Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
22 березня, 2015   ▪   Любомир Белей   ▪   Версія для друку

Як руйнували Карфаген «общерусского единства», фундамент «русского міра»

Теорія походження східно­слов’янських мов Алєксєя Шахматова, за якою всі східнослов’янські народи – росіяни, українці, білоруси – та їхні мови походять від «общерус­­ского единства» й відповідно «общерусского праязыка», ста­­ла, як відомо, основою російської імперської політики, совєтської і нинішньої, путінської.
Матеріал друкованого видання
№ 11 (383)
від 19 березня, 2015
Як руйнували Карфаген «общерусского единства», фундамент «русского міра»

За Шахматовим, «общерусское един­ство» розпалось у ІХ столітті, його численні наступники продовжували життя цієї спільності навіть до XIV століття, проте час її існування не основне, бо далеко важливішим у цій теорії є cтриж­невий постулат про неперервність цього «единства», воно, мов­­ляв, і після розпаду в якийсь дивовижний спосіб існувало та зберігало визначальний вплив на розвиток усіх «русских» народностей та їхніх мов. Іншими словами, поділ на росіян, українців, білорусів – явище пізнє, поверхове й ніяк не може підірвати споконвічне «общерусское единство».
Одним із перших методологічну хибність шахматовської теорії збагнув професор Чернівецького університету Степан Смаль-Стоцький, який у німецькомовній «Граматиці рутенської (української) мови», виданій 1913 року у Відні, наважився заперечити існування «общерусского языка». Однак Смаль-Стоцький, по суті, повторив помилку Шахматова: без достатньої та надійної доказової бази він спробував сконструювати власну концепцію історії української мови, щоб у такий спосіб заперечити де-факто недоведену теорію Шахматова. Він вважав, що українська мова, як і решта слов’янських, розвинулася із праслов’янської, а «общерусский язык» – це фікція. На підтвердження такої думки Смаль-Стоцький подає 13 рис, спільних для української та сербської мов, і 11 – для української та російської. Смаль-Стоцький правильно вибрав загальну методику та напрям пошуків генези української мови, проте мовні факти на її підтвердження було обрано часто довільно, без їх чіткої хронологізації та локалізації, а тому вони не мали доказової сили.

Як і можна було очікувати, найзавзятішим критиком Степана Смаль-Стоцького став Алєксєй Шахматов. Переконливих аргументів для критики свого опонента він не мав, тому зосере­дився на нав’язливих звинуваченнях Смаль-Стоцького у його політичній заангажованості. Ймовірно, показове побиття Смаль-Сто­­ць­­кого, влаштоване Шахматовим, повинне було відвадити славістів від критики «общерусского единства» та продемонструвати зацікавленим фахівцям, що це не звичайна наукова теорія, а догмат основного канону імперської Росії.

Шевельов довів, що після розпаду праслов’я­нської мови у VI cтолітті  на теренах східного слов’янства сформувався не  «общерусский язык», а аж п’ять діалект­них зон

У міжвоєнний період боротьба з шахматовською концепцією «общерусского языка» мала позиційний характер. Провідні українські мовознавці тієї доби – Всеволод Ганцов, Олена Курило, Євген Тимченко – нагромадили й опрацювали цінний матеріал із діалектів та писемних джерел української мови. Вони, наприклад, довели, що північне наріччя української мови має чимало давніх самобутніх рис, які не зустрічаються в інших українських діалектах. Звідси напрошувався висновок про безпідставність тверджень про існування «общерусского языка». Доробок репресованих у 1930-ті роки Ганцова та Курило став важливою передумовою успішного творення наукової концепції історії української мови. Зовсім не випадково, що для вивчення та популяризації спадщини своїх старших колег багато зусиль доклав видатний український філолог Юрій Шевельов, на долю якого випала тривала, тяжка й переможна війна з Карфагеном шахматовського «общерусского единства».

Професорові Юрію Шевельо­­ву, харків’янину родом, який у повоєнний час спершу працював у Лундському університеті (Швеція), а згодом у Гарвардському та Колумбійському університетах (США), вдалося ефективно поєднати доробок українських лінгвістів, істориків мови, діалектологів, зі здобутками західного мовознавства, зокрема щодо методів дослідження історії мови. Чудово усвідомлюючи наукову вразливість та потужну ідеологічну й державну підтримку шахматовської концепції, Шевельов усе ж зважився стати на тривалу боротьбу з нею. Як блискучий стратег, першого удару по теорії Шахматова Шевельов завдав не на українському, а на білоруському фронті. У праці «Проблеми формування білоруської мови» (1953) він довів, що білоруська мова постала внаслідок взаємодії давніх діалектних зон – полоцько-рязанської та києво-поліської, а не в результаті розпаду «общерусского языка», як це твердив Алєксєй Шахматов.

Читайте також: Андрєй Піонтковскій: «Путін палко прагне знищити Українську державу»

А це означало, що «общерусского языка» просто не існувало й відповідно з нього не могла розвинутися й українська мова. У наступній книзі «A Prehistory of Slavic. The Historical Phonology of Common Slavic» (1965) Юрій Шевельов розширює своє досліджен­­ня на весь сло­в’янський простір, аби довести, що в доісторичні часи ні східно-, ні західно-, ні півден­но­сло­в’янські мови (і народи!) не творили ніяких «спільних етносів», а їхня мова споконвіку була діалектно диференційована. Карфаген, або, як любив писати Юрій Шевельов, Картагену, шахматовської концепції остаточно знищило капітальне досліджен­­ня «Історична фонологія української мови» (1979). Шевельов довів, що після розпаду праслов’я­нської мови у VI cтолітті на теренах східного слов’янства сформувалась не одна мова – «общерусский язык», як твердили Шахматов та численні його послідовники, а аж п’ять діалект­них зон, чи мовно-територіальних регіонів: нов­го­род­сько-тверський, поло­­ць­­ко­-смо­ленський, муромо-рязан­сь­­кий, києво-поліський та га­ли­­ць­ко-подільський. Трансфор­­мація п’ятьох первісних мовно-територіальних регіонів у пізніші три східнослов’янські мови – українську, білоруську та російську – почалася ще в VI столітті й тривала аж до ХІ століття, що й засвідчено найдавнішими писемними пам’ятками української та російської мов. У своїй незайманості жоден із цих регіонів не зберігся. Натомість на базі києво-поліської та галицько-подільсь­­кої діалект­­них зон сформувалась українська мова, на основі новго­род­сько-тверської та муро­­мо-рязан­ської – російська, а на по­лоць­­ко-смолен­ській та києво-по­ліській – білоруська.

Шевельовська концепція походження східнослов’янських мов, окрім іншого, пояснює відому кожному уважному мовцю подібність між українською та білоруською або білоруською та російсь­кою мовами: перші мали спільний києво-поліський мовно-тери­­то­ріа­льний регіон, а інші – полоцько-смоленський. Лише на цьому прикладі видно, що процес появи трьох східнослов’янських мов був набагато складнішим, ніж поділ амеби, чи то пак «общерусского праязыка» в розумінні Шахматова.

Читайте також: Як позбутися «турґєнєвскіх баришень»

У сучасній славістиці окрім Юрія Шевельова факт існування «общерусского единства и язы­­ка» заперечує низка не лише українських, а й зарубіжних мовознавців, зокрема австрійський професор Міхаель Мозер та російський академік Андрєй Залізняк. Так, Залізняк, ідучи, по суті, в річищі теорії Шевельова, про­аналізував мову, записану на листах берести в Новгороді ХІ–ХІІІ століть, і це дало йому підстави стверджувати про існування давнього нов­го­ро­до-псковського діалекту (у Шевельова новгородо-тверський мов­но-територі­аль­ний регіон), розвиток якого не вписується в рамки ні «общерусского языка», ні, зрештою, російської мови. Що дуже важли­­во, Залізняк показує, що навіть у ХІ–ХІІІ століттях новгородці вважали Руссю не свої землі, а тільки Київщину, Переяславщину та Чернігівщину. Так, в одній із берестяних грамот ХІІ століття один новгородець пише іншому: «Я ходил в Русь», тобто мандрував із Новгорода в Київ чи Переяслав. А з кінця ХІІІ століття в Новгородському літописі сказано, що новгородський єпископ ходив в Русь, а через рік повернувся в Новгород.

Ці та інші приклади засвідчують правильність наукових пошуків Юрія Шевельова, який вважав боротьбу з науково хибною та ідеологічно шкідливою концепцією «общерусского языка» своїм найважливішим завдянням. В одному з листів до Олек­­си Ізарського він признається: «Я дістав перший примірник своєї «Історичної фонології» мови нашої нещасної. Це було діло мого життя, і я його побачив. Тепер можу сказати – Нині отпущаєши». І тут же пророчо продовжує: «А агенти Якобсона – Білодіда, напевне, вже готові на акт розтерзання». І справді, в боро­­тьбі з Юрієм Шевельовом несподівано згуртувалися, здавалось би, запеклі ідеологічні неприятелі: совєтський емігрант, а згодом американський професор Роман Якобсон та совєтський академік Іван Білодід. Однак вій­­на з Шевельовим не закінчилася з розпадом СРСР. Напередодні Євромайдану, наприкінці верес­­ня 2013 року, харківські поборники «русского міра» висунули проти всесвітньо відомого вченого Юрія Шевельова такі популярні нині звинувачення у фашизмі й серед білого дня зруйнували його меморіальну дошку. Але ні академіки-«патріоти», ні партфункціонери, ні навіть вандали не змогли вберегти шахматовський Карфаген «общерусско­­го единства», про що світу впевнено та ще й російською мовою заявила юна українка Анастасія Дмитрук: «Никогда мы не будем братьями, ни по родине, ни по матери».

 


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работа Харьков оптимизатор любовный гороскоп на год Жеральдин Пайя http://avtosale.ua/
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено