Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
21 серпня, 2017   ▪   Олександр Крамар   ▪   Версія для друку

Позбутися стереотипів. Як торгівля з ЄС змінює українську економіку

Чому твердження про сировинну еволюцію української економіки в результаті переорієнтації на торгівлю з ЄС не відповідає дійсності
Матеріал друкованого видання
№ 33 (509)
від 17 серпня
Позбутися стереотипів. Як торгівля з ЄС змінює українську економіку

Упродовж останніх років в український інформаційний простір послідовно й наполегливо вкидається твердження, що переорієнтація нашої економіки на ЄС і втрата так званих традиційних пострадянських ринків (а насправді йдеться переважно про втрату ринку РФ) є згубними для неї. Адже в результаті нібито відбувається поглиблення її сировинної спеціалізації. Скептицизм щодо конкурентоспроможності вітчизняних товарів на європейському ринку притаманний навіть значній частині тих, хто послідовно виступає проти повернення на російську орбіту. 

Тим часом реальні тенденції в торгівлі з ЄС спростовують твердження про сировинну еволюцію вітчизняної економіки й експорту внаслідок переорієнтації на європейський ринок. Так само не підтверджуються й побоювання, що наші товари не витримають конкуренції, а український ринок завалять дешеві європейські товари. Адже більшість із них суттєво дорожча навіть за нинішнього курсу гривні до євро. А в найближчій перспективі вітчизняна валюта, найімовірніше, і далі девальвуватиме відносно спільної європейської. 

Квоти та обмеження справді стримують постачання вітчизняної продукції до ЄС. Однак вони охоплюють порівняно вузьке коло чутливих для європейських виробників товарів і здебільшого стосуються саме тієї продукції, яку критики євроінтеграції називають сировинною. Навіть коли поглянути на зміни в торгівлі з ЄС за 2013–2016 роки, виявиться, що незначне просідання загального українського експорту (на 2,4%, з €12,5 млрд до €12,2 млрд) сталося за рахунок сировинних товарів і напівфабрикатів (наприклад, вивезення необроблених чорних металів впало більш як на 20%). Натомість у рази зріс експорт до Євросоюзу готової української продукції — від цукру, виробів із м’яса та риби чи вершкового масла до меблів, скловиробів і навіть продукції суднобудування. Кількадесят відсотків додали й поставки до ЄС електротехнічної продукції, машин та обладнання, продукції легкої промисловості. 
2016-й став першим роком після набрання чинності економічною частиною Угоди про асоціацію та зону вільної торгівлі (ЗВТ) з ЄС. 

виразнішою стає тенденція до нарощування експорту до єс готових товарів на тлі зменшення продажу сировини та напівфабрикатів. І це закономірно, адже більша частина готових промислових товарів квотних обмежень не має

Тенденції в українському експорті до ЄС, що увиразнилися тоді, продовжуються і від початку 2017-го й дедалі чіткіше свідчить про позитивні зміни в його структурі — від сировини та напівфабрикатів до готової продукції, причому найрізноманітніших галузей української економіки. Щоб переконатися в цьому, достатньо поглянути на зміни в поставках на європейський ринок окремих вітчизняних товарів (див. «Несировинна динаміка»). 

Якщо загалом український експорт до ЄС у 2016-му додав лише 3,7% (тут і далі використовуватимемо офіційні дані Держстату в доларах), то низка несировинних товарів додала в рази, а то й на порядки більше відсотків. 

Так, після набрання чинності економічною частиною Угоди про асоціацію з ЄС значно вищий темп на тлі загального зростання нашого експорту до Євросоюзу показали принаймні три важливі галузі машинобудування: електротехніка, суднобудування та виробництво машин і механізмів. І найстрімкіша динаміка в електротехніці: $1,6 млрд 2016-го проти $1,4 млрд роком раніше, що вивело її на перші позиції. 

Зростання експорту в металургії та хімічній промисловості також ілюструє, що саме готовій українській продукції вдається успішніше знаходити собі місце на європейському ринку. Зокрема, поставки виробів із чорних металів у 2016 році збільшилися на 6%, тоді як самих чорних металів, тобто сировини і напівфабрикатів, — лише на 2,3%. 

Читайте також: Зазирнути в майбутнє. Як характер інвестицій дає змогу зробити економічний прогноз

Експорт українських добрив до ЄС у 2016-му зменшився до $106,5 млн (або на 31,8% порівняно з 2015-м), продукції неорганічної хімії — до $56,6 млн (на 41,9%). Натомість зростало постачання в ЄС української хімічної продукції з вищою доданою вартістю й меншою енергоємністю. Наприклад, фармацевтичної — до $14 млн (на 59,9%), мила та мийних засобів — до $14,6 млн (на 18,4%). Суттєва позитивна динаміка спостерігалася й в експорті пластмас, полімерів та виробів із них — із $94,2 млн до $106,2 млн (на 12,7%). 

Попри активні баталії довкола вивозу з України не­обробленого лісу, уже торік помітно збільшився експорт до ЄС саме продукції деревообробної промисловості, тоді як сировини, навпаки, зменшився. Наприклад, якщо поставки паливної деревини та необроблених лісоматеріалів впали з $169,1 млн у 2015-му до $126,7 млн у 2016-му, то оброблених лісоматеріалів і пиломатеріалів, навпаки, зросли з $224,8 млн до $266,6 млн. Ще виразнішим стало нарощування поставок до країн Євросоюзу українських меблів, які в 2016-му забезпечили майже в 1,5 раза більший виторг, ніж роком раніше ($272,4 млн проти $183,8 млн). 

Хоч і значно скромніше, однак усе одно в кілька разів швидше порівняно із загальним українським експортом до ЄС зростали й поставки іншої продукції української деревообробної промисловості: листів із дерева для облицювання (до $107,1 млн проти $99,1 млн рік тому), плит ДСП, ДВП, OSB та фанери (до $109,5 млн проти $100,9 млн). Також європейський ринок дедалі успішніше завойовують вітчизняні виробники паперово-картонної продукції: у 2016-му її експорт зріс на 62,3% порівняно з 2015-м (з $52,5 млн до $85,4 млн). 

Впевнену динаміку показує й українська легка промисловість. Наприклад, продаж у країни ЄС текстильної та трикотажної продукції за згаданий вище період зріс на 11,1% (із $508,5 млн до $565,2 млн), виробів зі шкіри — на 9,4% (із $32,4 млн до $35,5 млн), взуття — на 8,2% (із $116 млн до $125,5 млн). Дедалі більший попит у країнах ЄС і на наші вироби з кераміки (+32,7%, або з $20,6 млн до $27,4 млн) та зі скла (+5,1%, або з $64,7 млн до $68 млн). 

Не виняток і експорт продовольства. Тут також товари з нижчою доданою вартістю втрачають свої позиції. Зокрема, експорт зерна зменшився з $1,63 млрд у 2015-му до $1,28 млрд у 2016-му, відходів харчової промисловості та інших продуктів для годівлі тварин — із $0,49 млрд до $0,44 млрд. Водночас динамічно зростав продаж до європейських країн нашого цукру (+61,5%, або з $32,9 млн до $53,15 млн), овочів (+67,8%, або з $11,9 млн до $20 млн), меду (+22,6%, або з $59,8 млн до $73,3 млн), готових продуктів із м’яса та риби (+63,9%, або з $4 млн до $6,5 млн), м’яса птиці (+5,9%, або з $64,8 млн до $68,7 млн). 77,5% додав і вивіз до ЄС продукції олійно-жирової промисловості. 2016-й став переломним і для постачання туди вітчизняної молочки. Зокрема, за перший рік після набрання чинності економічною частиною Угоди про асоціацію експорт вершкового масла на європейські ринки сягнув $2,6 млн, хоча раніше наша продукція туди взагалі не потрапляла. А коло сертифікованих постачальників молокопродукції з України на ринок ЄС постійно розширюється. 

Читайте також: Зростає зміна. Як трансформується український АПК

Тож те, що сьогодні наш експорт до ЄС справді все ще переважно складається із сировини й напівфабрикатів, є не наслідком Угоди про асоціацію або переорієнтації нашої економіки на ринки Євросоюзу, а досі не подоланим спадком минулого. Натомість завдяки економічній інтеграції з ЄС дедалі виразнішою стає якраз тенденція до нарощування експорту готових товарів на тлі зменшення продажу сировини та напівфабрикатів. І це цілком закономірно, адже більша частина готових промислових товарів жодних квотних обмежень для постачання до ЄС не має. 
Україна поволі інтегрується й у виробничі ланцюжки провідних світових транснаціональних корпорацій. Їхні заводи з виробництва комплектуючих уже зараз досить часто з’являються в західних областях країни. 

Однак за відповідних зусиль місцевої влади та менеджменту підприємств в інших регіонах така практика вже в найближчому майбутньому могла б поширитися на всю країну, зокрема й на Південний Схід, що важко переживає закономірне відмирання застарілих, безперспективних виробництв. Вихід на європейський ринок значно більшої кількості українських товарів та зростання їх експорту гальмує насамперед інертність менеджменту підприємств, який донедавна орієнтувався лише на «традиційні» пострадянські терени. 

Хоча частка ЄС в українському експорті товарів уже на рівні близько 40% загального обсягу, у нас є потен­ціал наростити поставки на цей ринок  в десятки разів. Адже він ще тривалий час лишатиметься одним із найплатоспроможніших у світі. 

Наприклад, сукупний імпорт товарів країнами ЄС (€4,7 трлн у 2016-му) в кількасот разів перевищує нинішній експорт до ЄС української продукції (€12,2 млрд у 2016-му). Відвоювати бодай кілька відсотків цього обсягу для українських виробників означає збільшити поставки в рази. 




Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Як автоматизується полювання на відмивачів грошей
    19 листопада, The Economist
  • Експертиза, яка дає змогу вийти за межі лише виробництва культурного проекту й піднятися до рівня стратегування і, що головне, втілення тих стратегій у життя, — це дуже рідкісна річ в українському культурному середовищі. У наших реаліях навіть міністр культури має бути бодай трохи митцем, але чомусь не обов’язково професійним менеджером і політиком, здатним аналізувати статистичні дані, розуміти політичні наслідки слів та дій, а також передбачати ефективність інвестицій.
    18 листопада, Тетяна Філевська
  • На балконі нашого офісу Вася смачно затягується цигаркою, яку підкурює від іншої цигарки, і продовжує свій монолог у мій бік, але вже й не дивиться на мене: — Так, а ще мені треба, щоб ти начитав для радіо українські класні прислів’я, ще картинка, ще... — я вже й не слухаю. Усі його слова далі звучать як «бла-бла-бла», а в моїй голові народжується діалог для опонування.
    18 листопада, Тарас Білка
  • Івона Костина, заступниця керівника громадської організації «Побратими», яка займається психосоціальною адаптацією ветеранів, була координатором команди Іnvictus Games в Україні. У вересні в рамках цих ігор в Канаді вона відвідала дві тематичні конференції й поділилася отриманим досвідом.
    17 листопада, Ганна Чабарай
  • Кажуть, якщо довго й наполегливо про щось мріяти, мрія обов’язково здійсниться. Можливо, українські політики в це не вірять, але після Революції гідності вони справляли враження безнадійних, але наполегливих мрійників, бо використовували чи не кожну можливість, щоб публічно заявити про необхідність «плану Маршалла» для України.
    17 листопада, Любомир Шавалюк
  • Велика чистка в Саудівській Аравії: Мугаммад ібн Салман посуває конкурентів на владу
    17 листопада, The Economist
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS

Матеріали, позначені як "Новини компаній" розміщуються на правах реклами. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено.