Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
9 лютого, 2014   ▪   Михайло Кірсенко   ▪   Версія для друку

Смолоскипи свободи. До 45-річчя самоспалення Яна Палаха

Війська комуністичних держав окупували Чехословаччину 21 серпня 1968 року і придушили спробу «соціалізму з людським обличчям».
Матеріал друкованого видання
№ 5 (325)
від 30 січня, 2014
Смолоскипи свободи. До 45-річчя самоспалення Яна Палаха

На знак протесту проти цієї інтервенції у Варшаві 8 вересня облився бензином і згорів філософ Ришард Сивець. У Празі студент Карлового університету Ян Палах 10 січня 1969-го спалив себе на Вацлавському майдані. Незабаром там само наклали на себе руки Ян Заїц, робітники Йозеф Главатий у Плзні та Мирослав Малінка в Брні, підліток Ян Береш у Хебі, а загалом упродовж трьох місяців до такого акту вдалися 26 чехів, із яких семеро загинули.

Свічки і квіти щороку є навколо меморіальної плити «смолоскипів свободи». Юнак Ромас Каланта 14 травня 1972-го згорів у Каунасі з вигуком «Свобода Литві!» («Lietuvos laisvės»). Муса Мамут спалився 23 червня 1978-го в Беш-Тереку через перешкоди репатріації з Азії до Криму депортованих і реабілітованих татар, які шанують його пам’ять. Обурений замовчуванням убивства тисяч людей радянськими катами в Катині, поляк Валенти Бадиляк 21 березня 1980 року прикувався ланцюгом і запалав у Кракові. Драматург і президент Вацлав Гавел писав, як сила безсила спроможна здолати посттоталітаризм. Інший колишній дисидент, в’я­зень сумління і правозахисник, пси­хіатр Семен Глузман вважає ці самогубства не патологією, а опором сваволі, коли решту способів боротьби вичерпано. Чехи шанують пам’ять Яна Палаха, але варто знати такі самі відчайдушні вчинки до і після цього. До самоспалення на знак протесту проти сваволі вдавалися не лише народовольці Росії та буддисти – ченці В’єтнаму.

Читайте також: Людина-смолоскип

Повстанець Юрій Михайловський жив 20 років у криївці на Тернопіллі й спалився живцем, щоб не взяли вороги. Василь Макух, поранений у бою і непритомним схоплений прикордонниками, після 10 років ув’язнення в таборах Мордовії мешкав із родиною під наглядом у зросійщеному Дніпропетровську, листувався з друзями, читав «Собор» Олеся Гончара, а 5 листопада 1968-го неподалік Бессарабки в Києві облився бензином й, охоплений вогнем на Хрещатику, гукав: «Геть колонізаторів! Хай живе вільна Україна! Геть з окупованої Чехословаччини!». Міліція розганяла людей, а наступного дня мученик у лікарні сказав перед смертю, що нащадки пишатимуться його вчинком. Держбезпека пильнувала похорон, на допитах замордувала сестру небіжчика, позбавила вдову з дітьми засобів для існування. Арешти спіткали Богдана Чабана і Степана Бедрила за листівки в його пам’ять. Закордонні інформаційні агентства розповіли про подію. Вчитель із Бердянська, що на Запоріжжі, Микола Береславський 10 лютого 1969-го намагався вчинити самоспалення в Київському університеті із закликами: «Свободу діячам української культури! Боріться за законні права української мови! Припиніть дискримінацію українського народу! Хай живе самостійна Україна!». Хворий після ув’язнення і голодувань у таборах суворого режиму, у своїй публіцистиці він викривав радянську владу в самвидавних «Українському віснику» і «Порогах», за кордоном. Лише за рік незалежності України Береславського реабілітовано, а 2005-го нагороджено орденом «За заслуги» ІІІ ступеня незадовго до смерті. Дніпропетровський осередок Асоціації політв’язнів марно клопотався перед президентом України 2006 року про посмертне вшанування Василя Макуха званням Героя.

Пластун і «сокіл» із Бойківщини, член ОУН і політв’язень у Польщі, а потім у таборах Норильська й Магадана, Олекса Гірник повернувся до Калуша 1948-го, був інженером на цегельні, мав родину. Напередодні 60-річ­чя ІV Універсалу Центральної Ради про незалежність Української Народної Республіки вночі 21 січня 1978-го він вчинив самоспалення на Чернечій горі в Каневі біля могили Тараса Шевченка. У його розкиданих навколо виготовлених власноруч листівках названо прометеїзмом протест проти окупації, русифікації, тортур і поневолення, за самостійну соборну Українську державу. Попри заборону, труну було потай відчинено, і священик підпільної греко-католицької церк­­ви відправив панахиду. Влада брехала про автомобільну аварію, та вдова довідалася правду від лікаря швидкої допомоги Михайла Іщенка, а родичі в Польщі, профспілка «Солідарність» і «Радіо Свобода» повідомили на Захід. Хтось щороку клав червону калину на могилу. Ім’ям Гірника названо вулицю в Калуші, відкрито меморіальні знаки й експозиції в Івано-Франківську, вшановано званням Героя України 2007-го; щороку його згадують товариство «Просвіта», демократичні та націоналістичні партії. В осередку організації «Чорнобиль-допомога» в Донецьку 2008-го відкрито музей «Смолоскип» у пам’ять Макуха і Гірника. Після 2010 року жоден урядовець не взяв участі в меморіальних заходах. Фундація Олекси Гірника на чолі з його сином Євгеном відзначила студента Віктора Мельничука з Луганщини за захист у суді навчання українською мовою, колишнього міліціонера Олександра Гнучкого за збереження листівок Олекси, його біографа Михайла Іщенка, Юлію Тимошенко і Юрія Луценка, Віталія Запорожця з Київщини, засудженого за вбивство садиста-міліціонера.

У День Незалежності 24 серпня 1998 року шахтарі заздалегідь заявили про ходу зі смолоскипами вулицею Радянською до пам’ятника Трудівникові Луганщини на захист Конституції. Вони вимагали вкрадену заробітну плату й хотіли спалити опудало паразита. Пікетників лякали генерали, загартовані мордуванням людей на похороні Патріарха Володимира в Києві 1994-го. Спецназ шукав вибухівку, зненацька вдяг чорні маски, гамселив кийками маніфестантів по нирках, труїв паралітичним газом, кількадесят осіб знепритомніло. Лікарі мовчали, тероризовані невідомими особами. Верховна Рада у вересні створила комісію, але слідство загальмовано. Шахтар Олександр Михалевич вчинив самоспалення 14 грудня на знак протесту проти знущань і помер за два тижні. Шахтарі 16 грудня атакували адміністрацію, а міліція не видала хижих беркутівців, які стояли на подвір’ї. Кілька робітників вдалися до самогубства, не одержавши заборгованої плати. Кримінальний кодекс України вбачає склад злочину в доведенні до самогубства (ст. 99), заваді профспілкам і порушенні законодавства про працю (ст. 132–133), зловживанні посадовими повноваженнями (ст. 165–166) і сваволі (ст. 198). Прокуратура не покарала винуватців. Тодішній керівник Луганської обласної адміністрації нині очолює фракцію Партії регіонів у Верховній Раді й замість України каже «наше государство» з євразійською ностальгією. Тривають плюндрування пам’яток, побиття за українську мову, замахи на життя. Архієпископ Донецький і Маріупольський Сергій з Єнакієвого погрожував самоспаленням, бо бандити палять і силоміць загарбують храми Української православної церкви Київського патріархату, яка в сотнях парафій, монастирях, притулках і доброчинних осередках піклується про дітей, старих, хворих та немічних. З нею спілкуються католики і (потай від єпископів) священики Московського патріархату.

Шість сторіч тому за відмову зректися переконань згорів на багатті Ян Гус, а Чехія повстала за рівність і гідність. Його девіз «Правда переможе» є на штандарті, що майорить над палацом президента Чеської Республіки. Незабаром минає 200 років від народження Тараса Шевченка, котрий присвятив батькові славістики Павелу Йозефу Шафарикові поему «Єретик», у якій писав, як зі страти Гуса все принишкло, та «постривайте! Он над головою старий Жижка з Таборова махнув булавою». В бронзі на майдані Старого Міста Праги похнюплені постаті дослухаються до магістра Яна, випростовуються й беруться до зброї, щоб не бути чужинським бидлом. Гусити захлинулись у розбраті. В поемі «Кавказ» сказано, як «на всіх язиках все мовчить, бо благоденствує». Кобзар ремствував, що «не за Україну, а за її ката довелось пролить кров добру, не чорну. Довелось запить з московської чаші московську отруту!». Жертовність мучеників живить віру, відчайдушний спалах одинаків розбурхує сумління. Зараз ми не самотні, а зворохоблений і згуртований народ робиться нездоланним. Парламентська асамблея Організації з безпеки та співробітництва в Європі 1 липня 2009 року в Резолюції «Возз’єднання розділеної Європи» зрівняла нацизм і комунізм. У Донецьку шахтарі 22 червня 2011-го спалили на териконі прапори Третього Рейху і Радянського Союзу. В Києві 2013-го потрощено пам’ятник Лєніну. Шевченко оспівує Прометея: «Не вмирає душа наша… Борітеся – поборете! Вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава і воля святая!». Пильнуймось і не гаймо часу. У собі й навколо відчуймо живу силу свободи, якої варта і гідна згуртована, статечна, освічена й працьовита нація.


Матеріали за темою:

--> --> -->
Реклама
Останні публікації згорнути
  • Тиждень звернувся до Асли Айдинташбаш, експерта Європейської ради з міжнародних відносинз проханням прокоментувати останні заяви турецького президента щодо Росії
    29 червня, Віталій Рибак
  • 16 січня 2015-го десантники 25-ої бригади отримали наказ здійснити марш зі свого місця розташування до південно-західної околиці Авдіївки (мікрорайон Хімік). Разом з десантниками в цей сектор висунулися й бригадні артилерійські підрозділи.
    28 червня, Анатолій Шара
  • Хто і як сьогодні змінює Конституцію України? Який зв’язок між цими нововведеннями та ключовими реформами в державі? Про це Тижню розповів експерт із конституційного та адміністративного права, голова правління Центру політико-правових реформ Ігор Коліушко
    28 червня, Анна Корбут
  • Протягом тижня західні ЗМІ писали про візит Володимира Гройсмана до Берліну, значення Brexit для України, стабілізацію української економіки та переклад книги Олега Шинкаренка на англійську
    28 червня, Віталій Рибак
  • Багато блогерів та журналістів вже не раз робили аналіз справ «молодих, але невизнаних» республік. Хтось перевіряв бюджети, дехто слідкував за темпами виробництва на окупованих територіях. Інших цікавив політичний бомонд Донецьку чи Луганську.
    28 червня, Павло Василів
  • Чи варто змінювати Конституцію, порушуючи її, і чому нинішні інновації не доведуть до добра? Колишній генпрокурор, суддя КСУ у відставці Віктор Шишкін на прохання Тижня проаналізував новітній конституційний процес в Україні
    28 червня, Роман Малко
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работа Харьков оптимизатор любовный гороскоп на год Жеральдин Пайя http://avtosale.ua/
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено