Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
26 січня, 2011   ▪   Юрій Ніколов   ▪   Версія для друку

Україна припинила лікувати хворих на СНІД

Просто цими днями Міністерство охорони здоров’я стало на шлях поширення епідемії СНІДу в Україні та вбивства існуючих хворих
Україна припинила лікувати хворих на СНІД

Про це в інтерв’ю «Тижню» розповів Дмитро Шерембей, директор департаменту комунікації, політики і адвокації Всеукраїнської мережі ЛЖВ.

…Наприкінці 90-х держава опікувалась ВІЛ-позитивними українцями приблизно так як і ув’язненими. Такі ж лікарні, таке ж лікування. Тому хворі створили свою громадську організацію - ЛЖВ, аби захищати своє право на життя. Добились міжнародного фінансування, аби самим закуповувати ліки, коли держава «загубила» мільйони Глобального Фонду на невідомих рахунках.

«У нас не було виходу – або померти, або переконати світову спільноту, що ці кошти будуть раціональніше використовуватись громадськими організаціями. Це був прецедент в світі – коли гроші на боротьбу з епідемією отримала не держава, а громадська організація».

Проте МОЗ не міг втратити свого шансу долучитися до використання цих коштів. Система МОЗу створила такі умови, за яких жоден конкурент улюблених фірм-постачальників міністерства не міг спокійно ввозити ліки до України.

Однак все вийшло як завжди. Будь яка монополія призводить до погіршення якості послуг і підвищення цін. Так вийшло і з державним контролем за постачанням ліків. На початку минулої осені Мінздоров мав закупити ліки для хворих на СНІД. Зазвичай лікування одного хворого коштує $350-400 на рік. Треба було знайти близько 130 млн грн. для закупівлі. Але гроші у Мінздоров з’явились тільки в четвертому кварталі. Знайомі з державним бюджетуванням розуміють, що це означає – через бюрократичні процедури гроші банально не встигають освоїти і їх забирають назад в казну. Саме ці ігри фактично підписали смертельний вирок хворим українцям, впевнений Дмитро Шерембей.

- Що трапилось?

- По суті, Україна сьогодні знаходиться на межі стратегічної катастрофи, пов’язаної з тим, що перерветься десятирічна програма лікування хворих. ВІЛ-позитивні люди, які проходять лікування, не можуть навіть один раз пропустити прийом пігулки по схемі лікування.

Сьогодні в Україні на лікуванні 20 тисяч людей. Вони не є провайдерами вірусу імунодефіциту. Пігулки роблять з їх організмом таку річ, що вони не можуть далі передавати вірус. Це найкращий метод профілактики. Якщо 31 січня їм не будуть видані пігулки, то вже 7 лютого будь-які ліки, навіть найзолотіші в світі таблетки, можна буде спустити в унітаз. Бо цім людям після пропуску одного (!) прийому пігулок вже не можна буде приймати їх знову. Оскільки в них виробляється резистентність до препаратів і вірус швидко мутує. Отже один неправильний крок анулює всю десятирічну роботу по лікуванню. І цей крок вже зроблено.

- Чому ви кажете, що саме 31 січня вийде строк?

- Насправді строк скінчився вже у вересні, коли мали відбутись поставки. Всі місцеві центри СНІДу доїдали зекономлені препарати, які залишались від померлих, чи тих, хто переїхав. Я був у центрі у Кривому Розі два місця тому. Вже тоді вони сказали, що «недоїдених» ліків лишилось до січня. А у них двісті дітей на лікуванні. Я не знаю, як головлікар буде дивитись в очі хворим, коли з’являться ліки. Бо вони ситуацію вже не врятують.

- Чому так?

- Існує планування закупівель препаратів. Мінздоров чітко розуміє з яким захворюванням воно має справу. Але в черговий раз ми потрапили в ситуацію, коли всі строки були пропущені і пігулки не були завезені в Україну.

Тут є кілька складових: гроші, погано організований процес, і корупційні домовленості, які впливають на всі процеси.

У цій схемі немає винних, але є потерпілі. Це пацієнти. Бо Мінздоров все звалить на постачальника, він – на виробника, той – на бюрократичні процедури. Так вже влаштована тендерна система України, що в ній ніколи немає винних.

Схема завжди була одна, прізвища постачальників не змінювались, виробники одній й ті ж. Я думаю СБУ володіє інформацією про кількість грошей, вкрадених за ці роки. Але всі опубліковані звіти про корупцію у цій сфері благополучно хороняться і забуваються.

За десять років праці в цій організації я вже стомився задавати питання – хто винен? Це вже нецікаво. Сьогодні я хочу, аби чиновники зробили заяву – скільки людей має померти, щоб вони наїлись грошей і почали нормально працювати?!

Вже все одно, скільки вони вкрадуть і хто яку дачу побудує. Проблема в тому, що у чиновницьких ігриськ є конкретні жертви - це люди. Це чиїсь діти, батьки, годувальники. Вони помирають. Такі експерименти над українцями – це вже не просто страшна помилка. Я думаю, це цілеспрямоване і свідоме збагачення конкретних людей через смерть інших.

Фінансування клініки «Феофанія», де лікуються високопосадовці, за останні три роки сягнуло 700 мільйонів гривень. На всю програму по ВІЛ/СНІДу держава не витратила стільки. Я не знаю, якими золотими кремами там мажуть депутатів. Але коли мова йде про життя людей то справа проста. Усі депутати мають ходити в районні лікарні, а в «Феофанії» треба зробити лікарню для людей з захворюваннями, що межують зі смертю - онкохворі, ВІЛ/СНІД, цукровий діабет і тому подібне. Тоді ці люди побачать, що держава повернулась до них обличчям, а не тім місцем, яким зазвичай поверталась.

Отже, з жовтня ми говоримо про те, що Україна на межі переривання широкомасштабного лікування СНІДу. Нас ніхто не чує. У відповідь на наші публічні заяви - до нашої організації прислали прокуратуру. Без пояснень, без нічого – просто йде тотальна перевірка, причому в усіх містах України. Слідчі не в Мінздраві сидять і не перевіряють чому помре стільки людей, а сидять в тих організаціях, які намагаються боротись за життя українців.

Наша організація закуповує такі ж таблетки як і держава, проводить такі ж тендери, ввозить їх для хворих своєчасно і дешево вже п’ять років. І ми зараз шукаємо варіанти, як це зробити. Але існує процес, який займає шість тижнів, і він прив’язаний до законодавства України. це і тендерні процедури, і митні кордони (бо ліки ж фізично за кордоном), і питання сертифікації в Україні Мінздоровом. Причому шість тижнів, це якщо кожен чиновник своєчасно все підпише, ніхто нічого не стопорне, не буде звичайного дурдому. А потім ще й треба ж розвести ліки по сотні місцевих центрів СНІДу і там роздати хворим.

І ми бачимо, що заради цієї поставки, заради цих 20 000 ніхто не хоче ламати існуючу схему наживи.

- Державні органи звертаються до вас за допомогою?

- Так, Центр СНІДу вже дзвонив, запитували чи є у нас можливості компенсувати нестачу ліків. Але ж чому вони не зробили цього раніше?! Місяць тому у них була вся інформація з регіональних центрів про наявність ліків. Треба було у свій час подумати головою та почати вирішувати проблему. 

- Отже виходу немає? 

Виходу немає. Ось що роблять зараз лікарі. Це приїхав наш представник з Черкас і він привіз ось цю таблетку. Двом тисячам хворих на СНІД дітям не купили препарат і тому вони беруть форму для дорослих і ножичком ділять на три частини. З медичної точки зору - це шизофренія. Бо це високоточні препарати. Їх треба приймати у дуже точному дозуванні. Виробник для того їх і випускає у таблетках визначеної маси, щоб можна було точно розрахувати. А що можна розрахувати, коли таблетки колються ножем на якісь частини?

Я розумію, що лікарі є заручниками ситуації і намагаються від безсилля зробити хоч щось. Але дітей лікують найбільш високоточними препаратами. І якщо у дитини виробляється резистентність, якщо вірус стає стійким, то не існує можливості замінити ліки. У світі просто не існує аналогу. Це страшні слова, але мати повинна знати чим закінчується така хвороба за відсутності препарату. У дитини просто немає шансу.

- То залишається одне – скинути ліки на парашутах з літаків над місцевими центрами СНІДу?

Не знаю. Але ось що скажу. Коли виникла загроза зриву Євро-2012, то звідкись взявся бетон, люди, будівництво швидко пожвавилось. Там оперативно знайшли купу мільярдів. Коли для Януковича захотіли збудувати вертолітну площадку – знову все зробили швидко.

Фактично переривання буде в будь-якому випадку, але… зараз винні в ситуації, що склалася, можуть принаймні зменшити кількість людей, яким доведеться перервати лікування. Все, що потрібно зробити МОЗ - це пролобіювати в Кабміні спрощену систему дозволу на поставку антиретровірусної терапії в Україну хоча б на два місяці без додаткового маркування. Я не думаю, що хворому принципово, коли в нього немає взагалі пігулок – якою мовою буде написана інструкція – все, що йому потрібно – це  терапія, аби вижити. По-друге, МОЗ повинно домовитись з Укрвакциною, щоб препарати, які зараз знаходяться в черзі лабораторії, пройшли перевірку позачергово і максимально оперативно поступили в СНІД-центри. Це знову ж таки зменшить кількість людей, в яких буде переривання лікування.

Катастрофа неминуча, але, щоб запобігти такій ситуації надалі, треба, щоб МОЗ не заперечував існування проблем, а спільними зусиллями вирішувати їх. Ще одним принциповим моментом є здійснення МОЗом платежів за ліки на наступний рік у 2 кварталі поточного року. На  склади препарати повинні бути доставленими за 4 місяці до їх видачі.

- Є якась реакція нового міністра охорони здоров’я Іллі Ємця?

- На сьогоднішній день (24 січня – «Тиждень») він мовчить.

- Попередній міністр Зиновій Митник теж мовчав?

- Він намагався щось казати, але сьогодні він вже у відставці, тому немає сенсу за нього говорити. Є новий міністр, який має чітко розуміти, що місія Мінздраву – зберігати здоров’я та життя людей, а не піклуватись за кар’єрний ріст. Ця відповідальність вимірюється просто – життям людей.

- Можете назвати органи, які відповідальні за сьогоднішню ситуацію?

- Ключова персона – це міністр. Другий орган – це держслужба по протидії СНІДу, керована Анатолієм Федьком, що прийшов з новим міністром. Третій – це тендерний комітет МОЗу. 

Вони всі мали своєчасно зібрати дані про кількість необхідних препаратів, розмістити замолвення на ліки і поставити їх. І все це треба було зробити своєчасно. А відповідальність між ними розпорошена. Бо замовлення формують одні, кошти у інших, у третіх своя бюрократія. І хто несе відповідальність врешті решт – невідомо. 

Є ще один аспект. «Експерименти» з лікуванням СНІДу відкинули Південно-Африканську республіку на десятиліття назад. Місцевим мінздоровом опікувались люди, які не хотіли бачити цю проблему. І ситуація стала невиправною – вони пролетіли точку неповернення. В ПАР є міста, де з ста тисяч населення 70 тисяч хворі на СНІД. Діти доживають до п’яти років максимум, дорослі – до тридцяти. Все що зараз там можуть зробити – перерозподіляють пігулки від померлих до ще живих.

Інший сценарій – європейський. Там досить оперативно локалізували проблему, не дали хворобі можливості розростись. Україна знає, чим закінчили в Африці, і чим в Європі. Тому у нашої держави існує вибір. Але сьогоднішні дії говорять про те, що вибір робиться не на користь Європи. І не треба думати, що СНІД це проблема наркоманів. Вже давно найчастіше вірус передається статевим шляхом, який не має стосунку до наркоманів. Отже сьогодні всі активісти статевого життя знаходять у полі ризику, як на мінному полі. Я думаю, ще два-три роки таких необдуманих рішень, і ми будемо вчити своїх дітей жити в умовах пандемії, як в Африці.




Матеріали за темою:

Теги
Реклама
Останні публікації згорнути
  • У червні у наш відділ прийшов охайно вдягнений чоловік влаштовуватися на роботу. Немолодий, приємний у спілкуванні. Освіта, досвід – все підходило. Він пройшов декілька співбесід із керівництвом, підписав заяву у почав чекати офіційного схвалення його посади, а точніше дозволу працювати у нас від «МГБ».
    17 жовтня, Вікторія Малишева
  • Хто може опинитися у новому австрійському уряді
    16 жовтня, Ольга Ворожбит
  • Тиждень.ua спробував розібратись у деталях підозри Сергію Поготову, Анатолію Серединському та Ігорю Бабичу. Незалежно від того, чим завершиться справа двох нинішніх поліцейських та їхнього колишнього начальника, матеріали дозволяють відтворити хронологію подій, які призвели до так званої АТО в центрі Києва, більш відомої як силовий розгін Майдану 18-19 лютого.
    16 жовтня, Андрій Голуб
  • Що може не дозволити Петрові Порошенкові знову стати президентом України
    16 жовтня, Роман Малко
  • Час креативних індустрій потребує популярних наукових знань, зокрема в соціогуманітарній сфері та філософії
    15 жовтня, Ганна Трегуб
  • 90 років тому людство вступило в нову еру
    15 жовтня, Катерина Барабаш
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено