Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
12 січня, 2011   ▪   Юрій Ніколов   ▪   Версія для друку

Уряд придумав як можна красти мільярди без свідків

Литвин в останню мить заблокував виведення в тінь потоку грошей товщиною в сотні мільярдів гривень на рік. Але лише на деякий час
Уряд придумав як можна красти мільярди без свідків

У вівторок, 11 грудня, за кілька секунд до закриття засідання Верховної Ради її голові Володимиру Литвину вдалось відзначитись чимось позитивним. Він особисто вигадав формулу, за якою хоч на деякий час відтягнув прийняття одного з найжахливіших законів в історії незалежної України.

Мова йде про законопроект №7532  «Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань державних закупівель». За цією овечою шкурою, себто непримітною назвою, насправді криється не один вовк, а зграя жадібних, наглих вовкулаків.

Законопроект повністю ламає існуючу систему державних закупівель. А саме ця система сьогодні дозволяє українцям отримувати інформацію про розпил державних коштів. Наприклад, дякуючи існуючій системі закупівель стає відомо про надкоштовні лавочки у харківському метро по 63 тисячі гривень за штуку. Або престижні іномарки для мінібосів з урядових контор. Або про мільярди, які йдуть наліво з шаленою швидкістю. Тобто саме існуюча система держзакупівель дозволяє хоча б помічати процес розпилу бюджетних коштів. Яких, нагадаємо, в державній казні дуже небагато. Навіть на пенсії ледве нашкрібають.

Законопроект, ініційований урядом Миколи Азарова, всю цю інформацію ховає.

По-перше, пропонується більше не публікувати дані про розкриття тендерних пропозицій. Тобто не давати інформацію про те, хто окрім переможця брав участь у торгах. Хоча саме ці дані дозволяють побачити, що у тендерах часто беруть участь лише пов’язані між собою фірми. Що дозволяє змовникам диктувати ціни, викачуючи надприбутки із бюджету.

По-друге, з під дії законодавства пропонується вивести дані про закупівлі державних підприємств, залишаючи тільки бюджетні установи. Але саме через держпідприємства проходять найбільші контракти. У першому наближенні – близько трьох чвертей усіх тендерних коштів.

На цьому тлі вже губляться такі цинічні деталі, як дозвіл закуповувати послуги з оренди нежитлових приміщень для розміщення бюджетних установ. Тобто створюється нова шпаринка для крадіжки державних коштів. Наприклад, якийсь державний директор буде за несусвітні гроші орендувати офіс для державного закладу у контори, яку ж він сам і створив. І все буде законно, але закрито від очей громадськості.

Подібного корупційного щастя в законопроекті - повно. Хоча у пояснювальній записці, підписаній першим заступником міністра економіки Анатолієм Максютою (це міністерство під керівництвом Андрія Клюєва курує сферу держзакупіваль) чорним по білому йдеться: «Проект Закону не містить правил та процедур, які можуть становити ризики вчинення корупційних правопорушень».

Дозволимо собі не погодитись. І навіть не тому, що «Тиждень» прочитав текст законопроекту. А тому, що юристи Верховної Ради рознесли цей проект вщент: «Вважаємо, що така пропозиція не повною мірою узгоджується з основною метою цього закону, яка полягає у створенні конкурентного середовища у  сфері державних закупівель, запобіганні проявам корупції у цій сфері, розвитку добросовісної конкуренції, забезпеченні раціонального та ефективного використання державних коштів».

Людською мовою висновки парламентських юристів означають одне: закон, який має сприяти економії державних коштів, насправді зорієнтований на розбудову корупції.

За даними «Тижня», висновки парламентських юристів стали відомі Литвину в останні хвилини перед розглядом законопроекту в залі. Сам розгляд закінчився б відомо чим – беззаперечним прийняттям по велінню чечетовської правиці. Тож спікер заявив наступне:

- Шановні колеги, ми зараз з вами маємо розглядати проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань державних закупівель. Може, є така пропозиція, якби ви підтримали, оскільки ми прийняли зміни до Закону про державні закупівлі, після того, коли вони будуть підписані Президентом, наберуть чинності, ми б тоді розглянули цей закон, уже вилучили б ті позиції, які враховані. Зараз ми будемо займатися дублюванням. Тоді є таке прохання: відкласти розгляд цього законопроекту. Немає заперечень? Дякую вам.  У зв'язку з  цим я із задоволенням повідомляю вам, що перелік питань, визначених до розгляду на сьогодні, ми вичерпали, - цитуємо за стенограмою  засідання.

Отже Литвин не захотів особисто освячувати цей гріх уряду. Чому він так зробив -достеменно невідомо. Джерела в депутатському корпусі вважають, що спікер жахнувся від висновків юристів і вирішив хоча б на якийсь час відкласти розгляд закону з огляду на негативне пабліситі. Тому можна спрогнозувати, що законопроект таки буде конвертований в закон, коли спікер опиниться у відрядженні чи на лікарняному. Або він буде не тільки в темі, але й в долі. Проте це неважливо. Важливо те, що влада Партії регіонів робить з державою в цілому.

Отже ми розповіли про те, як урядовці хочуть вивести в тінь сотні мільярдів державних гривень.

А тепер згадаємо про закон про персональні дані, який вже вступив в силу з Нового року. Їм забороняється розголошувати деякі дані про чиновників. І ніхто поки що не знає, чи можна друкувати дані про бізнес сина Януковича. Сподіваємось, що ми не дізнаємось про це з матеріалів якоїсь карної справи про журналістів.

Є ще одне. Держкомстат з середини грудня більше не дає інформацію про засновників підприємств. Чому – це відомо лише керівнику відомства, який наказом від 22 жовтня 2010 року просто прибрав цю опцію з переліку даних, які може надавати Держкомстат. Дуже не хотілося б думати, що це зроблено лише для того, щоб ускладнити журналістам шлях до суспільно важливої інформації. Бо погодьтесь – для громадськості важливо знати, що якийсь чиновник володіє фірмою, яка отримує гроші від його ж відомства.

В решті решт складається така ситуація. Журналістам, а відтак і всьому суспільству, різними законами закривають такі можливості: отримувати інформацію про державні витрати на тендерах, отримувати інформацію про чиновників-бізнесменів та поширювати її. Чи є це шлях до розбудови демократичного суспільства?

Це питання «Тиждень» поставив голові парламентського комітету з питань свободи слова Андрію Шевченко (БЮТ-Б).

- Суть того що відбувається для мене очевидна. Це спроба приховати інформацію, в тому числі й про ймовірну корупцію. Я думаю, що Держкомстату потрібно навести дуже вагомі аргументи, чому він так робить, і на підставі якого закону це відбувається. Ми живемо в правовій державі, де чиновник у своїй роботі повинен спиратись на конкретні норми законів.

У нас діє закон про інформацію, який дозволяє журналісту публікувати суспільно значиму інформацію навіть якщо інші підзаконні акти не передбачають можливості опублікування такої інформації. Якщо журналіст відчуває, що у нього є суспільно значимо інформація він не повинен озиратись на будь-які бюрократичні вигадки і публікувати її. Ця норма, на жаль, не дає інструментів, щоб вигризати інформацію, але хоча б захищає журналіста від наслідків опублікування.

Я думаю, що це додатковий аргумент на користь ухвалення законопроекту про доступ до публічної інформації. Він повинен дуже чітко впровадити залізобетонне правило – інформація, яка є у чиновника, повинна бути доступна громадянам. Крім дуже особливих випадків, пов’язаних з державною таємницею, або банківською чи щось подібне.

З філософської точки зору ситуація дуже проста. На двадцятому році незалежності ми живемо в країні закритої влади. Де чиновники відгородились від громадян непролазною стіною, яка складається з грифів «цілком таємно», «не для опублікування», із неприступних секретарок, прапорщиків на вході і так далі. Для мене такі дії, як крок Держкомстату, це спроба домурувати стіну ще далі. Для громадянського суспільства задача протилежна – розбити цю стіну, що інформація чиновників була доступною для громадян.

В Європі ця ситуація виглядає таким чином. З одного боку держава має захищати конфіденційну інформацію, в тому числі дані про господарюючих суб’єктів. З іншого боку все що складає суспільний інтерес має бути відкритим. В Європі царює проста й зрозуміла філософія – скрізь, де є державна копійка, це повинно бути відкритою інформацією. Окрім випадків пов’язаних з держбезпекою, наприклад закупівля зброї для армії може мати якісь обмеження. Цей підхід є в законопроекті про доступ до публічної інформації. Але чи піде України цим шляхом – це питання доброї волі чиновників та тиску громадськості на них.


Матеріали за темою:

Теги
Реклама
Останні публікації згорнути
  • Кількість українських бранців на території Росії та окупованого Криму зростає, однак досі не налагоджено механізму переговорів про їх визволення
    28 березня, Станіслав Козлюк
  • Картина білої американської художниці, яка зображує загиблого чорношкірого підлітка, спровокувала бурхливу суперечку щодо того, чи має хтось право говорити про чужий травматичний досвід, а також вкотре спростувала філософську тезу, згідно з якою «автор помер».
    28 березня, Олена Кухар
  • Як комп’ютерні віруси зменшують боєздатність і чиє засоби убезпечитись від них
    28 березня, Юрій Лапаєв
  • Моє свідоме життя почалося на проспекті Миру, у панельній дев’ятиповерхівці під номером 54, де з балкона на шостому поверсі було видно чи не всеньке місто, бо тоді ще свічки новобудов не затуляли ані острівця на Південному Бузі, ані дальніх околиць Ракового, де жила моя бабуся та які можна було розгледіти в дитячий бінокль.
    28 березня, Юрій Даценко
  • Франція досить боязко ставиться до надання безвізового режиму для України через проблеми власної внутрішньої політики.
    27 березня, Алла Лазарева
  • Перший заступник міністра закордонних справ України Вадим Пристайко розповів Тижню про нещодавні переговори, що відбулися в Парижі в рамках “нормандського формату”, на які несподівано не приїхали представники РФ.
    27 березня, Алла Лазарева
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено