Для того, щоб якісно дослідити стан прав людини на окупованому Росією Криму, потрібна постійна місія ООН. Це не справа двох-трьох днів. Таке переконання Тижню висловив уповноважений президента України у справах кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв.

Він пояснив, що зараз програма дій у цих місій така: зустрітися з окупаційною владою, деякими колаборантами, зокрема й із числа кримських татар, написати звіт. Відтак у роботі місії ООН усе залежатиме від підбору людей. Якось під час зустрічі з представницею ОБСЄ вона цілком серйозно пропонувала влаштувати парламентські зустрічі й дискусії між російською Думою, що голосувала за анексію Криму, та українською Радою.

Окрім того, за словами Джемілєва, можна зіткнутися з «м’якими» висновками місії. 2015 року на півострів приїхали турецькі правозахисники. Росія розраховувала на те, що завдяки хорошим відносинам із Туреччиною буде й відповідний звіт про роботу місії. Проте результат не виправдав її очікувань. Турецькі спостерігачі на 23 сторінках виклали ситуацію, як є. Москва розлютилася. Очікувано, що більше цих правозахисників до Криму не пустять. Дещо інакше було з місією Ради Європи. По завершенні роботи представники ЄС сказали, що не можуть описати ситуацію повністю, бо тоді їх не допускатимуть туди й захищати права людей на півострові стане важче. Турецька делегація зіткнулася з такою дилемою, але, на відміну від представників Ради Європи, не пом’якшувала своїх висновків. Європейці ж у звіті зазначили, що в Криму є порушення, але вони не системні й не цілеспрямовані.

«Гаразд, нещодавно Росія заборонила представницький орган кримських татар. Згідно із «законами» РФ Меджліс — екстремістська організація (хоча це представницький орган, але вони вперто називають його організацією). Належність до нього — злочин. Ті, хто обирає його, теж є злочинцями. Оскільки практично весь народ причетний до обрання Меджлісу, виходить, що весь народ — злочинці. Постає питання: у чому тут несистемність?», — обурюється уповноважений президента України у справах кримськотатарського народу.

Детальніше читайте у свіжому щорічному спецпроекті журналу The Economist та «Українського тижня» «Світ у 2017»