Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
4 грудня, 2009   ▪   Жанна Безп’ятчук   ▪   Версія для друку

Історія прориву

Фінський історик Генрик Мейнандер про суспільну рівність, національну неоднорідність та свободу від совєтизації
Матеріал друкованого видання
№ 49 (110)
від 4 грудня, 2009
Історія прориву
ФОТО: Олександр Чекменьов
Історичні паралелі між Україною та Фінляндією не видаються надто штучними з огляду хоча б на спільний досвід перебування в Російській імперії. Крім того, спільними для обох країн були комплекси провінційності, цивілізаційне відставання, двомовність, європейські прагнення, російські зазіхання. Єдина фундаментальна відмінність: подолала ці виклики і досягла омріяного успіху лише одна з них. Про цивілізаційний прорив і шлях формування меритократичного, тобто справедливого у своїй основі, суспільства Тиждень розмовляв із фінським істориком Генриком Мейнандером. Днями він презентував в Україні свою книжку «Історія Фінляндії: лінії, структури, переломні моменти», завдяки якій отримав світове визнання.
 
Подолати провінційність
 
У. Т.: Ви відмовляєтеся від націоналістичного детермінізму й національного романтизму в своєму підході до історії Фінляндії. Натомість вписуєте цю історію в ширший регіональний і цивілізаційний контекст, визнаєте роль випадковостей в історичному плині. Які переваги має такий підхід?
 
– Так, для мене важливо було ввести історію моєї країни у європейський контекст. Важливо було розглянути розвиток Фінляндії як складової регіону Північної Європи. Це спроба подолати ізольованість, короткозорість, провінційність. Комплекс провінційності дуже заважає країнам, що звикли до своєї геополітичної периферійності.
 
У. Т.: Фінляндія – країна неоднорідна і геополітично, і культурно. Є Південно-Західна Фінляндія, орієнтована на Швецію, є внутрішній озерний край, опоетизований як колиска нації, є східні регіони. Українські реалії подібні. Але наші політики цим дуже маніпулюють. Як у вашій країні інтерпретується така не­однорідність?
 
– Це дуже типово для європейських країн. І абсолютно природно, коли всередині країни є така гетерогенність. Це не потрібно розглядати як ваду чи слабкість. Цим слід користуватися й інтерпретувати як сильний бік країни, як її природну багатовимірність, що є безцінним капіталом для розвитку. Саме так ми чинили у Фінляндії. Сьогодні вже можна констатувати, що фіни зуміли цілковито інтегрувати свою країну в єдину цілісність. Вочевидь, українці також мають розглядати своє внутрішнє розмаїття як великий потенціал, а не перешкоду.
 
Із аутсайдерів у лідери
 
У. Т.: Перші університети в Україні та Фінляндії були засновані майже одночасно: університет в Обу 1640 року, 1659-го отримала статус академії Києво-Могилянська колегія. Це було на три – п’ять століть пізніше, ніж у Західній Європі чи навіть Польщі. За рахунок чого Фінляндія долала це цивілізаційне відставання?
 
– Це дуже складне й багатоаспектне запитання. Певно, тут слід говорити про якісь структурні константи і змінні. Якщо стисло, то впродовж століть діяла певна комбінація чинників, що допомагали становленню і, зрештою, прогресу. Почати можна з географії та природи, що сприяли нашій відносній «відрубності», самобутності й такому відставанню. За шведського панування було закладено основні елементи ідентичності, культурної та інст­итуційної самодостатності: лютеранська релігія, шведська система законодавства, судочинства, чіткі привілеї чотирьох станів, система землеволодіння. Коли Фінляндія опинилася в Російській імперії, вона вже мала тривку основу для формування національної самосвідомості. У ХХ столітті пакети ефективних соціальних та економічних реформ, розвиток технологій, університетської освіти дали нам змогу надолужити і навіть випередити деякі європейські країни. І головне – ми не зазнали радянської окупації. Ми не мали такого травматичного досвіду, як, наприклад, країни Балтії. Під час Другої світової війни наш уряд зберіг контроль над країною. Тобто наші втрати і травми були меншими.
 
У. Т.: Що допомогло Фінляндії уникнути совєтизації?
 
– Почати можна з Громадянської війни у Фінляндії 1918-го, коли зіткнулися між собою білофіни і червоні. Білофінів підтримала збройно Німеччина. Це посприяло їхній перемозі, й Фінляндія перетворилася на незалежну парламентську демократичну республіку. Далі була Зимова війна 1939–1940 років, у якій Фінляндія без допомоги Заходу змогла обстояти свою незалежність. Тогорічна сувора зима, що не дала росіянам змоги швидко просуватися територією країни, була нашим єдиним вір­ним союзником. Не тільки європейські мегапотуги, а й Швеція збройно нам не допомогли. Єдине, що надала остання, – матеріальну допомогу, а також прислала групу добровольців. Це був дуже важкий урок, що значно вплинув на нашу подальшу зовнішню політику. Ще восени 1939 року фіни сліпо вірили в те, що західні держави кинуться їм на порятунок. А після війни з приходом до влади президента Урго Кекконена почалася ера гнучкого балансування між СРСР і Заходом. Фінів часто критикували західні партнери за надмірну лояльність, навіть підлабузництво до Радянського Союзу. Фінські ЗМІ традиційно були вкрай обережними у своїх висловлюваннях щодо комуністичного режиму в СРСР. Проте ці критики забували про події зими 1939–1940 років. А тим часом президент Кекконен поступово збільшував свободу дій, незмінно провадячи політику нейтралітету.
 
У. Т.: Дія яких саме чинників допомагала втілювати в життя модель суспільства рівних можливостей у Фінляндії? Ця ідея неминуче зберегла б за собою реноме утопії, якби не живі приклади нордичних країн.
 
– Насамперед важливо, що фінська аристократія в середньовіччі й потім у XVIII–XIX століттях не була надто заможною та впливовою. Приміром, у сусідній Швеції аристократи були значно сильнішими. На відміну від Балтійських країн у нас не було класу великих землевласників. Фінські жінки першими в Європі отримали виборчі права. Це сталося 1906 року, коли було створено однопалатний сейм. У світі нас у цьому випередила лише Нова Зеландія. Крім того, важливе значення мала освітня реформа. У другій половині XX століття більшість приватних гімназій і ліцеїв перейшли у державну власність. Відбулася уніфікація всіх ланок освіти. Середня шкільна освіта стала однаково доступною для всіх дітей незалежно від статків. Водночас кількість студентів в університетах у 1950–1980 роках у Фінляндії була однією з найбільших у Європі. Поступово ми утвердили меритократичну модель роз­вит­ку: лише знання і здібності потрібні для того, щоб просуватися соціальною драбиною вгору. Відтоді й донині наша країна має дуже високі показники соціальної мобільності.
 
 
Наука самоцінності
 
У. Т.: У Фінляндії англомовні фільми не дублюються, а лише супроводжуються титрами. Наскільки це сприяє вивченню мови й розкутості фінів у міжнародному спілкуванні?
 
– По-перше, це спрощує процедуру адаптації кіно, розважальної продукції для фінських глядачів. Дублювати складніше, ніж титрувати. А по-друге, звісно, сприяє вивченню англійської, якою більшість населення володіє вільно. І це додає впевненості людям, коли вони виїжджають за межі країни. Вивчення іноземних мов – це частина нашої культури. У XVIII–XIX століттях фіни активно вивчали французьку, німецьку, згодом російську. Ми дуже відкриті до цього.
 
У. Т.: Ви звертаєте увагу на масову культуру як важливий чинник розвитку суспільства. У фінському випадку вона справді сприяла такому ставленню? В Україні, на жаль, спостерігається протилежна ситуація.
 
– У 50-х роках ХХ століття вона сприяла творенню привабливішого, урбаністичного іміджу Фінляндії. Національно орієнтована масова культура є важливим чинником консолідації суспільства. Але водночас фіни дуже багато споживали і споживають продуктів американської куль­тури.
 
У. Т.: В якій пропорції у фінській культурі, з одного боку, європейські інтенції, з другого – націоналістичні мотиви, а ще з третього – рустикальний (сільський) романтизм. Як і Україна, Фінляндія у своїй основі була аграрною країною. 
 
– Процес інтенсивної урбанізації у Фінляндії розпочався лише в середині ХХ століття. Як наслідок – чимало міських мешканців, які досягали чогось вагомого в різних галузях, походили із села. Типова фінська родина в минулому сторіччі проводила свої відпустки, вихідні, свята у селі, бо саме там її рідня, її коріння. Це інтегральна частина культури. Сьогодні, коли виростають молоді покоління, що вже не мають такого родинного зв’яз­ку з селом, постає нова проблема – відчуження, туги за тим утраченим корінням. Європейські обрії не можуть цього замінити.

[1667][1668]

 
БІОГРАФІЧНА НОТА

 

Генрик Мейнандер
 
Належить до молодшого покоління істориків Фінляндії. Народився 1960 року в Гельсінкі. Син відомого фінського археолога Карла Фредріка Мейнандера. Викладає історію Фінляндії в Університеті Гельсінкі шведською мовою. Іноземний член Шведської королівської академії наук із 2002 року. Здобув визнання завдяки книжці «Історія Фінляндії: лінії, структури, переломні моменти». Розглядає Фінляндію в широкому європейському контексті.
 
Про книжку

 

 
«Історія Фінляндії: лінії, структури, переломні моменти» Генрика Мейнандера – це книжка, що пропонує свіжий погляд на історію країни. Від першого етапу масового заселення території Фінляндії всередині VIII століття до початку третього тисячоліття вибудовується певна логічна хронологія зародження і становлення Фінляндії спочатку як частини Шведської імперії, а пізніше як Великого князівства у межах Російської імперії. І, нарешті, з грудня 1917 року як незалежної демократії, що досягає на межі тисячоліть повноти свого розвитку як країна – член ЄС. Це історія збереження вірності своїм традиціям, мирного співіснування шведської та фінської культур, вправного виживання в умовах холодної війни під пильним оком радянської імперії.

Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Що голосування в Італії, Австрії, Румунії означають для ЄС і України
    8 грудня, Ольга Ворожбит
  • На яких традиціях виховують українських офіцерів і солдатів
    8 грудня, Ярослав Тинченко
  • Нереформована протягом 25 років регуляторна система не просто тягне Україну на дно рейтингу Світового банку «Doingbusiness» (80 місце серед 190 країн), а суттєво ускладнює роботу як національного бізнесу, так і потенційних інвесторів. Тому дерегуляція, а точніше побудова кращої регуляції, у фокусі особливої уваги – на засіданні Уряду скасували 367 постанов та нормативних актів, які обмежують діяльність бізнесу, а перший заступник Міністра економіки Максим Нефьодов анонсував законопроект для кардинального стрибка в рейтингу DoingBusiness на 40+ місць.
    8 грудня, Світлана Майструк
  • Про пріоритетні культпроекти, осучаснення бібліотек та осередків, а також про створення інституцій, які провадили б у майбутньому культурне відродження нині окупованих Донбасу й Криму, в інтерв’ю Тижню розповів міністр культури Євген Нищук.
    8 грудня, Ганна Трегуб
  • Російська пропагандистська машина недарма вбиває в голову своїм громадянам, ніби на Донбасі за Україну воюють найманці якщо не із Сомалі, то з Арабського світу; про участь військ країн НАТО, особливо поляків, вона вже навіть не згадує.
    8 грудня, Анатолій Шара
  • Реформа державного управління ще не набрала обертів, проте навколо неї, традиційно для українського політикуму, вже почали розгорятися скандали.
    8 грудня, Станіслав Козлюк
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено