Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
26 листопада, 2011   ▪   Олена Чекан   ▪   Версія для друку

Голодомор як частина української колективної ідентичності

Німецький історик Керстін Йобст про сприйняття Голодомору і Чорнобиля на Заході
Голодомор як частина української колективної ідентичності

Навряд чи є сенс порівнювати дві катастрофи: хто здатен вирішити, які смерті були найтрагічнішими, найболючішими та найбезглуздішими? Проте скрупульозно вивчати ті часи, відкривати нові документи, знаходити невідомі свідчення та робити їх надбанням людства треба. Що і робить молода німецька дослідниця Керстін Йобст.

У. Т.: Наскільки відома нині в Німеччині та на Заході загалом тематика Великого Голоду 1933 року?

– За часів президентства Ющенка відповідні резолюції були схвалені деякими європейськими парламентами, що визнали Голодомор злочином проти українського народу. Тоді ж стало очевидним, що це питання на Заході, а надто в Німеччині, вважається антиросійським. Захід залежить від енергоносіїв Росії, тож у якомусь сенсі Україна є заручником у відносинах між Європою та РФ. Однак та роль, яку Голодомор відіграє в Україні для націєтворення, на Заході сприймається інакше, ніж у вас.

Читайте також: У Києві згадали ціну життя у 1933-му

Річ у тім, що сприйняття голоду залежить від конкретної політичної ситуації, політичної системи, в якій ця трагедія розгортається. Наприклад, на Заході свого часу багато обговорювали голод у Північній Кореї, оскільки його вважають наслідком політичної системи, що панує там нині. Водночас, на жаль, є чимало трагедій голоду, що залишаються в тіні, позаяк політичний аспект тих країн менше цікавить західну громадськість. Тому ці країни отримують менше допомоги та й уваги,відповідно, їм приділяють менше.

Табуйовані світом

У. Т.: Чому, на вашу думку, свого часу фактично зазнали поразки правдиві відомості про голод в Україні в Лізі Націй і взагалі у західному суспільстві?

– Правдива інформація частково просочувалася за межами України. Завдячуємо британському журналісту Гарету Джонсу, який у розпал Голодомору побував в Україні тричі й одним із перших вголос заявив про цю трагедію. Деякі західні дипломати теж говорили правду. Якби рівень поінформованості Заходу про Голодомор був би більшим і набув би якоїсь вже критичної позначки, то це могло б призвести до значних дипломатичних санкцій щодо СРСР, навіть до його ізоляції. Радянський Союз експортував за демпінговими цінами зерно, в якому Захід був дуже зацікавлений.

Ті події були надто жахливими, що в них не хотіли вірити. Було важко зрозуміти, що таке можливо – мільйони людей помирають від голоду у країні, яка масштабно експортує збіжжя.Вирішили, що голоду немає, а є лише перебої з постачанням продовольчих товарів.

У. Т.: Тоді під час Голодомору Європа не повірила в його реальність, потім Друга світова, відтак холодна війна, і так Голодомор випав з функціональної пам’яті Європи, пам’яті історичної, політичної тощо. А як сталося, що і радянські дисиденти-шістдесятники зрідка зверталися до теми трагедії Голодомору?

– До 1980 року тему Голодомору порушувала хіба що українська діаспора переважно у США. Особливо замало уваги до цього явища приділяли під час протистояння між Сходом і Заходом. У часи холодної війни. Однак починаючи з 1989 року з падінням залізної завіси ці події почали потрапляти до контексту європейської уваги, а після приєднання до ЄС Польщі та країн Балтії вона особливо зросла.

Стосовно дисидентів-шістдесятників. По-перше, вони жили в містах, де переважала міська інтелігенція, фактично у них не було зв’язку з селом. По-друге, багато хто з них все-таки вірив у соціалізм, хотів трансформувати цю систему, ліквідувавши певні недоліки. І лише наступні покоління дисидентів вже порушували питання щодо радянської системи радикальніше. І все ж, мені здається, що лише Чорнобильська трагедія стала каталізатором поновлення пам’яті про Голодомор. Тобто лише внаслідок наступної катастрофи – аварії на чорнобильському атомному реакторі, що зачепила не лише українську націю, –Голодомор став публічною темою в Україні та світі.

Частина ідентичності

У. Т.: У своїх дослідженнях ви зауважували, що у людей, які вижили під час Голодомору, спостерігається амнезія на ті події. Чи не тому, що страх оселився на рівні генів, українці зараз інертні у вирішенні доленосних питань?

– Я не вірю в якусь генетичну пам’ять, а вірю виключно в пам’ять, передану через сім’ю та оточення. Тобто в те, що розповідають батьки, те, що передається системою освіти. І життєвий досвід батьків, і досвід людей, які жили у часи ГУЛАГу, Голодомору, вони справді формують характер людини. Кожна нація має право на співжиття зі своїм минулим. Йдеться як про травматичне минуле, коли спільнота сприймає себе як жертву, так і про те минуле, де йдеться про провину, відповідальність спільноти за минулі події. Коли акцентується на спільній пам’яті, де багато йдеться про смерть, страждання, то це, звісно, робить людей пасивнішими і спричиняє те, що суспільство не наважується на новий прорив чи навіть бажання щось змінити у своїй країні.

У. Т.:Чи варто реанімовувати пам’ять українців про трагедії, які за СРСР були табуйовані? Чи можуть вони стати каталізатором об’єднання нації?

– Це дуже важливо, особливо для країн, які перебували колись за залізною завісою, таких, як Україна і Білорусь. Для країн, які мають у своїй недавній історії незавершений або ще відкритий процес націєтворення. Голодомор є частиною української колективної ідентичності. Трагедії можуть мати об’єднувальне значення, але працювати виключно з минулими стражданнями неможливо.

Трагедія як інструмент

У. Т.: Чому в Західній Україні Голодомор викликає більше співчуття, ніж у Центральній та Східній, де безпосередньо він лютував?

– На Сході України, коли люди помирали, їхні села заселялися переселенцями з Росії. Звісно, що нащадки тих переселенців нічого не знають про Голодомор, тому що їхні предки не потерпали від голоду. Під час Голодомору і далі протягом десятиліть пам’ять про цю штучну катастрофу, навіть найменші згадки про неї, були заборонені радянськими комуністами. Натомість у Західній Україні пам’ять про цю трагедію жила. Люди там знали й берегли спомин про неї, адже до Другої світової ці території не входили до складу СРСР, до того ж західняки мали зв’язки з українською діаспорою та й узагалі зі світом.

У. Т.: У своїх публікаціях ви наголошуєте, що Голодомор залишився в колективній пам’яті України і перетворився на політичний інструмент, а Чорнобиль – ні.  Поясність, будь ласка.

– Чорнобиль не став колективною травмою і залишився травмою особистості, тому що український уряд не пропагує застережень про цю трагедію. Навіть після Фукусіми, коли весь світ замислився, чи слід будувати нові атомні станції, а деякі країни, як наприклад, Німеччина, Австрія, Швейцарія, навіть вирішили відмовилися від побудови нових і переходити на альтернативні енергоносії. Українська влада натомість вирішила й надалі зводити нові атомні станції та експлуатувати старі, тому що альтернативні джерела здаються їй надто дорогими.

У. Т.: Що спонукало вас взятися за ці теми: Чорнобиль і Голодомор?

– Я маю симпатію і глибоку зацікавленість до України. Спочатку хотіла займатися історією Східної Європи, починала з Польщі, а далі у своїх інтересах просувалася на схід. В Німеччині Україна – це просто terraincognita, на жаль,замало науковців досліджують її.

Біографічна нота

Керстін Йобст, німецький історик, експерт новітньої історії Східної та Центрально-Східної Європи.

Гостьовий професор в Університеті Зальцбурга. Читає лекції зі східноєвропейської історії та суспільств у Військовій академії Збройних сил Німеччини (Гамбург).

Автор книжок «Перлина імперії. Російський дискурс Криму» (2007) та «Історія України» (2010).


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • У вівторок, 21 лютого, світові та українські ЗМІ поширили гучну новину: Вищий земельний суд Відня дозволив екстрадицію українського олігарха Дмитра Фірташа до США. Однак, як виявилося, це рішення ще навіть не початок кінця цієї гучної справи.
    22 лютого, Ольга Ворожбит
  • Приглядаючись до нового американського лідера, французи з острахом впізнають своє можливе близьке майбутнє.
    22 лютого, Алла Лазарева
  • Напередодні чергової річниці розстрілу активістів Майдану та втечі Януковича, що послідувала услід за цим, в Україні за традицією знову пожвавилися розмови про нову революцію. При цьому одні заговорили про це зі страхом, а інші з надією.
    22 лютого, Денис Казанський
  • Літературна спільнота дізналася від «модернізованого» журі Національної премії ім’я лауреату 2017 року
    21 лютого, Олена Кухар
  • Другий рік поспіль роковини розстрілів Небесної сотні перетворюються на неабиякий привід для піару із обов’язковими закликами знову вийти на Майдан, аби звалити «злочинну владу».
    21 лютого, Станіслав Козлюк
  • Міста, як і люди, зазнають тиску стереотипів, тільки от, на відміну від нас, вбирають їх і перетравлюють, не страждаючи. Ми ж вибудовуємо досконалі за структурою й виглядом очікування, щоби потім із розгону вгатитися в них – наче в ідеально чисті скляні двері, яких не видно. Іноді місто, яке обіцяє – чудова принадна проекція, ге? – продуктивну працю, вдалу відпустку чи романтичну подорож, стає місцем найбільшого болю. В'язницею. Містом пам'яті про власне безсилля.
    20 лютого, Юлія Кропив’янська
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено