Економіка

  ▪   The Economist

The Economist: Період напіврозпаду однієї валюти

Венесуельці страждають від гіперінфляції, але в інших країнах було й набагато гірше
Матеріал друкованого видання
№ 38 (566)
від 20 вересня

У 1946 році угорський поет Дьордь Фалуді отримав 300 млрд пенге за нове видання своїх творів. Перед Другою світовою війною це був би еквівалент $60 млрд. Але після того, як нацисти вивезли золотий запас Угорщини, а росіяни окупували її територію, національна валюта була вже не та й знецінювалася далі. Забравши гонорар, Фалуді помчав на найближчий ринок і на всі гроші купив курку, два літри олії й трішки овочів.


Для стороннього спостерігача інфляція може видаватися чимось неймовірно абстрактним. Такі числа важко осягнути розумом. У напівживій венесуельській економіці лише за минулий місяць ціни зросли на 223,1%, за даними економіста й опозиційного політика Анхеля Альварадо (уряд давно вже перестав публікувати офіційну статистику). Щодня натовпи венесуельців поспішають 300-метровим мостом імені Сімона Болівара до сусідньої економічно здорової Колумбії в надії придбати ліки, продукти й стабільнішу валюту.


Венесуельська інфляція може сягнути 1 000 000% за повний рік згідно з прогнозом (дещо розпливчастим) МВФ. Утім, таку цифру аж ніяк не можна назвати безпрецедентною. У найгірші місяці повоєнної гіперінфляції ціни в Угорщині зросли на 41 900 000 000 000 000%. Уряд мусив надрукувати банкноту в 100 квінтильйонів (число з двадцятьма нулями) — найвища за всю історію деномінація. Історик Вік­тор Шебештьєн розповідає про одного старшого чоловіка, який потратив такі гроші, щоб підшити собі капелюха.

 


Якщо місячна інфляція у Венесуелі не погіршиться, то її гіперінфляційне пекло буде лише 23-м у рейтингу з 57 епізодів, виявлених Стівом Ганке з Університету Джонса Гопкінса та Ніколасом Крусом (див. «Неконтрольована реакція»). Для легшого розуміння таких цифр автори запропонували альтернативний спосіб їхнього вираження. Вони підраховують, скільки часу потрібно для того, щоб ціни подвоїлися, якщо інфляція зберігатиме свій піковий місячний темп. Отриманий результат дає щось на кшталт «періоду напіврозпаду» для певної валюти та показує, через скільки часу вона втратить 50% своєї вартості (стосовно споживчих товарів і послуг певної країни).


Альтернативний підрахунок перетворює ці астрономічні відсотки гіперінфляції на звичніші для нас проміжки часу: мільйони на дні, а квінтильйони на години. У випадку Венесуели в серпні знадобилося лише 19 днів для того, щоб валюта знецінилася наполовину. У найгірший місяць угорської гіперінфляції на це пішло лише 15 год. «Незабаром знецінення валюти почало відбуватися так швидко, що воно відчувалося не по днях, а погодинно», — пише про цей епізод один історик.

 

Читайте також: "Гроші відмивалися в РФ". Мінфін США звинуватив президента Венесуели у наркоторгівлі


Таке непозбувне відчуття має одну позитивну властивість: воно може сприяти швидкому припиненню гіперінфляції. Значна частина з ідентифікованих Ганке та Крусом 57 епізодів тривала менше ніж рік. Позаяк люди завжди думають про ціни, їхні інфляційні очікування надзвичайно непостійні. Якщо уряду вдається переконати їх, що він припинив так необачно друкувати та витрачати гроші, підприємства й працівники можуть швидко почати діяти з огляду на цей факт, обережніше піднімаючи ціни та зарплати. У сценаріях із високою (але не гіпер-) інфляцією, навпаки, люди звикають до швидкого зростання цін та очікують, що воно триватиме. Через це дедалі ймовірнішим стає саме такий розвиток подій. Гіперінфляція настільки руйнівна, що звикнути до неї не може ніхто.

 

© 2011 The Economist Newspaper Limited. All rights reserved

Переклад з оригіналу здійснено «Українським тижнем», оригінал статті опубліковано на www.economist.com