Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
20 грудня, 2012   ▪   Сергій Грабовський   ▪   Версія для друку

«Караючий меч» відзначає свій ювілей

Одні чекали на Святого Миколая, який приходить до діток 19 грудня, другі – на «кінець світу», який начебто припадає на 21 грудня, ну, а треті – на 95-літній ювілей організації, який зручно розташувався між цими двома датами.
«Караючий меч» відзначає свій ювілей

Організації, яка формально була ліквідована у лютому 1922 року, проте реально існує й сьогодні; організації, яка стала однією з головних опор та уособлень більшовицької влади; організації, яка за час свого існування зуміла знищити мільйонів й мільйони безневинних жертв, і при цьому до сьогодні не засуджена міжнародними трибуналами як злочинна структура.

Всеросійська надзвичайна комісія з боротьби з контрреволюцією та саботажем… Озброєний загін партії більшовиків… Караючий меч диктатури пролетаріату… Когорта лицарів революції з гарячими серцями, чистими руками і холодними розумами… Кожен комуніст має бути чекістом… Так звалася офіційно ВЧК і так говорили про неї лідери більшовицької партії. На сторінках газет, журналів і книжок. А між собою – зовсім інакше. Так, Ніколай Бухарін – ще не минуло й року після створення ВЧК – пропонував цю «контору» взагалі ліквідувати, мотивуючи це «сваволею організації, нашпигованої злочинцями, садистами і розкладеними елементами люмпен-пролетаріату».  Але Ленін, Сталін, Троцький і Свердлов відстояли ВЧК.

Ба більше: до річниці створення організації ЦК РКП(б) зробив чекістам щедрий подарунок, ухваливши постанову, в якій, зокрема, говорилося: «На сторінках партійної та радянської преси не може мати місце злісна критика радянських установ, як це мало місце в деяких статтях про діяльність ВЧК, роботи якої протікають в особливо важких умовах». А Бухаріну за його відхилення від «генеральної лінії» чекісти помстяться, арештовуючи 1937 року колишнього «улюбленця партії», щоб через рік відправити його в розстрільний підвал.

Читайте також: Більшовицька навала

ВЧК-ҐПУ-ОҐПУ-НКВД-НКҐБ-МҐБ-МВД-КҐБ-МБ-ФСК-ФСБ… Змінювалися назви, залишалася суть: машина для здійснення державного терору, часом – масового, часом – вибіркового. Ну, а розвідка-контррозвідка – це були побічні функції, здійснювані далеко не найкращим чином, попри величезний штат організації (за Юрія Андропова, очільника КҐБ у 1967-82 роках, він сягнув ледь не півмільйона). У свої кращі часи «органи» мали у своєму підпорядкуванні не лише прикордонників, а й мотострілецькі дивізії та високомобільний спецназ. Всі військово-політичні авантюри, здійснювані радянським керівництвом у ХХ столітті на просторах від Чилі до Ефіопії, всі спроби ззовні підпалити вогнища революції, всі ліворадикальні терористичні рухи пов’язані з активною діяльністю «славетних чекістів». І наповнення ҐУЛАҐу мільйонами в’язнів, і полювання за інакодумцями у 1960-80-х, і прокрустове ложе цензури, в якому гибіла культура за СРСР, і знищення знакових політемігрантів – все це справа «озброєного загону партії».

У свою чергу, належним чином «профілактовані» діячі радянської культури наввипередки оспівували «людей з чистою совістю». У створеній 1937 року хвалебній пісні про товариша Єжова и «Ежовы руковицы» були рядки:

«Но недаром лучшие чекисты Боевые носят ордена».

Так, носили, цим самим девальвуючи солдатську звитягу на полі бою. Втім, партійне керівництво періодично проводило своєрідні «ротації» особового складу «компетентних органів»: з 1936 по 1954 роки неодмінною складовою таких «ротацій» були розстріли тих, кого нещодавно оспівували і кому щедро роздавали ордени; потім, часи «відлиги», «застою» й «перебудови» зміна кадрів, у тому числі й у верхівці Луб’янського відомства, закінчувалася або відставками, або – у деяких випадках – самогубствами.

Відставка відставкою, але в середовищі штатних і нештатних співробітників «органів» ще у 1930-ті роки народився афоризм: «Колишніх чекістів не буває». Насправді, звичайно, бувають, як-от вбивця Степана Бандери та Лева Ребета Богдан Сташинський, який розкаявся у скоєному і здався німецькому правосуддю, чи Олег Калугін, який наприкінці 1980-х став народним депутатом СРСР та членом руху «Демократична Росія» і якого нинішня влада Росії заочно засудила на 15 років ув’язнення за «зраду батьківщини». Проте сотні тисяч відставних офіцерів КҐБ й – особливо – законспірованих сексотів сьогодні активно працюють на Луб’янку і Кремль, проживаючи в десятках країн Європи, Азії та Америки. Генерал-лейтенант Олександр Скіпальський, котрий свого часу дослужився до полковника КҐБ, у 2006 році (за «найбільш українського президента» Ющенка) попереджав, що російські спецслужби майже повністю контролюють парламент, уряд і військо України. Слова генерала були почуті: через рік після цього Ющенко звільнив Скіпальського з посади заступника голови СБУ. Що ж говорити про сьогодення…

І при тому, що радянські «органи» знищували невинних людей загалом аж ніяк не менш інтенсивно, ніж нацистські, що більшовицькі спецслужби за кількістю відправлених на той світ або у концтабори євреїв – як переконаних сіоністів, так й абсолютно аполітичних людей – впевнено посідають друге місце після гітлерівських, ставлення на демократичному Заході до цих «органів» примирливо-поблажливе. Ніхто із західних лідерів не дорікає підполковнику КҐБ Путіну, що той пишається своєю колишньою службою і регулярно підіймає келихи за «чекістську доблесть» і не дорікає Росії, що в ній 20 грудня є офіційним святом – Днем працівника органів держбезпеки. І ніхто не дорікає, що в нинішній Росії вже фактично – завдяки зусиллям влади – відбулася суспільна реабілітація  радянських спецслужб, за масштабами здійснених ними гекатомб нічим не кращих за разом узяті СС, СД і Ґестапо. Невже ж хтось сподівається, що «збройний загін партії» сам добровільно складе зброю і покається у своїх злочинах проти людства та людяності?


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Довгий час кіберзлочинності не приділяли належної уваги. Вірус WannaCry має підштовхнути до зміни такого ставлення
    25 травня, The Economist
  • Чому Англії та Ізраїлю вдалося. І чим їхні уроки корисні для нас
    25 травня, Валерій Примост
  • Є старовинний козацький спосіб зупиняти кров. Дуже жорсткий, але дієвий. Рану засипали порохом (сучасний бездимний не годиться, має бути з деревного вугілля, селітри та сірки) і, поки не просяк кров’ю, підпалювали. Кров запікалася, рана дезінфікувалася. Мабуть, важко, доки не спробуєш, зрозуміти, що відчуває людина під час цієї процедури, але таке життя.
    25 травня, Роман Малко
  • «Нам потрібні нові форми мислення, аби вирішити проблеми, створені старими». Це гасло із Twitter Йона Аґірре Суча.
    25 травня, Ольга Ворожбит
  • Класик західного постмодернізму 86-річний Джозеф Макелрой — один із найвпливовіших прозаїків повоєнної Америки й водночас автор, чиєму літературному талантові більш ніж за 60 років писання текстів зуміло віддати шану лише кілька десятків критиків.
    25 травня, Олена Кухар
  • Генеральний прокурор відповів на питання народних депутатів у Верховній Раді, а очолюване ним відомство створило шефу гідну PR-підтримку.
    24 травня, Андрій Голуб
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено