Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
30 грудня, 2010   ▪   Віталій Мельничук   ▪   Версія для друку

Бойова неготовність

У 2011 році українська влада екстраполюватиме модель керованої економіки на мікрорівень. У перспективі наслідки можуть виявитися катастрофічними
Матеріал друкованого видання
№ 1 (166)
від 30 грудня, 2010
Бойова неготовність

У структурі управління державними фінансами, ключовим елементом якої є держбюджет, в 2010-му було передбачено унікальні елементи самобалансування. Наприклад, за офіційним прогнозом, дефіцит Пенсійного фонду мав сягнути астрономічної суми – 29,6 млрд грн. Цю проблему уряд і Верховна Рада розв’язали просто й ефективно: дозволили Держказначейству безвідсотково кредитувати ПФ у разі виникнення в нього поточних касових розривів. Зрозуміло, що застосування такого підходу можливе лише в командній економіці, але найболючіше соціальне питання своєчасної виплати пенсій 13,7 млн людям поважного віку 2010-го вирішили.

Низка статей держбюджету-2010 дозволяла уряду самостійно, у ручному режимі (без погодження з Верховною Радою) коригувати розмір державного боргу, а зовнішні та внутрішні позики, залучені понадпланово, спрямовувати на фінансування нагальних потреб і проектів. Такі права – мрія прем’єра чи міністра фінансів будь-якої держави, хоча можливі вони лише в керованій економіці. Цей підхід дає змогу за будь-яких умов виконувати головні бюджетні зобов’язання незалежно від стану виконання дохідної частини держбюджету. До того ж у межах співпраці з урядом МВФ може виділити Україні $15,2 млрд. Така модель управління зовнішніми запозиченнями буде застосована й 2011 року. Ефективність витрат – окрема тема. Лише констатую, що сам механізм не просто автоматично балансує державні фінанси, а й створює умови для стабільності курсу гривні. НБУ пишається, що в резервах держави достатньо валюти, щоб уникнути падіння гривні, й нібито ніхто не помічає того, що останні кілька місяців надходження валюти в Україну від експорту товарів та послуг менші за відплив від імпорту. Тобто курсові ризики є, проте їх нібито й немає.

Власне, прикладів такого жорсткого балансування державних фінансів можна наводити багато, зокрема й щодо активності податкової, яка забезпечує виведення грошей із реального сектору й дозволяє державі закачувати їх в інші сектори. Це заміщення – по-своєму геніальний макроекономічний задум в умовах кризи, оскільки, зокрема, дає уряду змогу витримувати всі параметри, погоджені з МВФ, що влаштовує останнього.

Отже, органи влади нібито готові до економічних викликів 2011 року: державні фінанси перебувають у жорсткому управлінні, бюджетні зобов’язання виконуються. Але питання полягає в тому, чи кореспондується така модель із ситуацією на внутрішньому ринку, як впливає на реальний, фінансовий сектори, на домогосподарства? Як-то кажуть, на кладовищі теж усе стабільно.

А ось намагання органів влади застосовувати командне управління щодо реальних економічних процесів – найбільша помилка, яка може призвести до колосальних проблем соціального характеру… Не в 2011 році. Гадаю, що до завершення Євро-2012 в Україні «все буде гаразд», адже ні українська, ні європейська, ні світова спільнота (футбол – свята справа!) не зацікавлена в дестабілізації ситуації, що поставило б під сумнів правильність вибору країни – організатора фінальної частини чемпіонату. Але що буде далі? Доведеться повертати борги (валовий зовнішній уже перевищив $104,5 млрд), і тут можуть виникнути серйозні проблеми.

До того ж динаміка ВВП України надзвичайно залежить від кон’юнктури на зовнішніх ринках, так само як і здатність влади підтримувати стабільність курсу нацвалюти. Виходом із ситуації певною мірою були б заходи, спрямовані на розвиток внутрішнього ринку, який у нас дуже вузький. Таких поки що не спостерігається. Є діаметральні, які свідчать про намагання уряду поширити модель керованої стабільності на мікрорівень. Я розумію, чому це робиться, – такий менталітет керівників виконавчої влади. Приміром, історія з Податковим кодексом засвідчила, що влада недостатньо усвідомлює необхідність створення умов для розвитку внутрішнього ринку як ключового чинника справжньої стабільності. Якщо, не дай Боже, в 2011-му на світових ринках почнуться катаклізми, то командне регулювання не допоможе.

Зрозуміло, що для стимулювання економіки та розвитку інфраструктури державі теж необхідні ресурси, але ж шукати їх потрібно не в реальному секторі, шалено розширюючи права податківців, надаючи можливість у будь-який час відвідувати підприємства. І не виводячи з тіні фонд оплати праці тих фірм, які сплачують податки й внески на загальних умовах. Хай там як парадоксально це звучить, але саме тіньова економіка дозволила країні відносно безболісно пережити 2008–2010 роки. Тиск на цю подушку в умовах нереформованої, перехідної економічної системи – помилка, що може призвести до соціальних негараздів.

Уряд мав би зосередитися в 2011-му на пошуку внутрішніх резервів у зовсім інших площинах… Наприклад, не поспішати звільняти від сплати податку на прибуток ті великі компанії, що виводять дивіденди в офшори, ціна питання – щонайменше 10 млрд грн на рік. Або, приміром, навести лад у наскрізь корумпованій системі державних закупівель – це колосальний ресурс, розумне освоєння якого дало б змогу підняти цілі галузі. Але, найімовірніше, до таких порад, як це було й раніше, не прислухаються. Як-то кажуть: поки грім не вдарить, мужик не перехреститься.

Бюджетний реалізм  

Автор: Вілен Веремко


Напередодні Нового року Верховна Рада в пожежному режимі прийняла урядовий варіант держбюджету-2011. Характерно, що цей документ розрахований не лише з урахуванням раніше прийнятого Податкового кодексу, але і з урахуванням ще не проголосованих нових норм пенсійного законодавства, зокрема, щодо підвищення пенсійного віку. Оперативне прийняття держбюджету дозволить уряду отримати $1,5 млрд на латання його дефіциту від МВФ, що викликало у прем’єра Миколи Азарова бажання «вальс-гопака станцювати».

2011-го доходи держбюджету мають скласти 281,46 млрд грн (на 28,71 млрд більше, ніж в 2010-му), а видатки – 321,93 млрд грн (на 16,24 млрд більше). Як і в 2010-му році, уряд закріпив за собою право в ручному режимі брати та розподіляти додаткові позики. Тобто – ризики невиконання держбюджету мінімальні. Характерна риса держбюджету-2011 – істотне збільшення видатків на силові структури, порівняно з 2010-м: на МВС – майже на 2 млрд грн (до 13,6 млрд), на прокуратуру – з 1,2 млрд грн до 2,2 млрд.

Стаття 8.

Установити на 31 грудня 2011-го граничний обсяг держборгу – 375,643 млрд грн.

Держава продовжує жити в борг, який в 2011-му може зрости на 60 млрд грн. Але навіть цей приріст можна назвати лише умовним, оскільки іншими нормами закону передбачена можливість уряду залучати зовнішні та внутрішні позики понад вказаний ліміт. Також в 2011-му Кабмін зможе збільшувати або зменшувати обсяги позик на власний розсуд, без погодження з Верховною Радою.

Стаття 9.

У 2011-му державні гарантії під запозичення надаються на суму 15 млрд грн.  

Гарантії, зокрема, передбачається надати Національному агентству з питань підготовки та проведення в Україні Євро-2012 та Державній службі автомобільних доріг, Енергоатому (на будівництво 3-го та 4-го енергоблоків Хмельницької АЕС), на зведення моста через Дніпро в м. Запоріжжі тощо. Відновлення практики надання державних гарантій на рівні Кабміну може стимулювати корупцію.    

Стаття 28.

Не менше 360 млн грн має перерахувати Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття у 2011-му році на створення робочих місць для забезпечення зайнятості мешканців вугледобувних регіонів.

Дана норма перекочувала до держбюджету-2011 з попереднього майже без змін. На жаль, статистика щодо ефективності використання даних коштів не наводиться.

Стаття 31.

Надати право Кабміну здійснити випуск облігацій внутрішньої державної позики з подальшим придбанням у державну власність в обмін на облігації акцій додаткової емісії НАК «Нафтогаз України».

Оскільки самого фінансового плану НАК «Нафтобаз України» на 2011-й рік поки немає, можна лише здогадуватися, про які саме обсяги облігацій йдеться в держбюджеті. Так чи інакше наявність цієї статті свідчить про неготовність НАК виконувати зобов’язання без зовнішньої підтримки.

Стаття 32.

Надати право Кабміну здійснити випуск облігацій внутрішньої державної позики на суму до 5 млрд грн з наступним кредитуванням Аграрного фонду.

Характерно, що ці облігації чомусь невраховані в межах граничного держборгу, хоча де факто збільшують дефіцит держбюджету. Випуск ОВДП, їх можлива конвертація в гривні та кредитування Аграрного фонду залишає простір для фінансових зловживань.  

Стаття 33.

За рішенням та у порядку встановленому урядом можуть бути придбані акції банків, надаватися їм фінансова допомога, проводитися їх приватизація. Джерела видатків –

ОВДП чи надходження коштів, отриманих від інших державних запозичень.

Ця стаття створює передумови для перерозподілу банківського ринку, який очікується у зв’язку з можливим збільшенням мінімального уставного капіталу фінустанов зі 75 млн до 500 млн грн. 

VII. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

На підставі результатів моніторингу виконання держбюджету за І квартал 2011-го  року уряд має внести пропозиції щодо можливості підвищення соцстандартів.

Бажання уряду підвищити соціальні стандарти, скоріш за все, залишиться декларацією, адже марно сподіватись, що протягом І кварталу відбудеться зростання доходів держави чи-то через податкову, чи-то через пенсійну чи адміністративну «реформи».



Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Корупційні скандали не рідкість і для деяких країн-членів ЄС, особливо, для тих, хто приєднався до спільноти після тривалого перебування в орбіті СРСР.
    10 грудня, Ольга Ворожбит
  • Ліберали намагаються уникнути поразки, підтримуючи протекціонізм і посилення прикордонних режимів
    10 грудня, The Economist
  • Перший російський військовий, якого я побачила, був майже точною копією президента своєї держави. Невисокий, з типовою зовнішністю, усміхнений, але абсолютно холодний до всього, що не стосувалося безпосередньо його. Зовнішність прекрасно підійшла б для розвідника: типовий чоловік між 30 та 40 роками, швидше худорлявий, без виразних ознак ані в рисах обличчя, ані в мові.
    10 грудня, Вікторія Малишева
  • Чому влада зволікає з легалізацією видобутку бурштину
    10 грудня, Денис Казанський
  • Чи зможе Франсуа Фійон подолати Марін Ле Пен?
    9 грудня, The Economist
  • На яких засадах утворилася і функціонує «Воля народу»
    9 грудня, Денис Казанський
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено