Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
26 січня, 2011   ▪   Юрій Ніколов   ▪   Версія для друку

Україна припинила лікувати хворих на СНІД

Просто цими днями Міністерство охорони здоров’я стало на шлях поширення епідемії СНІДу в Україні та вбивства існуючих хворих
Україна припинила лікувати хворих на СНІД

Про це в інтерв’ю «Тижню» розповів Дмитро Шерембей, директор департаменту комунікації, політики і адвокації Всеукраїнської мережі ЛЖВ.

…Наприкінці 90-х держава опікувалась ВІЛ-позитивними українцями приблизно так як і ув’язненими. Такі ж лікарні, таке ж лікування. Тому хворі створили свою громадську організацію - ЛЖВ, аби захищати своє право на життя. Добились міжнародного фінансування, аби самим закуповувати ліки, коли держава «загубила» мільйони Глобального Фонду на невідомих рахунках.

«У нас не було виходу – або померти, або переконати світову спільноту, що ці кошти будуть раціональніше використовуватись громадськими організаціями. Це був прецедент в світі – коли гроші на боротьбу з епідемією отримала не держава, а громадська організація».

Проте МОЗ не міг втратити свого шансу долучитися до використання цих коштів. Система МОЗу створила такі умови, за яких жоден конкурент улюблених фірм-постачальників міністерства не міг спокійно ввозити ліки до України.

Однак все вийшло як завжди. Будь яка монополія призводить до погіршення якості послуг і підвищення цін. Так вийшло і з державним контролем за постачанням ліків. На початку минулої осені Мінздоров мав закупити ліки для хворих на СНІД. Зазвичай лікування одного хворого коштує $350-400 на рік. Треба було знайти близько 130 млн грн. для закупівлі. Але гроші у Мінздоров з’явились тільки в четвертому кварталі. Знайомі з державним бюджетуванням розуміють, що це означає – через бюрократичні процедури гроші банально не встигають освоїти і їх забирають назад в казну. Саме ці ігри фактично підписали смертельний вирок хворим українцям, впевнений Дмитро Шерембей.

- Що трапилось?

- По суті, Україна сьогодні знаходиться на межі стратегічної катастрофи, пов’язаної з тим, що перерветься десятирічна програма лікування хворих. ВІЛ-позитивні люди, які проходять лікування, не можуть навіть один раз пропустити прийом пігулки по схемі лікування.

Сьогодні в Україні на лікуванні 20 тисяч людей. Вони не є провайдерами вірусу імунодефіциту. Пігулки роблять з їх організмом таку річ, що вони не можуть далі передавати вірус. Це найкращий метод профілактики. Якщо 31 січня їм не будуть видані пігулки, то вже 7 лютого будь-які ліки, навіть найзолотіші в світі таблетки, можна буде спустити в унітаз. Бо цім людям після пропуску одного (!) прийому пігулок вже не можна буде приймати їх знову. Оскільки в них виробляється резистентність до препаратів і вірус швидко мутує. Отже один неправильний крок анулює всю десятирічну роботу по лікуванню. І цей крок вже зроблено.

- Чому ви кажете, що саме 31 січня вийде строк?

- Насправді строк скінчився вже у вересні, коли мали відбутись поставки. Всі місцеві центри СНІДу доїдали зекономлені препарати, які залишались від померлих, чи тих, хто переїхав. Я був у центрі у Кривому Розі два місця тому. Вже тоді вони сказали, що «недоїдених» ліків лишилось до січня. А у них двісті дітей на лікуванні. Я не знаю, як головлікар буде дивитись в очі хворим, коли з’являться ліки. Бо вони ситуацію вже не врятують.

- Чому так?

- Існує планування закупівель препаратів. Мінздоров чітко розуміє з яким захворюванням воно має справу. Але в черговий раз ми потрапили в ситуацію, коли всі строки були пропущені і пігулки не були завезені в Україну.

Тут є кілька складових: гроші, погано організований процес, і корупційні домовленості, які впливають на всі процеси.

У цій схемі немає винних, але є потерпілі. Це пацієнти. Бо Мінздоров все звалить на постачальника, він – на виробника, той – на бюрократичні процедури. Так вже влаштована тендерна система України, що в ній ніколи немає винних.

Схема завжди була одна, прізвища постачальників не змінювались, виробники одній й ті ж. Я думаю СБУ володіє інформацією про кількість грошей, вкрадених за ці роки. Але всі опубліковані звіти про корупцію у цій сфері благополучно хороняться і забуваються.

За десять років праці в цій організації я вже стомився задавати питання – хто винен? Це вже нецікаво. Сьогодні я хочу, аби чиновники зробили заяву – скільки людей має померти, щоб вони наїлись грошей і почали нормально працювати?!

Вже все одно, скільки вони вкрадуть і хто яку дачу побудує. Проблема в тому, що у чиновницьких ігриськ є конкретні жертви - це люди. Це чиїсь діти, батьки, годувальники. Вони помирають. Такі експерименти над українцями – це вже не просто страшна помилка. Я думаю, це цілеспрямоване і свідоме збагачення конкретних людей через смерть інших.

Фінансування клініки «Феофанія», де лікуються високопосадовці, за останні три роки сягнуло 700 мільйонів гривень. На всю програму по ВІЛ/СНІДу держава не витратила стільки. Я не знаю, якими золотими кремами там мажуть депутатів. Але коли мова йде про життя людей то справа проста. Усі депутати мають ходити в районні лікарні, а в «Феофанії» треба зробити лікарню для людей з захворюваннями, що межують зі смертю - онкохворі, ВІЛ/СНІД, цукровий діабет і тому подібне. Тоді ці люди побачать, що держава повернулась до них обличчям, а не тім місцем, яким зазвичай поверталась.

Отже, з жовтня ми говоримо про те, що Україна на межі переривання широкомасштабного лікування СНІДу. Нас ніхто не чує. У відповідь на наші публічні заяви - до нашої організації прислали прокуратуру. Без пояснень, без нічого – просто йде тотальна перевірка, причому в усіх містах України. Слідчі не в Мінздраві сидять і не перевіряють чому помре стільки людей, а сидять в тих організаціях, які намагаються боротись за життя українців.

Наша організація закуповує такі ж таблетки як і держава, проводить такі ж тендери, ввозить їх для хворих своєчасно і дешево вже п’ять років. І ми зараз шукаємо варіанти, як це зробити. Але існує процес, який займає шість тижнів, і він прив’язаний до законодавства України. це і тендерні процедури, і митні кордони (бо ліки ж фізично за кордоном), і питання сертифікації в Україні Мінздоровом. Причому шість тижнів, це якщо кожен чиновник своєчасно все підпише, ніхто нічого не стопорне, не буде звичайного дурдому. А потім ще й треба ж розвести ліки по сотні місцевих центрів СНІДу і там роздати хворим.

І ми бачимо, що заради цієї поставки, заради цих 20 000 ніхто не хоче ламати існуючу схему наживи.

- Державні органи звертаються до вас за допомогою?

- Так, Центр СНІДу вже дзвонив, запитували чи є у нас можливості компенсувати нестачу ліків. Але ж чому вони не зробили цього раніше?! Місяць тому у них була вся інформація з регіональних центрів про наявність ліків. Треба було у свій час подумати головою та почати вирішувати проблему. 

- Отже виходу немає? 

Виходу немає. Ось що роблять зараз лікарі. Це приїхав наш представник з Черкас і він привіз ось цю таблетку. Двом тисячам хворих на СНІД дітям не купили препарат і тому вони беруть форму для дорослих і ножичком ділять на три частини. З медичної точки зору - це шизофренія. Бо це високоточні препарати. Їх треба приймати у дуже точному дозуванні. Виробник для того їх і випускає у таблетках визначеної маси, щоб можна було точно розрахувати. А що можна розрахувати, коли таблетки колються ножем на якісь частини?

Я розумію, що лікарі є заручниками ситуації і намагаються від безсилля зробити хоч щось. Але дітей лікують найбільш високоточними препаратами. І якщо у дитини виробляється резистентність, якщо вірус стає стійким, то не існує можливості замінити ліки. У світі просто не існує аналогу. Це страшні слова, але мати повинна знати чим закінчується така хвороба за відсутності препарату. У дитини просто немає шансу.

- То залишається одне – скинути ліки на парашутах з літаків над місцевими центрами СНІДу?

Не знаю. Але ось що скажу. Коли виникла загроза зриву Євро-2012, то звідкись взявся бетон, люди, будівництво швидко пожвавилось. Там оперативно знайшли купу мільярдів. Коли для Януковича захотіли збудувати вертолітну площадку – знову все зробили швидко.

Фактично переривання буде в будь-якому випадку, але… зараз винні в ситуації, що склалася, можуть принаймні зменшити кількість людей, яким доведеться перервати лікування. Все, що потрібно зробити МОЗ - це пролобіювати в Кабміні спрощену систему дозволу на поставку антиретровірусної терапії в Україну хоча б на два місяці без додаткового маркування. Я не думаю, що хворому принципово, коли в нього немає взагалі пігулок – якою мовою буде написана інструкція – все, що йому потрібно – це  терапія, аби вижити. По-друге, МОЗ повинно домовитись з Укрвакциною, щоб препарати, які зараз знаходяться в черзі лабораторії, пройшли перевірку позачергово і максимально оперативно поступили в СНІД-центри. Це знову ж таки зменшить кількість людей, в яких буде переривання лікування.

Катастрофа неминуча, але, щоб запобігти такій ситуації надалі, треба, щоб МОЗ не заперечував існування проблем, а спільними зусиллями вирішувати їх. Ще одним принциповим моментом є здійснення МОЗом платежів за ліки на наступний рік у 2 кварталі поточного року. На  склади препарати повинні бути доставленими за 4 місяці до їх видачі.

- Є якась реакція нового міністра охорони здоров’я Іллі Ємця?

- На сьогоднішній день (24 січня – «Тиждень») він мовчить.

- Попередній міністр Зиновій Митник теж мовчав?

- Він намагався щось казати, але сьогодні він вже у відставці, тому немає сенсу за нього говорити. Є новий міністр, який має чітко розуміти, що місія Мінздраву – зберігати здоров’я та життя людей, а не піклуватись за кар’єрний ріст. Ця відповідальність вимірюється просто – життям людей.

- Можете назвати органи, які відповідальні за сьогоднішню ситуацію?

- Ключова персона – це міністр. Другий орган – це держслужба по протидії СНІДу, керована Анатолієм Федьком, що прийшов з новим міністром. Третій – це тендерний комітет МОЗу. 

Вони всі мали своєчасно зібрати дані про кількість необхідних препаратів, розмістити замолвення на ліки і поставити їх. І все це треба було зробити своєчасно. А відповідальність між ними розпорошена. Бо замовлення формують одні, кошти у інших, у третіх своя бюрократія. І хто несе відповідальність врешті решт – невідомо. 

Є ще один аспект. «Експерименти» з лікуванням СНІДу відкинули Південно-Африканську республіку на десятиліття назад. Місцевим мінздоровом опікувались люди, які не хотіли бачити цю проблему. І ситуація стала невиправною – вони пролетіли точку неповернення. В ПАР є міста, де з ста тисяч населення 70 тисяч хворі на СНІД. Діти доживають до п’яти років максимум, дорослі – до тридцяти. Все що зараз там можуть зробити – перерозподіляють пігулки від померлих до ще живих.

Інший сценарій – європейський. Там досить оперативно локалізували проблему, не дали хворобі можливості розростись. Україна знає, чим закінчили в Африці, і чим в Європі. Тому у нашої держави існує вибір. Але сьогоднішні дії говорять про те, що вибір робиться не на користь Європи. І не треба думати, що СНІД це проблема наркоманів. Вже давно найчастіше вірус передається статевим шляхом, який не має стосунку до наркоманів. Отже сьогодні всі активісти статевого життя знаходять у полі ризику, як на мінному полі. Я думаю, ще два-три роки таких необдуманих рішень, і ми будемо вчити своїх дітей жити в умовах пандемії, як в Африці.


Матеріали за темою:

Теги
Реклама
Останні публікації згорнути
  • Літо надихає на мандри. Тому книжки, про які я напишу, теж так чи інакше пов’язані з мандрами й подорожами.
    25 липня, Олександр Стукало
  • Тиждень.ua поспілкувався із комісаром Ради Європи з прав людини Нільсом Муйжнієксом про стан прав людини на Донбасі та в Криму і його подальший план дій щодо цих територій
    25 липня, Віталій Рибак
  • Тиждень поспілкувався з легендарною Дітте Марчер, директором Bodynamic International, засновницею реабілітаційної програми для військових, яка допомогла тисячам людей повернутися до нормального життя після війни. Нині вона допомагає українським солдатам.
    25 липня, Роман Малко
  • Якщо люди-музеї — це здебільшого старше покоління, то в цій підбірці етнографічно-туристичних історій здебільшого свіжа кров. Проекти, що надихають, що з’являються зав­­дяки активній молодій енергії. Може, з роками й вони перетворяться на пам’ятки, але поки що це живі страшенно цікаві організми, котрі навіть диктують свої умови в деяких нішах нашого бідного туристичного ринку.
    24 липня, Богдан Логвиненко
  • Що передбачає й кого зачіпає якісна психореабілітація людей, які повертаються з війни
    24 липня, Ганна Трегуб
  • Найбільші бренди світу потерпають від дрібніших конкурентів
    24 липня, The Economist
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работа Харьков оптимизатор любовный гороскоп на год Жеральдин Пайя http://avtosale.ua/
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено