Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
7 листопада, 2013   ▪   Лариса Мала   ▪   Версія для друку

Гайчур – дикий степ: «розвіртуалена» подорож махновськими шляхами

7 листопада Нестерові Махну виповнилося б 125 років
Гайчур – дикий степ: «розвіртуалена» подорож махновськими шляхами
Лариса Мала

Мандруючи південним степом, ніколи не промайнеш межу, що відділяє Гуляйпілля від решти території Запорізького краю. «А ви помітили, у нашому районі практично немає пострадянських руїн?!» - з гордістю зазначають місцеві мешканці. І справді, десятки сіл перетнули з півдня на північ району – до самого кордону з Донеччиною – і жодного разу не побачили тут картини, що стала, на жаль, типовою для українського села: зруйновані ферми та занедбані токи.

Звісно, не все так просто й радісно на батьківщині легендарного Нестора Махна… а втім – приязно тут завжди… Попри те, що, після розгрому повстанської армії Батька Махна, на початку 20-х років ХХ століття, більшовики вивезли ВСІХ жителів Гуляйполя (тоді – Гуляй-Поля) і навколишніх сіл. До Сибіру.

Після років поневірянь на чужині декому таки вдалося повернутись до «Махнограду», дехто – загинув у дорозі чи від суворих сибірських морозів… але нині у Гуляйполі вряди-годи зустрінеш людину, котра б не розповідала гостю сімейних легенд та історій, пов’язаних із участю близьких родичів у повстанській армії Нестора Махна. Бо Батько Махно для Гуляйполя – то вже бренд, за яким його носія можуть ідентифікувати у світі.              

Люба Геньба – директор місцевого краєзнавчого музею, де, звісно, існує окрема експозиція, присвячена Махну і махновцям. Людина творча, натхнена, пані Люба сприймає Батька Нестора як постать, гідну піднесення й оспівування… а відтак – зовсім не тішилась вона з того, що у 2005-2009 р.р. у Гуляйполі відбувалися галасливі й безшабашні, навіть скандальні, фестивалі молодого українського андеграунду, «освячені» присутністю нардепа Олеся Донія та МО «Остання барикада», а також сучасних «поетів-махновців» зовсім іншого штибу, аніж містечково-академічні місцеві поети.

Серед відомих – Едуард Драч, Сашко Лірник, Сергій Жадан, Артем Полежака, Олександр Ірванець та інші. І кожен такий «День Незалежності з Махном» збирав на центральному стадіоні Гуляйполя «індепендів» з усіх кутків України, заїжджали на махновський вогник і сусіди-росіяни та білоруси. Місцеве населення, а надто ж – ті, хто мешкає навколо стадіону, з нетерпінням чекало чергового «Махнофесту», позаяк ціни на житло у ці дні дорівнювали кримсько-сезонним. Зате і насичена дводенна програма фестивалю могла надовго задовольнити спрагу поціновувачів еклектичного українського постмодерну. Все завершилось за 4 роки (за іронією долі – саме стільки часу наводив жах на усіх, хто хотів поживитися хлібом степової України, Нестор Махно).             

…Від дня народження Нестора Махна минуло 125 років. Численні літературні твори й наукові дослідження про Махна і махновщину ставлять дедалі-більше запитань. Переймаються з’ясуванням правди й місцеві краєзнавці. Кілька років тому познайомились з Олексієм Власенком, істориком – за фахом і покликанням, з діда-прадіда гуляйпільцем. І от що почули від нього: «Час говорити й писати про поводирів, пастирів і зрадників Махна! В літературі це питання дуже ніжно обходиться, обігрується… Нещодавно вийшов 4-х-томник Івана Скирди, котрий нарешті підняв це питання. Зокрема – про те, що один із «поводирів» махновців до Румунського кордону – Лев Зіньковський – опинився поза табором, в якому надовго «застрягли» махновці разом із Батьком та його дружиною Галиною. Він навідувався до них і навіть приносив золоті обручки для продажу… а повернувшись в Україну – очолив Одеську ВУЧК. Отже, дуже багато «чому?» … Так, він був репресований – потім, коли вже здав державі золото Махна… але сини його – у сталінські часи закінчили військові училища й дослужилися до полковників. Ви вірите у такі дива?... А коли Фрунзе ловив Махна – маршрути руху його загонів супроводжували надійні люди, і доки карта його переміщень не потрапила до червоних – він був невловимий… а доступ до цієї секретної карти мали лише троє: сам Нестір, Білаш і Зіньковський. От і зважте. Не стверджую – тільки-но ставлю запитання».

Втім – гуляйпільці звикли радше відповідати на запитання, що ставить життя, аніж завдаватися ними. Так, 5 років тому, до 120-ї річниці Нестора Махна, в райцентрі, на вулиці Трудовій, 144, у старенькому селянському обійсті (кінця ХІХ - початку ХХ століття) з’явився невеличкий пам’ятник: присів Нестір на лавці під віконечком, оперся на шаблю, похилив голову та й замислився: «чому ж так вийшло?»…  

Так просто й щиро «про Нестора» тут ще ніхто не робив. «Ми зробили із хлопцями те, про що так довго гомоніла громада, – зібрали гроші та поставили цей пам’ятник Несторові Івановичу, – каже голова ГО «Гуляйпільська громада», приватний підприємець Сергій Левченко, - Тому що розмов упродовж багатьох років було багато, а діла – ніякого. Зібралися з місцевими підприємцями, скинулись грішми – хто скільки міг – запросили із Запоріжжя архітектора (Владилена Дубініна) і до 120-ї річниці зробили таку гарну справу: на подвір’ї брата Махна, Карпа, встановили цей пам’ятник, що був спроектований спеціально для цього місця. До речі, деякий час у цьому будинку жив і сам Нестор Махно. Ми з хлопцями також відремонтували й сам будинок – зробили нову покрівлю, відремонтували причілок, навели лад у дворі, щоби людям було приємно тут бувати. Та й щоб цей будинок ще довго радував гуляйпільців – йому вже більше ста років, у Гуляйполі залишилося небагато таких будинків».

А вже через рік – у 2009-му, на останньому в історії Гуляйполя (4-му) фестивалі «День Незалежності з Махном» Юрій Луценко «урочисто відкрив» біля районного будинку культури точнісіньку копію – бронзового брата-близнюка Нестора Івановича, що сидить на братовому подвір’ї на Трудовій, 144 … Тільки цього – «посадили» обличчям до входу, а спиною – до людей. Іронія долі чи останній фестивальний «прикол» «Останньої барикади» та її очільника пана Олеся?           

  

Власне, чудес у Гуляйполі вистачає і без втручання столичних митців: приміром, 5 років тому, на офіційному святкуванні 120-річчя Махна, у дворі краєзнавчого музею встановили точну копію славнозвісного махновського винаходу – тачанку! Щоправда… у півтора рази збільшену, порівняно з оригіналом, що стоїть у самому музеї. За цей час «велика гуляйпільська тачанка» вже встигла не тільки зацікавити туристів, а й потрапити до Книги рекордів Гіннеса. До речі, викували її на місцевому механічному заводі, за ініціативою ще одного з нащадків соратників Нестора Махна – Анатолія Семенюти, нинішнього директора мехзаводу.            

На території Запорожжя існувала й друга столиця махновського руху, Новоспасівка, де й досі зберігається чи не єдиний в Україні меморіал махновцям (зведений, до речі, ще у 60-ті роки ХХ століття). Новоспасівка – нині село Осипенко, що на Бердянщині, - уславилось у повоєнні роки тим, що є місцем народження героїчної льотчиці Поліни Осипенко. Але пам’ятник у центрі села – поставили після війни, все ж, не їй, а повстанцям, котрі загинули у боях із білогвардійцями на початку 20-х років.

Сільським краєзнавчим музеєм опікується людна, віддана своїй справі – Ігор Буряк. Екскурсії віщим таврійським степом, організовані співробітниками Осипенківського музею, завершуються саме тут, біля меморіалу махновцям. Для багатьох – його наявність на Південному Сході України вже сама по собі є відкриттям. А втім – на траурній церемонії прощання із загиблими повстанцями восени 1919-го року був присутній і сам Батько Махно. На фото Новоспасівського полку, що зберігається у музеї донині, Нестор Іванович (п’ятий в колоні кінного строю) салютує шаблею полеглим героям.

Дайте нам землю й залиште у спокої!

«Дайте нам землю й залиште нас у спокої!» – вимагали від держави українські селяни на початку ХХ століття. І були почуті Нестором Махном. (Ще влітку 1917-го, повернувшись після ув’язнення та знайомства з апологетами анархізму в Росії, Махно виступив у ролі експропріатора експропріаторів – зі своїми загонами добився вилучення й розділення усіх довколишніх поміщицьких земель. Зауважте: розподіл земельних ділянок відбувся майже за півроку до жовтневого повстання у Петрограді. Землевпорядкування й місцеве самоврядування на підконтрольних махновцям територіях відбувалися на засадах анархо-комуністичних (горизонтального управління власністю).

«Дайте нам землю й залиште нас у спокої!» - кажуть державі селяни 100 років по тому. І вже чомусь не дивує, що співчуваючих анархічним ідеям Махна стає в Україні дедалі більше. «Анархісти – це не патлаті бандити, котрі ганяють на тачанках, пиячать та грабують населення. Це - освічені люди, котрі не визнають держави, а прагнуть «третього шляху» - виступають за реальне щастя й свободу усіх людей! Вважаю, що ця ідея може посісти одне із чільних місць серед інших, що їх розглядає нині наше суспільство», - ділиться думками запорізький анархіст, блогер Вадим Тихонов, - А ми ще повернемось із хлопцями до цієї розмови. На день народження Нестора Івановича».


Матеріали за темою:

--> --> -->
Реклама
Останні публікації згорнути
  • «Це не популізм», — заявив Алессандро ді Баттіста з «Руху 5 зірок» (M5S), коли 5 червня з’явилися результати першого туру місцевих виборів в Італії. «Це не протест. Це хороша політика». Кандидат на посаду мера Рима від M5S Вірджинія Раджі набрала 35% голосів. Це найбільший прорив M5S після загальних виборів 2013-го, коли рух здобув чверть голосів.
    25 червня, The Economist
  • У розмові з Тижнем заступник генерального директора Національного музею мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків з наукової роботи, мистецтвознавець Олена Живкова розповіла про тонку справу музейної атрибуції, яка розкриває секрети експонатів, про музейний аудит та особливості інвентаризації.
    25 червня, Ганна Трегуб
  • Як реформували правоохоронні органи в Польщі
    25 червня, Віталій Рибак
  • На початку війни я не мала жодних чітких уявлень, що буде і як. Колеги активно готували «запасні аеродроми» — місця, де перебудуть час страшних подій.
    25 червня, Яна Вікторова
  • Німецьке суспільство шоковане наслідками британського референдуму. Хтось оцінює збитки, хтось шукає нові можливості у хаосі.
    24 червня, Віталій Рибак
  • Франція спантеличена результатами британського референдуму. Попри недобрі прогнози, Париж відчайдушно сподівався на диво, якого не сталося. Прихильники ЄС закликають до найшвидшого пошуку нової моделі функціонування європейської спільноти, опоненти святкують перемогу.
    24 червня, Алла Лазарева
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работа Харьков оптимизатор любовный гороскоп на год Жеральдин Пайя http://avtosale.ua/
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено