Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
21 лютого, 2014   ▪   Ярослав Тинченко   ▪   Версія для друку

Вулиці та площі революцій: 1917 рік

Про Лютневу революцію 1917-го кияни дізналися лише через день після повалення царської влади. Першим, хто надіслав до міста телеграму про зречення Ніколая ІІ, був депутат Державної думи від Києва Бубликов.
Матеріал друкованого видання
№ 7 (327)
від 13 лютого, 2014
Вулиці та площі революцій: 1917 рік

На той час у нинішній нашій столиці мешкало кілька представників царської родини Романових на чолі з матір’ю самодержця – імператрицею Марією Фьодоровною, яка опікувалася військовим шпиталем, розміщеним у Маріїнському палаці. Після зречення Ніколая ІІ вона поїхала до Могилева – востаннє побачитись із заарештованим сином, а потім до Криму і вже звідти в Данію, на свою батьківщину.

Спокійно віддав владу й відбув із Києва останній генерал-губернатор, дещо пізніше, так само без спротиву, – командувач Київської військової округи. Замість них із Петрограда призначили нових керівників, із революційним минулим.

До насильницьких дій «революційні маси» вдалися лише супроти поліцейських та городових. Замість поліції створили міліцію, керівником якої став офіцер-революціонер. Від суспільних потрясінь постраждав пам’ятник Пєтрові Столипіну – прем’єр-міністру Росії, який у 1911 році загинув від кулі революціонера в Київському оперному театрі.

Із Петрограда почали надходити офіційні дані: про створення Ради робітничих та солдатських депутатів та постання Тимчасового уряду. Свою раду було організовано і в Києві. До неї ввійшли члени різних партій та організацій, причому не лише легальних. Спочатку цей орган діяв у будівлі міської думи на Хрещатику, а пізніше перебрався до Маріїнського палацу.

Березнева зміна старої влади на нову – революційну – в Україні пройшла цілком мирно. Разом із радою робітничих та солдатських депутатів, організованою за зразком петроградської, в місті постала Центральна Рада як загальноукраїнський представницький орган. Тривалий час вона діяла обережно й теоретично, переважно скликаючи з’їзди та мітинги. Протягом весни – літа 1917 року в Києві відбулося кілька всеукраїнських з’їздів, які настільки зміцнили позиції ЦР, що було ухвалено І та ІІ Універсали.

На жаль, не обійшлося без жертв – майже винятково з боку українців. Спочатку полягло кілька полуботківців – вояків, які виступили за створення національної військової частини. Потім, під час відбуття на фронт 1-го Українського козацького полку імені Богдана Хмельницького, внаслідок провокації від рук російських солдатів загинуло 16 богданівців.

Однак революція не вщухала. А на листопад 1917 року, коли владу в столиці Росії в результаті перевороту захопила партія більшовиків, Центральна Рада спромоглася прийти до керма не тільки в Києві, а й по всій Україні.

Українська революція тільки-но починалася.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • У розмові з Тижнем Девід Кровлі, професор Школи гуманітарних наук Королівського коледжу мистецтв у Лондоні, розповів про старі та нові медіа, постправду й андеграунд у країнах соцтабору.
    4 грудня, Ганна Трегуб
  • Відомий лозунг «Хліба і видовищ!» у «молодих державах» до кінця 2016-го повністю віджив себе. Тепер тут хочуть тільки хліба. Причому видовища, якими так славляться «народні республіки», вже викликають у вчорашніх глядачів лише блювотний рефлекс. Особливо цей рефлекс видно, коли «впарюють» успіхи «республіки».
    4 грудня, Станіслав Васін
  • Латвія з-поміж трьох країн Балтії має чи не найбільше зв’язків із Росією, через які остання може шукати канали впливу. Утім, ситуація поступово змінюється
    3 грудня, Ольга Ворожбит
  • Відкриттям екзопланет уже нікого не здивуєш. Наступний крок — спробувати їх зняти
    3 грудня, The Economist
  • Одним із місць відпочинку та дозвілля для луганчан до війни була мережа гіпермаркетів «Епіцентр». Хтось планував там ремонти, хтось шукав подарунки, а хтось просто релаксував: повільно пересувався від відділу до відділу, спираючись на візок. Там справді можна було вбити день і нічого не купити. Просто дивитися, тримати в руках, а потім залишати при собі обраний товар так, ніби він на якийсь час ставав власністю.
    3 грудня, Вікторія Малишева
  • У Литві не говорять про м’яку силу Росії, говорять про пропаганду
    2 грудня, Костянтин Амелюшкін
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено