Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
29 липня, 2011   ▪   Євген Цибуленко   ▪   Версія для друку

Незламний генерал (конкурс Тижня)

Я хочу написати про свого батька - генерал-майора Миколу Васильовича Цибуленка, що загинув в 1998 році під час проходження війкової служби. Микола Васильович був одним із організаторів створення Збройних Сил незалежної України, що поклав все своє життя для своєї рідної Держави - України. Але, а жаль, сьогодні Україна його не пам'ятає
Незламний генерал (конкурс Тижня)

Найбільш прикрим е те, що при цьому Миколу Васильовича, як достойного ворога, дуже добре пам'ятають у Росії. Так Наприклад у своїх мемуарах «Флот в судьбе России» останній головком ВМФ СРСР адмірал флоту Володимир Чернавін згадує: «...усилилась деятельность представителей Украины по склонению личного состава и частей флота к приему второй присяги. 15 мая с. г. генерал-майор Цыбуленко вызвал командира танкового полка дивизии береговой обороны полковника Вишнякова для решения служебным вопросов, на самом же дле в кабинете у Цыбуленко, полковника Вишнякова ждал генерал-майор Лавренюк, который стал склонять Вишнякова привести полк к новой присяге»

Микола Цибуленко був першим генералом в Криму, що прийняв присягу Українській Державі сам та привів до присяги своє військове училище. На той момент, це фактично була єдина українська військова сила у Криму, що не дала відокремити Крим від України. Зокрема, військовослужбовці училища пройшли з повним озброєнням під українськими прапорами центральними вулицями Сімферополя, продемонструвавши наявність у Криму української військової сили.

 Це дозволило значно охолодити гарячі російські голови. Іншою важливою операцію за наказом генерала Цибуленка було взяття під охорону штабу ВМС Україні (який був на межі знищення) в Севастополі. Для цього була розроблена спеціальна військова операція. військовослужбовці училища одяглись в парадні однострої, заховали зброю и поїхали до Севастополя нібито на екскурсію. Це дозволило їм пройти через кордони росіян и потрапити до штабу.

 За часів  Кучми і міністра оборони Шмарова генерал Цибуленко потрапив у немилість, тому що він не давав грабувати и руйнувати Українську армію. Зокрема, з посади начальнику Управління зовнішніх зв'язків Генерального штабу України він був переведений на посаду голови центра тактичної підготовки Академії ЗС Україні. Як було доведено пізніше військовою інрспекцією  – незаконно.

Микола Васильович нагороджений орденами й медалями як Радянського Союзу, так і багатьох іноземних держав. Відзначений Ювілейним Хрестом спілки колишніх українських вояків у Канаді, нагороджений Хрестом спілки офіцерів України за патріотизм і відданість Українській державі (посмертно), але за весь час генерал Цибуленко не отримав жодної української державної нагороди. Сьогодні він майже повинністю забутий державою.

Після смерті генерала Цибуленка, 24 квітня 1999 р на конференції київської організації Конгресу Української Інтелігенції було прийнято рішення клопотати про присвоєння імені Миколи Цибуленка Одеському інституту сухопутних військ. На жаль, цей інститут зараз розформовано і рішення не було втілено в життя.

Спілка офіцерів України на 20-му з’їзді 17 квітня 2010 року ухвалила звернення до Міністра оборони України стосовно увічнення пам’яті генерала Миколи Цибуленка, алеі це звернення було проігноровано владою.

Про автора: Професорправа, директор центру з прав людини
Інституту права Талліннськоготехнічногоуніверситету


Матеріали за темою:

Теги
Реклама
Останні публікації згорнути
  • Латвія з-поміж трьох країн Балтії має чи не найбільше зв’язків із Росією, через які остання може шукати канали впливу. Утім, ситуація поступово змінюється
    3 грудня, Ольга Ворожбит
  • Відкриттям екзопланет уже нікого не здивуєш. Наступний крок — спробувати їх зняти
    3 грудня, The Economist
  • Одним із місць відпочинку та дозвілля для луганчан до війни була мережа гіпермаркетів «Епіцентр». Хтось планував там ремонти, хтось шукав подарунки, а хтось просто релаксував: повільно пересувався від відділу до відділу, спираючись на візок. Там справді можна було вбити день і нічого не купити. Просто дивитися, тримати в руках, а потім залишати при собі обраний товар так, ніби він на якийсь час ставав власністю.
    3 грудня, Вікторія Малишева
  • У Литві не говорять про м’яку силу Росії, говорять про пропаганду
    2 грудня, Костянтин Амелюшкін
  • Я дуже люблю свій Бахмут: він теплий та привітний, чистий, сучасний та по-провінційному компактний. У ньому дуже багато квітів і дитячих майданчиків, а влітку повітря стає тягучим, наче липовий мед… Але це дивне місто. Ніби приречене балансувати між тим і цим: у міжчассі, у просторі, між новим і старим, своїм і чужим.
    2 грудня, Єлизавета Гончарова
  • Тіньова економіка об’єднує неймовірно велику кількість і різноманітність видів діяльності
    2 грудня, Любомир Шавалюк
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено