Економіка

  ▪   Максим Віхров

Операція «Монетизація»

Чим допоможе монетизація субсидій і які проблеми стоять на шляху реформи

Минає три роки, як в Україну повернулися масові субсидії на оплату житлово-комунальних послуг. Їх довелося запровадити у 2015-му, щоби вразливі верстви населення витримали перехід на ринкові розцінки на енергоресурси. Розрахунки справдилися: попри алармістські прогнози, населення змогло скористатися допомогою та соціальної катастрофи не сталося. Якщо на межі 2013–2014 років субсидії отримувало близько 1,1 млн домогосподарств, то вже під час опалювального сезону 2015–2016-го таких стало 5,5 млн, а в сезон 2016–2017 років — 7,5 млн. Відповідно зросло й навантаження на бюджет. Якщо у 2015-му державні видатки на субсидії становили понад 20 млрд грн, то вже у 2016 році вони зросли до 40 млрд грн, у 2017-му — до 47 млрд грн, а в бюджеті-2018 на субсидії закладено 55 млрд грн. Механізм їхнього нарахування потроху оптимізували. Зокрема, були переглянуті соціальні нормативи споживання ресурсів, скорочено період субсидіювання, з’явилася можливість отримувати субсидію без реєстрації місця проживання тощо. Ставлення до боржників лібералізувалося, але скоро з’явиться новий інструмент контролю — єдиний державний реєстр отримувачів субсидій. Однак усе це лише косметичний ремонт, на часі фундаментальна реформа системи субсидіювання, а саме її монетизація. Процес, запущений ще у 2017-му, має завершитися до кінця поточного року. Але яким буде остаточний результат реформи, поки що невідомо, позаяк у рівнянні чимало невідомих.

 

Читайте також: В Україні розпочався перший етап монетизації субсидій

 

Згідно з меморандумом, укладеним між Кабміном і Міжнародним валютним фондом у квітні 2017-го, монетизація субсидій має відбуватися у два етапи. На першому реформа стосуватиметься взаєморозрахунків держави та підприємств — постачальників послуг. Протягом цього року Держказначейство має повністю відмовитися від клірингових розрахунків із постачальниками, а останні — почати сплачувати податки в повному обсязі. Як пояснює заступник міністра фінансів Сергій Марченко, це дасть можливість значно підвищити прозорість розрахунків, зменшивши можливості для корупції, а також заощадити бюджетні гроші. Крім того, предметом розрахунків має стати не абстрактна стандартизована соціальна норма, а обсяг ресурсів, фактично спожитий населенням. Останнє дасть змогу усунути проблему залишкових коштів, які накопичуються після кожного опалювального сезону, оскільки встановлені стандарти споживання перевищують реальні потреби населення. Так, за підсумками опалювального періоду 2015–2016 років населення накопичило понад 10 млрд грн невикористаних субсидійних грошей, а у 2016–2017-му ця сума становила вже 14 млрд грн. До того ж кошти на фінансування субсидій перераховуватимуться постачальникам щомісяця за фіксованим розкладом, що зменшить елемент ручного управління процесом і також сприятиме його прозорості.

 

Утім, це лише перехідний етап, під час якого уряд має готуватися до монетизації субсидій на рівні домогосподарств. Якщо сьогодні останні отримують допомогу як «знижки» в платіжних квитанціях, то орієнтовно з наступного року це мають бути вже грошові виплати. Та в якій саме формі це реалізується на практиці, урядовці ще остаточно не визначилися. Загалом є два підходи. Перший — видавати кошти на руки через банки або поштові відділення, забезпечуючи їхнє цільове використання через штрафи й пені за несплачені комунальні платежі. Таким чином, субсидії фактично стають чимось на кшталт соціальної допомоги для незаможних. Другий підхід, який зараз жваво обговорюють урядовці та експерти, полягає в тому, що субсидії зараховуватимуться на рахунки з обмеженим доступом, призначені виключно для оплати комунальних послуг. Але в такому разі доведеться створювати серйозну інфраструктуру, яка включатиме не лише можливість здійснення платежів онлайн, через термінали та банкомати, а й там, де таких принад цивілізації немає. Та й у мегаполісах левову частку тих, хто отримує субсидії, становлять літні люди, можливості яких слід буде враховувати.

 

Читайте також: Мінфін підготував трьохетапний план монетизації субсидій

 

Ще один дискусійний пункт, пов’язаний із тими ж таки невикористаними коштами. Найпростіше — повертати залишки на спецрахунках до бюджету, як це відбувається сьогодні. Але можна спробувати розпорядитися ними інакше. Головна проблема субсидій полягає в тому, що введені в період затягування енергетичних пасків, вони, навпаки, послаблюють мотивацію заощаджувати ресурси. Стимулювати економію можна фінансово, залишаючи невикористані субсидійні кошти населенню як заохочення — саме так планують у Міністерстві фінансів. Цей експеримент був проведений торік. Наприкінці 2017-го 1,5 млн домогосподарств отримали залишки від субсидій на газо- та електропостачання. Щоправда, ішлося про досить невеликі суми: до 135 грн за заощаджену електрику й до 700 грн за газ. Утім, для незаможних верств населення позитивним стимулом можуть стати навіть невеликі бонуси. Розглядається також варіант використовувати залишки коштів на субсидійних рахунках лише для підвищення енергоефективності власного господарства. Ідея здається слушною, оскільки загальний обсяг невикористаних коштів набагато перевищує суму, закладену у Фонді енергоефективності (14 млрд грн залишків vs 1,6 млрд грн Фонду на 2018 рік). Але за підсумками минулого року, на кожне домогосподарство, що користувалося субсидією, припадало близько 2 тис. грн залишків: на реалізацію суттєвих проектів цього навряд чи вистачить.

 

З оптимізацією системи субсидій пов’язані також проблеми, які в принципі не можуть бути вирішені в найближчому майбутньому. Передусім ідеться про встановлення точної кількості осіб, які мають право на допомогу. Як відомо, під час розрахунку субсидій враховуються такі параметри, як доходи учасників домогосподарства, їхня кількість, а також тип і площа житла. Але точній оцінці ці параметри піддаються далеко не завжди, і не обов’язково через нечесність претендентів на субсидію. Почнемо з того, що значна частина українців змушена працювати в тіньовому секторі, а отже, їхні доходи є невидимими для держави й не можуть враховуватися під час нарахування субсидій. У Державній службі з питань праці, посилаючись на підрахунки Міжнародної організації праці, оцінюють кількість зайнятих у тіньовому секторі в 5 млн осіб, тобто близько третини зайнятого населення. Ця цифра може виявитися й більшою, бо в Державній службі зайнятості нараховують 5 млн самих тільки заробітчан. Теоретично виявляти нелегально зайнятих отримувачів субсидій можна через перевірки майнового стану, але як реалізувати це на практиці? З березня 2017-го на розгляді Верховної Ради перебуває ініційований урядом законопроект № 6159, який передбачає створення соціальної інспекції — органу, що займатиметься ревізією майнового стану тих, хто претендує на отримання допомоги від держави, зокрема субсидій. Якою буде доля законопроекту, наразі невідомо. Але вкрай сумнівно, що суспільство поставиться до таких практик із розумінням. Хоча б тому, що левова частка нелегально зайнятих є заручником обставин і потерпає від правової незахищеності й інших супутніх явищ.

 

Читайте також: Розенко назвав кількість сімей, яким компенсують заощаджені субсидії

 

Необхідність зменшити кількість отримувачів субсидій є ще однією умовою успішної реформи. Про те, що це сприятиме успішній монетизації субсидій, в уряді твердять давно. Ще у вересні 2016 року віце-прем’єр Павло Розенко заявляв, що монетизувати субсидії для 9,5 млн домогосподарств неможливо. Суголосно з ним висловлювався й міністр соціальної політики Андрій Рева. На думку останнього, говорити про монетизацію слід лише тоді, коли кількість отримувачів субсидій завдяки підвищенню рівня життя знизиться до 3 млн осіб. За підсумками опалювального сезону 2017–2018-го можна стверджувати, що тенденція позитивна. Як свідчить Держстат, кількість отримувачів субсидій упала до 6,4 млн домогосподарств. Зменшився більш як на 35% і середній розмір допомоги. Однак вона все ще залишається великою. На 2018 рік уряд анонсує можливе підвищення мінімальної зарплати до 4,2 тис. грн, а середньої — до 10 тис. грн. Чи справдяться ці прогнози й скільки українських родин зможуть відмовитися від субсидій, покаже час. Але цілком імовірно, що саме підвищення пенсій та зарплат є найефективнішим способом скоротити кількість субсидіантів, принаймні, про це свідчить статистика. Після торішнього «осучаснення» пенсій і підвищення мінімальної зарплати кількість отримувачів субсидій відчутно зменшилася із 7,5 млн до 6,2 млн домогосподарств.

 

Що ж стосується нелегальної економіки, то здолати це явище в найближчі роки навряд чи вдасться. До того ж окрім тіньових зарплат в Україні є проблема тіньового житла, яка також ускладнює оцінку стану домогосподарств. Скільки людей орендують житло, достеменно невідомо, але більша частина цього ринку перебуває глибоко в тіні: експерти називають показники і у 70%, і навіть у 90%. На практиці це означає, що частина родин не має можливості оформити субсидію, оскільки винаймає помешкання без належно оформлених договорів. А поряд із цим частина цілком платоспроможних орендарів користується субсидіями, оформленими на інших осіб. Судячи з оголошень про оренду, субсидія сьогодні наряду з такими перевагами житла, як наявність пральної машини, бойлера тощо. І хоча про боротьбу з тіньовим ринком нерухомості в Україні говорять давно, реалізувати це на практиці навряд чи можливо — принаймні, у короткостроковій перспективі все залишиться, як є. А отже, механізм призначення субсидій і далі працюватиме не настільки точно, як хотілося б урядовцям. Втім, навіть у найліпшому виконанні монетизація субсидій залишиться лише проміжною реформою. Остаточно розв’язати цю проблему можна, вивівши країну з економіко-енергетичного піке. Але це, попри всі успіхи та досягнення, справа не надто близької перспективи.