Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
7 листопада, 2013   ▪   Сергій Грабовський   ▪   Версія для друку

Фотошоп по-більшовицькому: Ленін + Сталін = партія

Історія більшовизму сповнена грандіозних фальсифікацій. Особливо після повороту, здійсненого ними восени 1917 року, і потім названого «Великою Жовтневою соціалістичною революцією».
Фотошоп по-більшовицькому: Ленін + Сталін = партія

Власне, події ж 24–25 жовтня (7–8 листопада за новим стилем) 1917 року більшовицькі лідери спочатку називали здебільшого переворотом. Воно так і мало бути, якщо розглядати це під марксистським кутом зору: за Марксом, будь-яка соціальна революція становить «цілу епоху», тобто не може вміститися не те що в кілька днів, а в кілька років. Ленін говорив, наприклад, що «після жовтневого перевороту революція йшла вперед», Сталін назвав один із розділів своєї статті у «Правді» до першої річниці здобуття влади «Про жовтневий переворот», Троцький до кінця життя обстоював тезу про те, що жовтневий переворот і декрети, ухвалені більшовицьким урядом у перші місяці після приходу його до влади, були лише завершенням буржуазно-демократичної революції, здійсненням того, за що повсталий народ боровся в лютому 1917 року. Зверніть увагу: слово «жовтневий» усі вожді писали тоді з малої літери. І тільки з середини 1920-х розпочалося утвердження й закріплення офіційної ідеологеми про «Жовтневу соціалістичну революцію», ще й «Велику». Далі ця ідеологема переросла в соціальну міфологему, далі – стала одним зі стереотипів масової свідомості. Хоча про яку «соціалістичну революцію» може йтися хоча б виходячи з того, що у жовтні 1917-го більшовики за допомоги лівих есерів та анархістів скинули уряд на чолі з соціалістом Керенським, у якому домінували представники соціалістичних партій? Це радше був антисоціалістичний переворот, здійснений радикалами…

Ясна річ, що за правління Сталіна про більшовицьких союзників воліли взагалі не згадувати, а за Хрущова-Брежнєва згадували неохоче, вряди-годи. Та що цікаво: і про тогочасних реальних більшовицьких вождів різних рангів згадка у сталінські часи почала зникати. Дійшло до того, що залишилися самі тільки Ленін та Сталін плюс сталінські учні – всілякі молотови, кагановичі, хрущови та малєнкови. Після смерті Сталіна стало можна вільно згадувати Калініна, Свердлова, Фрунзе, Дзержинського і ще декількох персонажів другого плану (на їхні імена і за Сталіна не було накладено табу, але всі вони перебували у затінку Йосифа Віссаріоновича і не фігурували як самостійні політики. І лише наприкінці 1980-х почала вимальовуватися реальна картина розкладу сил у верхівці більшовицької партії під час перевороту й у наступні роки (втім, на Заході все всім було відомо, та й жителі СРСР могли про все довідатися з «ворожих голосів»…).

Те, як фальшувалася реальна історія і як творилися соціально-політичні міфи ХХ століття, наочно засвідчують численні фотографії із зображеннями «пролетарських вождів», які постійно «вдосконалювалися» - так, що на них зникали «неправильні» постаті, а залишалося лише Ленін, Сталін і декілька «вірних учнів і соратників». Що цікаво: у такому «відретушованому» вигляді чимало тодішніх фотографій навіть сьогодні фігурують у Вікіпедії та начебто наукових виданнях…

Почнімо, втім, з дореволюційного часу. 1908 року політемігрант Ленін гостював на острові Капрі (Італія) у «пролетарського письменника» Максима Горького; там він дискутував з іншим більшовицьким лідером Богдановим, а в проміжках між дискусіями грав із ним у шахи (і найчастіше програвав). На цьому фото закарбована одна така гра.

А отакий «поправлений» варіант світлини був опублікований 1939 року в фотоальбомі «Ленін». Зникли соратник Богданова Владімір Базаров (ліворуч у капелюсі) та Зиновій Пєшков (одразу за жінкою). Перший дискутував свого часу з Леніним (хто читав «Матеріалізм та емпіріокритицизм», той мусить пам’ятати прізвища Богданова та Базарова), потім відійшов від більшовиків, жив у Росії, 1931 року був заарештований і висланий до Саратова (часи тоді були ще порівняно «вегетаріанські»). А Зиновій Пєшков був не кревним родичем письменника Горького (справжнє прізвище якого було Пєшков), а його похресником і названим сином. Насправді Зиновій був старшим братом знаного більшовика Якова Свердлова, але не хотів мати з ним і зі своєю сім’єю нічого спільного, тож вихрестився і жив у Горького за кордоном. У Першу світову війну вступив до французького Іноземного легіону, брав участь у бойових діях, став офіцером, продовжував службу і робив кар’єру – а в 1940 році, під час Другої світової війни, став на бік «Вільної Франції», дослужився до генерала, виконував важливі завдання де Голля, чиїм другом був до кінця свого життя. Ясна річ, персонажі з такими біографіями не могли «поганити» фото з Леніним – і до кінця 1980-х вони з нього зникли…

І, щоби завершити сюжет «Ленін, Горький та оточення» перенесімося одразу в 1920 рік. Ось групове фото, зроблене після закінчення одного з засідань ІІ конгресу Комінтерну.

 

Серед делегатів: Лев Карахан (другий ліворуч), Карл Радек (третій, палить), Ніколай Бухарін (п’ятий), Михаїл Лашевич (сьомий, у військовій формі з орденом на грудях), Максим Горький (дев’ятий, з голеною головою), Владімір Ульянов-Ленін (десятий, руки в кишенях), Сергій Зорін (одинадцятий, у капелюсі), Григорій Зинов’єв (тринадцятий, руки за спиною), сестра Леніна Марія Ульянова (дев’ятнадцята, біла блузка), Абрам Бєлєнький (крайній праворуч, у капелюсі). Ясна річ, публікувати усю цю «троцькістсько-бухарінську зграю» навіть за хрущовської «відлиги» не було дозволено, отож і фігурували там навколо Леніна та Горького лише декілька персонажів: Михаїл Лашевич (загадково загинув 1928 року), Сергій Зорін (розстріляний 1937 року) та син Горького Максим Пєшков (виглядає з-за колони, помер 1934 року не без допомоги шефа ОҐПУ Генріха Ягоди). А у сталінські часи на фото залишилися тільки Ленін та Горький.

Та особливо старанно «ретушували» ті фотографії, де поруч із Леніним фігурував Лев Троцький. Ось два провідника більшовиків стоять поруч.

А ось як це фото «поліпшили»: зник не тільки Троцький, зник і Лев Каменєв, який стояв з іншого боку від Леніна, зникло ще кілька «неправильних» персонажів з другого політичного ешелону.

Інше, ще більш знамените фото (на його основі художник Бродський у 1930-х навіть написав – на замовлення ЦК – величне полотно) – виступ Леніна на мітингу у Москві 5 травня 1920 року. Власне, це два знімка, зроблені з незначним інтервалом.

Тут добре видно на слідцях трибуни Троцького, який готується до виступу, з-за нього визирає Каменєв.

А тут Каменєва видно добре. Ленін же на трибуні перебуває фактично у тій самій позі, що і перед цим. Чоловік, який стоїть на обох фото трохи нижче за Троцького – Арташез Халатов, один із керівників радянського книговидання; у 1930-ті він потрапляє у м’ясорубку сталінських «чисток».

Ну, а такий вигляд фотографія набула 1927 року – і такою вона друкувалася в СРСР понад шість десятиліть… Що цікаво: коли Ісаак Бродський малював своє полотно, він, схоже, відчув художнім інстинктом порушення композиції і на місці зниклих політиків з’явилися «пролетарські журналісти»…

Троцького «зачищали» і з фотографій, зроблених уже після смерті Леніна. Так, 1924 року він перебував на лікуванні у Грузії. Троцький і його дружина Наталя Сєдова сидять на задньому сидінні розкішного автомобіля (якщо не помиляюся, це «Роллс-ройс»). Перед ними на сидінні – Серго Орджонікідзе, який тоді активно насаджав радянську владу на Кавказі.

«Відфотошоплений» варіант фотографії був опублікований 1936 року, в книзі, присвяченій 50-річчю Орджонікідзе. Такий собі «товариш Мясніков», який невдовзі після зйомок став жертвою авіакатастрофи, і незнайомець з гвинтівкою, що на оригінальному фото стояв збоку, тут загороджують собою Троцького і Сєдову, на той час уже політемігрантів.

І знов повернімося до Леніна. У 1920 році голова радянського уряду приїхав до підмосковного села Кашине на відкриття електростанції. Ясна річ, після того місцеві жителі захотіли сфотографуватися з головним більшовиком та його дружиною. Що і було зроблено. Знову опубліковане фото було через 19 років у згаданому вже фотоальбомі «Ленін». На той час більшість дорослих жителів Кашина була вже репресована, тож їх «зачистили» і на знімку. Що стосується дітей (а дехто з них у 1929-30 роках також потрапив у жорна сталінського «млина»), то їх залишили: мовляв, ніхто вже не впізнає тих, хто виріс, навіть якщо вони й стали «куркулями» та «підкуркульниками»…

І, нарешті, не можна не згадати самого товариша Сталіна. Його «рихтували» теж, щоб ніхто не сумнівався. Порівняйте оригінал фото – і той варіант, який був запропонований народові й друкувався у газетах, журналах та книгах.

Ну, а вікопомного 1937-го був відкритий побудований зеками канал Москва-Волга. Ясна річ, керівники ВКП(б) не могли оминути цих урочистостей. На фото праворуч – нарком внутрішніх справ Ніколай Єжов, який радіє фінішу будівництва разом зі Сталіним, Молотовим та Ворошиловим.

А 1939 року, після зняття Єжова з усіх посад (і за рік до розстрілу) фотографія набула нового вигляду. Тепер замість «залізного наркома» - лише гранітний парапет і вода. Хоча часу минуло небагато й оригінальне фото бачили у газетах усі – і дорослі, і діти – так само всі робили вигляд, що ніякого Єжова поряд із великим і мудрим Сталіним ніколи не було…

Загалом же сфальшовані фотографії, на яких зображені лідери та активісти більшовиків (а таких знімків десятки, якщо не сотні) є складовою створеною радянською системою соціально-історичної міфології як певної системи квазіфактів та оповідей про значущі події минулого. Звісно, певний елемент міфологізації завжди присутній у людському осягненні історії, особливо – на рівні масової свідомості. Але тут ідеться про свідомо створену свого часу й підкріплену всією державною могутністю (у тому числі й репресивною машиною) систему ідеолого-політичних міфологем, що з часом перетворилися на певні стереотипи розуміння історії і втілилися у фальшиву історичну пам’ять не лише пересічного люду, а й значного числа претендентів на роль суспільної еліти. Така фальшива історична пам’ять передається з покоління в покоління та постійно коригується за допомогою російських мас-медіа і певного числа ЗМІ України. Ба більше: підживлення цієї соціально-міфологічної «пам’яті» нерідко здійснюють ті, хто цього суб’єктивно не прагне: вчителі, викладачі вищої школи, журналісти, політики з опозиційного табору. Чільна причина цього – панування до сьогодні багатьох міфологем, створених та вживлених у масову свідомість ще за сталінських часів.

«Хто контролює минуле, той контролює майбутнє, а хто контролює сучасність, той всевладний над минувшиною». Ці слова Джорджа Орвела раз у раз доводять свою точність і, на жаль, непроминущу актуальність.


Матеріали за темою:

--> --> -->
Реклама
Останні публікації згорнути
  • Задекларовані принципи НАТО проходять перевірку на можливість їх практичного застосування
    27 травня, Ігор Лосєв
  • Як виявилося, колеса реформи пробуксовують у суворих українських реаліях, а проф­непридатні міліціонери можуть цілком законно поновитися на своїх посадах у Національній поліції, попри рішення атестаційних комісій. Підкидає хмизу у вогонь і той факт, що за півроку співбесід громадськість так і не побачила відкритих списків правоохоронців, які проходили атестацію.
    27 травня, Андрій Голуб
  • Західні медіа трактують повернення української льотчиці як перемогу та роблять припущення про її майбутню політичну кар'єру
    26 травня, Віталій Рибак
  • Бельгія, Данія, Франція, Ісландія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Норвегія, Португалія, Канада, Британія та США. Таким був перший склад НАТО на момент його заснування у квітні 1949 року. На початку Альянс мав виконувати кілька функцій.
    26 травня, Анна Корбут
  • «Квадратне — котити, а кругле — нести». Відомий із радянських часів армійський жарт про сутність завдань, які часто ставлять перед солдатами в збройних силах, досі не втратив актуальності. Особливо добре це видно за межами зони АТО, де рано чи пізно на певний період опиняється кожен підрозділ… Адже українська армія, оновлена чудовими бойовими кадрами знизу, за своєю суттю так і лишилася радянською «завдяки» вихованому в цій системі керівництву, психологію якого змінити не так уже й просто.
    26 травня, Валерія Бурлакова
  • Інвестори бояться виходу Британії з ЄС, але вважають, що вона таки залишиться
    26 травня, The Economist
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работа Харьков оптимизатор любовный гороскоп на год Жеральдин Пайя http://avtosale.ua/
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено