Історія

  ▪   Наталка Позняк

Тризуб. Знак держави Україна

25 лютого виповнилося сто років від моменту, коли тризуб став офіційним Гербом України.

На початку лютого 1918 року Центральна Рада під тиском більшовиків була змушена залишити Київ і перебратися спочатку до Житомира, звідти – до Сарн і нарешті – до Коростеня. Саме в цьому містечку на Житомирщині у штабному вагоні 12 лютого (25-го за новим стилем) відбулося засідання Малої Ради (органу Центральної Ради, що діяв між сесіями), на якому був офіційно затверджений Герб Української Народної Республіки. За основу Герба взяли тризуб, родовий знак князівської династії Рюриковичів, що карбувався на монетах князя Володимира та інших руських князів. Голосували спішно, бо тривала війна, йшло формування армії УНР і була нагальна потреба в розпізнавальних знаках для бійців. Також усі розуміли, що нова держава потребує власної символіки, офіційного знаку на державних печатках, атрибутиці, грошових одиницях. До того ж, УНР нещодавно визнали на міжнародному рівні і потрібно було гідно презентувати себе перед іншими державами.

 

Тризуб був компромісним варіантом. Голова Центральної Ради Михайло Грушевський сподівався після того, як мине загострення ситуації, повернутися до дискусії, розпочатої ще в листопаді 1917 року в рамках геральдично-прапорної комісії на чолі з Дмитром Антоновичем, якими ж мають бути великий і малий герб УНР, щоб втілити ідею спадкоємності історії українських земель, минулого і сьогодення. Але недарма існує приказка, що немає нічого постійнішого за тимчасове. Так сталося, що саме знак князя Володимира, поєднавши в собі глибину традиції, лаконічність і оригінальність, пройшов випробування часом і став символом боротьби за Незалежність і Відродження України.

 

«Козак з мушкетом» чи плуг із голубом?

 

Взагалі, спочатку тризуб як геральдичний знак і символ УНР з’явився на печатці Центральної Ради і був призначений лише для «внутрішнього вжитку». «Ця ідея виникла у генерального писаря Павла Христюка, який заявив, що потрібна печатка для візування документів, і на ній має бути щось зображене. Він звернувся за консультаціями до директора Київського музею Миколи Біляшівського і було прийнято рішення малювати на печатках Центральної Ради тризуб. Це слово вони взяли у Карамзіна. Але треба зізнатися, що це не був іще символ автономної України, а лише внутрішня ділова печатка Центральної Ради і в різних моментах тризуб на ній зображався по-різному», - розповідає доктор історичних наук, завідувач відділу історичних досліджень Науково-дослідного інституту українознавства Павло Гай-Нижник.

 

Читайте також: Атрибути незалежності

 

Тоді ж виникла дискусія з приводу того, яким має бути державний герб УНР. Особливо актуальним це питання постало після проголошення 22 січня ІV Універсалу, який називав УНР «самостійною, ні від кого не залежною, вільною суверенною державою українського народу». Конкуренцію тризубу склала козацька печатка Війська Запорозького із зображенням козака з мушкетом. Водночас Михайло Грушевський, який мав свій вплив на роботу геральдично-прапорної комісії, хотів, щоб герб був модерним, символічним і ні на що не схожим. «Ми хочемо творити новий лад, нові державні й громадські форми, і емблема (знак) того мусить бути нова, щоб не було підозріння в замислах відроджування старого», - писав він із цього приводу.

 

Грушевський мав свій варіант Великого герба УНР, який він і запропонував на розгляд комісії. Тризуб там теж був присутній, але лише як один з елементів, який уособлював княжу добу. Крім нього пропонувалося зображення того ж козака з мушкетом,  як символ Козацької держави, святого Юрія з галицько-волинським левом на щиті, а також два давні герби Києва та Львова – рука з арбалетом або куша і галицький лев. А центральним символом  герба мав стати золотий плуг на синьому полі як символ новітньої творчої мирної праці (такий же плуг мала на гербі Ліберія, «республіка визволених з неволі негрів», зазначав у поясненні Грушевський). Вінчати гербовий щит мусив голуб з гілкою оливи, як вісник національного замирення і спокою, а щитоносцями виступали робітник і селянка. Ці символи, на думку Грушевського, підкреслювали культурний та мирний характер УНР.

 

Були й інші пропозиції від істориків та знавців геральдики. Зокрема, пропонувалося взяти за зразок державну символіку США (на синьому полі герба помістити золоті зірки за кількістю земель України або літер у слові «Україна») чи Франції (на синьому полі герба розмістити літеру «У» або абревіатуру «УНР»), використати історичні символи – козака з мушкетом чи Архистратига Михаїла, який був покровителем Києва.

 

Доки тривали наукові та художні дискусії, виникла потреба у випуску власної валюти. Після падіння Тимчасового уряду, коли  Центральна Рада засудила переворот та не визнала більшовицький уряд, фінансування діяльності державних органів з Петрограду припинилося, а оголошений раніше серед прихильників української ідеї збір добровільних пожертв у створений Національний фонд був неспроможний вирішити фінансові проблеми молодої держави. Тож Георгій Нарбут видатний український графік і на той час ректор Української Академії Мистецтв отримав завдання розробити дизайн першої банкноти УНР номіналом у 100 карбованців, які були пущені в обіг у грудні 1917 року. В оформленні банкноти Георгій Нарбут, серед іншого, використав і тризуб та київську кушу. Середній зубець тризуба увінчував хрест – саме такий тризуб зображався на затвердженому перед цим морському прапорі УНР. Як згадував з цього приводу міністр морських справ УНР Дмитро Антонович, комісія Центральної Ради вимагала зняти хрест, але Морська рада заявила, що без хреста моряки просто не вийдуть у море. 

 

Читайте також: Символи волі

 

Саме з появою на цій банкноті тризуб масово «пішов в народ» і невдовзі став популярним символом. Тож, коли в лютому 1918-го питання з Гербом та іншими державними атрибутами постало руба і тягнути далі було ніяк, Мала Рада зупинила свій вибір саме на тризубі. Крім відвертого новаторства і несхожості з геральдичними знаками інших країн тут величезну роль відіграла простота і лаконічність зображення, що робило новий Герб універсальним символом. Щоправда, постанова Малої Ради лише заверджувала факт прийняття зображення тризуба за Герб УНР, але не містила жодної конкретики. Тож після повернення до Києва Михайло Грушевський звернувся до іншого художника, Василя Кричевського (Георгія Нарбута він відверто недолюблював), і спільно вони розробили проект Великого і Малого Герба  у вигляді тризуба, уже без  хреста, обрамленого різними варіантами стилізованого оливкового вінка.

 

Випробування часом

 

За часів Гетьманату була ще одна спроба зробити основним елементом державного Герба  козака з мушкетом – цю ідею всіляко просував Георгій Нарбут. «Після розпуску Центральної Ради і проголошення Української Держави на чолі з гетьманом Павлом Скоропадським 29 квітня 1918-го Модзалевський і Нарбут починають добиватися скасування затверджених гербів і печаток УНР. У серпні Георгій Нарбут розробив нову малу печатку держави: на 8-кутному щиті був зображений козак із мушкетом. Щит був обрамлений бароковим картушем й увінчаний Тризубом. По колу з обох боків ішов напис «Українська Держава». Її надрукували на банкноті у 1000 крб, запровадженій 13 листопада 1918 року. Гербів, розроблених Нарбутом, затвердити не встигли: 14 грудня гетьман зрікся влади», - писав історик-геральдист Андрій Гречило.

 

Директорія ж повернулася до варіанту тризуба Кричевського, але без вінка. Після проголошення Акту Злуки комісія у справах вироблення проекту герба УНР дійшла висновку, що «соборна Україна має поєднати емблеми УНР і Західноукраїнської Народної Республіки, а також знак князя Володимира». Тризуб включили до крайового герба Західної області Української Народної Республіки.

 

Пізніше його використовував Уряд УНР у еміграції та різні українські політичні організації. Прийняли тризуб як розпізнавальний знак і обидві гілки ОУН, при чому мельниківці запропонували свій варіант із мечем на місці середнього зуба. Також тризуб був основним елементом печаток українського уряду в екзилі, широко популяризувався в українській діаспорі. Водночас радянська влада робила все, щоб викорінити будь-які згадки про тризуб та синьо-жовтий прапор як національні символи (у 1960–1980 роках було кілька судових процесів, зокрема і над Віктором Куксою та Георгієм Москаленком, які в ніч на 1 травня 1966 року вивісили над будівлею Київського інституту народного господарства саморобний блакитно-жовтий прапор із намальованим тризубом і написом: «Ще не вмерла Україна, ще її не вбито») .

 

Читайте також: Відчайдухи-прапороносці

 

Остаточно тризуб повернувся в геральдику української держави 19 лютого 1992 року, коли Верховна Рада прийняла Постанову про затвердження його як «малого державного герба». Тут практично повторилася історія 1918 року: після проголошення Акту про державну незалежність Україні потрібно було налагоджувати дипломатичні зв’язки, тож виникла нагальна потреба в державній символіці. Відкритий конкурс на створення проекту Державного герба України було оголошено ще 24 червня 1991 року  (цікаво, що з понад 200 робіт, які надійшли на конкурс, 192 містили зображення тризуба у різних контекстах).

 

Пам'ятний знак на честь затвердження тризубу як основи малого герба України було відкрито 3 березня 2006 року. Автор — скульптор В. В. Козиренко.

 

У жовтні 1991 року експертна група підбила підсумки конкурсу – найкращим визнали проект Андрія Гречила та художника Івана Турецького. «Але, коли це питання було внесене на сесію Верховної Ради, почався шалений опір прокомуністичної більшості. Особливо проти був депутат Чародєєв, був такий персонаж у Верховній Раді. І перша спроба голосування за тризуб набрала тільки 201 голос. Після цього демократично налаштовані депутати оприлюднили заяву, що в разі неприйняття 19 лютого Державного герба вони мають право вийти зі складу Верховної Ради та звернутися до народу і Президента щодо розпуску парламенту. І тоді була висунута компромісна ідея, що варто затвердити тризуб як «малий» Герб, тимчасовий. А там дійдуть руки і до «великого». За це проголосував 231 депутат», - згадував учасник тих процесів, доктор історичних наук, народний депутат І скликання Арсен Зінченко.

 

До Великого Герба України руки поки що не дійшли, хоча його існування передбачене статтею 20 Конституції України від 1996 року. Востаннє комісія з цього питання засідала у 2007 році.

 

Герб чи родовий знак?

 

Цього року День тризуба як українського герба відзначався 19 лютого. Хоча Український інститут національної пам’яті вважає за доцільне перенесення цієї дати на 25 лютого, щоб підкреслини тяглість традиції від УНР до сучасної України. Водночас деякі історики, посилаючись на традиції Київських князів, наполягають на тому, що тризубу щонайменше тисяча років. «Тут варто визначитися з поняттями. Якщо ми говоримо про тризуб як державний герб України, то його було затверджено рішенням Малої Ради 25 лютого 1918 року в Коростені. Якщо ж ми говоримо про тризуб як князівський родовий знак, то він зустрічається на території Київської Русі ще з Х століття. Ми бачимо його і на монетах князя Святослава, і у Володимира Великого, і у Ярослава Мудрого. Але в часи Київської Русі такого поняття, як державний герб, просто не існувало. Герби на українських землях почали з’являтися у ХІІІ столітті, але тризуб на той час уже сходить з арени. І відродився він як геральдичний знак лише на початку ХХ століття», - пояснює кандидат історичних наук, співробітник Інституту національної пам’яті Ярослав Файзулін.