударів Ізраїлю з танків і військово-повітряних сил. У ізраїльській армії заявили, що завдали удари по сектору Гази в відповідь на ракетний обстріл території Ізраїлю.