Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
8 листопада, 2017   ▪   Володимир Заблоцький   ▪   Defense Express   ▪   Версія для друку

Куди прямує українська оборонка

Неоголошена війна РФ проти України триває вже четвертий рік поспіль. Ми втратили 4% території і 20% промисловості, зокрема стратегічно важливі підприємства, що виготовляли боєприпаси, спеціальні прилади, системи бойового управління тощо. Вони залишилися в Криму та в окупованих районах Донбасу.
Куди прямує українська оборонка

І весь цей час ми змушені сподіватися лише на себе, оскільки внаслідок дивної, якщо не сказати більше, політики Заходу щодо агресора Україні також обмежили можливості придбання озброєнь і військової техніки. До речі, ці обмеження досі є!

Відтак Україна, з одного боку, була змушена власними силами забезпечувати потреби воюючої армії озброєнням і військовою технікою (ОВТ), а з другого — розробляти перспективні зразки озброєнь, вирішувати проблему імпортозаміщення (позбутися російських поставок) і водночас реформувати свій оборонно-промисловий комплекс (ОПК).

Сьогодні можна говорити про певні успіхи на цих напрямах поряд із відродженням української армії. Щоправда, залишаються невирішені проблеми, але в українського війська є все необхідне, щоб дати відсіч ворогу.

Отже, що маємо сьогодні «на виході», що потрібно нашому війську та що з цього здатна забезпечити наша українська оборонка?

У вересні — жовтні в Польщі та Україні відбулася низка міжнародних оборонних виставок і конференцій (зокрема, 10–13 жовтня в Києві XIV Міжнародна виставка «Зброя і безпека-2017» та V Міжнародна науково-практична конференція «Проблеми координації воєнно-технічної та оборонно-промислової політики в Україні. Перспективи розвитку озброєння та військової техніки»).

Аналіз продукції українського ОПК, представленої на цих заходах, матеріалів конференцій з актуальних питань переозброєння війська та військово-технічної співпраці з іноземними партнерами України дає підстави для певних висновків.

На тлі невизначеності з отриманням американської зброї, насамперед переносних протитанкових ракетних комплексів (ПТРК) Javelin, Міністерство оборони України планує вже цього року збільшити закупівлю вітчизняних ПТРК «Стугна» та «Корсар», а також БТР-4Е і танків «Оплот».

Чиатйте також: Лікування оборонки

У 2018-му пріоритетними будуть закупівлі засобів ППО, РЕБ, протитанкових засобів, БПЛА тощо. У проекті закону про бюджет України на 2018 рік на оборону передбачено до 165 млрд грн, або ж на 37% більше порівняно з 2017-м (120 млрд грн).

Що нового?

Що пропонує сьогодні наша оборонка? Лише на останній виставці ОПК демонстрував кілька десятків нових зразків ОВТ, створених з урахуванням бойового досвіду: більшість прибула просто з полігонів. Особливо широко представлена бронетехніка: модернізований танк Т-72АМТ (ДП «Київський бронетанковий завод»), важка бойова машина підтримки танків «Страж» (ДП «Житомирський бронетанковий завод», ДП «Київський бронетанковий завод» і ДАХК «Артем»), модернізований БТР-4МВ1 (ХКБМ ім. Морозова), легка бронетехніка сімейства «Козак» (ПрАТ «НВО «Практика») тощо.

Це також мобільний мінометний комплекс «Барс-8» (ПАТ «АК «Богдан Моторс») мобільний комплекс радіо- та радіотехнічної розвідки «Хортиця», високошвидкісний мобільний комплекс радіомоніторингу та пошуку закладних пристроїв «Пластун 3D» (НВЦ «Інфозахист»), система протидії БПЛА (ДК «Укрспецтехніка»), бойова система управління «Кропива» (ТОВ «КБ «Логіка») та деякі інші.

Читайте також: Розбалансування. Як реформувати ОПК

Результатом плідної співпраці з іноземними партнерами є поява нових видів ОВТ. Передусім це українсько-польська мобільна 80-мм реактивна система залпового вогню (РСЗВ) ZRN-01 Stokrotka («Маргаритка»), танк ПТ-17 (модернізація танків Т-72 і РТ-91), автоматичний карабін M4 — WAC-47 тощо. При цьому нова РСЗВ ZRN-01 здатна вражати як наземні, так і повітряні цілі, зокрема й БПЛА.

Отже, чого сьогодні насамперед потребують наші військові, що з цього здатна забезпечити вітчизняна оборонка й чого нам поки що бракує для досягнення, як заплановано, якісної переваги перед агресором на полі бою?

За даними Міноборони, поточний стан ОВТ Сухопутних військ (СВ) загалом дає змогу вирішувати поставлені перед ними завдання. Утім, на черзі переоснащення війська з 2018 року на нові, ефективніші зразки ОВТ.

Швидкий розвиток технологій і поява якісно нових видів ОВТ впливають на тактику ведення бойових дій і зумовили переоцінку ролі та місця всіх компонентів сучасного поля бою. На перший план вийшла інформаційна складова: системи розвідки, управління і зв’язку, від яких залежить швидкість прийняття управлінських рішень. Так, завдяки передовим системам цифрових комунікацій мобільна бригада ЗС США здатна діяти вже через 8 год після того, як дістане наказ, тоді як її російський аналог — лише через 24 год (і більше).

Читайте також: Сергій Згурець: «У питанні озброєнь ми маємо допомогти собі самі»

Це важливе питання Україна вирішує, закуповуючи в Туреччині системи військового цифрового зв’язку разом із технологіями виробництва за стандартами НАТО. Підписанню контракту передували комплексні полігонні випробування, за результатами яких турецькі вироби виявилися найнадійнішими та найефективнішими. До того ж фірма-виробник запропонувала Україні привабливіші комерційні умови, ніж інші претенденти, навіть ізраїльські.

Ефективність засобів ураження сьогодні визначають не лише калібр і дальність стрільби, а й висока точність та швидкість ураження цілей. Тут перевагу мають високоточні боєприпаси, що дають змогу уражати точкові цілі (укріплені вогневі точки, бронетехніка, штаби, мости тощо) з одного-двох пострілів.

Завдяки цьому можна суттєво економити боєкомплект і ресурс ствола: для знищення тієї самої точкової цілі звичайними боєприпасами іноді потрібно витратити до 100 снарядів. А завдяки швидкості виконання бойового завдання гармата може змінити позицію й уникнути можливого ураження у відповідь.

Серед українських розробок високоточної зброї керовані артилерійські снаряди з напівактивним лазерним самонаведенням на ціль «Квітник-Е» (152-мм) і «Карасук» (122-мм) виробництва ДП НВК «Прогрес». Вони здатні знищувати захищені точкові цілі на відстанях відповідно 20 і 12 км. Уся комплектація цих боєприпасів повністю вітчизняна.

ДП «КБ «Південне» (м. Дніпро) завершує створення оперативно-тактичного ракетного комплексу (ОТРК) «Гром-2» з дальністю дії 250–450 км. Його можна вважати своєрідним аналогом російського «Искандера». Роботи фінансує іноземний замовник. На наступний рік заплановано проведення стендових і льотних випробувань ОТРК.

На підставі цих випробувань Генеральний штаб може ухвалити рішення про взяття ОТРК на озброєння ЗСУ. У вітчизняній версії ракета матиме вищі тактичні характеристики, ніж в експортній, де діють певні міжнародні обмеження. Отже, ЗСУ зможуть відносно швидко отримати дуже потужну зброю неядерного стримування агресора.

ДП «КБ «Південне» також розробляє дві нові високоточні системи ППО з дальністю дії до 250 км і працює над глибокою модернізацією наявних РСЗВ. Так, українська версія 300-мм РСЗВ «Смерч» (шифр «Вільха») здатна уражати цілі на відстанях до 120 км. Водночас підвищено її мобільність і точність стрільби.

КБ «Луч» (м. Київ) завершує підготовку до випробувань вітчизняної протикорабельної крилатої ракети (ПКР) «Нептун» для потреб ВМС України. У грудні цього року має відбутися перший пуск ракети на повну дальність. Ідеться про береговий варіант, на черзі створення повітряного та корабельного. Взяття ПКР на озброєння дасть змогу відновити ударну компоненту і якісно підвищити бойовий потенціал ВМСУ.

Читайте також: Сергій Степанов: «Не всі розуміють, що помилки військових конструкторів коштують занадто дорого»

Потреби Повітряних сил ЗСУ в транспортних і патрульних літаках цілком можна забезпечити силами ОПК. Певні можливості є також у сфері модернізації наявного парку вертолітної техніки й навіть створення нових конструкцій («Мотор Січ»). Активно розвивається безпілотна авіація. Зокрема, «Антонов» працює над створенням ефективного безпілотного авіакомплексу «Горлиця». Є численні розробки і в інших виробників, зокрема й приватних.

А ось заміна наявного парку бойових літаків становитиме проблему. З огляду на високу вартість перспективних бойових літаків до 2030 року вирішили обмежитися модернізацією ресурсу наявного парку машин ще радянського виробництва (Су-27, Су-25 і МіГ-29). Утім, питання переоснащення на нові літаки рано чи пізно треба буде вирішувати.

Пріоритет на ППО

Але передусім військові наполягають на зміцненні ППО країни, модернізації наявних і створенні нових систем пошуку та ураження повітряних цілей. До речі, це відповідає світовому тренду, коли завдяки науково-технічному прогресу саме ППО забезпечує дії бойової авіації, а не навпаки, як це було нещодавно. Про це свідчить і досвід використання авіації ЗСУ в зоні АТО 2014 року.

А головними умовами організації ефективної системи ППО держави визнано створення й підтримання суцільного радіолокаційного поля над територією України та над прилеглими ділянками територій сусідніх держав у широкому діапазоні висот, здійснення постійного контролю за використанням повітряного простору.

Україна має відповідний потенціал і активно створює нові РЛС. Одну з таких станцій — 80К6Т (попередня назва «Лелека») класу 3D кругового огляду — ініціативно створив НВК «Іскра» (м. Запоріжжя) власним коштом. Вона може виявляти й супроводжувати одночасно до 300 цілей (літаки, вертольоти, балістичні та крилаті ракети) на відстані до 500 км на всіх діапазонах висот.

«Лелека» зараз проходить випробування, але вже зацікавила військових аташе кількох країн, зокрема й США, де питання забезпечення протиракетної оборони є одним із пріоритетів. З огляду на великий попит унікальні ТТХ станції створюють їй чудову експортну перспективу. А з взяттям на озброєння ЗСУ нових РЛС метрового діапазону хвиль типу МР-1 та МР-18 Україна долучиться до світових лідерів, здатних ефективно протидіяти засобам повітряного нападу малої помітності (Stealth).

Акцент на технології

Важливим залишається створення ОВТ для Сил спеціальних операцій (ССО), особливо радіоелектронних засобів і засобів РЕБ. Тенденції розвитку останніх передбачають перехід до масованих радіоелектронно-вогневих впливів, тобто до операцій РЕБ. Для цього у світі вже створюються засоби РЕБ на нових фізичних принципах: електромагнітна зброя (зброя електромагнітного імпульсу); програмно-комп’ютерна зброя (віруси, троянські програми, сніфери, експлойти тощо).

З огляду на сказане вище в межах певної перспективи розвитку ОВТ для потреб ССО України під час створення електромагнітної зброї та підвищення ефективності боротьби з електромагнітним тероризмом розглядається можливість «…використання нових фізико-технічних підходів з формування… високоенергетичних імпульсних джерел енергії малих розмірів, здатних завдати електромагнітного та кінетичного фатального ураження військовому об’єкту супротивника».

Зважаючи на те що традиційні системи ураження майже вичерпали свій ресурс розвитку, у провідних країнах велику увагу приділяють створенню засобів ураження на нетрадиційних принципах дії. Пріоритетними напрямами розвитку цих засобів в Україні визначено розробки зразків зброї з використанням генераторів електромагнітного імпульсу (засобів розмінування, електромагнітних бомб, керованих ракет тощо), бойової лазерної системи для ураження повітряних і наземних цілей, радіочастотної зброї в міліметровому діапазоні довжин хвиль за умови імпорту потужних генераторних приладів, а також зброї нелетальної дії.

Цікавою є технологія інтелектуального моніторингу наземних рухомих та нерухомих об’єктів на основі мультиагентного підходу з повітря (на засадах автономності БПЛА із системами комп’ютерного зору, здатних проводити повітряний моніторинг способом інтелектуального аналізу). Вона має низку переваг, зокрема покриття території більшого розміру й зменшення часу на моніторинг.

Чого бракує флоту

Для ВМС ЗСУ першочерговим завданням лишається термінове поповнення корабельного складу до мінімально необхідних потреб. І, мабуть, це найскладніше питання. По-перше, з огляду на великі кошти, які для цього потрібні, а по-друге, з огляду на специфіку військового кораблебудування з її довготривалими циклами виробництва. Державна цільова оборонна програма розвитку ОВТ на період до 2020 року передбачає в короткостроковій перспективі продовження будівництва малих броньованих артилерійських катерів і модернізацію фрегата «Гетьман Сагайдачний». У середньо- та довгостроковій перспективі йдеться про добудову головного багатоцільового корвета пр. 58250 «Володимир Великий», будівництво десантних і протидиверсійних катерів, а також середнього розвідувального корабля та ракетних катерів типу «Лань».

Також передбачається створити берегову систему спостереження, оснастивши берегові пости спостереження РЛС кругового огляду СР-210 «Дельта» та мобільними РЛС П-18 «Малахіт» або «Буревісник-1» вітчизняного виробництва.

На жаль, обіцяне на 2017 рік фінансування добудови корвета, попри оголошення пріоритетним напрямом, так і не надійшло. І немає гарантії, що надійде наступного року. Тому очікувати позитивних зрушень у будівництві корвета найближчим часом важко. Відтак він може увійти до складу ВМС уже після 2020-го. Втім, на час модернізації фрегата «Гетьман Сагайдачний» ВМСУ не матимуть жодного повноцінного корабля морської зони.

Читайте також: Привид у броні

Іншим проблемним питанням залишається оснащення кораблів зброєю, зокрема видами, які в Україні не виробляються. І якщо деякі системи (ПКР, ЗРК) можна поступово створити силами вітчизняного ОПК, то гармати середнього калібру, протичовнові торпеди та мінно-тральне обладнання треба буде купувати за кордоном. А в умовах нинішніх міжнародних обмежень це питання ускладнюється.

Ефективна відсіч російській агресії неможлива без нарощування морського потенціалу країни. Це потребує мобілізації всіх ресурсів та міцної волі військово-політичного керівництва. Прикро, але щодо останнього є великі сумніви: вже понад рік на розгляді в Кабміні перебуває розроблений фахівцями ключовий для розвитку ВМСУ й усієї морської діяльності держави проект Морської стратегії України (!).

Своєю чергою, розвиток оборонки — частина розвитку економіки як такої загалом, реформування ОПК України, активізації військово-технічної співпраці з іноземними компаніями тощо. З огляду на власний військово-технічний потенціал Україна має всі шанси вийти на соціальний, економічний та фінансовий рівень європейських країн, бути рівним партнером на глобальному світовому ринку. Але це потребує спільних зусиль усіх зацікавлених сторін: влади, науки та бізнесу, визначення конкретних кроків із запровадження інновацій та надання цьому необхідної державної підтримки.

Держава також має посилити увагу до питання вітчизняних критичних технологій (КТ), особливо пріоритетних з погляду гарантування національної безпеки та економічного зростання. Потрібно створити державну систему на чолі з координаційним органом і замовником, національні стратегії та програми розвитку КТ і механізмів підтримки. Наприклад, у провідних країнах ЄС і НАТО оборонні КТ є домінуючим фактором національної безпеки або безпеки групи держав, тому фінансування таких технологій на національному рівні виконується державою, а на міжнаціональному рівні — групою держав (НАТО або ЄС ).

Поряд із забезпеченням потреб нашого війська ОПК України є важливим гравцем на зовнішніх ринках. Це один із ключових напрямів експорту наукомісткої продукції. За даними ДК «Укроборонпром», Україна сьогодні постачає ОВТ і техніку подвійного призначення до 68 країн світу й веде перемовини ще з 83. А сумарний портфель замовлень на 1 липня 2017 року становив $2366 млн.

Водночас це канал комунікації з потенційними партнерами, отримання доступу до нових технологій та інвестицій, що суттєво, адже на сьогодні частка експорту високотехнологічної продукції в загальній структурі українського експорту становить трохи більше ніж 7%. Але цей показник постійно зростає.

Інтеграція з НАТО

З огляду на необхідність розгортання спільних проектів та пришвидшення переходу підприємств концерну на випуск продукції за стандартами НАТО Укроборонпром поглиблює співпрацю з Альянсом. Уже сьогодні 70% його підприємств сертифіковано за стандартом ISO 9001 і запроваджують систему управління та забезпечення якості AQAP 2000.

40 підприємств Укроборонпрому дістали доступ до Головного каталогу НАТО з логістики (NATO Master Catalogue of References for Logistics). За програмами НАТО в Україні реалізуються 37 різних оборонних проектів (зокрема, чотири в КПІ), а в грудні 2017 року запланована презентація українського ОПК у штаб-квартирі НАТО в Брюсселі.

Оголошено про реалізацію концерном стратегії реформування ОПК (корпоратизація, аудит, кластеризація, комплексні дії із захисту технології та запуск Головної агенції  передових досліджень і розробок, ГАРДА) та про масштабну програму з імпортозаміщення за участю 400 підприємств у 21 регіоні України.

Потребує вдосконалення наявна нормативно-правова база. І хоча вже запроваджено зміни до Податкового та Митного кодексів України, що спрощують процедуру імпорту для всіх без винятку підприємств ОПК, все ще чекають на розгляд 40 нормативно-правових актів.

Передусім важливо ухвалити закон про військово-технічну співпрацю та внести зміни до Постанови уряду від 16.03.2016 № 170 «Про затвердження порядку ввезення, першого постачання та цільового використання товарів, визначених частиною восьмою статті 287 Митного кодексу України, у виробництві продукції оборонного призначення».

У правовому полі потребують вирішення такі питання:

— усунення законодавчих обмежень щодо створення підприємств на базі об’єктів держвласності;

— перетворення держпідприємств на публічні акціонерні товариства;

— отримання інструментарію для реструктуризації пасивів;

— застосування механізмів участі приватного капіталу в акціонерних товариствах;

— спрощення порядку створення СП з іноземним капіталом.

І насамкінець про зростання ролі приватних виробників ОВТ. Сьогодні це стало впевненим трендом. Гнучкіший, ефективніший і значно менш корумпований приватний бізнес здатний привнести в ОПК нову якість. Зміни на краще зумовлюються передусім створеними горизонтальними зв’язками і кооперацією, ширшим залученням науки та збагаченням власного досвіду виробників. Результатом цього є якісні зміни в приватному сегменті оборонки. Вже сьогодні йдеться не про окремі вироби, як раніше, а про виготовлення цілих систем і комплексів ОВТ із високою доданою вартістю.

Лишається сподіватися, що завдяки якісним змінам, що відбуваються на підприємствах, український ОПК поступово перетвориться на справжній комплекс, хоча в повному сенсі слова він може стати таким лише після ґрунтовного реформування.




Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Як автоматизується полювання на відмивачів грошей
    19 листопада, The Economist
  • Експертиза, яка дає змогу вийти за межі лише виробництва культурного проекту й піднятися до рівня стратегування і, що головне, втілення тих стратегій у життя, — це дуже рідкісна річ в українському культурному середовищі. У наших реаліях навіть міністр культури має бути бодай трохи митцем, але чомусь не обов’язково професійним менеджером і політиком, здатним аналізувати статистичні дані, розуміти політичні наслідки слів та дій, а також передбачати ефективність інвестицій.
    18 листопада, Тетяна Філевська
  • На балконі нашого офісу Вася смачно затягується цигаркою, яку підкурює від іншої цигарки, і продовжує свій монолог у мій бік, але вже й не дивиться на мене: — Так, а ще мені треба, щоб ти начитав для радіо українські класні прислів’я, ще картинка, ще... — я вже й не слухаю. Усі його слова далі звучать як «бла-бла-бла», а в моїй голові народжується діалог для опонування.
    18 листопада, Тарас Білка
  • Івона Костина, заступниця керівника громадської організації «Побратими», яка займається психосоціальною адаптацією ветеранів, була координатором команди Іnvictus Games в Україні. У вересні в рамках цих ігор в Канаді вона відвідала дві тематичні конференції й поділилася отриманим досвідом.
    17 листопада, Ганна Чабарай
  • Кажуть, якщо довго й наполегливо про щось мріяти, мрія обов’язково здійсниться. Можливо, українські політики в це не вірять, але після Революції гідності вони справляли враження безнадійних, але наполегливих мрійників, бо використовували чи не кожну можливість, щоб публічно заявити про необхідність «плану Маршалла» для України.
    17 листопада, Любомир Шавалюк
  • Велика чистка в Саудівській Аравії: Мугаммад ібн Салман посуває конкурентів на владу
    17 листопада, The Economist
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS

Матеріали, позначені як "Новини компаній" розміщуються на правах реклами. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено.