Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
8 червня, 2017   ▪   Віталій Мельничук   ▪   Головний експерт Всеукраїнської коаліції експертів РПР   ▪   Версія для друку

Пенсійна реформа - фактор економічного підйому та засіб боротьби із політичним популізмом

Пенсійні питання сьогодні знову на слуху.Поштовхом до суспільної активності стало недавнє схвалення Кабінетом Міністрів законопроекту, що знаменує продовження пенсійної реформи, однієї із найважливіших та найскладніших. Проект скеровано до Національної ради реформ. І хоча він ще не оприлюднений і широка громадськість із ним не знайома, його розгляд під головуванням Президента України, відбудеться найближчими днями, після чого Уряд має доопрацювати законопроект і направити до Верховної Ради. Громадяни отримали і обговорюють особисте звернення Прем’єр-міністра щодо пенсійної реформи, у Верховній Раді відбулися широкі Парламентські слухання присвячені цій темі.
Пенсійна реформа - фактор економічного підйому та засіб боротьби із політичним популізмом

Реформаторський крок чи профанація?

Власне, Верховна Рада мала ще до кінця квітня 2017 р. «ухвалить комплексну пенсійну реформу, яка набере чинності з 1 січня 2018 року», читаємо в останній версії Меморандуму, підписаного вищими політичними керівниками держави у березні цього року та скерованого ними в МВФ для підтвердження головних засад економічної та фінансової політики України в рамках Угоди з МВФ про розширене фінансування. Однак питання не в МВФ, бо стан пенсійної системи – завжди був одним із параметрів у переговорах із міжнародними фінансовими інституціями.

Головне ж у тому, що пенсійна реформа може стати сьогодні одним із реальних реформаторських кроків влади, бо пенсійні проблеми кардинально впливають на суспільні настрої, фінанси та економіку.

Водночас, невирішеність пенсійних питань - підґрунтя спекуляцій з боку політиків-популістів, що збурює суспільну свідомість та збільшує політичні ризики влади. І навпаки, здійснення пенсійної реформи - фактор політичного успіху, оскільки економічний, соціальний та політичний ефект у разі її грамотного проведення є комплексним, багатовекторним і стабілізуючим.

Та пенсійна реформа – це не підвищення пенсійного віку чи страхового стажу, як часто і невірно вважають політики чи «експерти з усіх питань», що ретранслюють своє викривлене бачення суспільству. Корекція пенсійного віку, зміна порядку та методів обрахунку стажу, зарплати та інших - це лише параметричні зміни чинної пенсійної системи. Їх безумовно потрібно робити, але суть реформи не в них. Бо солідарна система, яка є лише однією із ланок всієї пенсійної системи (ПС), в умовах нинішньої демографічної структури населення, коли кількість осіб, які сплачують внески до Пенсійного фонду України, майже дорівнює кількості пенсіонерів, вже ніколи не зможе забезпечити достойні пенсії, що ставить під загрозу як нинішні, і особливо, прийдешні покоління українців. І «кардинально реформувати» її, про що доводиться чути із уст поважних посадовців, неможливо, а якщо щось і можливо, то це все рівно не матиме вирішального значення.

Читайте також: Пенсійні інтриги

До того ж, солідарна ПС є «вічним клопотом держави», одним із підтверджень чого і є «пресловуті вимоги МВФ». Замість того, щоб бути найбільшим національним інвестором, гарантом фінансової стабільності, «локомотивом зростання», як в країнах, що здійснили пенсійні реформи, діюча у нас пенсійна система створює загрозу фінансовій та соціальній безпеці, є джерелом політичної напруги, невігластва та популізму. І реформа лише солідарної ПС, як декому здається від нерозуміння глибини проблеми, тут не допоможе, вже двічі «закручувались гайки», в 2004му (перша хвиля реформи) і в 2011 («реформа віце-прем’єра Тигіпка») і це не допомогло.

Корінні зміни

На початку 1990-х пенсійна ситуація в Європі і в Західному Світі була не менш болючою, ніж у нас. Працюючих ставало все менше, людей пенсійного віку все більше, а грошей на пенсії не вистачало, щедрі трансферти із бюджетів із року в рік збільшувались, популізм процвітав.

Потрібно було виходити із зачаровано кола. І головним висновком, до якого прийшов тоді Західний світ, глибоко проаналізувавши ситуацію, був такий: «Солідарна пенсійна система в принципі вже ніколи не зможе забезпечити достойні пенсії громадянам. Бо такою є і дуже надовго, якщо не назавжди, демографічна ситуація в країнах з переважаючою білою расою населення».  Були зроблені корінні зміни. За короткий час країнам, які втілили реформи, вдалося вирішити питання достойного пенсійного забезпечення громадян, приборкати пенсійний популізм та акумулювати величезні довгострокові національні фінансові ресурси пенсійної системи.

Пенсійна реформа – це корінна зміна самої системи, інноваційний перехід від нинішньої солідарної пенсійної системи до моделі пенсійного забезпечення на основі індивідуальних пенсійних рахунків громадян.

Така пенсійна система (ПС) має щонайменше три рівноправні та однаково важливі рівні (в країнах, які здійснили пенсійні реформи в 80х-90х роках вже запроваджуються чотирьох, п’яти рівневі системи, та поки що нам далеко до цього).

Перший рівень – реформована солідарна ПС.

Другий рівень - накопичувальна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.

Третій рівень – добровільне, недержавне пенсійне забезпечення.

Громадяни в такій ПС отримують не одну, а декілька пенсій, а її сукупний розмір безпосередньо залежить від суми коштів, накопичених кожним на власних пенсійних рахунках на кожному із трьох рівнів пенсійної системи протягом всього періоду трудової діяльності.

У цій системі немає місця для патерналізму і популізму. Людина має більше і свободи і відповідальності, вона комфортніше почувається, має кращу впевненість у майбутньому і, відповідно, більшу суспільну довіру.

Читайте також: Павло Розенко: «Чиниться масштабний спротив скасуванню системи спецпенсій»

Реформована солідарна складова трирівневої ПС, найкращий варіант якої - умовно накопичувальна система за досвідом Швеції чи Польщі, із розвитком інших двох рівнів із часом здійснюватиме функцію соціальної безпеки.

За рахунок накопичувальної складової (другий і третій рівні) пенсійна система продукуватиме довгострокові фінансові ресурси як для достойних пенсій громадян у майбутньому, так і для економічного піднесення через їх інвестування сьогодні. Гроші на індивідуальних рахунках громадян накопичувальної системи для їх збереження та примноження інвестуються в економіку у найбільш надійні активи, що сприятиме економічному зростанню в країні, а отриманий прибуток капіталізується на індивідуальних рахунках громадян та збільшує ресурс майбутньої пенсії.

Пенсійний вік чи страховий стаж у новій ПС відходить на другий план і не буде фактором суспільної напруги. У разі ж переходу й першого рівня до роботи за умовно-накопичувальними принципами, що цілком реально, він практично не матиме значення, адже рівень пенсії визначатиметься виключно обсягом накопичень як в солідарній (умовне, облікове накопичення), так і в накопичувальній складовій пенсійної системи.

Власна історія і її застереження

Пенсійна реформа була розпочата в Україні у 1998 році Указом, а пізніше Посланням Президента до Верховної Ради та Кабінету Міністрів України «Про основні напрями реформування системи пенсійного забезпечення населення України».

Вона була справді радикальною і передбачала докорінну реформу існуючої розподільчої солідарної пенсійної системи та доповнення її двома накопичувальними рівнями. В 2003 році було ухвалено закон, який формально встановив, що пенсійна система в Україні є трирівневою та запровадив третій рівень ПС.

Пенсійна реформа мала бути повністю завершена до 2007 року повноцінним запуском у роботу всіх трьох рівнів пенсійної системи, однак цього не сталося. В 2004-2013 рр. те, що називали «пенсійною реформою» більше нагадувало її профанацію.

Як наслідок, і на сьогодні реформа навіть першого рівня не завершена (додаткова потреба Пенсійного фонду в грошах в 2017 році складає більше 150 млрд. грн..). А другий рівень відсутній зовсім, хоча основні засади його роботи закріплені у законах України. Третій рівень без підтримки держави та відсутності другого розвивається занадто повільно (його учасниками сьогодні є лише 834 тис. осіб, пенсійні активи біля 2,4 млрд. грн.). Згаяно десятиліття, за які пенсійна ситуація лише погіршувалась. Виросло нове покоління людей, у яких вкрали можливість накопичувати собі на пенсію. Винні у цьому відомі, починаючи із тричі несудимого Януковича-премєра і його наступників в Уряді.

Згаяно п'ятнадцять років , за які пенсійна ситуація із року в рік  погіршувалась. Виросло нове покоління людей, у яких влада вкрала можливість накопичувати собі на пенсію. Винні у цьому відомі, починаючи із тричі несудимого Януковича - прем’єра і його наступників в Уряді.

 Тут варто згадати цитату, а по суті застереження із Послання Президента України Верховній Раді України та Кабінету Міністрів України «Про основні напрями реформування системи пенсійного забезпечення населення України»: «Спроби підвищити пенсії без запровадження багаторівневої пенсійної системи тільки шляхом збільшення нарахувань на фонд оплати праці будуть непосильним тягарем для економіки і держави. Подальше блокування пенсійної реформи матиме надзвичайно негативні наслідки для держави і людей, законсервує неприпустимо низький рівень пенсійного забезпечення. Президент України Леонід КУЧМА, 10 жовтня 2001 року». 

Реформована ПС в дії

 Пенсійні реформи в країнах Європи і світу, що знаменували собою перехід від однорівневих солідарних систем до трирівневих, а пізніше чотирьох-пятирівневих моделей пенсійного забезпечення, розпочалися не так давно, фактично, із другої половини 1990-х.

В Польщі, наприклад, де проведення пенсійної реформи розпочалися в той же час, що і в Україні, пенсійна реформа стала ключовим фактором економічного зростання, що дозволило полякам на відміну від нас безболісно подолати світову кризу 2008-го, будувати сьогодні успішну економіку, накопичити понад 100 млрд. дол. внутрішніх інвестиційних ресурсів та підвищити середню пенсію до 820 дол. в місяць.

Читайте також: Пенсійна реформа: зупинка чи пауза?

Тому   сьогодні найкращі українські агрокомпанії(Астарта, Кернел. Мілкленд, інші) розміщають свої акції не на Українській біржі, де немає грошей, насамперед пенсійних грошей, а на Варшавській біржі, бо там є ресурси пенсійних фондів, які є найбільшими інвесторами в українські акції. А сукупний індекс акцій наших підприємств на Варшавській біржі за 2016 рік виріс на 41% в доларовому еквіваленті. (41%, Карл, в доларах!). І весь цей шалений прибуток капіталізувався на персональних пенсійних рахунках польських, а не українських пенсіонерів.

 Загалом пенсійні активи світової накопичувальної пенсійної системи (другого і третього рівнів) за останні 10 років збільшились майже вдвоє і на початок 2017-го склали гігантську цифру в $36,5 трлн, що загалом відповідає 62% ВВП країн   і є величезним приватним багатством громадян країн, які здійснили пенсійні реформи.

І саме в цьому інноваційність сучасної пенсійної системи, яка на відміну від однорівневої солідарної, сама продукує фінансові ресурси, що активно працюють на національні економіки та одночасно є основою зростання пенсій громадян.

Завершення пенсійної реформи

Завершення пенсійної реформи, на відміну від її бачення як «покращення стану солідарної системи та підвищення страхового стажу», не несе в собі конфліктної складової і може стати «популярною реформою».

По-перше, нова пенсійна система може ґрунтуватися на простих, зрозумілих та справедливих засадах призначення пенсії, в тому числі із першого рівня. І тому, навіть початок грамотно побудованої пенсійної реформи та її якісне публічне позиціонування виб’є козирні карти у політиків - популістів та працюватиме на зростання рейтингу ініціаторів справжньої пенсійної реформи. Добре, що Уряд розпочав таку роботу, от тільки чи дозволить поки що засекречена «матчасть реформи» її так само позитивно і далі представляти, поки що не зрозуміло.

По-друге, накопичувальними індивідуальними пенсійними рахунками на другому і третьому рівнях пенсійної системи буде охоплено абсолютну більшість працюючих українських громадян. Біля половини громадян вже через рік отримають перші виписки із своїх індивідуальних пенсійних рахунків і будуть пов’язувати наявність там реальних накопичень із пенсійною реформою.

Читайте також: Пенсійна реформа: спроба № 3

По-третє, в країні з’явиться вкрай необхідне власне джерело зростаючих довгострокових інвестиційних ресурсів, акумульованих накопичувальною складовою пенсійної системи. До кінця першого року від запровадження другого рівня їх обсяг складе не менше 15 млрд грн і більше як 30 млрд грн – до кінця другого року. Ці кошти можна буде раціонально використати як на розвиток економіки, так і на рефінансування внутрішнього державного боргу та зменшення зовнішньої боргової залежності країни (до 50% цих грошей можна буде спрямувати через ОВДП на фінансування державного боргу).

Провести, а власне завершити розпочату в 1998 році, пенсійну реформу (ПР) означає сьогодні:

1) запровадити другий рівень - накопичувальну систему загальнообов’язкового державного пенсійне страхування;

2) стимулювати третій рівень – недержавне, добровільне пенсійне забезпечення;

3) завершити модернізацію та осучаснення першого рівня – солідарної системи.

Кожен із цих пунктів однаково важливий.

Однак запровадження другого рівня є ключовим у цьому переліку, оскільки воно завершує формування інституційних компонентів трирівневої пенсійної системи, що мало бути зроблено ще в 2005-2007 році і без чого подальший розвиток пенсійної системи як цілісності, активна робота другого і фінансова самодостатність першого рівня неможливі.

Накопичувальна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування (другий рівень) є не тільки фундаментом майбутнього пенсійного забезпечення громадян, а і локомотивом становлення третього рівня – недержавного пенсійного забезпечення, добровільного створення власної пенсії. Одночасно розвиток цих двох рівнів працюватиме на збільшення солідарної пенсії, бо збільшується мотивація до офіційного працевлаштування та легалізації зарплати, а з нею - надходжень до Пенсійного фонду та бюджетів України.

Економічні та соціальні ефекти ПР

В країні з’явиться джерело національних, внутрішніх інвестиційних ресурсів для розвитку економіки. Упровадження накопичувальної системи пенсійного страхування (НСПС), розвиток третього рівня ПС створює можливості вітчизняним товаровиробникам вже найближчим часом залучати внутрішні інвестиції у розвиток виробництва шляхом розміщення акцій в Україні, а також здійснення запозичень шляхом випуску корпоративних облігацій та залучення довгострокових банківських кредитів за рахунок пенсійних депозитів.

Державні фінанси. Створення стабільного довгострокового джерела рефінансування державного боргу. Згідно із законодавством до 50% вартості всіх активів НСПС можуть бути розміщені в державні цінні папери. При цьому в ОВДП можуть спрямовуватися як додаткові пенсійні внески, так і попередні пенсійні накопичення, що реінвестуються у нові випуски шляхом конвертації цінних паперів, які підлягають погашенню. Це внутрішнє  джерело забезпечить зменшення залежності бюджету від зовнішнього кредитування.

Збільшення надходжень від податку на прибуток. НСПС – довгостроковий інвестиційний ресурс розвитку фондового ринку та корпоративного сектору економіки. Розвинений ринок цінних паперів створює передумови українському бізнесу для залучення коштів через розміщення акцій та облігацій на внутрішньому ринку, а відтак і для детінізації діяльності підприємств, легалізації прибутків та збільшення їх капіталізації.

 Збільшення надходжень від податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) та єдиного соціального внеску (ЄСВ). Участь у НСПС збільшує зацікавленість працівника у формуванні особистих пенсійних накопичень, які є їхньою власністю із правом успадкування, створює додаткова мотивацію до офіційного працевлаштування та легалізації доходів, а роботодавця до детінізації своєї діяльності. Тим самим забезпечується легалізація витрат на оплату праці, збільшення бази для ПДФО та ЄСВ, збільшення надходжень до Пенсійного фонду України (ПФУ).

Зв’язування надлишкової грошової маси та зниження інфляції. Зростаючий сталий притік коштів з накопичувальної системи на ринок цінних паперів призведе до зростання фондових індексів та збільшення прибутковості недержавних пенсійних фондів (НПФ). Тим самим ефект від інвестування пенсійних внесків суттєво збільшиться. Це посилить також інтерес громадян до інструментів фондового ринку, що дозволить переадресувати частину коштів із споживчого на фондовий ринок.

Зв’язування надлишкової грошової маси та зниження інфляції. Зростаючий сталий притік коштів з накопичувальної системи на ринок цінних паперів призведе до зростання фондових індексів та збільшення прибутковості НПФ. Тим самим ефект від інвестування пенсійних внесків суттєво збільшиться. Це посилить також інтерес громадян до інструментів фондового ринку, що дозволить переадресувати частину коштів із споживчого на фондовий ринок.

Розвиток фондового ринку та залучення інвесторів. Поява потужного внутрішнього інвестора сприятиме росту фондового ринку, залученню інших внутрішніх індивідуальних та інституційних інвесторів, а згодом і іноземних. Наявність в країні крупного внутрішнього фінансового інвестора є дієвим стабілізуючим фактором для фондового ринку. В умовах кризи, на відміну від іноземних інвесторів, які виходять з країни, чи внутрішніх приватних інвесторів, які виводять капітали в офшори, пенсійні кошти залишаються в країні за будь-яких умов.

Друга пенсія для громадян. НСПС – джерело ще однієї – другої пенсії громадян, фактор соціальної стабільності і впевненості людини в завтрашньому дні. А також ключовий важіль для створення третьої пенсії, із НПФ. Запровадження другого рівня пенсійної системи об’єктивно підштовхне розвиток третього рівня – недержавного пенсійного забезпечення, добровільного створення власної пенсії.

Зростання особистої зацікавленість. Як результат персональної участі у формуванні особистої пенсії, із правом успадкування і заповідання накопичень, зросте особиста зацікавленість громадян у власних пенсійних накопиченнях.

Додаткова мотивація до легалізації доходів. Участь у накопичувальному пенсійному забезпеченні активних працюючих громадян збільшить їхню зацікавленість у створенні особистих пенсійних накопичень, які є їхньою власністю із правом успадкування, створить додаткову мотивацію до офіційного працевлаштування, легалізації доходів та збільшенню надходжень до бюджетів та ПФУ.

Вигоди для роботодавців. Присутність у акціонерному капіталі підприємства частки власності, належної пенсійним фондам, за якими стоять законні інтереси багатьох мільйонів громадян, створює для власника корпоративного бізнесу систему додаткового захисту від рейдерських захоплень та корпоративних конфліктів.

Дивіться також: Пенсійна реформа. Що треба зробити

Суспільно-політичні вигоди ПР

«Популярна реформа». Запровадження НСПС стане «популярною реформою», бо охопить накопичувальним пенсійним страхуванням активних виборців, працюючих українських громадян, створить потужний позитивний вплив на соціально-економічну ситуацію в країні. Одночасно воно стане і важливим фактором фінансової та соціальної стабільності, сформує умови суспільної єдності та громадянської злагоди між мільйонами її учасників, бізнесом і державою.

Позитивний суспільний ефект. Багатоплановий вплив ПР на всіх учасників - працівників, роботодавців, власників бізнесу, держави - створить позитивний суспільний ефект, підвищить імідж влади в очах українських громадян.

Конкретний крок з імплементації положень Угоди про Асоціацію з ЄС. Запровадження НСПС буде конкретним кроком з імплементації положень Угоди про Асоціацію з ЄС, поліпшить індекс сприятливості бізнес клімату та інші рейтинги України. Держава отримає додаткове визнання Європейської та міжнародної спільноти у зв’язку із проведенням реальних економічних реформ та покращенням інвестиційного клімату.

Поліпшення індексу сприятливості бізнес клімату та інших рейтингів України. Додатковий аргумент для визнання міжнародною спільнотою покращення бізнес клімату в країні у зв’язку із продовженням економічних та соціальних реформ.

Підвищення іміджу держави в очах населення через вияв політичної волі у вирішенні корінного соціально-економічного питання та багатоплановий позитивний вплив пенсійної реформи на всіх учасників - працівників, роботодавців, власників бізнесу, державних службовців.

Нормативне забезпечення ПР

Інституційна структура системи пенсійного забезпечення не відповідає сьогодні її складу, визначеному законами України. Відповідно до чинного законодавства система пенсійного забезпечення в Україні складається із трьох рівнів, тоді як в Україні функціонують лише перший і неповно третій рівні пенсійної системи. Другий – відсутній. Водночас, для запровадження другого рівня повністю сформовано основні правові, економічні та організаційні передумови та відповідну законодавчу базу.

Так, законопроектом №4608, рік тому поданим Кабінетом Міністрів до Верховної Ради, передбачено запровадження з 1 липня 2017 року Загальнообов’язкової накопичувальної системи пенсійного страхування - другого рівня пенсійної системи.

До участі у другому рівні залучаються особи, які станом на 1 липня 2017 року підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню. При цьому ті особи, яким на 1 липня 2017 року залишилося більше 10 років до досягнення пенсійного віку, беруть обов’язкову участь у накопичувальній системі, а ті особи, яким на 1 липня 2017 року залишилося менше 10 років до досягнення пенсійного віку, мають право прийняти рішення не сплачувати страхові внески до накопичувальної системи пенсійного страхування.

Ставка внеску до накопичувальної системи збільшується поступово на 1% щорічно, починаючи з 2% з 1 липня 2017 року до 5% з 1 січня 2020 року та в подальших роках за рахунок застрахованої особи із компенсацією цих витрат за рахунок роботодавця шляхом відповідного невеликого підвищення зарплати.

Та достеменно невідомі, які із цих положень увійшли у нинішній «засекречений» поки що урядовий законопроект.

Фінансове обґрунтування

Запровадження НСПС не ляже «непідйомним тягарем» ні на державні фінанси, ні на Пенсійний фонд України. Це пояснюється тим, що:

1. Запропонована модель сплати пенсійних внесків до накопичувальної пенсійної системи відтепер не перетинається із платежами до Солідарної системи, відповідно не зменшує їх рівня і не впливає на дефіцит Пенсійного фонду, бо має самостійне відокремлене джерело фінансування. Таким чином питання запровадження НСПС не пов’язане із наявністю чи відсутністю дефіциту Пенсійного фонду України, що доводиться часто чути від непрофесіоналів чи популістів.

2. Сплата внесків до другого рівня не вплине на рівень пенсійного забезпечення нинішніх пенсіонерів та застрахованих осіб Солідарної системи, оскільки не зменшує бази нарахувань державної пенсії. Отже пенсійні виплати з другого рівня є самостійним доповненням до солідарної пенсії.

 3. Ризики інфляційного знецінення пенсійних накопичень на другому рівні перекриваються зростанням інвестиційних доходів, Про це переконливо свідчить рівень доходності пенсійних активів у більшості країн світу, де використовується НСПС, аналогічна вітчизняній. Крім того, захист та збереження пенсійних активів мають стати важливими спонукальними мотивами в діяльності Уряду на НБУ в таргетуванні інфляції та обмеженні її рівня хоча б 7% (на 2017 рік передбачено 8,7%). Слід відмітити, що доходність гривневих депозитів сьогодні перевищує 12%, а доходність ОВДП знаходиться в межах від 14 до 16%, а це найважливіші інструменти інвестування коштів другого рівня.

4. Запровадження НСПС спонукатиме Уряд і НКЦПФР до активного пошуку надійних інструментів для інвестування активів НСПС. Як відомо, НКЦПФР у своїх висновках до Урядового законопроекту (4608) підтримує запровадження НСПС вважає, що до часу її запровадження буде достатньо інструментів для інвестування її активів.

5. Дві п’ятих  суми внесків, сплачених до НСПС, може бути одразу ж повернено в систему державних фінансів, оскільки згідно з чинним законодавством до 50% пенсійних накопичень (страхові внески та інвестиційний прибуток) може розміщуватися в ОВДП, що забезпечить надходження додаткових коштів до Держбюджету.

Ризики запровадження повноцінної ПР

Пенсійна реформа мала бути завершена в 2007 році. Та після 2003 року вона перетворилася у профанацію. Зміни першого рівня звелися до «закручування гайок» на тлі політичного популізму. Другий рівень планувалося ввести у 2007-му, у 2009-му, в 2011-му, 2012, 2013-му, 2016-му, але так і не було введено – бо «не на часі». Осучаснення, зміна параметрів солідарної пенсійної системи (перший рівень), які здійснювались раніше і нині здійснюються  – справа важлива, але недостатня.

Саме тому суттєво більшим є ризик «не впровадження» пенсійної реформи, бо знову згубимо час і віддамо його політикам-популістам, а з ним - можливості, що їх дає завершення пенсійної реформи розвитку країни.

«Замороження» пенсійної реформи, підміна справжньої реформи її імітацією, ризик чого існує, може привести державу до великих проблем, як фінансових, так і політичних. Недаром же кажуть, що пенсійні проблеми це міна із годинником, який ввімкнено і він тікає…

Не питайте по кому.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Учені прогресують у виправленні геномів ембріонів людини
    19 серпня, The Economist
  • Лише кілька років тому на Шрі-Ланці припинилися бої. Ця країна-сад нарешті може спокійно жити й розвиватися, не думаючи про сепаратистів і теракти
    19 серпня, Ростислав Панічев
  • Я брала у відпустку дві книжки: синові збірку казок, а собі Франсуазу Саґан, настрої якої мені були близькі в юнацтві. Розгорнула книжку ще дорогою і зрозуміла, наскільки велика відстань між моїми хвилюваннями та життєвими сподіваннями в юнацтві й тепер…
    19 серпня, Вікторія Малишева
  • 14 серпня після тримісячного безвладдя в прифронтовому Торецьку нарешті з’явився керівник військово-цивільної адміністрації, яку було створено за наказом президента в травні 2017 року. Переселенець із Донецька, 30-річний Ярослав Руденко в перші дні при владі розповів, де шукатиме воду для міста, що потерпає від спраги, та чому залишає в команді кадри попереднього мера.
    18 серпня, Єлизавета Гончарова
  • Чому НАТО тривожать найбільші з часів холодної війни навчання Росії в Європі
    18 серпня, The Economist
  • В опублікованих Тижнем у першій половині 2017 року нарисах про Російську революцію та її наслідки для України головною постаттю був Владімір Лєнін. Доцільно присвятити йому окрему статтю
    18 серпня, Станіслав Кульчицький
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено