Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Світ у 2018 Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
2 червня, 2013   ▪   Ярослав Файзулін   ▪   Версія для друку

Забутий архів Скоропадських

Оприлюднені 2009 року, але забуті документи канцелярії Скоропадських свідчать про те, які цінні й цікаві матеріали містять українські архівні установи, що, на жаль, досі є важкодоступними для науковців.
Матеріал друкованого видання
№ 19 (287)
від 16 травня, 2013
Забутий архів Скоропадських

24 листопада 2009 року голова Служби зовнішньої розвідки України Микола Маломуж та співробітники архіву спецслужби, виконуючи Указ президента Ющенка «Про розсекречення, оприлюднення та вивчення архівних документів, пов’язаних з українським визвольним рухом, політичними репресіями та голодоморами в Україні», урочисто передали Музею гетьманства в Києві оригінальні речі родини Скоропадських (фото, приватні листи Павла, Данила, Олександри, Єлизавети Скоропадських), а Українському інституту національної пам’яті – цифрові копії 2247 невідомих документів канцелярії гетьмана Павла Скоропадського, впорядковані у велику 19-томну архівну справу. На жаль, жодної анотації до останньої не було, а відтак невідомо, як документи потрапили до радянських спецслужб, хто і коли комплектував справу, розсекречені всі документи чи лише якась їхня частина. Однак, оскільки нумерація томів починається з другого, можна припустити, що деякі з них були вилучені. Можливо, ті, що якимось чином викривали чекістську агентуру. З виступів керівників Служби зовнішньої розвідки відомо лише те, що канцелярія гетьмана Скоропадського була захоплена в Берліні органами «Смерш» після капітуляції нацистської Німеччини у 1945 році, а в 1946–1947-му цей документальний комплекс передали в МГБ УРСР.

Історики, архівісти й музейники в один голос тоді заявляли, що віднайдені документи є унікальними для розуміння діяльності гетьмана Павла Скоропадського та його сина Данила, сутності й генези гетьманського руху в еміграції. Утім, за три з половиною роки, що минули відтоді, вони так і не були опубліковані й фактично забуті. Більшість документів становить листування Данила Скоропадського з батьком, родиною та чільними діячами Союзу гетьманців-державників, датоване другою половиною 1930-х.

Гетьманич Данило Скоропадський (1904–1957)

У листах описані подробиці подорожі гетьманича Данила Скоропадського місцями осідку української еміграції в Канаді й США, що відбувалася у 1937–1938 роках. Її мета – підтримка позицій гетьманського руху в середовищі української еміграції, популяризація спадкоємця й прилучення гетьманича до керівництва монархічним рухом, налагодження зв’язків із впливовими політиками й бізнесменами за кордоном, пропаганда ідей визволення України.

Данило Скоропадський виступив із доповідями в Чикаго, Детройті, Філадельфії, Нью-Йорку, Торонто, Оттаві, Монреалі та багатьох інших містах Північної Америки. На честь гостя влаштовували прилюдні прийняття, бенкети, концерти й академії, на які приходили не лише українські поселенці, а й голови міст, представники американських і канадських збройних сил, лідери тамтешніх партій та організацій. Газети стежили за подорожжю гетьманича, супроводжували публікації коментарями та світлинами. Як стверджував сам Данило Скоропадський, лише в Канаді йому довелося виступати понад 50 разів. За цей самий час у пресі з’явилося понад 100 заміток і матеріалів, присвячених згаданій подорожі й українському питанню загалом.

Дружина гетьмана Олена Дурново-Скоропадська (1878–1952)

Документи з архіву Служби зовнішньої розвідки в деталях висвітлюють заходи, у яких брав участь Данило Скоропадський в еміграції, його зустрічі із заокеанськими політиками, дипломатами, військовими, бізнесменами, керівниками і рядовими членами Союзу гетьманців-державників Америки й Канади. Приміром, 12 вересня 1937 року гетьманич був присутній на посвячені літака СГД в Америці «Київ», на якому сам і здійснив перший політ. Згодом відбулися оглядини першого літака СГД в Америці «Україна» та другого під назвою «Львів». 29 квітня 1938-го в багатьох містах Канади й Сполучених Штатів відбулося масштабне відзначення 20-ї річниці гетьманату. Серед корисних знайомств, набутих за океаном, Данило Скоропадський називав зустрічі з відомим на весь світ Генрі Фордом, колишнім прем’єром Канади і лідером Консервативної партії Беннетом, прем’є­ром провінції Квебек Дюплессі, кардиналом Вільневом, мером Торонто Роббінсом і Монреаля Адемаром Рено. За їхньої підтримки Скоропадські планували розвивати гетьманський рух за океаном і в самій Європі, домагатися вирішення «українського питання».

Оприлюднені 2009 року, але забуті документи канцелярії Скоропадських свідчать про те, які цінні й цікаві матеріали містять українські архівні установи, що, на жаль, досі є важкодоступними для науковців.




Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • У 70-х роках минулого сторіччя почалася забудова сходу Луганська. Місто зводило спальні квартали та повну інфраструктуру до них: лазні, гастрономи, ринки, парки, будинки побуту, кінотеатри, бібліотеки, школи, дитячі садки. Отримати житло в тому районі, який розбудовувався відразу та цілком на порожньому місці, було дуже престижно. Школи № 42 і № 24 були близнюками й споруджувалися за кубинським проектом із нульовим першим поверхом: чи то від землетрусів, чи то від повені.
    14 грудня, Вікторія Малишева
  • Заступник міністра освіти і науки розмовляв із Тижнем про реформу української науки, проблеми та завдання на цьому шляху, подолання імітування наукового процесу у сфері захисту дисертацій і сучасний обскурантизм.
    14 грудня, Ганна Трегуб
  • Українська політика за традиціями й за жанром — це цирк і розважальне шоу.
    14 грудня, Роман Малко
  • Дізнайтеся, скільки може коштувати ваша квартира – на DOM.RIA запрацював новий сервіс «Калькулятор вартості нерухомості».
    13 грудня,
  • Як український бізнес завойовує ринок ЄС
    13 грудня, Максим Віхров
  • У момент російської анексії Криму на півострові проживало понад 4 тисячі українських дітей-сиріт. Виїхати вдалося одиницям, решті ж Росія автоматично нав’язала своє громадянство. Україна не отримує жодної інформації про цих дітей і не має механізмів для повернення їх з окупації.
    13 грудня, Ганна Чабарай
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS

Матеріали, позначені як "Новини компаній" розміщуються на правах реклами. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено.