Було б помилкою вважати декларацію саміту Східного партнерства певним сигналом про зачинені двері для майбутнього членства України в ЄС. Це конфліктувало б із наявними договорами з ним. Про це в інтерв’ю Тижню розповіла німецький депутат Європейського парламенту Ребекка Гармс.

Однак, зауважує вона, українці мають бути обізнані щодо проблем усередині Євросоюзу. Скептицизм щодо ідеї ЄС серед його мешканців є серйозною проблемою. Термінове завдання для європейських політиків — відновлення довіри до цього проекту, а також щодо майбутнього розширення. Проблема в тому, що ЄС був іншим у далекі 1990-ті. І він змінився після того, як у 2004 році нові країни нарешті приєдналися до нього. Його мешканці й по сьогодні не звикли до більшого ЄС, адже то складний процес, що й досі триває. Це може здаватися нечесним щодо України, однак такі сучасні політичні реалії. До того ж вона все ще доволі далека від готовності стати членом ЄС.

«Уже довгий час я підтримую ідею, що імплементація Угоди про асоціацію — це не лише найкращий спосіб зблизитися з Європейським Союзом, а й врешті-решт вступити в нього. Україна має сфокусуватися на розбудові стійкої демократії, зміцненні верховенства права та функціонуванні незалежних інституцій — попереду ще багато роботи. Виконання цих завдань зрештою має привести Україну до Європейського Союзу», — сказала Гармс.

За її словами, перспектива вступу до ЄС є рушійною силою складного процесу реформ. Якщо Євросоюз зачинить двері до майбутнього членства України, це означатиме, що ЄС здався Путіну та його агресивній стратегії.

«Я належу до тих, хто рішуче захищає ідею відчинених дверей до Євросоюзу для України, так само, як і для країн Балкан. Перспектива вступу до ЄС є рушійною силою складного процесу реформ. Якщо ми зачинимо двері до майбутнього членства, це означатиме, що ми здалися Путіну та його агресивній стратегії. Однак декларації цього саміту Східного партнерства показують, що Євросоюз не здався, а це надзвичайно важливо та позитивно для Європи», — наголосила євродепутат. 

Детальніше читайте в черговому номері журналу «Український тиждень»