Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
31 травня, 2011   ▪   Михайло Кірсенко   ▪   Версія для друку

Від Великих князів до „Залізних вовків”

Тиждень закінчує цикл публікацій професора НаУКМА Михайла Кірсенка щодо процесу унезалежнення Країн Балтії від СРСР
Від Великих князів до „Залізних вовків”

Історик Юозас Тумяліс пояснив наше взаєморозуміння спільним досвідом з табору соціалізму і сибірських таборів. Пам’ять, яку вороги прагнуть обрубати, сягає далі. Київ двісті років належав Литві, яка мала офіційну руську мову. Білий вершник Погоні з мечем є гербом з 1366 року. Караїми в Тракаї вірять, що бачили будівництво замку ХІV сторіччя. Жмудини вже стали литовцями, як литвини білорусами, русини українцями, а московити росіянами. Вільнюс (Вільна, Вільня) квітнув осередком білоруської, польської, єврейської культури. Литва, Польща і Білорусь вважають своїми повстанця Кастуся Калиновського і композитора ностальгічного полонезу та патріотичної мазурки Міхала Оґінського. Адам Міцкевич звав Литву вітчизною. Юзеф Пілсудський мав литовську вимову. Лікар родом з Польщі Йонас Басанавючюс жив у Болгарії й Празі, а в пруському Тильзиті видав перший щомісячник литовською мовою „Аушра” 1883-1886 років з епіграфом латиною „Homines historiarum ignorari sunt pueri” (не знаючи історії, люди є дітьми) і писав, що нація живе, доки має мову. Європейці завжди звертаються до витоків, аби зрозуміти сьогодення.   

Від Жемайтії до Литви    

Мисливці і рибалки-балти доби бронзи вже знали рільництво і конярство. Литва, жмудь, пруси, ятвяґи спілкувалися з латґалами, мазовшанами, дреґовичами, кривичами. Жерці складали жертви. Анали знали Литву зі смерті  місіонера 1009 року. Князі-куніґаси мали угоду 1219 року з Галичиною і Волинню. При Сауле (Шяуляй) 1236 року жмудини вбили маґістра і 48 з 55 лицарів Лівонського Ордену. Повстали земґали і курші. Князь Товтвила одружив сестру з Данилом Галицьким і охрестився в Ризі. Міндовґ з Новоґрудку згуртував племена Аукшайте 1236-1263 років понад Німаном і Вілією (Нерис), направив послів до папи Інокентія ІV, охрестився і 1253 року став королем, дав Чорну Русь Роману Галицькому, з його братом одружив доньку, 1261 року знову впав у поганство, уклав союз з Олександром Невським, але не здобув Цесис, столицю Лівонії. Його православний син Войшелк за підримки Галичини й Волині мав Литву і Чорну Русь, а васалами Полоцьк і Вітебськ. Тройден та інші князі в Жемайтії дали відсіч хрестоносцям, які скорили прусів і латишів. Вітень 1295-1316 років підкорив Пінськ, Туров, Брест, Дорогичин. Його брат Ґедимін бив німців, які спорудили замки на Німані, уклав союз з Мазовією 1322 і королем Владиславом Локітком 1325 року. Олґерд (Алґирдас) розбив Орду і 1362 року посів Київ. За унією в Креві 1385 року, Ягайло (Йоґайла, Яґелло) Олґердович став королем Польщі, покатоличив Литву, розгромив 1410 року Тевтонський Орден при Ґрюнвалді (Жалґірис). Його кузен Вітовт (Вітаутас, Вітолд) вів Велике князівство Литовське, Жмудське і Руське 1392-1430 років до Чорного моря, гостив монархів Європи в Луцьку. Яґелони 1492-1526 років мали Польщу з васалами Прусією і Молдовою, Литву, Угорщину, Чехію і Моравію. Литва втратила Україну, коли в унії з Польщею в Любліні 1569 року утворила Річ Посполиту, що мала спільний Сейм, а окремі уряди, суд і військо. В її поділах 1772-1795 років Росія анексувала Литву. Шляхта брала участь у повстаннях 1830-1831 і 1863-1864 років. Русифікація 1864-1904 року забороняла друк латинкою, але книжки надходили з Мемелю (Клайпеда) і Тильзиту в пруській Малій Литві. У Вільнюсі виник Бунд, єврейська робітнича спілка Литви, Польщі й Росії. Йонас Басанавючюс зібрав Великий сейм 1905 року.

Німці 1915 року окупували Віленську і Ковенську губернії, ввели примусову працю і реквізиції, вирубали ліси. Публіцист Антанас Сметона та інші діячі домагалися прав Литві. Рейхстаґ у липні 1917 року обіцяв автономію Серединній Європі. Комітет допомоги жертвам війни гуртував партії. Вільнюська конференція 214 з запрошених 264 делегатів з усіх округів від соціал-демократів до ксьондзів у вересні обрала Тарибу (Раду) з 20 осіб відновити державу на етнічних теренах, аби потім демократично обрані Установчі Збори визначили устрій. В грудні з проекту вилучено військовий, транспортний, валютний і митний союз з Німеччиною. Текст затверджено 8 січня. За збігом, цього дня Чотирнадцять пунктів Вудро Вілсона дали доктрину самовизначення. Тариба на чолі з Басанавічюсом 16 лютого 1918 року ухвалила Декларацію незалежності (в цьому будинку нині музей.) Німці заборонили публікацію і дозволяли лише дорадчі установи. Тариба в липні припускала німця-короля-німця, а після Світової війни в листопаді підпорядкувала край. Комуністи в Двинську (Дауґавпілс у Латвії) створили свій уряд Литви. Червона Армія в січні 1919 року розігнала ради і привнесла революційні комітети. Півроку існувала Литовсько-Білоруська радянська республіка. Добровольці влітку вигнали Червону Армію. Каунас тимчасово став столицею. Литва 12 липня 1920 року уклала мир з Радянською Росією в Москві. Генерал Желіґовський зі згоди Пілсудського здобув Вільнюс, і Серединну Литву 1922 року забрала Польща. В Каунасі Конституція заснувала парламент. Етнічні меншини мали автономію, а євреї й білоруси свої міністерства. Таутининки (націоналісти) Сметони 1926 року вчинили авторитарний переворот. Литва, Естонія і Латвія 1934 року заснували Балтійську Антанту.

Між молотом і кувадлом

На вимогу Німеччини 22 березня 1939 року Литва віддала Клайпеду, яку мала з 1923-го. Вермахт 1 вересня вдерся до Польщі. Червона Армія прейшла кордон 17 вересня і 18-го посіла Вільнюс. В Бресті відбувся радянсько-німецький парад. Сталін 25-го сказав послу Фридрихові фон Шуленбурґу, що дасть схід Польщі за Литву і розв’яже проблему Прибалтики. Договір 28 вересня про дружбу і кордони таємним протоколом додав Литву до радянської сфери. Граф Шуленбурґ 3 жовтня порадив голові уряду СРСР Молотову не міняти її кордон до інкорпорації Радянським Союзом. „Договір про передачу Литовській республіці міста Вільна і Віленської області та про взаємодопомогу між Радянським Союзом і Литвою” 10 жовтня на 15 років дозволив дислокувати 20 тисяч червоноармійців. Литовська армія 27 жовтня посіла Вільнюс. Торгівельні угоди з Німеччиною обіцяли їй 70% експорту. Конференція Балтійської Антанти в Ризі наголосила в березні 1940 року нейтралітет, незалежність і безпеку. Литовці вели негласні контакти в Берліні. Молотов 28 травня заявив про викрадення двох червоноармійців у Вільнюсі й відкинув пропозицію Литви про слідство. Ультиматуми 14 червня вимагали впустити більше військ до Балтії та створити дружні уряди. Президент Сметона хотів відвести армію в Прусію і емігрував, бо уряд 15-го скорився Москві. Командувач привітав Червону Армію (і викладав в СРСР). Міністр закордонних справ Вінцас Креве-Міцкевічюс почув 30 червня від Молотова, що малі нації зникнуть і з Фінляндією увійдуть в Радянський Союз, який опанує Європу. У виборах 14-15 липня взяли участь 95,51% громадян; і 99,19% голосували за єдиний список Спілки трудового народу. Сейм проголосив Радянську республіку, яку 3 серпня включено до СРСР. Забрано зброю і єдиний військовий корабель За таємним протоколом Молотова з Шуленбурґом 10 січня 1941 року, Німеччина одержувала 31,5 мільйонів рейхсмарок (7,5 мільйонів доларів) за відмову від претензій. Кількадесят тисяч виселено з прикордоння. В червні 17,5 тисяч депортовано. З нападом Німеччини 22 червня спалахнули заколоти, в Каунасі виник тимчасовий уряд. Нацисти заарештували його членів і включили країну в Рейхскомісаріат Остланд. Литва мала понад 200 тисяч євреїв; і Голокост винищив 95% їх чисельності.

Маленький гордий народ

У січні 1945 року повернено суверенітет СРСР (і Клайпеду). „Рух боротьби за свободу Литви” централізовано 1949 року. „Лісові брати” втратили 3070, а самі вбили 615 службвців держебезпеки, кілька тисяч активістів і бійців винищувальних загонів. Масовий опір придушено 1953-го, сутички траплялися до 1957 року. Режим репресував 130 тисяч „ворогів народу”, до 300 тисяч депортував у Сибір. Колективізація ліквідувала хутори. На відміну від інших республік, титульна національність становить 83,45%, решту становлять поляки, росіяни, менше білоруси і українці. На 79% литовці є католиками, але в музеї скульптури в Каунасі видно народну інтерпретацію віри. Тоталітаризм нищив, а люди вперто ставили хрести в пам’ять переслідувань. В демократизації 1987 року виникли дискусійні осередки, спілки охорони природи і пам’яток, з 1988 року фонд культури, а кількасот комуністів і безпартійних інтелектуалів заснували Саюдис (Рух за Перебудову, згодом Литовський рух), що мав Сейм і Тарибу, 180 тисяч членів, пресу литовською і російською мовами, національні барви, герби Погоню і Стовпи Гедиміна. Каунас був радикальніше. Вітаутас Ландсберґіс та інші ватажки взаємодіяли з такими реформаторами компартії, як Алґирдас Бразаускас, а 16 лютого 1989 року висунули мету відокремлення від СРСР.

На виборах народних депутатів СРСР у березні Саюдис здобув 36 з 42 мандатів Литви. Викрито таємні протоколи 1939 року. Закон Литви 18 травня визначив, що в ній чинні лише акти, ухвалені чи ратифіковані власною Верховною Радою. В лютому визнано нечинним вступ до СРСР. На виборах Саюдис здобув 101 зі 141 місця у Верховній Раді Литви, яка 11 березня 1990 року ухвалила Акт відновлення незалежності (124 „за”, 6 відсутні). Третій з’їзд народних депутатів СРСР оголосив це нечинним за суперечність Конституції СРСР і доручив вжити заходи проти зазіхань на майно, фінанси і економіку. Президент Горбачов вимагав скасувати акт. Верховна Рада пропонувала переговори і 22 березня звернулася „До народів, урядів і людей доброї волі” на захист від застосування сили „проти Литовської Республіки та її громадян іншою державою”. Радянські солдати посіли осередки Компартії та Саюдису, відтяли постачання енергії. В січні 1991 року спецпідрозділи і десантна дивізія окупували низку установ. Радянські мітингувальники вигадали свій Комітет порятунку. На заклик голови Верховної Ради Ландсберґіса до неї йшли тисячі людей. Вночі 13 січня бронетехніка атакувала телецентр; вбито 15 і поранено до 600 беззбройних громадян. Громадськість обурилась, і процес став незворотнім.

В лютому Ісландія, а в серпні Росія і світ визнали Литву. У вересні вона вступила в ООН, невдовзі до Світової організації торгівлі. Референдум в Україні 1 грудня поховав СРСР. Міністр оборони Литви Аудрюс Буткявічус приїхав до Москви на переговори і повірив у перемогу, коли маршал Язов спитав, не знаючи його на обличчя, де тут швендяє фашист Буткявічюс. Росія Договором з Литвою визнала згубний радянський вплив на її суверенітет, щодо Естонії та Латвії нема цієї оцінки. Сейм у листопаді 1992 року заснував Збройні сили. За військовою доктриною, бригада „Залізні вовки” готувала тотальний опір у разі вторгнення. Блокада російських гарнізонів поквапила Москву вивести їх 31 серпня 1993 року. Поява партій і чвари зменшили питому вагу Саюдису. Референдум 1 травня 2004 року схвалив вступ в Європейський Союз 2003 року. Литва налічує 3 329 039 людей: півмільйонна столиця, чотири міста більш як по сто тисяч і 10 повітів. Країна лісів і боліт не має копалин, крім торфу. Внутрішній валовий продукт склав 54,627 мільярди доларів, 16,481 на душу (в Україні 1839 мільярди гривень, на душу 39 550 гривень); лит прив’язано до євро, інфляція 1,2%. Антикризова допомога Євросоюзу дає понад 30% надходжень до бюджету. Литва пишається успіхами в баскетболі, має безліч газет і журналів литовською і мовами меншин, кількадесят радіостаній і приватних (два державні) телеканалів. Понад половини родин користає з Інтернету. В Європейському університеті у Вільнюсі вчаться білоруси. Литва 29 березня 2004 року вступила до НАТО. Гарантія безпеки обмежила видатки на оборону до 1,2% ВВП. Скасовано військову повинність. Фахові армія, авіація і флот налічують 12 тисяч. Як і довоєнні полки, нинішні батальйони носять імена давніх князів-захисників, а добровольчі підрозділи названо за партизанськими округами. Данія, Норвегія, Швеція дали військові кораблі. В червні 2008 року Сейм законом заборонив свастику, серп і молот, п’ятикутну червону зірку, і всі символи Третього Рейху, СРСР і Литовської РСР. На вежі Ґедиміна у Вільнюсі майорить жовто-зелено-червоний прапор.


Матеріали за темою:

--> --> -->
Реклама
Останні публікації згорнути
  • Майже одночасно про старт двох нових ліберальних політичних проектів заявили люди, яких усі очікували побачити в одному човні імені Міхеїла Саакашвілі.
    30 червня, Богдан Буткевич
  • Саміт лідерів країн-членів ЄС, що проходить 28-29 червня в Брюсселі, майже виключно присвячений потенційному виходу Британії з організації
    29 червня, Віталій Рибак
  • Тиждень звернувся до Асли Айдинташбаш, експерта Європейської ради з міжнародних відносинз проханням прокоментувати останні заяви турецького президента щодо Росії
    29 червня, Віталій Рибак
  • 16 січня 2015-го десантники 25-ої бригади отримали наказ здійснити марш зі свого місця розташування до південно-західної околиці Авдіївки (мікрорайон Хімік). Разом з десантниками в цей сектор висунулися й бригадні артилерійські підрозділи.
    28 червня, Анатолій Шара
  • Хто і як сьогодні змінює Конституцію України? Який зв’язок між цими нововведеннями та ключовими реформами в державі? Про це Тижню розповів експерт із конституційного та адміністративного права, голова правління Центру політико-правових реформ Ігор Коліушко
    28 червня, Анна Корбут
  • Протягом тижня західні ЗМІ писали про візит Володимира Гройсмана до Берліну, значення Brexit для України, стабілізацію української економіки та переклад книги Олега Шинкаренка на англійську
    28 червня, Віталій Рибак
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работа Харьков оптимизатор любовный гороскоп на год Жеральдин Пайя http://avtosale.ua/
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено