Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика

Український тиждень № 12 (384) від 26 березня, 2015

Зміст номеру:
Якби Сергія Лещенка і Мустафи Найєма не було, Ігор Коломойський мусив би їх вигадати. Ну хто ще зумів би так привернути увагу нашого обивателя до звершень дніпропетровського олігарха? І в який ще спосіб можна було би змусити українців так своєрідно його полюбити: «Ну чого ви причепилися тільки до Коломойського? А до Ріната боїтеся?»
Юлія Олійник
Політика
Скандал в офісі колишнього нафтогону «Друж­­ба» за участю не надто ввічливих людей змусив замислитися про особливості функціонування напівприватної власності. Уся державна власність в Україні так чи так є напівприватною. Сенс її існування в тому, щоби прибутки приватизувати, а видатки націоналізувати. Такий дизайн. Але працює він тільки за умови, якщо існує монополія на використання «зелених чоловічків», інакше ніяк. Домодерна конструкція. До того ж іноземного походження.
Юрій Макаров
Авторські колонки
Коли Захід повторює, як мантру, сумнівне твердження, що «військового вирішення конфлікту на Донбасі не існує», роль якісної дипломатії зростає в рази. Але чи маємо ми відповідний ресурс? І як використовуємо те, що маємо?
Алла Лазарева
Політика
17 березня Верховна Рада ухвалила закон про визнання окремих територій Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими. Обговорення вий­ш­ло досить напруженим.
Денис Казанський
Суспільство
У Польщі з робочим візитом буваю щороку. І щоразу відчуваю різкий контраст із Україною. Наша західна сусідка сьогодні вже інша, ніж була навіть два-три роки тому, принаймні для спостережливого бізнес-манд­рівника. Поступальний розвиток помітний практично на кожному кроці: у транспортних комунікаціях, фінансових сервісах, інвестиційних можливостях, реальному секторі й малому бізнесі.
Володимир Поперешнюк
Авторські колонки
У річницю підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС Тиждень поспілкувався з в. о. президента Американської торговельної палати Тарасом Качкою про прогрес та слабкі місця у її виконанні а також про становище й потреби іноземного бізнесу в Україні.
Любомир Шавалюк
Економіка
«Чи завершилося аме­риканське сто­ліття?» – так назвав свою останню книжку відомий теоретик міжнародних відносин Джозеф Най. Утім, щоб воно тривало, США варто звернути увагу на одну східноєвропейську країну.
Ольга Ворожбит
Авторські колонки
Тиждень спілкувався з американським політологом українського походження, професором Ратгерського університету Олександром Мотилем про політику Вашингтона стосовно Києва, імідж України та ставлення до її політиків у США.
Ольга Ворожбит
Світ
За підтримки США Україна здатна стати наріжним каменем нової регіональної системи стримування
Олександр Крамар
Світ
Попри численні заклики надати допомогу Україні й тиск у цьому питанні, станом на березень 2015 року Адміністрація Барака Обами надалі відмовляється відправляти Києву летальну зброю для оборони від російської агресії. Тільки 20 березня Білий дім нарешті вирішив надіслати інструкторів для навчання частин, щоправда, не армії, а Національної гвардії. Його представники публічно пояснюють причини такої політики, але в цій статті ми спробуємо проаналізувати, що ж стоїть за офіційними заявами.
Стівен Бленк
Світ
У лютому багато галасу в Сполучених Штатах, а потім і в Європі наробив спільний звіт трьох провідних американських аналітичних центрів під назвою «Зберегти незалежність України, протистояти агресії Росії: що слід робити США і НАТО».
Анна Корбут
Світ
Політику США щодо України протягом останніх 25 років і республіканці, і демократи трактували крізь призму відносин із Росією. Зараз є можливість сформувати нове бачення. Утім, яким воно буде, залежить лише від України
Ольга Ворожбит
Світ
Нині кремлівська пропаганда відчайдушно залякує Захід «жахливими наслідками» розпаду Росії. На багатьох західних лідерів ці страшні казки таки впливають
Ігор Лосєв
Світ
Незважаючи на те що експансія Росії триває вже рік, в Україні, схоже, досі не існує жодного чіткого плану протидії агресору. Мова в цьому разі йде не тільки і не стільки про воєнні дії, як про евакуацію українського майна із зони ймовірних бойових дій на випадок просування агресора в глиб території.
Денис Казанський
Суспільство
Можна виїхати. Дороги відкриті, поки що не бомблять. Можна купити квиток, сісти на автобус – і туди, де воля. Де не страшно ходити повільно, дивитись у вічі іншим, де розмовляють вголос, клянучи всіх: білих, червоних, руських, хунтівських.
Олена Стяжкіна
Авторські колонки
Європа нарешті усвідомила, що Росія веде інформаційну війну
The Economist
Світ
Коли 17 березня в Ізраїлі відкрилися дільниці для голосування, було стійке відчуття, що прем’єр-міністр Біньямін Нетаньягу програє. Здавалося, навіть його партія «Лікуд» відвернулася від нього: щонайменше півдюжини її провідних діячів збиралися поборотися за лідерство після відставки Нетаньягу, на яку сподівалися. Уже за кілька годин він поламав плани й очікування своїх друзів, ворогів та професійних соціологів переконливою перемогою, яка забезпечить йому четвертий термін у кріслі ізраїльського прем’єра.
The Economist
Світ
Проголосити халіфат не складно. Значно важче підтримувати його життєздатність. Але наразі «Ісламська держава» ще дихає
The Economist
Світ
Які цінності прищеплює юним громадянам Українська держава через шкільні підручники
Ґульнара Бекірова
Історія
У Криму доволі мляво відсвяткували річні ювілеї «референдуму» та «возз’єднання з Росією». З урахуванням попередніх вихідних із чорних дат 16 та 18 березня можна було б улаштувати цілі весняні канікули на кшталт травневих.
Лесь Терен
Суспільство
Ставлення до праці цілком визначає контроверсійність тих цінностей та ідеалів, які йдуть на Донбас із решти України. І мова тут радше не про саме поняття заробітку, а про умови, у яких опиняється простий шахтар чи металург, що не дають йому змоги, висловлюючись образно, вийти за межі мислення ортодоксального пролетарія, чиї нелюдські умови роботи тільки й забезпечують йому право пишатися собою.
Станіслав Васін
Суспільство
Сьогоднішні мітинги в Луганську дещо відрізняються від тих, які відбувалися там рік тому. Якщо в 2014-му прийнято було кричати «України більше немає», то сьогодні факт її існування в Луганську повністю визнаний. Понад те, від цієї самої України там тепер хочуть грошей. Варто було тільки перестати спрямовувати на Луганщину бюджетні трансфери, як важливість України для кожного жителя стала очевидною. Перефразовуючи Декарта, можна сказати: «Даю гроші, отже, існую».
Денис Казанський
Авторські колонки

Спеціальні випуски
№ 4 (4)
від 19 вересня
№ 3 (3)
від 17 жовтня, 2014
24-а Перська сатрапія в історії України № 3 (3)
від 10 жовтня, 2013
Правда про походження українців № 16 (233)
від 19 квітня, 2013
Правда про походження української мови № 2 (2)
від 4 жовтня, 2012
Катинська трагедія: український вимір / Спільний проект Польського інституту та "Українського Тижня" № 1 (1)
від 28 вересня, 2012
20 років поневірянь нації без еліти № 33 (198)
від 24 вересня, 2012
Маніфест підприємця № 1 (1)
від 30 серпня, 2011
Контрапункт № 2 (2)
від 30 серпня, 2011
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено