Твердження про зменшення українських поставок до Росії через «розрив економічних відносин» після Євромайдану чи підписання Угоди про асоціацію з ЄС — це міф. Про це у своєму матеріалі для Тижня пише оглядач Олександр Крамар.

За його словами, торговельні контакти тривалий час руйнувалися внаслідок об’єктивних процесів або зовсім не пов’язаних із названими подіями, або пов’язаних із ними дуже опосередковано.

"У будь-якому разі про жоден ініційований Києвом «розрив» ніколи не йшлося (за винятком продукції ВПК). Отже, і жодного чудодійного ефекту від спроби їх відновлення, а представники п’ятої колони подають це саме як панацею для вітчизняної економіки, насправді не буде. Йдеться лише про зручний для стереотипного мислення частини українських обивателів пропагандистський слоган", - зазначає автор.

Як пише оглядач, українських постачальників витісняли з ринку РФ в межах довгострокової стратегії імпортозаміщення, яка там проводиться. Окрім того, на його погляд, через зацикленість частини українських постачальників на російському та пострадянському ринку замість пошуку можливостей конкурувати на світовому за останні десятиліття вони закономірно втратили конкурентоспроможність навіть на російському ринку. Усе це останнім часом доповнилося проблемами в російській економіці та, як наслідок, зменшенням загального імпорту до РФ.

Водночас, за словами автора, крім об’єктивних причин відбувалося ще й витіснення постачальників деяких українських товарів унаслідок перманентних галузевих торговельних воєн Кремля проти України, які мали зробити Київ поступливішим і в кінцевому підсумку змусити відмовитися від суверенітету.

"Однак вони стартували задовго до Революції гідності чи підписання Угоди про асоціацію і були зумовлені самою природою російських відносин з Україною, які бачилися як чергування батога й пряника задля досягнення визначених у Москві цілей", - зазначив журналіст.

Детальніше читайте в черговому номері Українського тижня