Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
14 травня, 2013   ▪   Андрій Коваленко   ▪   Версія для друку

Я собі ще намалюю. «Молодореформатори» намагаються відтягнути фінансовий колапс чинного режиму

Введення в обіг фінансових казначейських векселів – не лише задля квазівідшкодування урядом ПДВ бізнес-структурам у негрошовій формі, а й поширення цього фінансового інструменту на відтермінування «інших» платежів за зобов’язаннями держави – загрожує стати масштабною фінансово-корупційною аферою, втілюваною режимом Януковича.
Я собі ще намалюю. «Молодореформатори» намагаються відтягнути фінансовий колапс чинного режиму

Для публічних потреб ідеологи цієї чергової оборудки, звісна річ, послуговуються цілком нейтральним формулюванням «вдосконалення процедури щодо фінансових векселів».

Впровадження фінансових казначейських і банківських векселів у вітчизняний ринок цінних паперів «комплексно» продовжено нещодавнім розглядом регіонально-комуністичною більшістю Верховної Ради відразу трьох законопроектів (відповідно №№ 2845–2847) «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури стосовно фінансових векселів» (прийнято в першому читанні 18.04.2013), «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік (щодо вдосконалення процедури стосовно фінансових векселів)» (рекомендовано прийняти за основу та в цілому Комітетом ВР з питань бюджету) і «Про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо вдосконалення процедури стосовно фінансових векселів)» (рекомендовано прийняти за основу та в цілому Комітетом ВР з питань податкової та митної політики).

Найбільш контроверсійною новелою вустами багатьох експертів і представників економічних департаментів парламентських опозиційних партій було визнано саме інструмент фінансових казначейських векселів. Епітет «сурогатні гроші» виявився чи не найкоректнішим.

«Тихою сапою»

Власне, законодавчо механізм фінансових казначейських векселів був оформлений ще наприкінці минулого року схваленням 6 грудня 2012 року Закону № 5519-17 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо подальшого удосконалення адміністрування податків і зборів», що набрав чинності 1 січня 2013-го.

По-перше, закон доповнює положення статті 14.1.176 ПК, вводячи дефініцію поняття «фінансовий вексель». Відповідно до неї це – «цінний папір, що посвідчує зобов’язання банківської установи, у тому числі центральний орган виконавчої влади, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, який випускається в бездокументарній формі з метою оформлення наявної заборгованості, у тому числі Державного бюджету України».

Відтак окрім банківського маємо ще один різновид – фінансовий казначейський вексель. Згідно з законом, «порядок випуску, обігу, погашення та стягнення» щодо цього цінного паперу визначається і затверджується Кабінетом Міністрів України. Очевидно, що ця норма напряму передбачає регулювання порядку і обсягу виплат державних зобов’язань щодо повернення ПДВ не лише у ручному, а й паперовому режимі на цілковитий розсуд Кабміну.

По-друге, законом нібито й передбачається пред’явлення до Держказначейства фінансових казначейських векселів, що прирівнюється до «сплати узгодженого податкового зобов’язання». Втім, така можливість практично нівелюється наступною нормою ПК: «Казначейський фінансовий вексель не може бути пред’явлений до закінчення терміну його погашення». Кабмін же на власний розсуд гіпотетично може визначити будь-який термін – і рік, і п’ять років, і десять… Природно, що в такому контексті не може йтися не лише про поповнення обігових коштів підприємства, а й про можливість використання векселів для сплати державі чергових податків, зокрема й традиційних для нашої фіскальної системи авансових. Отже, йдеться ні про що інше, як про подвійне, до того ж майже безстрокове вимивання обігових коштів бізнес-структур.

Водночас вищезгадані зміни до податкового законодавства таки містять (ще поки) певну ліберальну дискрецію для підприємців: нова редакція статті 200.18.2 ПК уможливлює вибір отримання платником податку «суми автоматичного бюджетного відшкодування» ПДВ або у грошовій формі, або «шляхом оформлення (випуску) казначейського фінансового векселя (за згодою платника податків)».

Однак така державна «доброта» й «ліберальність» на практиці, напевно, матиме цілком протилежне наповнення, окреслене відомою формулою: своїм – гроші, решті – неліквідні вексельні папірці. Так само вельми ймовірно, що зрештою «згода платника податків» виливатиметься у прийняття від уряду Азарова – Арбузова «казначейсько-вексельної» пропозиції, від якої неможливо буде відмовитися.

Сумнівні деталі як квінтесенція антибізнесу

На загал частково схвалений у першому читанні 18 квітня 2013-го новий пакет «вексельних» законопроектів закріплює, доповнює і приводить чинні закони «у відповідність» до попередніх податкових змін, зокрема, вносячи вельми суттєві і далебі контроверсійні деталі. Останні, на думку низки економічних експертів, значною мірою викривляють сутність фінансового векселя як інструменту, що подекуди нерідко використовується у розвинених економічних системах для збалансування й оздоровлення держбюджетів.

Згідно з пропонованими змінами, з Податкового кодексу зникне вищезгадана «добровільність» у виборі підприємцями форми відшкодування ПДВ. Це вже де-юре означатиме, що в них не буде іншої опції, ніж отримати замість реальних коштів державні вексельні папірці. До того ж із доволі сумнівною ліквідністю (про що трохи згодом). Тож держава в особі режиму Януковича, попри конституційні норми захисту приватної власності, має очевидний намір залатати наявні бюджетні дірки за рахунок своєрідної вексельної реструктуризації внутрішнього боргу в частині невідшкодованого ПДВ. Причому, за законопроектом № 2845, кінцевий термін виплат Кабмін волюнтаристськи визначатиме у власноруч розробленому порядку.

Водночас законодавець пропонує буцімто незначні, проте суттєві бюджетні зміни, які на практиці можуть вельми негативно позначитися не лише на бізнесі, а й на всіх інших верствах українського суспільства. Відповідно до пропонованих регіоналом Валерієм Омельченком новел законопроекту №2846 «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2013 рік» (щодо вдосконалення процедури стосовно фінансових векселів)», Кабмін наділяється правом до кінця поточного року «реструктурувати фактичну бюджетну заборгованість за визначеними ним видатками державного бюджету, що виникла станом на 01 січня 2013 року, шляхом видачі фінансових казначейських векселів у встановлених ним обсягах та порядку».

Казуїстичний фокус полягає в тому, що насправді повернення ПДВ не входить до «видатків бюджету», як, власне, й інші різновиди державних боргових зобов’язань. Оскільки, згідно з Бюджетним кодексом, видатки бюджету – це кошти, що спрямовуються на реалізацію програм і заходів, передбачених відповідним бюджетом, за винятком коштів на погашення основної суми боргу та повернення надміру сплачених до бюджету сум. У БК так само є термін «витрати бюджету», що охоплює видатки бюджету та кошти на погашення основної суми боргу.

Тож юридична еквілібристика з терміном «видатки бюджету» (найімовірніше, застосовано умисно-свідомо, ніж за браком компетенції) в разі схвалення означеного «фінансово-вексельного» пакету законів уможливить якнайширше застосування урядом інструменту фінансових казначейських векселів як квазіплатіжного засобу для розрахунку за всіма бюджетними витратами (з видатками включно) у найрізноманітніших сферах – від дотацій та компенсацій підприємствам житлово-комунальної сфери за газ для населення до бюджетного субсидування Пенсійного фонду, від субвенцій місцевим бюджетам до погашення зарплатної заборгованості працівникам-бюджетникам. За бажання обіг вексельних псевдогрошей можна поширити практично на всю економіку й фінансову систему держави під гаслами оптимізації й економічної кризи.

Наразі може бути втілена схема ще більш цинічно гротескна (з боку конституційних засад, гарантій вільного підприємництва і приватної власності, а також соціально-економічних прав громадян), аніж відома легалізація для уряду Миколи Азарова регулювання бюджетних виплат чорнобильцям, афганцям, дітям війни та іншим пільговикам у повністю ручному режимі.

«Ціна питання» для влади і для бізнесу

Якщо вірити офіційним цифрам Міністерства доходів і зборів України, то ситуація з відшкодуванням ПДВ у 2012 році суттєво поліпшилася. Так, його обсяг торік сягнув 46 млрд грн, що на 3,2 млн грн більше за показник 2011-го. При цьому обсяг заявленого до відшкодування ПДВ у 2012-му становив всього 43,3 млрд грн (себто відшкодовано на 2,7 млрд грн більше, ніж заявлено). У контексті такого «покращення» ідея введення фінансових казначейських векселів на перший погляд може виглядати сумнівною.

Втім, є й інше макроекономічне тло, яке, вочевидь, змушує уряд поквапом хапатися за «вексельний» інструмент як за чарівну паличку, що принаймні мінімально допоможе відтермінувати економічний колапс, який невпинно насувається (при цьому чомусь «забувається», що глобальна економічна криза 2008 року була насамперед спричинена саме перенасиченням ринків незабезпеченими фінансовими паперами й борговими зобов’язаннями).

Так, за оцінкою Федерації роботодавців України, заборгованість держави за несплаченим ПДВ сягає наразі непідйомної цифри у близько 40 млрд грн. Водночас, відповідно до звіту уряду про виконання закону «Про Державний бюджет України на 2012 рік», кредиторська заборгованість за видатками загального фонду державного бюджету станом на 1 січня 2012 року становила 2 189,1 млн грн, а станом на 1 січня 2013-го – вже 4 354,8 млн грн, що вдвічі більше.

За даними Держказначейства, автоматичне відшкодування ПДВ за два перші місяці 2013 року становить 3,2 млрд грн. Порівняно з обсягом за аналогічний період 2012-го (4,2 млрд грн) воно скоротилося на 23,8%. На загал нещодавно оприлюднена на сайті Міністерства фінансів інформація свідчить про те, що дефіцитна діра держбюджету України у січні – березні цього року сягнула 4,5 млрд грн (тоді як у І кварталі 2012-го був профіцит у сумі 978,5 млн грн). До того нещодавно стало відомо ще й про таку «деталь»: Мінфін зазнає перманентного фіаско із розміщенням серед населення казначейських зобов’язань (КЗ) серії «Б». Так, більш ніж за п’ять останніх місяців вдалося продати валютних КЗ всього лише на $ 7,4 млн із загального випуску обсягом у $ 100 млн.

Звісна річ, у такій ситуації уряд Азарова – Арбузова не має іншого виходу, як масово видавати вітчизняному бізнесові сумнівно наповнені боргові розписки. Втім, якщо порівняно ліквідні ПДВ-облігації на загальну суму 16,4 млрд грн, за оцінками фахівців, значною мірою оживили економіку у 2010-му, а плановані фінансові банківські векселі таки можуть стати хоч мінімально привабливим інструментом для бізнесу й банківської сфери (завдяки бездокументарній формі розміщуватимуться в обігові на фондовій біржі, а отже, не обкладатимуться акцизом на операції з цінними паперами; ймовірно, слугуватимуть у певному сенсі зручним гарантійним засобом у розрахунках із контрагентами; а також матимуть порівняно надійну забезпеченість – внаслідок жорсткого регламенту від НБУ тощо), то ситуація з фінансовими казначейськими векселями наразі не є аж такою оптимістичною. Радше якраз навпаки.

Окрім означених вище урядово-ручних регуляторних чинників, низка економічних експертів передбачають так само вельми гіпотетичну можливість використання цих державно-боргових паперів у вельми масштабній корупційній схемі, яку можуть реалізувати чільні фінансисти режиму Януковича. На відміну від ПДВ-облігацій зразка 2010 року (висока ліквідність яких забезпечувалася тим, що під їхню заставу можна було отримати рефінансування від Нацбанку, отже, середньозважений дисконт при продажу становив 16,5%), фінансові казначейські векселі матимуть відтерміноване погашення, будучи аналогом практично незабезпечених фінансових «розписок», а отже, найімовірніше, не зможуть вільно обертатися на фінансовому ринку.

Відтак, на думку фахівців сфери, ці папери зможуть зацікавити лишень вельми наближені до урядово-сімейного тіла банки, котрі й купуватимуть їх із очікувано-карколомною знижкою у 50, а то й більше відсотків. До того ж у медіа з’явилася інформація, що Міністерство фінансів планує до кінця поточного року розрахуватися з бізнесом – у частині погашення ПДВ – фінансовими векселями на суму 17 млрд грн. Отже, потенційні «доходи» посередників (яким уряд, зважаючи на наближеність, імовірно погашатиме векселі у 100-відсотковому обсязі) можуть становити щонайменше 8 млрд грн.  

На загал у вітчизняному, регіональному релізі цілком нейтральний фінансово-вексельний інструмент на практиці може вельми реально стати у пригоді для впровадження масштабної державно-корупційної схеми, внаслідок якої «офшорні засіки» Сім’ї ще більше наповняться дармовими мільярдами. Звісна річ, для президента Віктора Януковича та його генерального підскарбія Сергія Арбузова це набуває актуальності з наближенням президентських виборів-2015. Що ж до інвестиційної привабливості «вексельних» законопроектів, то тут годі й гадати.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Латвія з-поміж трьох країн Балтії має чи не найбільше зв’язків із Росією, через які остання може шукати канали впливу. Утім, ситуація поступово змінюється
    3 грудня, Ольга Ворожбит
  • Відкриттям екзопланет уже нікого не здивуєш. Наступний крок — спробувати їх зняти
    3 грудня, The Economist
  • Одним із місць відпочинку та дозвілля для луганчан до війни була мережа гіпермаркетів «Епіцентр». Хтось планував там ремонти, хтось шукав подарунки, а хтось просто релаксував: повільно пересувався від відділу до відділу, спираючись на візок. Там справді можна було вбити день і нічого не купити. Просто дивитися, тримати в руках, а потім залишати при собі обраний товар так, ніби він на якийсь час ставав власністю.
    3 грудня, Вікторія Малишева
  • У Литві не говорять про м’яку силу Росії, говорять про пропаганду
    2 грудня, Костянтин Амелюшкін
  • Я дуже люблю свій Бахмут: він теплий та привітний, чистий, сучасний та по-провінційному компактний. У ньому дуже багато квітів і дитячих майданчиків, а влітку повітря стає тягучим, наче липовий мед… Але це дивне місто. Ніби приречене балансувати між тим і цим: у міжчассі, у просторі, між новим і старим, своїм і чужим.
    2 грудня, Єлизавета Гончарова
  • Тіньова економіка об’єднує неймовірно велику кількість і різноманітність видів діяльності
    2 грудня, Любомир Шавалюк
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено