Економіка

  ▪   Олександр Жолудь

Казна-що

Влада змусить українців декларувати всі доходи
Матеріал друкованого видання
№ 19 (184)
від 12 травня, 2011

Визначаючи індикативні ціни на товари, держава стимулює підприємців до повної сплати податків (заниження виручки означає зменшення оподаткованого прибутку. – Ред.). Такий метод регулювання не є досконалим, та уряд іде ще далі: бізнесменів лякають установленням індикативних зарплат для найманих працівників. Намагаючись вивести зарплатні фонди фірм із тіні, держава хоче зобов’язати роботодавців призначати їм заробітки не менше визначеного мінімуму – свого для кожної галузі та кадрової позиції. Нижчі зарплати податківці вважатимуть ознакою ухиляння від оподаткування й, певно, за це каратимуть.

З огляду на хронічний і чимдалі більший дефіцит Пенсійного фонду бажання уряду зрозуміле – примножити надходження до ПФ (ідеться саме про нього, а не про держбюджет, до якого відрахування з фондів оплати праці фірм не надходять, а податок на доходи фізосіб осідає здебільшого в місцевих бюджетах). Практично результат може виявитися іншим: держава ставить під удар безліч підприємств.

Почнемо з того, що якість і продуктивність праці у співробітників різних компаній однієї галузі можуть значно різнитися. Так само як і жителі одного міста, представники однієї й тієї самої професії, працюючи на різних підприємствах, можуть отримувати дуже відмінні зарплати. В умовах ринкової економіки це природно. Та навіть якщо уявити, ніби всі люди однакові й трудяться на однакових фірмах, рівних заробітків усе одно не вийде – економіка не є однорідною. Є депресивні регіони, де з об’єктивних причин підприємства не мають таких прибутків, як схожі фірми в інших областях.

Відповідно виникатимуть ситуації, коли компанії, які легально нараховують зарплати, матимуть проблеми з податковою лише тому, що держава візьме за орієнтир показники підприємств сусіднього району (в якому, наприклад, рівень попиту може виявитися вищим, інфраструктура розвиненішою тощо. – Ред.). Деякі фірми за таких обставин подужають підняти зарплати до рівня індикативних, деякі – навряд. Так, у структурі видатків багатьох компаній частка зарплатних фондів є незначною. Але ж це не аксіома: скажімо, на підприємствах сфери послуг видатки на заробітки працівників становлять, а то й перевищують половину валових. Відтак чимало фірм унаслідок реалізації урядової ініціативи просто підуть у тінь або ж узагалі закриються. Таким чином, на перший погляд, зрозуміла ідея держави може обернутися проблемами. До речі, саме через те, що регіони й люди не можуть бути однаковими, індикативних зарплат європейські країни практично не використовують.

Загалом влада всерйоз узялася за платників податків, зокрема й фізичних осіб (чого не було раніше). Зазвичай основними об’єктами уваги інспекторів ставали юридичні особи, яких перевіряли, яким нараховували додаткові зобов’язання тощо. 2011-го черга дійшла до громадян. Нещодавно прем’єр Микола Азаров дав доручення податковій службі провести експеримент: у трьох регіонах визначити відповідність сплачених фіскальних зборів тим прибуткам, які отримують українці, непрямими методами – з огляду на обсяг витрат. Якщо людина, наприклад, має кілька машин, великий будинок, а декларовані доходи мінімальні, то в неї виникатимуть проблеми з податковою. У принципі, цей метод у цивілізованому світі досить поширений – ніде не заведено жити на мінімальну зарплату, а витрачати в рази більше. Проте в Україні його може бути профановано, зважаючи на вибірковість застосування. Є безліч відомих персон, які офіційно отримують невеликі зарплати, а живуть, наче мільйонери. Це й половина народних депутатів, і судді, й чиновники (не лише високого рангу, а й середнього). Що скажеш, коли в цьому контексті навіть до президента є чимало запитань. Причому в таких випадках податківцям не потрібно збирати інформацію про витрати домогосподарств, порпаючись у сміттєвих баках. Усе давно очевидно. У багатьох таких платників немає жодних проблем із фіскальною службою, і це дає підстави для припущення: непрямі методи нарахування податків створять труднощі для простих українців (насамперед власників і топ-менеджерів фірм, які не мають політичного прикриття. – Ред.) та для опонентів влади.

Зусилля уряду щодо виведення з тіні доходів фізосіб можуть дати нульовий результат. Якщо нині фірми працюють більш-менш легально, аби не мати зайвих проблем, то незабаром і власники, і наймані працівники підуть на будь-які жертви, щоб тільки не платити всіх тих податків, яких хоче держава.