Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи

Український тиждень № 50 (370) від 11 грудня, 2014

Зміст номеру:
Не надто масштабний політичний конфлікт у Вінниці посилив недовіру між владою та суспільством
Дмитро Крапивенко, 12
Суспільство
Хто переможе у війні всіх проти всіх в українській політиці
Олександр Крамар, 17
Політика
Як радикальні зміни в житті держави позначилися на настроях українських споживачів
Любомир Шавалюк, 13
Економіка
Так уже склалося. У Грузії політиків та високопосадовців або дуже люблять і сліпо довіряють їм, або люто ненавидять. Третього ніби не дано. Тих, хто не потрапив до цих категорій, просто забувають. Так сталося і з Олександром Квіташвілі. Багато хто насилу згадав, що він зробив за ті два з половиною роки (31.01.2008–31.08.2010), коли був міністром охорони здоров’я, праці та соціального захисту.
Мзія Паресішвілі, 3
Політика
Тиждень розмовляв із постійним представником України при ООН Юрієм Сергеєвим про можливість трансформації ООН, співпрацю Києва з її країнами-членами, що мають нейтральну позицію, та ізоляцію Москви.
Ольга Ворожбит, 3
Політика
Тепер кажуть, що Будапештський меморандум не вартий паперу, на якому його підписали. Втім, він допоміг українцям зрозуміти багато речей, до яких вони були байдужі.
Ольга Ворожбит, 13
Історія
Питання майбуття Донбасу і всієї України не надто різняться між собою. Ні, я добре розумію, що досвід війни, дезорієнтація та деморалізація створюють буквально екзистенційну відмінність між регіоном та «великою землею» в світосприйманні й здатності будувати бодай якісь плани.
Юрій Макаров, 72
Авторські колонки
Нерідко навіть від прогресивних і проукраїнських вихідців із цього регіону можна почути песимістичні відгуки про Донбас, про його людність, мовляв, ті ватніки геть безнадійні, до їхніх мізків, душ неможливо достукатися, а соціально-політичний ландшафт краю нереально змінити, це нібито якась чорна діра на мапі України, така собі величезна демографічна і психологічна копанка, щось на зразок дна шахти, з якого нереально видряпатися на поверхню.
Ігор Лосєв, 2
Суспільство
Українські медіа пропонують безліч версій того, хто є справжнім винуватцем війни на Донбасі. На відміну від російських: ті в цьому питанні одностайні. А в нас звинувачують то Путіна, то якихось не підконтрольних нікому сепаратистів, то олігархів, то Партію регіонів. Досі ніякого консенсусу із приводу того, що відбувається? Окупація, АТО, громадянська війна? Тому хотів би, як людина з Донецька, яка перебувала навесні в центрі подій, внести деяку ясність.
Єгор Фірсов, 66
Політика
Поки експерти, журналісти та політологи гадають, яким буде статус Донбасу за результатами переговорів у Мінську й до чого зрештою домовиться українська влада з бойовиками, регіон насправді давно вже живе в «особливому статусі». Склався він стихійно, без будь-яких законів та документів і, схоже, влаштовує обидві сторони.
Денис Казанський, 15
Економіка
Їх не дуже любили. Бо «буржуї», «капіталісти», «олігархи». Навіть тоді, коли у власності мережа з трьох магазинів чи кондитерський цех. Іноді їм діставалося слово «бізнесмени». Та й то крізь зуби
Олена Стяжкіна, 20
Суспільство
Кажуть, війна не скінчена, допоки не поховано останнього солдата. На жаль, наш конфлікт на Сході має всі шанси тривати вічно, бо ж досі чимало тіл українських воїнів не віддані землі, й напевне їх не похоронять ніколи.
Оксана Хмельовська, 9
Суспільство
Побратим загиблого під Іловайськом лікаря батальйону «Херсон» Владислава Ковальова Володимир Мазур розповів Тижню про гумор Влада, розмови віч-на-віч, останні зустрічі та людей, які заважають перейменувати на честь героя лікарню в обласному центрі, де той працював хірургом.
Валерія Бурлакова,
Суспільство
Серед численних причин краху комунізму майже чверть століття тому були незначні поодинокі акти протесту, що підривали легітимність однопартійної держави. Час замислитися про наш неоплатний борг перед забутим поколінням дисидентів. До підручників з історії потрапили Алєксандр Солженіцин і Андрєй Сахаров, а як щодо інших? Сотні дисидентів радянських часів були забуті на батьківщині та за кордоном.
Едвард Лукас, 12
Авторські колонки
Кілька років тому у Віденському університеті відбувся науковий семінар, присвячений темі музеалізації, матеріального історичного спадку та postmemory. Пріоритети політики пам’яті колись колоніальних та імперіалістичних держав (Австрії, Росії, Франції, Іспанії та ін.) полягають у намаганні динамізувати пам’ять про минувшину в сучасних контекстах. Такий підхід примушує нові покоління не лише заново усвідомлювати, трактувати й передавати в спадок власну історію, а в її контексті, опосередковано й чужу, як-от колишніх «периферій». В Австрії це спостерігається, скажімо, в підході до Східної Галичини, Північної Буковини та Закарпаття, який переважно обмежується австрійською перспективою.
Леся Івасюк, 20
Авторські колонки
Нова холодна війна між Росією і Заходом? Па­м’я­таючи тривалу конфронтацію між Сходом і Заходом, що завершилася падінням Берлінського муру, можна провести чимало зловісних паралелей: російські танки і військова техніка перетинають кордони сусідніх держав, НАТО проводить масштабні навчання поблизу території РФ, російські винищувачі порушують повітряний простір країн Заходу, лунають закиди в шпигунстві, відбуваються взаємні вигнання дипломатів, Кремль звинувачує Захід у спробах дестабілізувати Росію, а газетні заголовки у всьому світі застерігають щодо нової конфронтації з Москвою.
Майкл Бініон, 4
Світ
Проросійські партії в корумпованій державі програли з невеликою різницею
The Economist, 4
Світ
Призначення Дональда Туска – нагорода за європейські прагнення Польщі
The Economist, 7
Світ
Грузія марнує здобутки ліберальних реформ
The Economist, 1
Світ
Для історика то важке випробування – споглядати, як оживають музейні експонати і крізь припалі віковою пилюгою архівні теки проступають контури минулого.
Владислав Грибовський, 18
Історія
Хоч емоції і вщухли, активне прагнення відбудувати «Жовтень», схоже, нікуди не зникло. Влада – і це добрий знак – узяла до уваги громадянську позицію (ту саму, що поховала режим Януковича) й зобов’язалася зберегти найдавніший київський кінотеатр. Звичайно, порівняно з бідами війни на Донбасі попіл згорілої кінозали видається сміховинним. Але громадянське суспільство й цього разу вийшло на передній край.
Франкі Бландо, 1
Культура
Серед кримчан побутує приказка: «за Перекопом землі немає». Так кажуть, коли йдеться про байдужість мешканців Криму до того, що відбувається поза їхнім краєм, – це особливий, кримський вид загальноукраїнського скраюхатства з привабливою назвою «кримська ідентичність».
Анастасія Левкова, 13
Авторські колонки

Спеціальні випуски
№ 3 (3)
від 17 жовтня, 2014
24-а Перська сатрапія в історії України № 3 (3)
від 10 жовтня, 2013
Правда про походження українців № 16 (233)
від 19 квітня, 2013
Правда про походження української мови № 2 (2)
від 4 жовтня, 2012
Катинська трагедія: український вимір / Спільний проект Польського інституту та "Українського Тижня" № 1 (1)
від 28 вересня, 2012
20 років поневірянь нації без еліти № 33 (198)
від 24 вересня, 2012
Маніфест підприємця № 1 (1)
від 30 серпня, 2011
Контрапункт № 2 (2)
від 30 серпня, 2011
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено