Не маючи списків своїх цивільних громадян, що утримуються в заручниках сепаратистськими угрупуваннями «ЛНР» і «ДНР», Україні фактично не випадає можливості домагатися їхнього звільнення й узагалі хоч якось упливати на їхню долю. Про це пише журналіст Тижня Денис Казанський.

Він зауважує, що, як показує практика, домогтися звільнення бранців часто можливо тоді, коли конкретний випадок набуває резонансу. Так, Україні вдалося вибороти обмін журналістки Марії Варфоломєєвої, яка рік просиділа у підвалі в Луганську за звинуваченням у роботі на ЗСУ. Але як допомогти тим, про існування кого ніхто навіть не здогадується?

За словам Казанського, ускладнюється становище таких цивільних бранців тим, що сепаратисти оголошують їх «громадянами ЛНР та ДНР» і взагалі відмовляються обмінювати. За логікою бойовиків, жителі Донбасу не є громадянами України, отже вирішувати їхню долю можуть тільки призначені Росією представники місцевих адміністрацій.

«Очевидно, що допомогти всім цим людям можна буде тільки в тому випадку, коли в української сторони з’являться хоч якісь відомості про таких заручників і списки їхніх імен. Втім, як зібрати й систематизувати ці дані, поки не уявляють навіть ті, хто давно займається питанням звільнення полонених», - наголошує журналіст.

Детальніше читайте в черговому номері журналу «Український тиждень»